Ухвала суду № 32168790, 27.06.2013, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м.Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78, 42-06-22, 32-11-36

_________________

У Х В А Л А

"27" червня 2013 р. Справа № 5024/831/2011

Господарський суд Херсонської області у складі судді Сулімовської М. Б., при секретарі Джафаровій М.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ПАТ "Імексбанк" на дії ліквідатора боржника арбітражного керуючого Кошового С. О. у справі

за заявою: ОСОБА_2, м.Цюрупинськ Херсонської області

до боржника: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м.Херсон

про визнання банкрутом

за участю представників сторін:

- від ініціюючого кредитора: не прибув;

- від кредитора ПАТ "Імексбанк": Загоруйко Г. А., представник за довіреністю № 250313/4 від 25.03.2013р.;

- від кредитора ПАТ "Райффайзен Банк Аваль": Поліщук Р.Г. (паспорт серії НОМЕР_1, виданий Комсомольським РВ ХМУ УМВС України в Херсонській області 18.07.1996 р.), представник за довіреністю № 385/12 від 21.09.2012 р. (присутній в судовому засіданні 25.06.2013р. - до оголошення перерви);

- від кредитора ОСОБА_7: ОСОБА_8 (паспорт серії НОМЕР_2, виданий Дніпровським РВ ХМУ УМВС України в Херсонській області 16.07.1998 р.), представник за довіреністю ВРС № 255852 від 26.06.2012 р.;

- від Товарної біржі "Херсонська обласна товарна біржа": Акулов Ю.В. (паспорт серії НОМЕР_3, виданий Дніпровським РВ ХМУ УМВС України в Херсонській області 17.06.1996 р.), наказ № 11 від 07.08.2006 р.;

- ліквідатор боржника: Кошовий С.О. (свідоцтво НОМЕР_4 від 01.04.2013р.).

в с т а н о в и в:

Провадження у справі про банкрутство фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м.Херсон порушено ухвалою господарського суду від 11.05.2011р. за заявою кредитора ОСОБА_2, м. Цюрупинськ Херсонської області.

Постановою від 09.06.2011р. боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру.

Ухвалою суду від 01.11.2012р. ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Кошового С. О.

22.01.2013р. кредитором ПАТ "Імексбанк", м.Одеса подано скаргу на дії ліквідатора боржника арбітражного керуючого Кошового С.О.

Ухвалою від 23.01.2013р. скаргу прийнято до розгляду та призначено судове засідання на 12.02.2013р., зобов'язано ліквідатора боржника надати відзив на скаргу з обґрунтуванням викладеної позиції.

12.12.2012р. та 28.12.2012р. кредитором ПАТ "Імексбанк", м.Одеса подано клопотання про зобов'язання ліквідатора боржника арбітражного керуючого Кошового С.О. вчинити певні дії та надати кредитору необхідні відомості. Ухвалою від 23.01.2013р. суд ухвалив про розгляд поданих 12.12.2012р. та 28.12.2012р. кредитором ПАТ "Імексбанк" клопотань про зобов'язання ліквідатора боржника надати додаткові докази у справі в межах розгляду поданої кредитором скарги на дії останнього.

Ухвалами суду від 12.02.2013р., 26.02.2013р., 09.04.2013р., 23.04.2013р., 23.05.2013р. та 12.06.2013р. з метою отримання судом додаткових доказів та пояснень, розгляд скарги ПАТ "Імексбанк" неодноразово відкладався. В судовому засіданні 25.06.2013р. оголошувалась перерва до 27.06.2013р.

25.02.2013р. кредитором публічним акціонерним товариством "Імексбанк" подано уточнення до скарги на дії ліквідатора боржника. Суд розглядає скаргу на дії ліквідатора боржника арбітражного керуючого Кошового С.О. з урахуванням її уточнення.

26.06.2013 р. до суду звернувся організатор торгів ТБ "Херсонська обласна товарна біржа" із клопотанням про залучення до участі у справі, оскільки вважає, що результати розгляду скарги на дії ліквідатора боржника в частині оскарження дій товарної біржі щодо проведених торгів безпосередньо вплинуть на права останньої.

Представник товарної біржі в судовому засіданні підтримав подане клопотання та просить його задовольнити і надати можливість надати суду пояснення щодо проведених торгів.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника товарної біржі, представників учасників провадження, суд ухвалив про залучення до участі у справі організатора торгів з реалізації заставного майна банкрута ТБ "Херсонська обласна товарна біржа".

В судовому засіданні представник банку підтримав скаргу на дії ліквідатора з урахуванням клопотання про її уточнення від 25.02.2013р. №519, просить суд визнати незаконним та недійсним протокол проведення торгів (аукціону) від 25.12.2012р. в частині реалізації нерухомого майна, а саме кафе швидкого харчування, яке розташоване в АДРЕСА_1; визнати незаконним та недійсним попередній договір купівлі-продажу щодо майна банкрута в частині реалізації кафе швидкого харчування, яке розташоване в АДРЕСА_1, укладений між ліквідатором боржника і переможцем торгів, що відбулись 25.12.2012р. Подані 12.12.2012р. та 28.12.2012р. кредитором ПАТ "Імексбанк" клопотання про зобов'язання ліквідатора боржника надати додаткові докази представник останнього просить залишити без розгляду, оскільки ліквідатором станом на день розгляду справи надано кредитору всі необхідні йому відомості.

Обґрунтовуючи скаргу на дії ліквідатора боржника представник банку звернув увагу на допущення останнім порушень ч.11 ст.30 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки з 01.11.2012р. (з дня призначення господарським судом ліквідатором боржника арбітражного керуючого Кошового С.О.) він не звітує перед ПАТ "Імексбанк". Крім цього зазначив, що в порушення ч.5 ст.3-1 Закону про банкрутство ліквідатор боржника арбітражний керуючий Кошовий С.О. не повідомив іпотекодержателя ПАТ "Імексбанк" про проведення Товарною біржею "Херсонська обласна товарна біржа" аукціону з продажу майна боржника, що перебуває в заставі у банку; в порушення приписів Закону України "Про іпотеку" не запропонував іпотекодержателю та іншим кредиторам придбати непродане під час проведення перших біржових торгів майно шляхом заліку своїх забезпечених вимог. Також наголосив на порушенні ліквідатором і організатором торгів ТБ "Херсонська обласна товарна біржа" приписів Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" при проведенні аукціону що стосується порядку розміщення оголошення про проведення аукціону, розміру гарантійного внеску учасників аукціону, порядку та форми укладення попереднього договору купівлі-продажу нерухомості та Закону України "Про іпотеку" щодо зниження початкової ціни нерухомого майна.

Ліквідатор боржника арбітражний керуючий Кошовий С.О. проти скарги на його дії заперечує, свою правову позицію виклав у письмових поясненнях (т.5 а.с.107-120) та просить відмовити в її задоволенні. Зокрема зазначив, що за час виконання обов'язків ліквідатора неодноразово звітував перед комітетом кредиторів про проведену ним в ході ліквідаційної процедури роботу, всі звіти розглянуто та затверджено комітетом кредиторів, що підтверджено відповідними протоколами від 14.11.2012р., 12.12.2012р., 08.01.2013р., 19.02.2012р. Вважає неправомірними посилання ПАТ "Імексбанк" на порушення ліквідатором приписів Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", оскільки реалізація майна банкрута відбувалась відповідно до Порядку реалізації майна боржника, встановленого комітетом кредиторів, що відповідає положенням ч.1 ст.30 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Представник організатора торгів ТБ "Херсонська обласна біржа" зазначив, що реалізація майна здійснювалась не в порядку, передбаченому Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", а згідно Порядку реалізації майна боржника, затвердженого комітетом кредиторів останнього, а тому посилання на порушення біржею вищезгаданого Закону є безпідставними. Що стосується зауважень до порядку і форми укладених за результатами аукціону попередніх договорів купівлі-продажу майна боржника, то дані договори укладались між ліквідатором боржника та переможцями аукціону, а не товарною біржею. Також зазначив, що представники банків були присутні під час проведення 25.12.2012р. біржових торгів, жодних зауважень щодо порядку проведення торгів та їх результатів від останніх не надходило.

Всебічно, повно, об'єктивно дослідивши матеріали справи з урахуванням доводів, позиції кожного з учасників провадження, в тому числі кредиторів та ліквідатора боржника, заслухавши присутніх учасників провадження, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до статті 41 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

За приписами абзацу 2 пункту 4 статті 24, пункту 4 статті 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону, чинній на дату порушення провадження у справі) у ліквідаційній процедурі господарський суд розглядає скарги на дії учасників ліквідаційної процедури. Дії ліквідатора (ліквідаційної комісії) можуть бути оскаржені до господарського суду власником майна (органом, уповноваженим управляти майном) банкрута; особою, яка відповідає за зобов'язаннями банкрута; кожним кредитором окремо або комітетом кредиторів; особою, яка, посилаючись на свої права власника або іншу підставу, передбачену законом чи договором, оспорює правомірність віднесення майнових активів або коштів до ліквідаційної маси.

Згідно статті 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ліквідатор з дня свого призначення: приймає до свого відання майно боржника, вживає заходів по забезпеченню його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством; аналізує фінансове становище банкрута і виконує повноваження керівника банкрута; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; реалізує майно банкрута для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом.

Пунктом 4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 24.10.2011 року "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" роз'яснено, що господарський суд вирішує у межах розгляду справи про банкрутство спори, безпосередньо пов'язані із здійсненням провадження в такій справі, в тому числі про: визнання недійсними правочинів, вчинених керуючим санацією (ліквідатором); визнання права власності на майно боржника; оскарження результатів аукціону з продажу майна боржника.

Відтак, при розгляді скарг на дії ліквідатора господарський суд, у провадженні якого знаходиться справа про банкрутство, надає оцінку діям ліквідатора щодо формування ліквідаційної маси та продажу майна банкрута з метою задоволення кредиторських вимог, включених до реєстру, тому оскарження результатів аукціону, визнання недійсним протоколу про проведення публічних торгів, як одна з дій ліквідатора в ході ліквідаційної процедури, повинно здійснюватися в межах відповідної справи про банкрутство, а не в окремому позовному провадженні.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України від 05.02.2013 р. по справі № 5021/1116/13 та від 26.03.2013 р. по справі № 5023/3154/12.

Постановою від 09.06.2011р. боржника фізичну особу-підприємця ОСОБА_3, м.Херсон визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором боржника призначено арбітражного керуючого Циркунову О.О.

Ухвалою суду від 01.11.2012р. припинено повноваження ліквідатора боржника арбітражного керуючого Циркунової О.О. та призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Кошового С. О., якого зобов'язано здійснити ліквідаційну процедуру банкрута, звіт та ліквідаційний баланс подати до суду.

Як свідчать матеріали справи та звіти ліквідатора, останнім на виконання вимог Закону та ухвали суду проведена інвентаризація майна банкрута, про що складено відповідний акт від 14.11.2012р. (т.4 а.с.144) та сформована ліквідаційна маса (акт від 14.12.2012р. - т.5 а.с.2), проведена оцінка майна (висновки про незалежну оцінку майна - т.5 а.с.3-5) і його реалізація. Повідомлення про хід ліквідаційної процедури та результати визначення ринкової вартості майна боржника направлено заставним кредиторам ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", м.Київ, ПАТ "Укрсоцбанк", м.Київ, ПАТ "Імексбанк", м.Одеса рекомендованою кореспонденцією (т.5 а.с.6-8).

Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону про банкрутство після проведення інвентаризації та оцінки майна банкрута ліквідатор розпочинає продаж майна банкрута на відкритих торгах, якщо комітетом кредиторів не встановлено інший порядок продажу майна банкрута.

Частиною 7 статті 48 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що продажу підлягає все майно громадянина-підприємця - банкрута, за винятком майна, що не включається до складу ліквідаційної маси згідно з цим Законом.

Згідно частини 7 ст. 47 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону станом на момент винесення постанови про визнання боржника банкрутом), у разі визнання громадянина-підприємця банкрутом до складу ліквідаційної маси не включається майно громадянина-підприємця, на яке згідно з чинним законодавством України не може бути звернено стягнення.

Згідно ч.1 ст.26 Закону про банкрутство, усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що майно банкрута, що є предметом застави, включається до ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя.

Отже, предмет іпотеки в даному випадку має бути включений до складу ліквідаційної маси.

Виходячи з положень ч. 1 ст. 23, ч. 1 ст. 25, ст.ст. 26, 29, 30, частин 5, 7 ст. 48 Закону про банкрутство, після визнання фізичної особи - підприємця банкрутом у разі призначення ліквідатора саме на нього покладається функція щодо розпорядження та реалізації виявленого в ході ліквідаційної процедури майна, яке підлягає включенню до ліквідаційної маси. При цьому, з метою недопущення одноособового розпорядження ліквідатором вказаним майном на свій власний розсуд та на визначених ліквідатором умовах, з метою належного захисту інтересів визнаних кредиторів у справі, законодавець передбачив процедуру, відповідно до якої визначається порядок та умови продажу майна, що увійшло до ліквідаційної маси - ч. 1 ст. 30 Закону про банкрутство. До того ж, відповідно до норм вказаної статті, комітет кредиторів має право встановити інший, ніж передбачений нормами Закону про банкрутство, порядок продажу майна банкрута.

Як слідує з матеріалів справи, рішенням комітету кредиторів від 30.11.2012р. (протокол №7 - т.5 а.с.37-41) погоджено звіти про незалежну оцінку ринкової вартості майна банкрута, що увійшло до ліквідаційної маси, вирішено реалізацію майна банкрута здійснити через біржові торги та затверджено Порядок продажу нерухомого майна банкрута фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (т.5 а.с.59-68).

30.11.2012р. ліквідатором боржника на виконання рішень комітету кредиторів (протоколи №6 від 15.11.2012р., №7 від 30.11.2012р. - т.5 а.с.37-41, 44-46) укладено з товарною біржею "Херсонська обласна товарна біржа" договір про реалізацію майна банкрута шляхом реалізації через біржові торги. Договір укладено згідно Порядку, встановленого рішенням комітету кредиторів №7 від 30.11.2012р. Також 30.11.2012р. ліквідатором укладено договір на брокерське обслуговування.

Як свідчать матеріали справи та підтверджено в судовому засіданні ліквідатором боржника і представником організатора торгів, перші біржові торги, призначені на 12.12.2012р., не відбулись у зв'язку із відсутністю заявок на участь у біржових торгах, про що товарна біржа повідомила ліквідатора відповідним листом від 12.12.2012р. №71 (т.5 а.с.57).

Як повідомив ліквідатор боржника, заставні кредитори про призначення на 12.12.2012р. біржових торгів ним не повідомлялись.

Рішенням комітету кредиторів від 12.12.2012р. протокол №8 (т.5 а.с.30-33) ухвалено про проведення повторних біржових торгів з реалізації майна банкрута, та, з метою поліпшення купівельного попиту, зменшено стартову ціну об'єктів продажу в межах, передбачених Порядком продажу майна банкрута, шляхом уцінки на 25%.

Повторні біржові торги було призначено на 25.12.2012р., про що ліквідатор боржника 13.12.2012р. повідомив заставних кредиторів - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", м.Київ, ПАТ "Імексбанк", м.Одеса, ПАТ "Укрсоцбанк", м.Київ шляхом скерування відповідних повідомлень кур'єрською поштою (т.5 а.с.10-16). В судовому засіданні оглянуто оригінали квитанцій кур'єрської пошти "КСД" та описів вкладень до листів про повідомлення заставних кредиторів про проведення біржових торгів з реалізації заставного майна боржника.

Інформація про проведення 25.12.2012р. біржових торгів також була розміщена організатором торгів в газеті "Наддніпрянська правда" №101 від 19.12.2012р. та в "Біржовому бюлетені" №18 від 18.12.2012р. (т.5 а.с.51-53).

Що стосується тверджень ПАТ "Імексбанк" про допущення ліквідатором боржника арбітражним керуючим Кошовим С.О. порушень приписів п.5 статті 3-1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", відповідно до якої на арбітражного керуючого (ліквідатора) покладається обов'язок повідомляти комітет кредиторів та кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою, про час, місце та умови продажу заставного майна окремим рекомендованим листом з повідомленням про вручення, суд звертає увагу на наступне.

Обґрунтовуючи неправомірність дій ліквідатора щодо неповідомлення заставного кредитора про проведення торгів з продажу заставного майна, скаржник посилається на пункт 5 статті 3-1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", відповідно до якої арбітражний керуючий, крім іншого, зобов'язаний повідомляти комітет кредиторів та кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою, про час, місце та умови продажу заставного майна окремим рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Наведена представником банку норма Закону про банкрутство викладена в редакції із змінами, внесеними відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг" від 22.09.2011 року №3795-VI.

Суд зауважує, що відповідно до Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг" від 22.09.2011 року №3795-VI, яким, крім іншого, внесено зміни в окремі статті Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", дія цього Закону не поширюється на кредитні договори, укладені до набрання ним чинності.

Кредитний договір (Договір відновленої кредитної лінії) №1/17/2007 з Додатковою угодою №1 (т.2 а.с.91-94) між АКБ "Імексбанк" (правонаступником якого є ПАТ "Імексбанк") та боржником укладено 19.07.2007р. Отже, враховуючи, що кредитний договір між боржником та банком-кредитором укладено до набрання чинності цим Законом, посилання представника банку на норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг" є безпідставними.

Крім цього, матеріалами справи підтверджено факт повідомлення заставних кредиторів про проведення 25.12.2012р. повторних біржових торгів.

За результатами проведених 25.12.2012р. торгів складено, крім інших, протокол повторних біржових торгів (аукціону) №Б-105/22-12 від 25.06.2012р. (т.5 а.с.72), у відповідності до якого торги з реалізації кафе швидкого харчування, яке розташоване за адресою АДРЕСА_1 відбулись, ціна продажу майна - 2500000,00 грн., переможець торгів - ОСОБА_12, яка у ході торгів запропонувала за лот найбільшу ціну.

В подальшому 28.12.2012р. між ліквідатором боржника арбітражним керуючим Кошовим С.О. та переможцем торгів ОСОБА_12 було укладено попередній договір, за умовами якого сторони зобов'язались в строк до 28.06.2013р. укласти основний договір купівлі-продажу кафе швидкого харчування, яке розташоване за адресою АДРЕСА_1 у нотаріальній формі на умовах, визначених цим договором.

Щодо заявленої вимоги банку про визнання незаконним та недійсним протоколу проведення торгів від 25.12.2012р. з реалізації кафе швидкого харчування, яке розташоване за адресою АДРЕСА_1, суд зазначає наступне.

Згідно абз. 2 ч.2 ст.16 ЦК України, ч.2 ст.20 ГК України суд може захистити цивільне право або інтерес способами, що встановлені договором або законом.

Частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України визначено, що права та законні інтереси суб'єктів господарювання захищаються шляхом, зокрема, визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єктів господарювання або споживачів.

Виходячи із змісту вищевказаних норм права, особа може звернутись за захистом свого права шляхом визнання недійсними актів, прийнятих також іншими органами або суб'єктами, які відповідно до закону чи установчих документів мають обов'язковий характер для учасників правовідносин, що виникають, змінюються або припиняються з прийняттям такого акту.

Протокол повторних біржових торгів (аукціону) №Б-105/22-12 від 25.12.2012р., складений Товарною біржею "Херсонська обласна товарна біржа", за своїми ознаками до індивідуальних актів не відноситься, оскільки є лише письмовим оформленням результатів проведення аукціону, тобто є способом фіксації та порядку проведення процедури аукціону і відображає лише відповідні результати аукціону.

Вищевказаний спосіб захисту не міститься в переліках способів захисту права, що визначені в ст.16 ЦК України та ст.20 ГК України, не передбачений він й іншими нормами права. Це свідчить про відсутність у суду правових підстав для застосування обраного кредитором способу захисту права і унеможливлює задоволення скарги на дії ліквідатора в цій частині.

Відсутність правових підстав для застосування такого способу захисту права випливає також з того, що у відповідності до ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст. 20 ГК України способи захисту права по своїй суті це правові заходи, за допомогою яких у встановленому законом порядку здійснюється відновлення порушеного суб'єктивного права. Натомість, спосіб, обраний ПАТ "Імексбанк", до такого результату (відновлення права) привести не спроможний, оскільки він не здатний привести до відновлення порушеного права. По суті це є не способом захисту права, а заходом по встановленню фактів, які носять проміжний характер.

Застосування судом заходів, які не приводять до захисту права неприпустимо, оскільки це не відповідає завданням суду, визначеним ст. ст. 2, 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", відповідно до яких суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Висновок суду про неможливість застосування способу захисту права, який не відповідає Закону, договору і не приводить до відновлення порушеного права узгоджується з позицією Вищого господарського суду України, викладеною в п.3 Інформаційного листа від 25.11.2005 р. N 01-8/2229 і постановах від 13.07.2004 у справі №10/732 та від 14.12.2004 у справі №6/11 та ін.

За наведених обставин, вимоги банку про визнання недійсним протоколу №Б-105/22-12 від 25.06.2012р. біржових торгів (аукціону) по реалізації кафе швидкого харчування, яке розташоване за адресою АДРЕСА_1, задоволенню не підлягають.

Надаючи правову кваліфікацію обставинам, викладеним у скарзі кредитора що стосується визнання незаконним та недійсним попереднього договору купівлі-продажу майна банкрута - кафе швидкого харчування, яке розташоване за адресою АДРЕСА_1, укладеного між ліквідатором боржника та переможцем торгів, що відбулись 25.12.2012р., суд дійшов наступних висновків.

Ст. 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначає, крім іншого, підстави для визнання угод, укладених боржником, недійсними.

При цьому, слід зазначити, що у межах справи про банкрутство господарський суд визнає недійсними угоди на спеціальних підставах, які встановлені частиною 11 статті 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", або на підставах, передбачених цивільним законодавством, але лише ті угоди, які укладені між боржником та іншими особами при реалізації процедур розпорядження майном, санації боржника чи його ліквідації.

Відповідно до ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу. Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до п. 7. Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

За приписами абз.4 ч.1 ст.635 Цивільного кодексу України попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.

Згідно ст.657 цього Кодексу договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Дослідивши укладений 28.12.2012р. між ліквідатором та переможцем торгів (аукціону) ОСОБА_12 попередній договір, суд констатує, що договір укладено у письмовій формі, проте без додержання вимог законодавства щодо нотаріального посвідчення та державної реєстрації.

Відповідно до ст.220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Згідно ч.2 с.215 Кодексу недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Як зазначено в п.2.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено. Зокрема, не вважаються вчиненими правочини (укладеними господарські договори), в яких (за якими): відсутні передбачені законом умови, необхідні для їх укладення (не досягнуто згоди за всіма істотними для даного правочину умовами); не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства необхідна його передача; не здійснено державну реєстрацію або нотаріальне посвідчення, необхідні для його вчинення, тощо. Встановивши відповідні обставини, господарський суд відмовляє в задоволенні позовних вимог як про визнання правочину недійсним, так і про застосування наслідків недійсності правочину.

Враховуючи вищенаведене, скарга ПАТ "Імексбанк" в частині визнання незаконним та недійсним попереднього договору купівлі-продажу майна банкрута в частині реалізації кафе швидкого харчування, яке розташоване за адресою АДРЕСА_1, укладеного між ліквідатором боржника та переможцем торгів, що відбулись 25.12.2012р., задоволенню не підлягає.

Що стосується зауважень скаржника на порушення ліквідатором боржника та організатором торгів ТБ "Херсонська обласна товарна біржа" вимог Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємства (малу приватизацію)" та Закону України "Про іпотеку", а також тверджень, що Закон України "Про іпотеку" є спеціальним по відношенню до норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", суд звертає увагу на наступне.

Як вже зазначалось, рішенням комітету кредиторів було затверджено Порядок продажу нерухомого майна банкрута, у зв'язку з чим реалізація майна здійснювалась не з урахуванням приписів Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємства (малу приватизацію)", а з урахуванням встановленого комітетом кредиторів Порядку, що відповідає положенням ст.30 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

При цьому суд зазначає, що посилання скаржника на норми Закону України "Про іпотеку" є необґрунтованими у зв'язку з тим, що з моменту порушення справи про банкрутство до боржника підлягають застосуванню саме норми спеціального закону - Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", у тому числі з моменту визнання боржника банкрутом стосовно майна банкрута діє визначений вище правовий режим (щодо розпорядження, реалізації тощо), встановлений саме нормами цього Закону.

Що стосується порушень, на думку заявника, ліквідатором боржника приписів ч.11 ст.30 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а саме не звітування ліквідатора перед ПАТ "Імексбанк", суд звертає увагу на наступне.

Приписами ч.11 ст.30 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено, що ліквідатор не рідше одного разу на місяць надає комітету кредиторів звіт про свою діяльність, інформацію про фінансове становище і майно боржника на день відкриття ліквідаційної процедури та при проведенні ліквідаційної процедури, використання коштів боржника, а також іншу інформацію на вимогу комітету кредиторів.

Як свідчать матеріали справи, на засіданнях комітету кредиторів, оформлених протоколами №8 від 12.12.2012р., №9 від 09.01.2013р., №10 від 19.02.2013р. (т.5 - а.с.18-20, 30-33, 109-112) заслуховувались та затверджувались звіти ліквідатора, копії яких містяться в матеріалах справи. На засіданні комітету кредиторів 19.02.2013р. також були присутні і представники ПАТ "Імексбанк".

Крім цього, як зазначалось вище, 07.12.2012р. ліквідатором боржника було письмово проінформовано заставних кредиторів про хід ліквідаційної процедури та результати визначення ринкової вартості майна боржника.

Отже, враховуючи, що чинним законодавством не передбачено обов'язку ліквідатора звітувати перед окремими кредиторами; ПАТ "Імексбанк" не надано належних та допустимих доказів того, що останній звертався до ліквідатора боржника арбітражного керуючого Кошового С.О. з клопотаннями про надання відповідної інформації, а йому було відмовлено у наданні такої; матеріалами справи підтверджено факт неодноразового звітування ліквідатора боржника перед комітетом кредиторів, твердження скаржника про допущення ліквідатором порушень приписів ч.11 ст.30 Закону про банкрутство є необґрунтованими.

Підпунктами 1, 2, 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є: законність; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В свою чергу ст. 6 Конституції України встановлено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Відповідно до ст.ст. 42, 43 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом; судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення та заперечення учасників судового процесу, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись ст.43 ГПК України, суд дійшов висновку, що скарга кредитора ПАТ "Імексбанк" на дії ліквідатора боржника арбітражного керуючого Кошового С.О. задоволенню не підлягає.

Що стосується поданих 12.12.2012р. та 28.12.2012р. кредитором ПАТ "Імексбанк" клопотань про зобов'язання ліквідатора боржника арбітражного керуючого Кошового С.О. надати додаткові докази, суд задовольняє заявлене в судовому засіданні клопотання представника банку та залишає їх без розгляду

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 24, 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст.43, 86 ГПК України, суд -

у х в а л и в:

1. Залучити до участі у справі організатора торгів з реалізації майна боржника фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 Товарну біржу "Херсонська обласна товарна біржа".

2. Скаргу публічного акціонерного товариства "Імексбанк" на дії ліквідатора боржника фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 арбітражного керуючого Кошового С.О. залишити без задоволення.

3. Клопотання публічного акціонерного товариства "Імексбанк" про зобов'язання ліквідатора боржника арбітражного керуючого Кошового С.О. надати додаткові докази залишити без розгляду.

4. Ухвалу направити учасникам провадження.

Повний текст ухвали складено та підписано 03.07.2013 року.

Суддя М.Б. Сулімовська