Ухвала суду № 32165707, 20.06.2013, Апеляційний суд міста Севастополя

20.06.2013

Апеляційний суд міста Севастополя

Справа № 22ц/797/904/13 Головуючий у першій

Категорія 5 інстанції Кукурекін К.В.

Доповідач у апеляційній

інстанції Сундуков В.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2013 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду міста Севастополя в складі:

головуючого: Сундукова В.М.,

суддів: Клочка В.П., Водяхіної Л.М.,

при секретарі: Лашкевич Н.О.,

за участю: ОСОБА_3 та її представника - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Нахімовського районного суду м. Севастополя від 19 лютого 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про визнання права власності та виділ майна в натурі, присвоєння адреси , -

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2012 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 у якому просила визнати за нею право власності на прибудову літ. «а1», «б» (самовільна), літню кухню літ. «Ж» (самовільну), тамбур літ «ж» (самовільний), крильце до літ «ж», навіс літ «З» (самовільний), сарай літ «И» (самовільний), навіс літ «К» (самовільний), що розташовані на земельній ділянці, площею 0,0271га, власником якої є ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1.

Крім того, позивач просила виділити у натурі 2/3 належної їй частки з майна, що знаходиться у загальній частковій власності, у вигляді самовільно побудованих нею будівель з домоволодіння АДРЕСА_1. Також просила виділити в натурі земельну ділянку, що відповідає її 2/3 часткам та надати виділеній частці нову адресу: АДРЕСА_1.

Вимоги позову мотивувала тим, що всі побудови були здійснені на власній земельній ділянці, прав інших осіб це не порушує, а тому є підстави для визнання за нею права власності на вказані побудови та виділення їх в натурі у якості окремого об'єкта нерухомості.

Рішенням Нахімовського районного суду м. Севастополя від 19 лютого 2013 року в задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.

Не погодившись з рішенням суду, позивач подала апеляційну скаргу в якій просить рішення суду скасувати як таке, що постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, постановити нове рішення задовольнити її позов у повному обсязі.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення осіб, що з'явилися у судове засідання, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про відмову позивачу у позові, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача не засновані на законі, а тому не можуть бути задоволені.

З такими висновками суду першої інстанції слід погодитись.

Як вбачається з копії рішення Нахімовського районного суду м.Севастополя від 30.06.2005 року за ОСОБА_3 визнано право власності на 2/3 частки домоволодіння АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом, рішення суду як правовстановлюючий документ пройшло реєстрацію у органах БТІ та ДРОНМ м.Севастополя.

З копії технічного паспорту на вказаний будинок, вбачається, що побудови на які позивач просить визнати за нею право власності є самовільними.

Вказані обставини підтверджує у судовому засіданні суду першої інстанції і сама позивач, вказуючи, що вона дійсно дозволу на виконання робіт не мала, проект будівництва не виготовляла.

Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено, що до моменту ухвалення рішення вказані самовільні об'єкти до експлуатації не прийняті.

Відповідно до ч.2 ст.331 ЦК України, Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ч.ч.1,2,3 ст.376 ЦК України, Житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Позивачем же не надано доказів того, що побудовані позивачем будівлі відповідають будівельним нормам та стандартам і у встановленому законом порядку прийняті до експлуатації.

Також позивачем не надано доказів того, що вона позбавлена можливості після здачі об'єктів до експлуатації оформити право власності на вказані побудови.

Крім того, з копії державного акту на право власності на земельну ділянку (а.с.11), вбачається, що позивачу належить сусідня з будинком АДРЕСА_2 земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1, а тому висновок суду першої інстанції про те, що доводи позивача необґрунтовані є вірним та таким, що відповідає обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до п.6 Постанови №6 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгяяд цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року право власності на самочинно збудовані житлові будинки, будівлі, споруди, інше нерухоме майно не набувають як особи, які здійснили це будівництво, так і їхні спадкоємці. Це майно не є об'єктом права власності, воно не може бути предметом поділу та встановлення порядку користування в судовому порядку.

Виходячи з вищенаведеного та того, що між сторонами спір відсутній, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції про відмову позивачу у позові є обґрунтованим та таким, що відповідає обставинам справи та вимогам закону.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, не дають підстав для висновку про порушення або неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

За таких обставин слід визнати, що суд ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, відповідно до вимог ч.1 ст. 308 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.

- Керуючись ст.ст.303-315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Нахімовського районного суду м. Севастополя від 19 лютого 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя: В.М.Сундуков

Судді: В.П.Клочко

Л.М.Водяхіна