Ухвала суду № 32167601, 27.06.2013, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №22ц/791/1431/13 Головуючий в суді 1 інстанції: Гонтар Д.О.

Категорія: 27 Доповідач: Склярська І.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2013 року червня місяця 27 дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі :

головуючого: Склярської І.В.

суддів: Цуканової І.В.

Вейтас І.В.

при секретарі: Благовещенській О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3, яка діє в інтересах ОСОБА_4 на рішення Суворовського районного суду міста Херсона від 04 лютого 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_4, про звернення стягнення на предмет застави, -

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2012 року ПАТ «ПриватБанк» звернулось до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що 21.11.2006 року між ним та відповідачем було укладено кредитний договір № HЕТ8АК08980032, відповідно до якого, ПАТ КБ «ПриватБанк» надав ОСОБА_4 кредит в сумі 8138,00 доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 21.11.2011 року. З метою забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором, 21.11.2006 року, між позивачем та відповідачем було укладено договір застави рухомого майна, за умовами якого, останній передав банку в заставу легковий автомобіль, що належить відповідачу на праві власності. Так як відповідач зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконав, в результаті чого станом на 20.01.2012 року в нього виникла заборгованість 6937,42 доларів США, що за курсом 7,99 відповідно до службового розпорядження НБУ від 20.01.2012 року складає 55429,99 грн., що складається з: заборгованості за кредитом у розмірі 4570,57 доларів США.; заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 1631,66 доларів США; заборгованості по комісії за користування кредитом у розмірі 148,07 доларів США; пені за несвоєчасність виконання зобов'язання за договором у розмірі 587,12 доларів США, просило суд в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором витребувати у відповідача та передати публічному акціонерному товариству КБ "Приватбанк" - предмет застави автомобіль ВАЗ, модель: 21140, рік випуску: 2006, тип. ТЗ: легковий хетчбек-В, № кузова/шасі: НОМЕР_2, реєстраційний номер: НОМЕР_1, що належить на праві власності відповідачу, звернути стягнення на предмет застави: автомобіль ВАЗ, модель: 21140, рік випуску: 2006, тип. ТЗ: легковий хетчбек-В, № кузова/шасі: НОМЕР_2, реєстраційний номер: НОМЕР_1, що належить відповідачу на праві власності шляхом продажу вказаного автомобіля Публічним акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України, а також наданням ПАТ КБ «Приватбанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

Рішенням Суворовського районного суду міста Херсона від 04 лютого 2013 року позов задоволено в повному обсязі.

В апеляційній скарзі, представник відповідача за дорученням ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та постановити нове про відмову в задоволенні вимог банку.

Заслухавши доповідача, осіб, які з'явилися в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з підстав законності та обґрунтованості заявлених позивачем вимог, невиконання відповідачем прийнятих за кредитним договором зобов'язань.

За положеннями ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 589 ЦК України та ч. 1 ст. 20 Закону України «Про заставу» встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

За правилами ч.1 ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, 21.11.2006 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № НЕТ8АК08980032, відповідно до якого, ПАТ КБ «ПриватБанк» надав ОСОБА_4 кредит в сумі 8138,00 доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 21.11.2011 р. (а.с.7)

З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 21.11.2006р., між позивачем та відповідачем було укладено договір застави рухомого майна, за умовами якого, останній передав банку в заставу легковий автомобіль ВАЗ, модель: 21140, рік випуску: 2006, тип. ТЗ: легковий хетчбек-В, № кузова/шасі: НОМЕР_2, реєстраційний номер: НОМЕР_1, що належить відповідачу на праві власності (а.с.9).

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № HЕТ8АК08980032 від 21.11.2006 року станом на 20.01.2012 року у відповідача виникла заборгованість 6937,42 доларів США, що складається з: заборгованості за кредитом у розмірі 4570,57 доларів США.; заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 1631,66 доларів США; заборгованості по комісії за користування кредитом у розмірі 148,07 доларів США; пені за несвоєчасність виконання зобов'язання за договором у розмірі 587,12 доларів США (а.с.4-5) та загальний розмір заборгованості за курсом НБК складає 55 429 грн.99 коп.

Відповідно до п. 15.7.1 договору застави заставодержатель має право звернути стягнення на предмет застави у випадку, якщо в момент настання термінів виконання якого-небудь із зобов'язань передбачених Кредитним договором, вони не будуть виконані.

Відповідно до реєстру претензій позивачем було направлено (а.с.15) на адресу відповідача повідомлення від 22.01.2012 року № 30.1.0.0/2 - 513 про наявність у ОСОБА_4 простроченої заборгованості за кредитним договором у розмірі 6937,42 доларів США та намір звернути стягнення та предмет застави (а.с.14).

Враховуючи те, що відповідачем були порушені умови кредитного договору, та зважаючи на положення ст.ст. 589, 590 ЦК України та ст. 20 Закону України «Про заставу», ст. 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість заявлених позивачем вимог.

Колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги щодо відсутності в розрахунку заборгованості процентів, пені та комісії за користування кредитом та не зазначення банком валюти заборгованості, оскільки вони спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, зокрема розрахунком заборгованості за договором № НЕТ8АК08980032 від 21.11.2006 року та заявленими позовними вимогами з визначенням суми заборгованості відповідно до курсу встановленого розпорядженням НБУ (а.с.4). Доводи апелянта щодо неправильного розрахунку заборгованості ним не спростовані, та виписка по рахунку позичальника, надана банком, підтверджує сплату коштів по кредитному договору відповідно до його умов (а.с. 153-161), в зв'язку з чим колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги про недоведеність наявності фактичного боргу.

Колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги про порушення банком вимог ст.. 1054 ЦК України, не надання кредитних коштів позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, оскільки вони спростовуються платіжними документами (а.с.149-150), цільовим призначення кредитних коштів відповідно до п.1.1 кредитного договору, договором купівлі-продажу автомобіля (а.с. 126), платіжним дорученням про сплату вартості автомобіля (а.с.127).

Доводи апеляційної скарги про порушення банком підпункту «г» пр..4 ст. 5 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», а саме щодо відсутності індивідуальної ліцензії НБУ, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки на цей час законодавством України не встановлено термінів і сум кредитів в іноземній валюті як критеріїв їх віднесення до сфери дії режиму індивідуального ліцензування, то ця норма не може застосовуватися.

Колегія суддів вважає, що позовні вимоги з якими звернувся банк ґрунтуються на нормах ст.ст.25,26 Закону України «Про забезпечення вимог кредитора та реєстрацію обтяжень», ст.ст.19,20 Закону України «Про заставу», ст.. 16 ЦК України, а також умовах кредитного договору та договору застави рухомого майна.

Висновки суду відповідають обставинам справи в межах наданих сторонами і досліджених в судовому засіданні доказів та нормам матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Доводи апеляційної скарги колегією суддів не приймаються до уваги як такі, що не підтверджені належними доказами, не ґрунтуються на вимогах закону, що регулюють спірні правовідносини, та не спростовують мотивованих висновків суду.

Порушень норм матеріального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.

Керуючись ст. 303, п.1 ч.1 ст. 307, ст.ст. 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, яка діє в інтересах ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Суворовського районного суду міста Херсона від 04 лютого 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий:

Судді: