Рішення № 32167517, 02.07.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Головуючий у 1 інстанції Назаренко Г.В.

Доповідач Соломаха Л.І.

Категорія 51

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2013 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого-судді Пономарьової О.М.

суддів Соломахи Л.І., Биліни Т.І.

при секретарі Мишко Д.О.

за участю:

позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахта «Рассвет-1» про відшкодування моральної шкоди з апеляційною скаргою відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахта «Рассвет-1» на рішення Кіровського міського суду Донецької області від 29 квітня 2013 року, -

В С Т А Н О В И В:

04 квітня 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахта «Рассвет-1» (далі - ТОВ «Шахта «Рассвет-1») про відшкодування моральної шкоди.

Зазначав, що з 01 лютого 2010 року перебуває у трудових правовідносинах з ТОВ «Шахта «Рассвет-1», працює гірничим 2 розряду.

Внаслідок дії шкідливих умов праці він отримав професійне захворювання - пневмоконіоз, антракосилікатоз, інверстиціальна форма (1/1 с/с), періферічний Са верхньої долі легені Т2N2M0, стан після комбінованого лікування, ЛН II ступеню, про що 11 квітня 2011 року складено акт розслідування професійного захворювання.

Рішенням МСЕК від 28 квітня 2011 року йому вперше була встановлена стійка втрата професійної працездатності за цим професійним захворюванням - 60% та він визнаний інвалідом 3 групи.

Через ушкодження здоров'я на виробництві внаслідок професійного захворювання йому заподіяна моральна шкода, на відшкодування якої просив стягнути з відповідача грошову компенсацію в сумі 60 000 грн. (а.с. 1-2).

Рішенням Кіровського міського суду Донецької області від 29 квітня 2013 року з ТОВ «Шахта «Рассвет-1» на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди стягнуто 18 000 грн. (а.с. 45-46).

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог (а.с. 52-57).

В судове засідання апеляційного суду представник відповідача - ТОВ «Шахта «Рассвет-1» не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Відповідач надіслав заяву про розгляд справи у відсутність його представника (а.с. 74).

Відповідно до частини 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Позивач ОСОБА_1 проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив її відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, дослідивши матеріали цивільної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню частково, а рішення суду зміні з наступних підстав:

При розгляді справи суд першої інстанції встановив, що позивач з 1983 року працював на різних підприємствах вугільної промисловості з повним робочим днем під землею, в тому числі гірничим робітником очисного забою, гірничим майстром, гірничим.

З 01 лютого 2010 року позивач перебуває в трудових відносинах з ТОВ «Шахта «Рассвет-1». З 01 лютого 2010 року по 11 квітня 2011 року працював майстром гірничим з повним робочим днем під землею, з 11 квітня 2011 року працює гірником 2 розряду дільниці з видобутку вугілля № 1, що підтверджується його трудовою книжкою (а.с. 6-13).

Внаслідок дії шкідливих підземних умов праці позивач отримав професійне захворювання - пневмоконіоз, антракосилікатоз, інверстиціальна форма (1/1 с/с), періферічний Са верхньої долі лівого легеня Т2N2M0, стан після комбінованого лікування, ЛН II ступеню, що підтверджується:

- актом розслідування хронічного професійного захворювання за формою П-4 від 11 квітня 2011 року (а.с. 16);

- висновком лікарняно-експертної комісії № 573 від 01 квітня 2011 року комунальної лікувально - профілактичної установи «Обласна клінічна лікарня профзахворювань», згідно якого професійне захворювання позивачу встановлено вперше, відповідальними за розвиток професійного захворювання є професії гірничого робітника очисного забою, гірничого майстра пропорційно відпрацьованому в них часу (а.с. 29).

Згідно виписки з акту огляду МСЕК від 28 квітня 2011 року позивачу за професійним захворюванням пневмоконіоз вперше була встановлена стійка втрата професійної працездатності - 60 % на строк до 01 травня 2012 року та він визнаний інвалідом 3 групи за професійним захворюванням (а.с. 37).

Згідно довідки МСЕК від 26 квітня 2012 року позивачу втрата професійної працездатності - 60 % та інвалідність 3 групи встановлені безстроково (а.с. 14-15).

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок ушкодження здоров'я через професійне захворювання позивачу заподіяна моральна шкода, яка підлягає йому відшкодуванню на підставі ст. 2371 КЗпП України.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції правильно встановив, що правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються ст. 2371 КЗпП України, згідно якої відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Зазначене випливає з рішення Конституційного суду України від 08 жовтня 2008 року у справі про страхові виплати, в пункті 5 якого зазначено, що статтею 1167 ЦК України та статтею 2371 КЗпП України застрахованим громадянам, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця). Встановлений законодавцем розподіл обов'язків щодо відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві від нещасного випадку та професійного захворювання не суперечить вимогам статті 22 Конституції України.

Застосування до спірних правовідносин положень ст. 2371 КЗпП України відповідачем в апеляційній скарзі не оскаржується.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Відповідно до ст. 158 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний вживати заходів щодо полегшення і оздоровлення умов праці працівників шляхом впровадження прогресивних технологій, досягнень науки і техніки, засобів механізації та автоматизації виробництва, вимог ергономіки, позитивного досвіду з охорони праці, зниження та усунення запиленості та загазованості повітря у виробничих приміщеннях, зниження інтенсивності шуму, вібрації, випромінювань тощо.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Згідно п.п. 16, 17 акту розслідування хронічного професійного захворювання за формою П-4 від 11 квітня 2011 року професійне захворювання позивача виникло внаслідок недосконалості технологічних процесів видобутку вугілля, тривалої роботи в умовах дії шкідливих чинників виробництва: пил, несприятливий мікроклімат. Причинами професійного захворювання є високе запорошення повітря, в тому числі на шахті «Рассвет-1», на робочому місті гірничого майстра, в.о. гірничого майстра 121,58 мг/м? (ГПК 10 мг/м?) 100% часу зміни, несприятливий мікроклімат: t° + 16 - +25С°, Vb - 0,3 - 0,8 м/сек, Q = 73-95% (а.с. 16), тобто запорошення повітря на робочому місці позивача перевищує гранично припустимі концентрації в 12 разів, що спростовує доводи відповідача про те, що ТОВ «Шахта «Рассвет-1», як роботодавець, виконало всі передбачені законодавством дії для захисту своїх працівників від шкідливих та небезпечних виробничих факторів.

Доводи відповідача про відсутність його провини в недосконалості технологічних процесів є необґрунтованими. Згідно п. 18 акту розслідування хронічного професійного захворювання саме директора ТОВ «Шахта «Рассвет-1» зобов'язано виконувати заходи комплексного знепилювання в повному обсязі, забезпечити працюючих ЗІЗ від пилу відповідно до норм, виконати вітаминопрофілактику, УФО - опромінювання згідно рекомендацій та під наглядом цехового лікаря, забезпечити виконання рекомендацій ЛЕК, МСЕК (а.с. 16).

Згідно висновку лікарняно-експертної комісії № 573 від 01 квітня 2011 року комунальної лікувально - профілактичної установи «Обласна клінічна лікарня профзахворювань», виписки з акту огляду МСЕК від 28 квітня 2011 року відповідальними за розвиток професійного захворювання позивача є професії гірничого робітника очисного забою, гірничого майстра пропорційно відпрацьованому в них часу (а.с. 29, а.с. 37). Згідно трудової книжки позивача майстром гірничим з повним робочим днем під землею він працював лише у відповідача (а.с. 6-13), що також спростовує доводи відповідача про відсутність його вини в розвитку професійного захворювання позивача.

Та обставина, що під час укладення трудового договору позивач був повідомлений про важкі, шкідливі та небезпечні умови праці, можливі негативні наслідки цих умов праці на стан здоров'я, не звільняє відповідача від обов'язку створити безпечні і нешкідливі умови праці та відповідно до ст. 158 КЗпП України вживати заходів щодо полегшення і оздоровлення умов праці працівників шляхом впровадження прогресивних технологій, досягнень науки і техніки, засобів механізації та автоматизації виробництва, вимог ергономіки, позитивного досвіду з охорони праці, зниження та усунення запиленості та загазованості повітря у виробничих приміщеннях, зниження інтенсивності шуму, вібрації, випромінювань тощо.

Доводи відповідача про те, що факт завдання позивачу моральної шкоди недоведений, також є необґрунтованими.

Згідно ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для справи. Доказами, на підставі яких суд встановив наявність факту заподіяння позивачу моральної шкоди, є акт розслідування хронічного професійного захворювання, висновок лікарняно-експертної комісії, довідки МСЕК про визнання позивача інвалідом та встановлення йому стійкої втрати професійної працездатності, медичні документи про стан здоров'я позивача.

Відповідно до роз'яснень, що містяться в п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» відповідно до ст. 2371 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що внаслідок порушення відповідачем права позивача на безпечні умови праці позивачу заподіяна моральна шкода, оскільки позивач отримав професійне захворювання, внаслідок якого став інвалідом, що вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд першої інстанції врахував глибину моральних та фізичних страждань позивача, ступінь втрати ним професійної працездатності (60%), потребу в медикаментозному та санаторно-курортному лікуванні, та оцінив моральні страждання позивача в 18 000 грн.

З таким висновком суду погодитися не можливо.

Відповідно до частини 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ст. 2371 КЗпП України, ст. 23 ЦК України відповідач відшкодовує завдану позивачу моральну шкоду за порушення саме ним законних прав позивача, що призвели до моральних страждань, тобто з урахуванням ступеня його вини. Посилання суду першої інстанції на те, що робота позивача на інших підприємствах вугільної промисловості не має юридичного значення, оскільки стійка втрата професійної працездатності позивачу встановлена під час роботи у відповідача, є необґрунтованим. Згідно трудового законодавства відповідач не несе відповідальності за незабезпечення позивачу безпечних умов праці під час його роботи на інших підприємствах вугільної промисловості. Доводи відповідача про те, що суд першої інстанції при визначенні розміру грошової компенсації моральної шкоди не врахував, що загальний підземний стаж роботи позивача на підприємствах вугільної промисловості складає понад 27 років, що до початку роботи на підприємстві відповідача позивач вже біля 25 років працював на підземних роботах з тяжкими умовами праці, в тому числі за професією гірничого працівника очисного забою, яка також є відповідальною за розвиток професійного захворювання, про необхідність визначення розміру відшкодування моральної шкоди пропорційно до відпрацьованого часу у відповідача, є обгрунтованими.

Як вбачається з акту розслідування хронічного професійного захворювання від 11 квітня 2011 року, стаж роботи позивача за професіями, відповідальними за розвиток професійного захворювання, складає 27 років 1 місяць, в тому числі на підприємстві відповідача - 1 рік 2 місяці 10 днів (п. 12). Згідно п. 16 акту причинами професійного захворювання позивача є високе запорошення повітря не лише на підприємстві відповідача, але й на інших підприємствах, а саме: на шахті «Пролетарська-Крута» на робочому місці електрослюсаря підземного, гірника очисного вибою (ГОВ) від 150 до 2 500 мг/м? (ГПК 10 мг/м?) протягом всієї зміни; по ППП «Гірник» на робочому місці ГОВ від 50 до 142 мг/м? (ГПК 10 мг/м?) від 5 до 70% часу зміни; на шахті «Іловайська» на робочому місті ГОВ 50-275 мг/м? (ГПК 4 мг/м?) 30% часу зміни; на ТОВ «Техресурси» на робочому місті ГОВ 50-55 мг/м? (ГПК 6 мг/м?) 50% часу зміни (а.с. 16).

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції при визначенні розміру грошової компенсації моральної шкоди порушив норми матеріального права, що відповідно до п. 4 частини 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для зміни рішення суду першої інстанції.

Враховуючи глибину фізичних та душевних страждань позивача, ту обставину, що професійне захворювання він отримав у віці 46 років, внаслідок професійного захворювання значно втратив професійну працездатність (60%) та визнаний інвалідом 3 групи, відновлення стану його здоров'я є неможливим, згідно висновку МСЕК йому протипоказана робота в підземних умовах, в контакті з пилом, токсичними газами, в неблагоприємних мікрокліматичних умовах, тяжка фізична праця, враховуючи ступінь вини відповідача в розвитку професійного захворювання, тривалість роботи позивача у відповідача (1 рік 2 місяці 10 днів), та виходячи з вимог справедливості та розумності моральні страждання позивача, заподіяні внаслідок незабезпечення відповідачем безпечних умов праці, апеляційний суд оцінює в 6 000 грн.

Слід зазначити, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Враховуючи зазначене, рішення суду в частині задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди підлягає зміні, а саме з відповідача на користь позивача підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди 6 000 грн.

Доводи відповідача про безпідставне стягнення з нього в дохід держави судового збору, є необгрунтованими.

При зверненні до суду позивач судовий збір не сплачував, від його сплати він звільнений на підставі п. 2 ст. 5 Закону України № 3674-VI від 08 липня 2011 року «Про судовий збір», як позивач - за подання позову за вимогами, що випливають із трудових правовідносин.

Відповідно до частини 3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Відповідно до ст. 2, п/п 2 п. 1 частини 2 ст. 4 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» у разі подання позовної заяви немайнового характеру справляється судовий збір в розмірі 0,1 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.

Згідно ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» від 06 грудня 2012 року № 5515-VI мінімальна заробітна плата станом на 01 січня 2013 року складала 1 147 грн.

Оскільки позивач від сплати судового збору звільнений, а суд ухвалив рішення на користь позивача, суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з відповідача в дохід держави судовий збір в розмірі 114,70 грн.

Керуючись ст. 307, ст. 309, ст. 314, ст. 316 ЦПК України, апеляційний суд Донецької області, -

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахта «Рассвет-1» задовольнити частково.

Рішення Кіровського міського суду Донецької області від 29 квітня 2013 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди змінити.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахта «Рассвет-1» про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахта «Рассвет-1» (код ЄДРПОУ 35038195, юридична адреса - вул. Московська, 6 м. Алчевськ Луганська область п.і. 94204) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Макіївка Донецької області, ІНН НОМЕР_1) на відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я, 6 000 (шість тисяч) гривень.

Рішення Кіровського міського суду Донецької області від 29 квітня 2013 року в частині розподілу судових витрат залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.

Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: О.М. Пономарьова

Судді: Л.І. Соломаха

Т.І. Биліна