Рішення № 32168988, 27.06.2013, Апеляційний суд Сумської області

Справа №1805/8166/2012 Головуючий у суді у 1 інстанції - Клімашевська Ірина ВалентинівнаНомер провадження 22-ц/788/1223/13 Суддя-доповідач - Таран С. А. Категорія - 27

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Таран С. А.,

суддів - Хвостика С. Г., Левченко Т. А.,

з участю секретаря судового засідання Чуприни В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу

за апеляційною скаргою Шевлякова Сергія Володимировича представника Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»

на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 22 квітня 2013 року

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа: реєстраційна служба України Сумського міського управління юстиції,

про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, -

в с т а н о в и л а:

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 22 квітня 2013 року позов ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» задоволено частково.

Звернуто стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, площею 248,4 кв.м., та належить на праві власності ОСОБА_4, в рахунок погашення заборгованості перед ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» за кредитним договором № 11/К-2007/164 від 30 жовтня 2007 року в розмірі 201117,56 доларів США та 186176,36 грн. шляхом реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах з початковою вартістю предмета іпотеки не нижче оцінки суб'єкта оціночної діяльності дійсної на момент продажу майна.

Виселено без надання іншого житлового приміщення ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 з житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

В іншій частині позову відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на корись ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» понесені судові витрати по 1073,00 грн. з кожного.

В апеляційній скарзі представник позивача зазначив, що при ухваленні рішення суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного по суті рішення.

А саме судом першої інстанції не правильно визначено спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки. У відповідності до позовної заяви, згідно п. 11.3.2. іпотечного договору, статей 38, 39 Закону України «Про іпотеку», позивач заявив і має право на задоволення позову про спосіб реалізації предмета іпотеки: «від імені іпотекодавця на підставі договору купівлі-продажу будь-якій особі».

Також вказано, що суд першої інстанції не визначив всіх складових загального розміру позовних вимог, котрі містяться у позовній заяві. Згідно позовної заяви, заборгованість боржника становить 201117, 56 доларів США та 3429374,17 грн. та складається з: 140824,17 доларів США заборгованості по кредиту, 60293,39 доларів США процентів, 35829,75 грн. комісії, 3393544,42 грн. пені.

Вказано, що суд першої інстанції безпідставно врахував матеріальний стан відповідача як підставу для зменшення неустойки. Таким чином, суд першої інстанції не конкретизував підстав для зменшення неустойки і безпідставно зменшив її до ухваленого розміру. Доходи відповідача дозволяють виконувати платежі по кредиту хоча б частково. Натомість, відповідач ОСОБА_4 більше двох років не сплачує платежів. Зазначене мало бути враховане судом як врахування поведінки та особи відповідача.

Також неправильно суд першої інстанції відмовив у визнанні права позивача, котре випливає із способу реалізації предмета іпотеки у порядку ст. 38 Закону України «Про іпотеку». В мотивувальній частині рішення суду першої інстанції зазначив, що позивач просив надати йому повноваження, котрі суд надати не може у зв'язку з відсутністю у нього таких повноважень. Натомість, позивач не просив наділити його повноваженнями, а замість того просив визнати його право. Позовною заявою позивач просив визнати такі права за ним. Відсутність зазначених прав не дозволяє позивачу скористатися правом продажу нерухомого майна у порядку передбаченому ст. 38 Закону України «Про іпотеку».

У підсумку позивач просить змінити рішення суду першої інстанції від 22 квітня 2013 року та повністю задовольнити позовні вимоги.

В рахунок погашення кредитної заборгованості по кредитному договору від 30 жовтня 2007 року в розмірі 201117,56 доларів США та 3429374,17 гривень, в тому числі заборгованості за основним боргом 140824,17 доларів США, заборгованість по нарахованим процентам 60293, 39 доларів США, заборгованість за простроченою комісійною винагородою 35829,75 грн., пені 3393544,42 грн., звернути стягнення не предмет іпотеки шліхом надання ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» права від свого імені продажу на підставі договору купівлі-продажу будь-якій особі: АДРЕСА_1, площею 248,4 кв.м., власником якого зареєстрована ОСОБА_4, з початковою ціною реалізації не нижче оцінки суб'єкта оціночної діяльності дійсної на момент продажу майна.

Визнати право ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» продати будинок АДРЕСА_1, підпису договору купівлі-продажу АДРЕСА_1, здійснювати оплату будь-яких послуг, що стосується зняття заборон відчуження, арештів та продажу майна - АДРЕСА_1, замовлення та отримання витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно АДРЕСА_1 від Реєстраційної служби Сумського міського управління юстиції, також на отримання довідки про склад сім'ї та зареєстрованих у житловому АДРЕСА_1, на замовлення оцінки АДРЕСА_1 у суб'єкта оціночної діяльності за власним вибором для подальшого продажу цього будинку за такою оцінкою, і за заявою зняти заборону відчуження на будинок АДРЕСА_1 в органі нотаріату, у тому числі у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державному реєстрі іпотек.

Відповідачі та представник ОСОБА_4 , 3 особи до суду не з'явилися , про розгляд справи повідомлені належним чином.

Заслухавши пояснення представника апелянта, дослідивши матеріали справи та перевіривши рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом першої інстанції і вбачається з матеріалів справи, що відповідно до кредитного договору від 30 жовтня 2007 року ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» надав відповідачу ОСОБА_4 кредит в розмірі 150 000 доларів США із сплатою відсотків 11,5 відсотка до 23 червня 2008 року та 13,4 відсотка з 24 червня 2008 року до моменту фактичного погашення кредиту відповідно до умов договору, відповідач мав проводити погашення кредиту поступово згідно графіку, що є невід'ємною частиною кредитного договору.

Однак відповідач ОСОБА_4 свої зобов'язання, передбачені кредитним договором не виконує, порушила графік погашення кредиту та відсотків. Станом на 10 травня 2012 року заборгованість за кредитним договором складала: прострочення кредиту -140824,17 доларів США, по сплаті відсотків -60293,39 доларів США, а також згідно п. 4.7договору комісійна винагорода в сумі 358229, 75 грн.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 31 травня 2010 року з ОСОБА_4 та ОСОБА_6 стягнуто на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Полтавське РУ» АТ «Банк «Фінанси та Кредит», заборгованість за кредитним договором в солідарному порядку в загальній сумі 1 333 835 грн. 53 коп., а саме сума строкової заборгованості за кредитом 1 0280 68 грн. 17 коп. простроченої заборгованості за кредитом 44462 грн. 79 коп., сума строкової заборгованості за комісію 1666 грн. 50 коп., сума простроченої заборгованості за комісію 5832 грн. 75 коп., сума строкової заборгованості по відсоткам 20763 грн. 75 коп., сума простроченої заборгованості по відсоткам 82695 грн. 00 коп., пеня 150 346 грн. 57 коп., та судові витрати по справі в сумі 1950 грн. 00 коп., в дольовому порядку по 975 грн. 00 коп., з кожного.

Також встановлено, що зобов'язання відповідача по кредитному договору були забезпечені договором іпотеки від 30 жовтня 2007 року, за яким відповідач ОСОБА_4 передала в заставу позивачу житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, заставною вартістю 1115840, 00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач намагався в судовому порядку оспорити договір іпотеки, посилаючись на проживання у вказаному будинку на момент підписання договору неповнолітньої дитини, проте рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 15 листопада 2012 року, в задоволенні вимог ОСОБА_4 про визнання договору іпотеки недійсним відмовлено.

З інших підстав відповідачі не просили визнати договір недійсним, а підписуючи договір про внесення змін №1 до іпотечного договору визнали, що всі інші умови іпотечного договору від 30 липня 2007 року зберігають свою силу та сторони підтверджують ними свої зобов'язання (п.2 Договору про внесення змін).

Встановивши, що відповідачем ОСОБА_4 порушуються умови кредитного договору, не проводиться сплата кредиторської заборгованості, утворилася заборгованість, суд першої інстанції в рахунок кредиторської заборгованості обґрунтовано звернув стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_4

Визначаючи в мотивованої частині рішення суму заборгованості , суд вірно виходив з того, що за кредитним договором утворилася заборгованість, яка складається з заборгованості по сплаті кредиту в сумі 140 824, 17 доларів США, по сплаті відсотків 60 293, 39 доларів США , а також комісійної винагороди в сумі 35829,75 грн.

Відповідно до статті 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки ( штрафу , пені) .

З розрахунку пені по кредитному договору, укладеному з відповідачкою ОСОБА_4 , з уточнених вимог позивача вбачається , що пеня з 17 травня 2011 року по 10 травня 2012 року становить суму 2 168 273, 18 грн. ( а.с. 12, 78) , яка складається з 869 554 , 54 грн. нарахованої на прострочений кредит та 1 298 718, 64 грн. пені, нарахованої на проценти.

Згідно з ч. 3 статті 551 розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо це значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Оскільки розмір неустойки значно перевищує розмір збитків позивача , з урахуванням наведених в рішенні інших підстав, то суд першої інстанції зменшив розмір неустойки, визначивши її в сумі 150 346, 57 коп.

На думку колегії суддів такий висновок суду про зменшення суми неустойки на вказану суму не ґрунтується на матеріалах та законі.

Відповідачкою ОСОБА_4 не надано суду доказів її матеріального стану на даний час, крім довідки про заробітну плату за 2006 рік, не встановлено судом першої інстанції і інших підстав для зменшення суми неустойки на таку суму.

На думку колегії суддів , з урахування того, що сума неустойки значно перевищує розмір збитків , суму неустойки , яка підлягає стягненню слід визнати в сумі 800 000грн.

Таким чином, заборгованість по кредитному договору ОСОБА_4 складає : по сплаті кредиту 140 824, 17 доларів США , по сплаті відсотків 60 293, 39 доларів США, комісійна винагорода в сумі 35 829, 75 грн. та неустойка 800 000 грн.

Відповідно до п. 4.8, укладеного з відповідачем договору іпотеки, право звернення стягнення на предмет іпотеки до строку погашення кредиту у випадках порушення зобов'язань по кредитному договору, виникає у іпотекодержателя в момент настання терміну виконання зобов'язань по Кредитному договору.

Статтею 7 Закону України «Про іпотеку» та п. 6.1, укладеного з відповідачем договору іпотеки, передбачено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 33 зазначеного закону та ст. 589 ЦК України у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. За рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Разом з тим, вирішуючи питання про звернення стягнення на предмет іпотеки, обираючи спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки, суд першої інстанції допустився помилки в застосуванні Закону « Про іпотеку».

Позивач звертаючись з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки , просив звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом надання ПАТ « Банк « Фінанси та Кредит» права від свого імені продажу будь-якій особі будинку АДРЕСА_1, власником якого зареєстрована ОСОБА_4 на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності на стадії продажу.

Відмовляючи у визнанні права позивача на продаж іпотечного майна будь - якій особі, суд послався на те , що надання банку повноважень по продажу предмету іпотеки за рішенням суду законом не передбачено. Разом з тим , суд фактично не мотивував , чи обраний позивачем спосіб реалізації майна відповідає вимогам закону чи ні. Суд першої інстанції вийшов за межи позовних вимог , оскільки позивачем не заявлялися вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах.

Згідно п.10 іпотечного договору звернення стягнення на заставне за цим Договором майно, здійснюється на розсуд іпотекодержателя: або за рішенням суду, або за виконавчим написом нотаріуса, або іпотекодержателем самостійно на умовах цього Договору.

П.11 даного договору передбачає, що за вибором іпотекодержателя застосовується один з наведених нижче способів звернення стягнення на предмет іпотеки та задоволення вимог Іпотекодержателя, а пп.11.3.2. передбачений такий спосіб , як продажа іпотекодержателем від свого імені предмету іпотеки будь - якій особі на підставі договору купівлі - продажу у порядку , встановленому статтею 38 Закону України « Про іпотеку»

Звернення стягнення на предмет іпотеки , відповідно до розділу У Закону України « Про іпотеку» можливо в тому числі шляхом надання іпотекодержателю права на продаж предмета іпотеки.

У зв'язку з викладеним, рішення суду в цій частині підлягає зміні, а апеляційна скарга частковому задоволенню.

Разом з тим, на думку колегії суддів, вимоги апелянта про надання йому повноважень, необхідних для здійснення продажу предмету іпотеки, не можуть бути задоволенні .

Згідно ст. 39 Закону України « Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішення суду зазначається , зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленою статтею 38 цього Закону.

Відповідно до процедури продажу, визначеної ст. 38 зазначеного Закону, дії щодо предмета іпотеки та укладення договору купівлі - продажу здійснюється іпотекодержателем від свого імені, на підставі іпотечного договору, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачає право іпотекодержателя на продаж предмету іпотеки , без необхідності отримання для цього будь - якого уповноваження іпотекодавця.

Отже, призначення, крім способу реалізації майна (продажу), інших повноважень банку не входить до повноважень суду, про що обґрунтовано зробив висновки суд першої інстанції.

Рішення суду в частині виселення сторонами не оскаржується.

Відповідно до статті 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення , яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення , ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилають, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами , які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалено судом першої інстанції рішення не повністю відповідає даним вимогам.

Таким чином, рішення суду першої інстанції підлягає зміні.

Відповідно до статті 88 ЦПК України стороні , на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Оскільки апеляційна скарга задоволена частково , то на користь апелянта слід стягнути пропорційно до задоволення апеляції судові витрати.

Керуючись ст.303, п.3 ч.1 ст.307, ст.ст.309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,

В и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Шевлякова Сергія Володимировича представника Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» задовольнити частково.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 22 квітня 2013 року в даній справі змінити в частині суми пені та способу звернення стягнення на предмет іпотеки . Визначити суму пені в розмірі 800 000грн. та визнати суму заборгованості , в рахунок якої звернуто стягнення на предмет іпотеки в розмірі 201 117, 56 доларів США та 835 828,75 грн.

Визнати право Публічного акціонерного товариства Банк « Фінанси та Кредит» на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, у порядку, встановленому ст. 38 Закону «Про іпотеку».

В іншій частині рішення залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_4 , ОСОБА_5, ОСОБА_6 повернення судових витрат за апеляційний перегляд в сумі по 286 грн. 75 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -