Рішення № 32162767, 29.04.2013, Приморський районний суд м. Маріуполя

Справа № 266/740/13-ц

Провадженя № 2/266/440/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.04.2013 року м. Маріуполь

Приморський районний суд м. Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Шишиліна О.Г.,

при секретарі Матус Т.В.

за участю:

позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Маріуполя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Грандфінресурс» про визнання недійсним договору та стягнення суми коштів,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до ПП «Грандфінресурс» про визнання недійсним договору № 215154 від 30.10. 2012 року та стягнення 28249,98 гривень сплачених згідно договору. В обґрунтуванні позовних вимог зазначив, що 30 жовтня 2012 року між ним та ПП «Грандфінресурс» був укладений договір № 215154, предметом якого є надання позики для купівлі товару після сплати позивачем відповідачу грошей. Вважає вказаний договір недійсним, оскільки він не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, і здійснений з використанням нечесної підприємницької практики, що вводить в оману утворенням пірамідальних схем відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 19, ч.6 ст.19 ЗУ «Про захист прав споживачів» у зв'язку з чим, просить повернути внесені по спірному договору кошти в сумі 28249,98 грн..

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, з підстав викладених у позовній заяві та просив їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання свого представника не направив, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки представника суд не повідомив. Надав письмові заперечення проти позову, в яких посилався на те, що договір активується на четвертий день з моменту підписання, а позивач не використав цей строк для одностороннього розірвання договору, а також те, що договір відповідає вимогам законодавства. Просив в задоволенні позову відмовити. У зв'язку з тим що відповідач повторно в судове засідання не з'явився, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність представника відповідача з урахуванням заперечень, які містяться у матеріалах справи.

Суд вислухав позивача, дослідивши письмові заперечення відповідача, матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 30 жовтня 2012 року між ОСОБА_1 та ПП «Грандфінресурс» був укладений договір № 215154 (надалі - Договір). Згідно статті 1 Договору, відповідач зобов'язався вчинити від імені та за рахунок учасника - позивача певні юридичні дії, спрямовані на придбання товару, або відповідної суми у позику зазначеної у Додатку №1 на умовах діяльності програми «Альянс Україна» що містяться у Додатку №2, в тому числі: сформувати Реєстр Учасників, забезпечити його адміністрування, організувати та проводити Захід по розподілу грошового фонду, здійснити оплату Товару на користь учасника або надати учаснику відповідну суму у позику; надавати інші послуги. (а.с. 7)

Таким чином, суд приходить до висновку, що між сторонами укладено правочин, предметом якого є надання послуг.

Відповідно до статті 2 Договору та Додатку № 1 до нього, передбачені обов'язки учасника, а саме: сплатити одноразовий комісійний внесок в сумі 21000,00 гривень, адміністративний платіж в сумі 21 000,00 гривень; щомісячно сплачувати загальний платіж в сумі 2416,66 гривень, який включає чистий внесок в сумі 1666,66 гривень, за рахунок якого здійснює плату вартості товару чи надає відповідні суми у позику, та адміністративні витрати в сумі 750,00 гривень - плата за послуги з організації діяльності програми; дотримуватись умов договору та інше. (а.с. 7-8).

Відповідно до термінів, викладених в Додатку № 2 Договору, програма «Альянс Україна» базується на створенні реєстрів Учасників, метою яких є придбання бажаних товарів з розстроченням платежу на досить тривалий час, у порядку та на умовах, передбачених Договором та додатками до нього. (а.с. 9-12)

Згідно зі ст.. 4 умов програми «Альянс України» Додатку № 2 до Договору № 215154, передбачений порядок проведення Заходу по розподілу грошового фонду та порядок проведення заходу згідно заяви. За їх змістом вбачається, що рішення про передачу позивачу товару залежить лише від волі відповідача, який сам на власний розсуд приймає таке рішення. При проведенні Заходу по розподілу грошового фонду перевагу на отримання товару має той учасник, який сплатив найбільше Загальних платежів. Процедура прийняття рішення про передачу товару є непрозорою, а інформація щодо результатів проведення конкурсів та осіб, які отримали право на товар є конфіденційною і не може бути перевірена позивачем.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що діяльність Приватного підприємства «Грандфінресурс» вводить споживача в оману, оскільки програма «Альянс Україна» формується виключно на коштах учасників програми, без залучення коштів Приватного підприємства «Грандфінресурс». Оплата товару здійснюється за кошти, внесені учасниками програми, в подальшому учасник, який отримав товар, сплачує внески, які фактично компенсують кошти іншим учасникам програми, тобто один учасник програми за свої власні кошти, без інвестування коштів відповідача оплачує товар іншому учаснику програми. При цьому, позивач сплачував відповідачу не за одержання товару чи послуги, а фактично за можливість одержання права на отримання позики, яке надавалось не за рахунок відповідача, а за рахунок залучення інших споживачів і їх коштів до такої ж схеми, право отримати товар позивачем залежить від розміру фонду і внесення коштів іншими учасниками програми.

Згідно із п. 7 ч. 3 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» забороняються як такі, що вводять в оману утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції.

Разом з тим, відповідно до п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", роз'яснено, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

У разі якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи про нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину.

Відповідно до ч. 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Частиною 2 ст. 215 ЦК України встановлено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Таким чином, оспорюваний договір є нікчемним внаслідок того, що його недійсність передбачена законом.

На підставі вищевикладеного, вимоги позивача в частині визнання недійсним договору № 215154 від 30.10.2012 року, не підлягають задоволенню.

За вищезазначеним Договором відповідно до квитанцій на (л.с. 13-14) позивачем сплачено загальну суму 28249, 98 грн.

За таких обставин та беручи до уваги те, що за змістом ст.. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, а кожна із сторін такого правочину зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 28249, 98 грн., сплачених за договором № 215154 від 30.10.2012 року, підлягають задоволенню.

Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд України в постановах по справі № 6-35цс12 від 23 травня 2012 року і № 6-161цс12 від 16 січня 2013 року які прийняті за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, а саме: п. 7 ч. 3, ч. 6 ст. 19 ЗУ «Про захист прав споживачів». Відповідно до ст. 360-7 ЦПК України ці судові рішення є обов'язковими для всіх судів України і суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

Такої ж позиції притримався ВССУ за ухвалою від 18.04.2013р. по аналогічній справі №6-8872ск13.

На підставі ст.. 88 ЦПК України з Приватного підприємства «Грандфінресурс» на користь держави підлягає стягненню судовий збір.

Керуючись ст.. 10, 11, 57-62, 64, 84, 88, 208, 209, 212-215, 223 ЦПК України суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Грандфінресурс» про визнання недійсним договору та стягнення суми коштів - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «Грандфінресурс» (іпн 31469012) на користь ОСОБА_1 (іпн НОМЕР_1) суму коштів 28249,98 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Приватного підприємства «Грандфінресурс» (іпн 31469012) на користь держави судовий збір в розмірі 229 гривень 40 коп. за наступними реквізитами: код бюджетної класифікації доходів 22030001 «Судовий збір» Приморський районний суд м. Маріуполя, код ЕДРПО 02895641, розрахунковий рахунок 31218206700055; одержувач - УДКСУ в м. Маріуполі (Приморський район); ЄДРПОУ - 37989721, МФО 834016, банк: ГУ ДКСУ у Донецькій області.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Донецької області в м. Маріуполі через Приморський районний суд м. Маріуполя протягом 10 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, у разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: Шишилін О. Г.