Рішення № 32165466, 27.06.2013, Смолянинівський районний суд міста Донецька (до 25.04.2025 - Куйбишевський районний суд м. Донецька)

Справа № 2/259/248/2013

0531/9693/2012

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.06.2013 року місто Донецьк

Куйбишевський районний суд м. Донецька у складі:

головуючого - судді Черткової Н.І.,

при секретарі - Перепетайло Ю.В.,

за участю позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

відповідача - ОСОБА_3,

представника відповідача - ОСОБА_4,

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання квартири об»єктом права особистої приватної власності, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про розподіл спільно нажитого майна подружжя, в якому вказав, що з відповідачкою ОСОБА_5 був у шлюбі з 30 серпня 2003 року до 6 листопада 2012 року. Дітей не мають. Проживаючи однією сім'єю вони мали спільний бюджет, вели спільне господарство і на спільні кошти придбали квартиру за адресою АДРЕСА_1, вартість якої 147600грн., спальний гарнітур, вартістю 6885 грн., пральну машину ГС-3000грн.,телевізор «Самсунг»-5500грн., ноутбук «Самсунг Р13»-5500грн., роутер і цифрову приставку-1500 грн., диван і два крісла-8500 грн.,принтер «Самсунг»-850 грн.,електропіч-2025 грн., кухонний куточок - 1500 грн., музичний центр «Самсунг»-850 грн., ДВД плеєр «Самсунг» -350 грн, кондиціонер ЛЖ -12 - 4500 грн., шафа для взуття і верхнього одягу - 950 грн. пилосос 3000грн , всього на загальну суму - 192510 грн. Вказав, що відповідач ставить перешкоди в користуванні спільним майном, оскільки перешкоджає йому проживати в квартирі, де знаходиться все перераховане майно, тому просив визнати за ним право власності на 1/2 частину майна: квартиру за адресою: АДРЕСА_1, спальний гарнітур, пральну машину, телевізор «Самсунг», ноутбук «Самсунг Р13», роутер і цифрову приставку, диван і два крісла, принтер «Самсунг», електропіч, кухонний куточок, музичний центр «Самсунг», ДВД, плеєр «Самсунг», кондиціонер ЛЖ-12, шафу для взуття, верхнього одягу, пилосос - та виділити йому у грошовому еквіваленті.

Ухвалою Куйбишевського районного суду від 31.05.2013 року позов ОСОБА_3 за його заявою був залишений без розгляду.

ОСОБА_1 звернулася з зустрічним позовом та в ході судового засідання збільшила позовні вимоги та просила визнати, що квартира АДРЕСА_1 є її особистою приватною власністю, стягнути з неї на користь ОСОБА_3 3558 гривень.

Позовні вимоги мотивовані тим, що вона з ОСОБА_3 перебувала в шлюбі з 30 серпня 2003 року. по 6 листопада 2012 року. Її дівоче прізвище - ОСОБА_1 . У 1993 року вона взяла прізвище першого чоловіка - ОСОБА_1. Потім взяла прізвище другого чоловіка - ОСОБА_1. 22 березня 2004 року вона продала квартиру номер АДРЕСА_2, яка належала їй на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого нотаріусом 14 лютого 2001 року за реєстровим № 4-708, зареєстрованого у Донецькому бюро технічної інвентаризації 20 лютого 2001 року в реєстровій книзі за № 7/22д/к-(246) під реєстровим № 78. Продаж було вчинено за десять тисяч дев'ятсот дев'яносто шість гривень, які продавець одержав повністю від покупця до підписання цього договору, договір купівлі продажу було посвідчено державним нотаріусом П'ятої донецької державної нотаріальної контори ОСОБА_6 та зареєстровано у реєстрі за № 2-580. В той же день за кошти отримані від продажу вказаної квартири з незначною додатковою сумою була куплена квартира за адресою: АДРЕСА_1, за 11551 грн., про що було складено договір тим же самим державним нотаріусом П'ятої донецької державної нотаріальної контори ОСОБА_6 та зареєстровано у реєстрі за № 2-584. Різниця 555 гривень була сплачена за рахунок спільних коштів, 1/2 частина у сумі 277,5 гривень (що відповідає 2,41% вартості квартири) належало відповідачу. З урахуванням вартості квартири 147600 грн вона згодна сплатити ОСОБА_3 як компенсацію його частки суму 3557,16 гривен (2,41% вартості квартири).

Позивач та її представник в судовому засіданні підтримали позовні вимоги.

Відповідач та його представник в судовому засіданні позов не визнали.

Відповідач позов не визнав та у своїх поясненнях підтвердив факт придбання та вартість майна, вказаного у позовній заяві. Підтвердив, що в один той ж день була продана однокімнатна квартира, гроші від якої були використанні для купівлі двокімнатної квартири. Вказав, що для купівлі спірної квартири його матір надала кошти у розмірі 9 тис доларів США.

Відповідач подав письмові заперечення, в яких вказав, що сторони уклали шлюб в 2003 році, проте фактично проживали однією сім'єю як подружжя - вели спільне господарство; мали загальний бюджет; приймали гостей і так далі з грудня 1998 року. Приблизно, в середині 2000 року вони з позивачем вирішили купити собі квартиру для спільного мешкання і на спільні гроші купили в лютому 2001 року квартиру по АДРЕСА_2, де стали проживати однією сім'єю, як подружжя. У позивача довгий час не виходило завагітніти і, впродовж 2000 - 2004 років вона постійно проходила в лікарнях курс лікування від безпліддя і гроші на дороге лікування вони частково накопичували зі спільного бюджету, проте велику суму вони займали у знайомих, оскільки власними грошима сплатити подібні дорогі лікування вони не могли. Вказав, що у 2000 році позивач повинна була проходить курс лікування (проведення операції лопароскопії) в лікарні № 1 ім. Вишневського. Він знаходився поряд з нею в час і після операції. У палаті, де лежала ОСОБА_5, знаходилися ще дві родинні пари з аналогічного питання. На початку 2004 року вони вирішили розплатитися з боргами, які у них були у зв'язку з багатократними лікуваннями позивача і спільно вирішили, що продадуть квартиру по вулиці Куйбишева, розплатяться з боргами, а потім позичать у його матері гроші і куплять квартиру, в якій будуть проживати. Вони так і зробили - квартира по вулиці Куйбишева була продана за 14,5 тис. доларів США, з яких вони роздали борги по лікуванню ОСОБА_5 близько 10 тис.доларів США. Після цього в лютому 2004 року він зайняв у своєї матері - ОСОБА_7 гроші в сумі 11 тис. доларів США, до яких вони додали частину грошей, що залишилися від продажу квартири по вулиці Куйбишева і на ці гроші купили квартиру, по АДРЕСА_3.

28.02.2004 р. він дав завдаток продавцеві квартири у розмірі 500 доларів США та оформив договір завдатку, складений на його ім'я з вказівкою квартири, за яку дається завдаток - АДРЕСА_3.

Суд, заслухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши матеріали справи суд приходить до висновку що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_3 уклали шлюб 30 серпня 2003 року, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію шлюбу НОМЕР_1. Позивач взяла прізвище чоловіка - ОСОБА_1.

6 листопада 2012 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було розірвано, про що в відділу ДРАЦС Куйбишевського районного управління юстиції у м. Донецька зроблено актовий запис №129, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу від 06.11.2012р. НОМЕР_2

Відповідно до свідоцтва про народження від 15 березня 1974р. НОМЕР_3 прізвище позивача було ОСОБА_1.

Відповідно до довідки від 28.08.1998р вона уклала шлюб з ОСОБА_5, про що у Солдатській сільраді Староскольського району, Белгородської області 28.08.1993р. було зроблено актовий запис №12 , та взяла прізвище першого чоловіка - ОСОБА_5.

Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу від 10.08.1995р. НОМЕР_4 після розірвання шлюбу позивач залишила прізвище ОСОБА_5.

У судовому засіданні встановлено, що 14 лютого 2001 року, ОСОБА_8 продала а ОСОБА_5 купила квартиру АДРЕСА_1, що підтверджується договором купівлі-продажу від 14 лютого 2001 року, посвідченого нотаріусом 14 лютого 2001 року за реєстровим № 4-708, зареєстрованого у Донецькому бюро технічної інвентаризації 20 лютого 2001 року в реєстровій книзі за № 7/22д/к-(246) під реєстровим № 78.

Суд приймає до уваги що квартира АДРЕСА_1 знаходилася в особистій приватній власності позивача з огляду на те, що письмовими документами підтверджено, що позивач на момент купівлі квартири не знаходилася у зареєстрованому шлюбі.

Суд не може прийняти за належний доказ пояснення відповідача про те, що квартира АДРЕСА_1 куплена на спільні кошти сторін, оскільки відповідач не надав належних тому доказів і тому, що на час придбання квартири позивач - ОСОБА_3 (ОСОБА_1) не знаходилася в зареєстрованому шлюбі, а діючим на той час КпШС України не було передбачено прирівнення фактичних шлюбних відносин до зареєстрованого шлюбу,тому розподіл майна мав місце тільки між особами, які знаходилися тільки в зареєстрованому шлюбі.

Крім того, в межах заявлених позовних вимог розгляд статусу квартири АДРЕСА_1 не є доречним.

У судовому засіданні встановлено, що 22 березня 2004 року ОСОБА_5 продала а ОСОБА_9 купила квартиру АДРЕСА_1, про що було укладено договір купівлі продажу квартири, посвідчений державним нотаріусом П'ятої донецької державної нотаріальної контори ОСОБА_6 та зареєстровано у реєстрі за № 2-580 продаж було вчинено за 10996 (десять тисяч девятьсот дев'яносто шість) гривень, які продавець одержав повністю від покупця до підписання цього договору.

В цей же день - 22 березня 2004 року ОСОБА_10 продала, а ОСОБА_5 купила квартиру за адресою АДРЕСА_1, за 11551 грн., про що було складено договір тим же самим державним нотаріусом П'ятої донецької державної нотаріальної контори ОСОБА_6 та зареєстровано у реєстрі за № 2-584. Продаж було вчинено за одинадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят одну гривню, які продавець одержав повністю від покупця до підписання цього договору.

Суд приймає до уваги пояснення позивача про те, що кошти отримані від продажу квартири АДРЕСА_1, десять тисяч дев'ятсот дев'яносто шість гривень були передані продавцю квартири за адресою АДРЕСА_1.

Пояснення позивача підтверджуються показаннями свідка ОСОБА_11, яка пояснила, що була присутня у нотаріуса при оформленні договорів відносно двох квартир. Підтвердила, що кошти отримані від продажу квартири АДРЕСА_1 - десять тисяч дев'ятсот дев'яносто шість гривень були передані продавцю квартири за адресою АДРЕСА_1.

Також суд приймає до уваги, що договори купівлі- продажу були оформлені в один і той же день -22 березня 2004 року у нотаріуса П'ятої донецької державної нотаріальної контори ОСОБА_6 та номера реєстрації угод у реєстрі № 2-580 та № 2-584.

Суд не може прийняти до уваги твердження відповідача, що покупка спірної квартира відбулася за гроші, які він отримав в борг у своєї матері на підставі наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Цивільного процесуального кодексу України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Частиною 1 ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Частиною 4 ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що доказування не може грунтуватися на припущеннях.

По-перше суду не додано належних доказів стосовно, що саме гроші, які були позичені відповідачем у своєї матері витрачені саме на покупку спірної квартири , а також, враховуючи характер взаємовідносин позикодавця та позичальника, договір позики, який укладений шляхом написання розписки, нотаріально не посвідчений, тому у суду є сумніви в тому, що взагалі договір позики мав місце і взагалі коли саме була написана ця розписка.

Доводи відповідача про те, що позивачем також не додані письмові докази стосовно того, що саме гроші від продажу однокімнатної квартири пішли на купівлю двокімнатної квартири не заслуговують на увагу, тому що в договорах купівлі-продажу однокімнатної квартири та купівлі-продажу двокімнатної квартири вказана вартість цих квартир, різниця в вартості є незначною, крім того,ніхто із учасників процесу не заперечував факт того, що саме гроші від продажу однокімнатної квартири пішли на купівлю двокімнатної квартири, цього факту не заперечував і сам відповідач - ОСОБА_3 в ході судового розгляду, також підтвердили і свідки, допитані в ході судового розгляду, в тому числі і свідки, які були допитані за клопотанням відповідача - ОСОБА_7, ОСОБА_12

Відповідно до ст.204 ЦК суд визнає такими, що заслуговують на увагу показання позивача про те, що отримані кошти від продажу квартиру номер АДРЕСА_2 у розмірі 11551 гривень були сплачені за квартиру за адресою АДРЕСА_1 і що різниця 555 гривень була сплачена за рахунок спільних коштів сторін.

Цей факт підтверджується договорами купівлі - продажу квартири номер АДРЕСА_2 та договором купівлі продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1 - правочинів, які є правомірними, тому що їх недійсність не визнана судом .

Суд не приймає, як доказ вартості квартири за адресою АДРЕСА_1, вказаної в договорі задатку від 28.02.2004 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_10, враховуючи те, що вартість квартири за адресою АДРЕСА_1 вказана у нотаріально завіреному договору купівлі продажу квартири від 22.03.2004 року.

Відповідно до ст. 570 ЦК завдатком є грошова сума, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання.

У судовому засіданні встановлено, що на 28.02.2004 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_10 ніяких нотаріально посвідчених договорів укладено не було, ніяких зобов'язань у ОСОБА_3 не виникло.

Суд приймає до уваги, що позивач наполягає, що їй невідомо про укладання відповідачем договору задатку, що підтверджується відсутністю підпису позивача на документі.

Відповідно до ст. 57 СК особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто. Якщо у придбання майна вкладені, крім спільних коштів і кошти, що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є його особистою приватною власністю.

Відповідно до абзацу 1 пункту 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК та ст. 372 ЦК.

Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Відповідно до приписів викладених у Постанові Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» частин 4, 5 ст. 71 СК , ст. 365 ЦК, за умови звернення подружжя до суду з позовом про розподіл майна, питання компенсації частки подружжя можливе лише за попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми.

Позивач внесла кошти у розмірі 3558 гривен на депозитний рахунок 37317004001000 в ГУДКСУ в Донецькій області МФО 834016 ОКПО(ЕДРПОУ) 26288796 на користь ОСОБА_3, про що свідчить відповідна квитанція.

Суд приймає до уваги , що сторони погодили вартість квартири, на момент розгляду спору у сумі 147600грн., частка у квартирі ОСОБА_3 є незначною складає 2,41% що відповідає 1/2 частині від 555 гривень - суми, яка була сплачена за рахунок спільних коштів при покупці спірної квартири. Частка у розмірі 2,41%, виходячи з вартості квартири , погодженої сторонами у розмірі 147600грн складає 3558 гривень.

Суд критично ставиться до тверджень ОСОБА_3 та свідка ОСОБА_7 про те, що квартира по вулиці Куйбишева була продана за 14,5 тис. доларів США, з яких позивач та відповідач роздали борги по лікуванню позивачки, у тому разі за операцію у 2000 році близько 10 тис.доларів США. Після цього в лютому 2004 року відповідач зайняв у своєї матері ОСОБА_7 гроші в сумі 11 тис. доларів США на купівлю спірної квартири, тому що Климов не привів належних та допустимих доказів на підтвердження своїх стверджень.

Суд приймає до уваги, що позивач спростувала твердження відповідача, вказав, що на обліку у медичному центрі стоїть з 2007 року, їй дійсно була зроблена операція, але у 2002 році.

Таким чином, суд, оцінивши всі докази, вважає позовні вимоги законними і обґрунтованими і підлягаючими задоволенню.

На підставі ст.ст. 57, 69-72 СК , 204,365, 372 ЦК України та керуючись ст.ст. 15, 30, 60, 202, 214-222 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання квартири, об»єктом права особистою приватної власності, задовольнити.

Визнати, що квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 є особистою приватною власністю ОСОБА_1.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 3358 гривень, перерахувавши вказані кошти у розмірі 3358 гривень з депозитного рахунку р/р 37317004001000 МФО 834016 в ГУ ДКСУ в Донецькій області ОКПО ( ЕДРПОУ) 26288790 на користь ОСОБА_3.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: