Постанова № 32156954, 20.06.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" червня 2013 р. № 820/3843/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі

Головуючого судді Спірідонов М.О.

за участю секретаря судового засідання Істоміна А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного

адміністративного суду адміністративну справу

за позовом Харківського міжрайонного прокурора

до Русько-Тишківської сільської ради, третьої особи - Стешенко Юрія Олексійовича

про визнання незаконним рішення ,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Харківський міжрайонний прокурор, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Русько-Тишківської сільської ради, третьої особи - ОСОБА_1, в якому просить суд визнати незаконним та скасувати рішення XXIII сесії VI скликання Русько-Тишківської сільської ради від 21.09,2012 «Про встановлення особистого строкового сервітуту для розміщення стаціонарної тимчасової споруди - тимчасового торгівельного павільйону, розташованої за адресою: АДРЕСА_1».

В обґрунтування позову вказано, що проведеною перевіркою встановлено, що під час прийняття рішення про надання дозволу на укладання договору особистого строкового сервітуту користування реальної частки території документацію із землеустрою на зазначену частину території не розроблено, заходи із землеустрою не проведено, у зв'язку з чим зазначена частина території не набула ознак земельної ділянки у розумінні ст. 79 Земельного кодексу України, і таким чином не може бути предметом договору особистого строкового сервітуту.

Представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, щодо задоволення позову заперечував у повному обсязі, посилаючись на те, що оскаржуване рішення прийняте у відповідності з вимогами законодавства, рішення прийняте на підставі рішення Русько-Тишківської сільської ради від 20 червня 2012 року «Про затвердження Правил розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території сільської ради.», відповідно до Конституції України, статей 98-102 Земельного Кодексу України, статей 28,33, 52 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статті 19 Закону України "Про землеустрій", статті 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», керуючись статтями 401, 402, 403 Цивільного Кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011р. № 703 « Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання витягів з державного реєстру речових прав на нерухоме майно».

Третя особа в судове засідання з'явилась та підтримала позицію відповідача та просила суд відмовити позивачу у задоволенні позову.

Судом встановлено, що Русько-Тишківською сільською радою було прийнято рішенням XXIII сесії VI скликання від 21.09.2012 «Про встановлення особистого строкового сервітуту для розміщення стаціонарної тимчасової споруди -тимчасового торгівельного павільону, розташованої за адресою: с. Руські Тишки вул.. Липецька, 57-Б яким затверджено паспорт прив'язки стаціонарної малої архітектурної форми тимчасового торгівельного павільйону, дозволено ФОП ОСОБА_1 розмістити стаціонарну тимчасову споруду-тимчасовий торгівельний павільйон на земельній ділянці площею 0,0027 га, з площею забудови 15,0 кв.м., по АДРЕСА_1 на території Русько-Тишківської сільської ради, Харківського району, Харківської області за рахунок категорії земель житлової та громадської забудови відповідно паспорту прив'язки, зобов'язано ФОП ОСОБА_1 укласти договір про встановлення особистого строкового сервітуту для розміщення стаціонарної тимчасової споруди - тимчасового торгівельного павільйону з Русько-Тишківською сільською радою в особі сільського голови Горошочка Ю.В., встановити тимчасову споруду відповідно до розробленого паспорту прив'язки та встановлено орендну плату у розмірі 3-х кратного податку на землю - 37,91 грн. нарік.

16.11.2012 року між сільським головою та ФОП ОСОБА_1. було укладено договір № 3 «Про встановлення особистого строкового сервітуту під розміщення стаціонарного тимчасового павільйону».

01.03.2013 року у відповідності до постанови Харківського міжрайонного прокурора було проведено перевірку в порядку нагляду за додержанням та застосуванням законів стану дотримання земельного та іншого законодавства у діяльності Русько-Тишківської сільської раді Харківської області.

Суд зазначає, що предметом спору є твердження позивача, що відповідач не має права на укладання договорів сервітуту на розташування малих архітектурних форм.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Згідно зі ст. 98 Земельного кодексу України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими.

Статтею 99 Земельного кодексу України зазначено, що власники або землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати встановлення таких земельних сервітутів: право проходу та проїзду на велосипеді; право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху; право прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій; право прокладати на свою земельну ділянку водопровід із чужої природної водойми або через чужу земельну ділянку; право відводу води зі своєї земельної ділянки на сусідню або через сусідню земельну ділянку; право забору води з природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право проходу до природної водойми; право поїти свою худобу із природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право прогону худоби до природної водойми; право прогону худоби по наявному шляху; право встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель та споруд; інші земельні сервітути.

Згідно з ч. 1 ст. 100 ЗК України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Відповідно до ст. 404 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації, тощо. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) ; іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту.

Суд зазначає, що поняття земельного сервітуту визначено у «Технічних вказівки щодо визначення меж земельних ділянок спільної та спільної часткової власності фізичних і юридичних осіб на забудованій території у населених пунктах від 18.05.1998 (Держкомзем) у відповідності до якого це є право обмеженого користування чужою земельною ділянкою або її частиною, яке полягає в здійсненні проїзду чи проходу по чужій землі, прокладанні лінійних споруд, ліній передач тощо. Термін "сервітут" походить від латинського слова "servire", що означає - обслуговувати. Земельний сервітут обмежує право власності на земельну ділянку і є безстроковим.

Крім цього суд звертає увагу, що Податковий кодекс України не містить у собі такого поняття як сервітут та порядку сплати, розрахунку податку за використання землі наданої за таким правочином, а містить у собі лише поняття оренди земельної ділянки та розрахунок відповідної сплати за використання орендованої землі.

Суд зазначає, що у відповідачем з ФОП ОСОБА_1 хоча і був укладений договір сервітуту але останній сплачував орендну плату за земельну ділянку.

Виходячи з сукупного аналізу вище зазначених положень Цивільного кодексу Кураїни, Земельного кодексу України та Податкового кодексу України суд приходить до висновку, що в даному випадку рішення відповідача винесено з порушенням норм чинного законодавства України, оскільки право на надання сервітут відповідача не поширюється та стаціонарні малі архітектурні форми.

Крім того, статтею 116 Земельного Кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають право власності та права користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених Земельним кодексом України або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно з ч. 1 ст. 134 Земельного кодексу України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах).

Статтею 126 Земельного кодексу України у редакції на момент надання дозволу на укладання договору особистого строкового сервітуту користування реальної частки території передбачалось, що право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, право постійного користування земельною ділянкою - державним актом на право постійного користування земельною ділянкою, право оренди земельної ділянки - договором оренди землі.

Також суд зазначає, що Наказом Мінрегіонбуду від 21.10.2011 № 244 затверджено Порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, п. 2.1 якого передбачено, що підставою для розміщення тимчасових споруд є паспорт прив'язки тимчасової споруди.

Відповідно до п. 2.11. Порядку паспорт, прив'язки включає: схему розміщення тимчасової споруди, виконану на топографо-геодезичній основі у масштабі 1:500, а також схему благоустрою, прилеглої території; ескізи фасадів тимчасової споруди у кольорі М 1:50 (для стаціонарних тимчасових споруд), технічні умови щодо інженерного забезпечення тимчасової споруди, отримані замовником у балансоутримувача відповідних мереж; реквізити замовника (найменування, П.І.Б., адреса, контактна інформація).

Згідно Додатку 1 до Порядку у схемі розміщення тимчасових споруд зазначається площа земельної ділянки згідно з документами на землекористування.

Таким чином відсутність документів на землекористування унеможливлює оформлення паспорту прив'язки, а саме схеми розміщення тимчасової споруди.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що рішення XXIII сесії VI скликання Русько-Тишківської сільської ради від 21.09.2012, винесено з порушенням норм чинного законодавства України

Керуючись ст.ст. 4, 7, 86, ч.1 ст.158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Харківський окружний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Харківського міжрайонного прокурора до Русько-Тишківської сільської ради, третьої особи - ОСОБА_1 про визнання незаконним рішення - задовольнити у повному обсязі.

Визнати незаконним та скасувати рішення XXIII сесії VI скликання Русько-Тишківської сільської ради від 21.09,2012 «Про встановлення особистого строкового сервітуту для розміщення стаціонарної тимчасової споруди - тимчасового торгівельного павільйону, розташованої за адресою: АДРЕСА_1».

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні.

Якщо суб'єкта владних повноважень, у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 25 червня 2013 року.

Суддя Спірідонов М.О.