Постанова № 32170116, 01.07.2013, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.07.2013 року Справа № 904/1900/13-г

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Тищик І.В. (доповідач)

суддів - Білецька Л.М., Верхогляд Т.А.

при секретарі - Погорєловій Ю.А.

за участю представників

позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2

відповідача - Касьян В.М., Галагур З.А.

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Експрес Банк", м. Київ в особі Дніпропетровської філії ПАТ АБ „Експрес Банк" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.04.2013 року у справі № 904/1900/13-г

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Нікополь Дніпро петровської області

до публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Експрес Банк", м. Київ в особі Дніпропетровської філії ПАТ АБ „Експрес Банк" , м. Дніпропетровськ

про стягнення 208 878,0 грн.,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2013 року ФОП ОСОБА_2 звернувся до господарського суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості по орендній платі за період з 01.06.2010р. по 16.11.2011р. у розмірі 208 878,0 грн. та 13 695,85 грн. 3% річних (з урахуванням заяви про зміну позовних вимог).

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свого зобов'язання за договором оренди нежитлового приміщення № 01/03-07 від 07.03.2007року щодо своєчасної та повної сплати орендної плати за вказаний період.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 23.04.2013 року у справі № 904/1900/13-г (суддя Євстигнеєва Н.М.) позовні вимоги задоволені частково. З відповідача на користь позивача стягнуто суму основного боргу та відмовлено у задоволенні позову в частині стягнення 3% річних.

Вмотивовуючи рішення господарський суд послався на невиконання відповідачем грошових зобов'язань за укладеним сторонами договором оренди, відповідно до п.6.2 якого зобов'язання по сплаті орендної плати закінчується з моменту підписання акту прийому-передачі, за яким орендоване приміщення повертається орендодавцю.

Відмовляючи в задоволенні позову в частині стягнення 3% річних, суд дійшов висновку про те, що заява про збільшення позовних вимог на суму нарахованих відсотків річних фактично є заявою про зміну предмету спору після початку розгляду справи по суті.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, він зазначає, що господарським судом не надано жодної оцінки наступним доказам відповідача: в спірний період товариство не користувалося спірним приміщенням і не мало можливості повернути його орендодавцю, внаслідок відмови останнього від підписання акту прийому-передачі спірного приміщення з посиланням на його неналежний стан.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню та просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.

В судовому засіданні оголошувалася перерва на 01.07.2013р.

В судовому засіданні 01.07.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Як убачається з матеріалів справи, 07.03.2007 року між приватним підприємцем ОСОБА_2 (Орендодавцем) та Дніпропетровською філією Акціонерного банку „Експрес-Банк" (Орендарем) був укладений договір оренди нежилого приміщення за № 01/03-07, відповідно до умов якого орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне користування нежиле приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1. Строк дії договору встановлено з 12.03.2007р. по 12.03.2012р.

Відповідно до умов договору орендна плата сплачується орендарем щомісячно до 10 числа поточного місяця в обумовленому договором розмірі, зобов'язання по сплаті орендної плати починається з моменту підписання акту прийому-передачі про передачу приміщення в оренду та закінчується з моменту підписання акту прийому-передачі про повернення приміщення з оренди.

Відповідно до заявлених позовних вимог за відповідачем утворилась заборгованість по орендній платі за червень 2010р. - листопад 2011р. у розмірі 208 878,0 грн., за стягненням якої позивач звернувся до господарського суду.

Господарським судом позовні вимоги в частині стягнення суми орендної плати задоволено у повному обсязі, однак, колегія суддів з висновком місцевого суду погодитись не може, з огляду на наступне:

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В силу ст.174 ГК України та ст.11 ЦК України, господарські зобов'язання можуть виникати, між іншим, з господарського договору.

Матеріалами справи посвідчується, що рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.02.2010р. в іншій справі № 17/15-10 між тими ж сторонами, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 28.07.2010р., вказаний договір оренди № 01/03-07 від 07.03.2007р. розірвано з 07 грудня 2009 року.

Частиною 5 ст.188 ГК України встановлено, що якщо судовим рішенням договір розірвано, договір вважається розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

За вищевказаним рішенням судом встановлений момент у часі, з якого договір вважається розірваним.

Частиною 3 ст.653 ЦК України також передбачено, що якщо договір розривається у судовому порядку, зобов'язання припиняється з моменту набрання рішенням суду про розірвання договору законної сили.

Таким чином, укладений сторонами договір оренди розірвано з 07.12.2009р., тобто з дати встановленої рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.02.2010р. у справі № 17/15-10.

Відповідно до п.2 ст.653 ЦК України, у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Таким чином, враховуючи, що з 07.12.2009р. в судовому порядку між сторонами припинено договірні відносини, то у позивача відсутні правові підстави вимагати від відповідача виконання зобов'язання за договором оренди №01/03-07 від 07.03.2007р. зі сплати орендної платежів.

Правові наслідки невиконання наймачем зобов'язання щодо повернення речі встановлені ч. 2 ст. 785 ЦК України.

В силу вказаної норми у випадку невиконання відповідачем зобов'язання щодо повернення позивачу нежилого приміщення у зв'язку з припиненням дії договору оренди, позивач має право вимагати від відповідача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування майном за час прострочення.

Відповідна вимога про стягнення неустойки за несвоєчасне виконання відповідачем обов'язку з повернення орендованого приміщення явилася предметом розгляду за іншим позовом (матеріально правовою вимогою) та розглянута у справі № 5/5005/6527/2012.

Відсутність правових підстав для задоволення вимог позивача щодо стягнення суми орендної плати за період з 08.12.2009р. по 25.05.10р., тобто за період після дати розірвання договору (07.12.2009р.), встановлена рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 05.02.11р. у справі №41/5-11 (11/40-10). Зазначене рішення не змінено, не скасовано і є чинним на момент розгляду даної апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувана постанова не відповідає нормам матеріального права та не ґрунтується на встановлених обставинах справи.

При цьому колегією суддів не приймається до уваги посилання позивача на постанову Верховного суду України від 20.11.2012 року у справі № 12/75-2167-33/75-4/180 та лист Вищого господарського суду від 12.12.2012р. за № 01-06/1821/2012 "Про доповнення інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 N 01-06/249 "Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів"", оскільки у наведеній постанові Верховного Суду України спірні правовідносини ґрунтуються на інших обставинах справи (на односторонній заяві відповідача про розірвання договору оренди та про припинення користування приміщенням), які тягнуть інші правові наслідки.

З огляду на невідповідність висновків, викладених в рішенні господарського суду, обставинам справи та чинному законодавству, вимоги відповідача про скасування оспорюваного рішення являються обґрунтованими і підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Експрес Банк", м. Київ в особі Дніпропетровської філії ПАТ АБ „Експрес Банк" задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.04.2013 року у справі № 904/1900/13-г скасувати.

В позові відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий І.В. Тищик

Судді Т.А.Верхогляд

Л.М.Білецька

з оригіналом згідно

помічник судді

03.07.2013р. Т.О.Уральцева