Рішення № 32160356, 20.05.2013, Макарівський районний суд Київської області

МАКАРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Фрунзе, 35, смт. Макарів, Київська обл., 08000, т. (04578) 5-12-39

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" травня 2013 р. Справа № 1016/2701/12

Макарівський районний суд Київської області у складі головуючого судді Устимчук М.Ю., при секретарі Лизі Л.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Макарів Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Авто Житло План» про стягнення грошових коштів за нікчемним правочином , -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до Макарівського районного суду Київської області з вказаним позовом посилаючись на те, що у грудні 2011 року йому знадобилися грошові кошти для придбання транспортного засобу. У засобах масової інформації він знайшов рекламне оголошення ТОВ «Авго Житло План», в якому йшлося про швидке отримання грошей, під низький відсоток з мінімальним пакетом документів. Після телефонної розмови з регіональним відділенням компанії, його запросили до офісу та попередили про необхідність мати при собі паспорт та ідентифікаційний код для оформлення документів та отримання необхідної суми грошей у розмірі 150 000 (сто п'ятдесят тисяч) грн. Під час розмови з консультантом, йому було пояснено, що він може отримати грошову позику від 10 до 500 тис. грн. і приблизно від 0 до 10% річних. Суму, яку він може отримати, буде встановлено керівництвом компанії після перевірки його даних службою безпеки. Також консультант натякнув на те, що він може понести певні витрати у зв'язку з оплатою першого внеску. Це пояснюється тим, що перший внесок є гарантією його платоспроможності перед фірмою, яка його кредитує. І чим більший буде його перший внесок, тим меншою буде річна ставка по кредиту. А також, компанія надає йому можливість додаткового кредитування.

Консультант ОСОБА_4 до оплати з договором ознайомлюватись не давала, пояснюючи це тим, що робота з договором буде проводитись під час його підписання в тому випадку, якщо керівництво компанії надасть йому право на отримання кредиту та після оплати ним першого внеску. Також сказала, що всі договори номерні і в неї мало часу у зв'язку з великою кількістю клієнтів.

Так, 07 грудня 2011 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Авто Житло План» було укладено угоду № 043019. На рахунок Відповідача ОСОБА_1 було оплачено суму першого внеску у розмірі 15 000 (п'ятнадцять тисяч) гривень. Консультант ОСОБА_4 навмисно, або з причини поганої ознайомленості з договором, надала йому реквізити для оплати грошей нібито в якості першого внеску. Але вже вдома, вивчити умови договору він зрозумів, що сума, яку він оплатив у розмірі 15 000 (п'ятнадцять тисяч) гривень не була першим внеском згідно договору з ТОВ «Авто Житло План», а являлася оплатою реєстраційного платежу згідно Умов Програми «АВТО-ЖИТЛО». Так він оплатив 15 000 гривень тільки за реєстрацію його як учасника Програми. Ніяких витрат Відповідачем із позивачем узгоджено не було. Сама Програма підписувалася позивачем вже в останній момент, а консультанти його постійно «підганяли» у зв'язку з великою кількістю інших клієнтів та лімітованим часом, що відводився на роботу з однією людиною.

Неодноразово прочитавши договір, йому до сих пір не зрозуміло суті послуг, що компанія надає та їх необхідність населенню.

Грошові кошти йому пообіцяли перерахувати на банківський рахунок через 7 днів. В обумовлений термін гроші на рахунок позивача не поступили. При зверненні до офісу Відповідача йому сказали і надалі чекати перерахунку. Конкретної причини виникнення такої ситуації консультант ОСОБА_4 назвати не змогла та пояснення давати відмовився. Лише сказала, що працівники регіональних відділень відповідальності за своєчасну видачу грошових коштів не несуть, а лише надають консультації, загальну інформацію та оформлюють угоди у чіткій відповідності до вказівок їх керівництва. У разі виникнення будь-яких запитань після укладення договору, треба телефонувати до головного офісу, так як це є основний консультаційний пункт, там вирішуються всі питання з клієнтами, які уклали угоди і хочуть отримати позику. Її обов'язки виконані і відповідальності за дії своїх роботодавців вона не несе.

Зателефонувавши до головного офісу, працівники сказали йому чекати листа, в якому будуть чітко визначені строки та умови отримання грошей, і без цих формальностей отримання позики буде неможливе. Через кілька днів на адресу позивача прийшов лист, в якому було зазначено, що він зобов'язаний оплачувати чергові платежі в розмірі 1085 (одна тисяча вісімдесят п'ять) гривень 33 коп. з 1 по 20 число кожного поточного місяця. Обурений такими діями Відповідача, позивач. в черговий раз звернувся в офіс за поясненнями. На його питання консультант ОСОБА_4 відповідати категорично відмовилася. Пояснила, що підписаний ним договір передбачає те, що він повинен сплачувати щомісячні платежі незалежно від того, коли йому видадуть позику та ще раз наголосила про необхідність виконувати вказівки головного офісу, а її по таким питанням не турбувати. Наприкінці розмови вона чітко вказала на те, що треба було уважно читати договір, який він підписував.

Оплативши щомісячний платіж, позивач знову не отримав позику. А по вказівкам працівників Відповідача, він оплатив місячній платіж і в наступному місяці. Коли він знову прийшов до консультанта компанії з чіткою вимогою або видати йому позику або повернуги гроші, вона відповіла, що згідно договору, позику отримає той клієнт фірми, який здійснить найбільшу кількість щомісячних платежів, так як це роблять інші клієнти, оплачуючи одноразово на рахунки Відповідача великі суми грошей, і отримують гроші. Таким чином, у зв'язку з даною ситуацією, гроші в поточному місяці позивач не отримав. Для того, щоб отримати гроші в наступному місяці, йому необхідно щонайменше оплатити хоча б 15 місячних платежів, і тоді він гарантовано отримає свої гроші. Розривати договір позивача відмовили, переконуючи в невигідності такої дії та натякнувши, що, в такому випадку, сплачені ним внески не повернуть, а позики він не отримає.

В головному відділенні, в черговий раз, позивачу пояснили, що хтось знову оплатив більше внесків ніж він, і згідно умов договору, він зобов'язаний надалі сплачувати щомісячні платежі, згідно підписаної ним угоди. Якщо він не буде продовжувати здійснювати оплату, його справу передадуть до суду. На вимогу врешті-решт видати грошову позику, працівником головного офісу було чітко сказано, що по цим питанням більше не звертатися, сплачувати як можна більше ічекати від них повідомлення про дату отримання грошей.

Таким чином, позивач сплатив на рахунок ТОВ «Авто Житло План» чотири щомісячні платежі.

Ця угода була укладена під впливом обману та застосуванням нечесної підприємницької практики у вигляді створення та експлуатації пірамідальної схеми, до якої позивач був залучений внаслідок укладення оспорюваної угоди. Тому позивач звернувся до суду з даним позовом.

У судове засідання позивач не з'явився, в своїй письмовій заяві просив розглядати справу у його відсутності, позов підтримує. Проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач у судове засідання не прибув, неодноразово хоча належним чином був повідомлений про день та час слухання справи.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

07 грудня 2011 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Авто Житло План» було укладено угоду № 043019. На рахунок Відповідача ОСОБА_1 було оплачено суму першого внеску у розмірі 15 000 (п'ятнадцять тисяч) гривень. Вивчити умови договору він зрозумів, що сума, яку він оплатив у розмірі 15 000 (п'ятнадцять тисяч) гривень не була першим внеском згідно договору з ТОВ «Авто Житло План», а являлася оплатою реєстраційного платежу згідно Умов Програми «АВТО-ЖИТЛО». Так він оплатив 15 000 гривень тільки за реєстрацію його як учасника Програми. Ніяких витрат Відповідачем із позивачем узгоджено не було. Сама Програма підписувалася позивачем вже в останній момент, а консультанти його постійно «підганяли» у зв'язку з великою кількістю інших клієнтів та лімітованим часом, що відводився на роботу з однією людиною. Грошові кошти йому пообіцяли перерахувати на банківський рахунок через 7 днів. В обумовлений термін гроші на рахунок позивача не поступили. При зверненні до офісу Відповідача йому сказали і надалі чекати перерахунку. Конкретної причини виникнення такої ситуації консультант ОСОБА_4 назвати не змогла та пояснення давати відмовився. Лише сказала, що працівники регіональних відділень відповідальності за своєчасну видачу грошових коштів не несуть, а лише надають консультації, загальну інформацію та оформлюють угоди у чіткій відповідності до вказівок їх керівництва. У разі виникнення будь-яких запитань після укладення договору, треба телефонувати до головного офісу, так як це є основний консультаційний пункт, там вирішуються всі питання з клієнтами, які уклали угоди і хочуть отримати позику. Її обов'язки виконані і відповідальності за дії своїх роботодавців вона не несе.

Зателефонувавши до головного офісу, працівники сказали йому чекати листа, в якому будуть чітко визначені строки та умови отримання грошей, і без цих формальностей отримання позики буде неможливе. Через кілька днів на адресу позивача прийшов лист, в якому було зазначено, що він зобов'язаний оплачувати чергові платежі в розмірі 1085 (одна тисяча вісімдесят п'ять) гривень 33 коп. з 1 по 20 число кожного поточного місяця. Обурений такими діями Відповідача, позивач. в черговий раз звернувся в офіс за поясненнями. На його питання консультант ОСОБА_4 відповідати категорично відмовилася. Пояснила, що підписаний ним договір передбачає те, що він повинен сплачувати щомісячні платежі незалежно від того, коли йому видадуть позику та ще раз наголосила про необхідність виконувати вказівки головного офісу, а її по таким питанням не турбувати. Наприкінці розмови вона чітко вказала на те, що треба було уважно читати договір, який він підписував.

Оплативши щомісячний платіж, позивач знову не отримав позику. А по вказівкам працівників Відповідача, він оплатив місячній платіж і в наступному місяці. Коли він знову прийшов до консультанта компанії з чіткою вимогою або видати йому позику або повернуги гроші, вона відповіла, що згідно договору, позику отримає той клієнт фірми, який здійснить найбільшу кількість щомісячних платежів, так як це роблять інші клієнти, оплачуючи одноразово на рахунки Відповідача великі суми грошей, і отримують гроші. Таким чином, у зв'язку з даною ситуацією, гроші в поточному місяці позивач не отримав. Для того, щоб отримати гроші в наступному місяці, йому необхідно щонайменше оплатити хоча б 15 місячних платежів, і тоді він гарантовано отримає свої гроші. Розривати договір позивача відмовили, переконуючи в невигідності такої дії та натякнувши, що, в такому випадку, сплачені ним внески не повернуть, а позики він не отримає.

В головному відділенні, в черговий раз, позивачу пояснили, що хтось знову оплатив більше внесків ніж він, і згідно умов договору, він зобов'язаний надалі сплачувати щомісячні платежі, згідно підписаної ним угоди. Якщо він не буде продовжувати здійснювати оплату, його справу передадуть до суду. На вимогу врешті-решт видати грошову позику, працівником головного офісу було чітко сказано, що по цим питанням більше не звертатися, сплачувати як можна більше ічекати від них повідомлення про дату отримання грошей.

Таким чином, позивач сплатив на рахунок ТОВ «Авто Житло План» чотири щомісячні платежі.

Позивач сплачував кошти не за одержання кредиту, а фактично за можливість отримати право на його отримання. Така діяльність відповідача вводить позивача, як споживача в оману та є елементом нечесної підприємницької практики.

Всупереч конституційному принципу рівності (ст. 21, 22 Конституції України) для вчинення переважної більшості дій Учасником програми встановлено строк у 3 дні, а для підприємства виконання окремих процедурних актів Програми розтягується у часі від 10 днів, 15 днів, до 30 днів та навіть до 120 календарних днів, що є очевидним і протиправним відходженням від принципу рівності сторін у цивільних правовідносинах.

Також, має місце неспівмірний обсяг прав і обов'язків сторін, відповідно до якого тільки підприємство має право самостійно визначати, кого з учасників допускати до участі в Програмі тощо. Це суперечить ч. З ст. 509 ЦК, яка закріплює що зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Окремі терміни конкретизовані на початку Програми діяльності «АВТО- ЖИТЛО» (далі - Правила). Проте їх вживання у тексті Правил часто відрізняється від загальновживаних понять у чинному законодавстві України. Це ускладнює використання ст. 213, ст. 637 ЦК для встановлення справжнього змісту вищевказаних документів, адже неможливо використати загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів.

Досить поширеною є явна підміна основних понять та категорій чинного законодавства, в результаті чого юридично не пов'язані між собою відповідними правовими наслідками терміни в тексті договорів виявляються штучно «перемішаними», що повністю нівелює їх зміст та виключає можливість правомірної реалізації на практиці.

При цьому текстуальне закріплення окремих положень Правил настільки непослідовне та заплановане, що не дозволяє сприймати ні логічний зміст, ні юридичну термінологію, ні навіть загальновживані побутові поняття.

Окрім цього, досить часто закріплені загальні фрази неконкретизованого змісту, які дозволяють підприємству довільно і у власних інтересах впливати на певні правовідносини.

Сутність програми в тексті договорів визначена абсолютно не конкретно, надзвичайно заплутано та суперечливо настільки, що навіть після їх не однократного перечитування складається досить віддалене уявлення про справжній зміст регламентованого правочину, про послідовність, про призначення та наслідки вчинюваних дій.

Хоча ч. 3 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» закріплює, що інформація, яка надається клієнту, повинна забезпечувати правильне розуміння суті фінансової послуги, без нав'язування її придбання. А згідно з п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів», останній має право на достовірну і доступну інформацію.

Свідоме заплутування реципієнта інформації поряд з вищенаведеними прикладами, здійснюється також кількома іншими способами:

1) шляхом систематичного повторювання однієї і тієї ж очевидної інформації.

2) шляхом періодичного відсилання до інших статей і пунктів Правил;

3) шляхом безлічі граматичних помилок, наявність яких практично унеможливлює сприйняття інформації та розуміння змісту окремих положень Правил, у результаті чого виникають обгрунтовані сумніви у юридичній та філологічній грамотності автора тексту документа.

Специфічне текстуальне закріплення окремих положень Договору і Правил створює у адресата інформації досить віддалене уявлення про справжній зміст маніпуляцій фірми із залученими грошовими коштами учасників. Останні протягом певного часу дійсно можуть вірити у примарну майбутню вигоду від участі в програмі.

Проте проаналізовані вище положення підтверджують, що заплутані речення та суперечливі статті, насправді, дозволяють легко завуалювати справжній зміст вчинюваних правочинів. Хоча згідно ч. 1 ст. 203 ЦК, зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

В результаті цього учасники програми автоматично опиняються в фінансовій від незрозумілих схем розрахунків та прогресивно наростаючих сум обов'язкових до сплати відсотків, тобто потрапляють у заздалегідь невигідне матеріальне становище.

Хоча Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної Асамблеї Ради Свропи від 17 травня 1973 року № 543, зокрема, передбачається, що надання товарів чи послуг, у тому числі у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача.

Згідно ч.1 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 року № 1023-ХІІ (зі змінами та доповненнями) виконавець послуг не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Згідно ч. 2, п. З ч. З ст. 18 вказаного Закону умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності, його наслідком є (стонши дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача, зокрема встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця.

Згідно ч. ч. 5. 6 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», якщо положення договору визнано несправедливими, таке положення може бути змінено або визнано недійсним, або договір може бути визнаний недійсним в цілому.

В умовах договору вбачаються ознаки здійснення відповідачем нечесної підприємницької діяльності. А саме: відповідач, розміщуючи в друкованих засобах масової інформації рекламу, спонукає клієнта звертатися за дешевою позикою. Так, з одного боку даного договору вбачається, що згідно з Програмою, предметом договору є товар, оплату якого проводить Відповідач або сам учасник, за рахунок грошей Відповідача з розстроченням платежів.

Однак, з інших умов договору випливає, що Відповідач формує групу клієнтів за рахунок сплати щомісячних повних внесків, сплачених клієнтом програми, тобто за кошти членів самої програми, формуванні фонду даної групи. Крім того, з даної групи формується чистий фонд, який призначений для придбання товарів для учасників програми, його наступний щомісячний розподіл між учасниками системи шляхом надання визнання права учасника програми на одержання відповідного товару. При цьому, визнання як право учасника Програми на одержання товару надається не всім учасникам Програми, а лише тим, які мають найбільшу кількість проплат (платежів).

Отже, розподіл фонду групи проходить по пірамідальній схемі, що порушує вимоги п. 7 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», коли один учасник програми за свої власні кошти без інвестування коштів Відповідача, оплачує товар іншим учасникам програми. При цьому, надання визнання права на одержання товару учасником програми у приватну власність є компенсацією за рахунок коштів інших учасників Програми.

Відповідно до п. 2 ч. 1, п. 7 ч. 3, ч. 6, ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» забороняється нечесна підприємницька практика, яка включає будь-яку діяльність, що вводить споживача в оману або є агресивною, а також забороняється, як таке, що вводить в оману утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачі до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції.

На підставі викладеного та керуючись Хартією прав споживачів, ст. 21, ст. 22 Конституції України, ст. 4, 18, 19, 21, 22, 23 ЗУ «Про захист прав споживачів», ст.ст. 11, 213, 509,215,216, 637, 1212, 1213 ЦК України ст.ст. 15, 60, 79, 114, 212-215, 223, 226 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «Авто Житло План» про стягнення грошових коштів за нікчемним правочином - задоволити.

1.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Житло План» (04655, м. Київ, вул. Московський проспект, 21, р/р 26008001001663, ПАТ «РАДИКАЛ БАНК» м. Київ, МФО 319111 ЄДРПОУ 37509207) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) грошові кошти у сумі 19 341 (дев'ятнадцять тисяч триста сорок одна) грн. 32 коп.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Житло План» (04655, м. Київ, вул. Московський проспект, 21, р/р 26008001001663, ПАТ «РАДИКАЛ БАНК» м. Київ, МФО 319111, ЄДРПОУ 37509207) судові витрати в дохід держави 229 грн. 40 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте за заявою відповідача судом, що його ухвалив, протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Київської області через суд, що його ухвалив протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя М.Ю. Устимчук