Постанова № 32155618, 18.06.2013, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" червня 2013 р. Справа № 809/1510/13-a

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Боброва Ю.О.,

за участю секретаря судового засідання Ферштей А.М.,

представників сторін:

позивача - Перегінського Б.Б.,

відповідача - Салітринського А.З.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом управління Пенсійного фонду України в Городенківському районі Івано-Франківської області

до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Городенківському районі Івано-Франківської області

про стягнення витрат на виплату пенсії по інвалідності громадянину ОСОБА_3 в сумі 949,50 грн., -

ВСТАНОВИВ:

16.05.2013 року управління Пенсійного фонду України в Городенківському районі Івано-Франківської області (надалі - позивач) звернулося з позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Городенківському районі Івано-Франківської області (надалі - відповідач) про стягнення витрат на виплату пенсії по інвалідності громадянину ОСОБА_3 в сумі 949,50 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, в порушення вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999 року за №1105-XIV, відповідно до якого, обов'язок відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті при настанні страхового випадку, зокрема, виплати йому або особам, які перебувають на його утриманні пенсій по інвалідності в зв'язку з втратою годувальника, покладено на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, не відшкодував органу Пенсійного фонду України кошти в сумі 949,50 грн., які були виплачені потерпілому ОСОБА_3

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених в позовній заяві. Просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, з підстав викладених в письмовому запереченні. Крім того, пояснив суду, що враховуючи положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності» та Порядку відшкодування витрат, затвердженого спільною постановою правління Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництв та професійних захворювань України від 04.03.2003 року за №5-4/4, та беручи до уваги той факт, що нещасний випадок із потерпілим мав місце на території іншої держави, вважає, позовні вимоги безпідставними та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства. Просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши і оцінивши докази, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Відповідно до актів щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих та списків осіб, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за серпень 2012 року по квітень 2013 року, складених управлінням Пенсійного фонду України в Городенківському районі Івано-Франківської області (надалі - УПФУ в Городенківському районі), загальний розмір коштів з виплати пенсій, державної адресної допомоги та витрат на їх доставку становить 949,50 грн. (а.с. 16-33).

Згідно статті 2 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від, 23.09.1999 року за №1105-XIV (надалі - Закон №1105-XIV) дія цього Закону поширюється на осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях, незалежно від їх форм власності та господарювання (далі - підприємства), у фізичних осіб, на осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності.

Особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.

Відповідно до статті 6 Закону №1105-XIV суб'єктами страхування від нещасного випадку є застраховані громадяни, а в окремих випадках - члени їх сімей та інші особи, страхувальники та страховик. Застрахованою є фізична особа, на користь якої здійснюється страхування. Страхувальниками є роботодавці, а в окремих випадках - застраховані особи. Страховик - Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Об'єктом страхування від нещасного випадку є життя застрахованого, його здоров'я та працездатність.

Статтею 21 Закону №1105-XIV встановлено, що у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку: 1) своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні: а) допомогу у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю до відновлення працездатності або встановлення інвалідності; б) одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого; в) щомісяця грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого; г) пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; д) пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; є) допомогу дитині відповідно до статті 9 цього Закону.

Згідно статті 28 Закону №1105-XIV страховими виплатами є грошові суми, які згідно із статтею 21 цього Закону Фонд соціального страхування від нещасних випадків виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.

Зазначені грошові суми складаються із: 1) страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата); 2) страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім'ї та особам, які перебували на утриманні померлого); 3) страхової виплати пенсії по інвалідності потерпілому; 4) страхової виплати пенсії у зв'язку з втратою годувальника; 5) страхової виплати дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності; 6) страхових витрат на медичну та соціальну допомогу.

Відповідно до статті 33 Закону №1105-XIV у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат (пенсій згідно з підпунктом «д» пункту 1 частини першої статті 21 цього Закону) мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті.

Згідно статті 35 Закону №1105-XIV для розгляду справ про страхові виплати до Фонду соціального страхування від нещасних випадків подаються: акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання за встановленими формами та (або) висновок МСЕК про ступінь втрати професійної працездатності застрахованого чи копія свідоцтва про його смерть; документи про необхідність подання додаткових видів допомоги.

Відповідно до статті 36 Закону №1105-XIV Фонд соціального страхування від нещасних випадків розглядає справу про страхові виплати на підставі заяви потерпілого або заінтересованої особи за наявності усіх необхідних документів і приймає відповідні рішення у десятиденний строк, не враховуючи дня надходження зазначених документів.

Тому, на переконання суду, за відсутності у відповідача особових справ потерпілих, Фонд не має правових підстав відшкодовувати органам Пенсійного фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій у зв'язку з нещасним випадком на виробництві.

Окрім вказаного, згідно пункту 2.7 Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат від 27.04.2007 за №24 для здійснення страхувальником виплати допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю потерпілого страхувальник разом із заявою-розрахунком до робочого органу виконавчої дирекції Фонду подає: копію листка непрацездатності (завірена страхувальником або працівником робочого органу виконавчої дирекції Фонду на підставі оригіналу); акт про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, за формою Н-1 (якщо стався нещасний випадок); 3) акт (спеціального) розслідування нещасного випадку (аварії), що стався (сталася), за формою Н-5 якщо такий складався; акт розслідування хронічного професійного захворювання за формою П-4 якщо таке встановлено; довідку про середню заробітну плату (доход), згідно з додатком 2 до Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1266 (далі - довідка про середню заробітну плату (доход); витяг з табеля обліку робочого часу потерпілого, завірений страхувальником.

Згідно статті 2 Угоди про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, заподіяної працівникам каліцтвом, професійним захворюванням або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язані з виконанням ними трудових обов'язків від 09.09.1994 року, яка ратифікована Україною 10.12.1994 року, відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок трудового каліцтва, іншого ушкодження здоров'я (у тому числі при настанні втрати працездатності в результаті нещасного випадку на виробництві, пов'язаного з виконанням працівниками трудових обов'язків, після переїзду потерпілого на територію іншої Сторони), смерті провадиться роботодавцем Сторони, законодавство якої поширювалося на працівника в момент отримання каліцтва, іншого ушкодження здоров'я, смерті. Роботодавець, відповідальний за заподіяння шкоди, проводить його відшкодування у відповідності зі своїм національним законодавством.

Статтею 9 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн від 14.03.1993 року, яка ратифікована Україною, встановлено, що відшкодування шкоди внаслідок трудового каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, а також смерті потерпілого здійснюється Стороною, законодавство якої поширювалось на Працівника на момент одержання каліцтва. У разі переселення Працівника з території Сторони працевлаштування на територію іншої Сторони роботодавець зобов'язаний перерахувати потерпілому кошти, які відшкодують заподіяну здоров'ю шкоду у розмірах, передбачених законодавством Сторони працевлаштування.

Нещасний випадок з потерпілим ОСОБА_3 згідно акту форми Н-1 стався поза межами України, на території Російської Федерації, після чого він переїхав для подальшого проживання на територію України. Тому, у відповідача немає підстав відшкодовувати управлінню Пенсійного фонду України в Городенківському районі кошти, виплачені позивачем потерпілому (а.с. 10-15).

Окрім вказаного суд зазначає наступне. Нормами Закону №1105-XIV та Порядком відшкодування витрат, затвердженим спільною постановою правлінь Пенсійного фонду України і Фонду соціального страхування від нещасних випадків від 04.03.2003 року №5-4/4 (надалі - Порядок) не передбачено відшкодування витрат на виплату щомісячної державної адресної допомоги, доплат та надбавок, встановлених постановами Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 року за №265 «Деякі питання пенсійного забезпечення» та від 16.07.2008 року за №654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян».

Крім того, частиною першою пункту 6 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003року №1058-IV передбачено, що до прийняття відповідного Закону, до пенсій, передбачених цим Законом, установлюються надбавки та здійснюються їх підвищення згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (надалі - Закон №1788-XII). Зазначені надбавки та підвищення встановлюються в розмірах, що фактично виплачуються на день набрання чинності цим Законом з наступною індексацією відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення. Виплати їх здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження бюджету Пенсійного фонду України на 2008 рік» дотація на виплату пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Механізм відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, визначено Порядком. За змістом пункту 5 зазначеного Порядку органами Пенсійного фонду України з відділеннями виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків в районах та містах обласного значення щомісячно проводяться звірки витрат на відповідні виплати до 10 числа місяця, наступного за звітним. Акти цих звірок подаються головним управлінням Пенсійного фонду України та управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, які узагальнюють і узгоджують довідку про відшкодування відповідних витрат та до 20 числа місяця, наступного за звітним, подають її Пенсійному фонду України та Фонду страхування від нещасних випадків (пунктом 6) Порядку. Зазначена довідка є підставою для перерахування Фондом соціального страхування від нещасних випадків відповідних коштів Пенсійному фонду України до 25 числа місяця, наступного за звітним (пунктом 7) Порядку. Таким чином, зазначеним Порядком передбачено здійснення відповідних розрахунків між Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань і Пенсійним фондом України на централізованому рівні.

Крім того, відповідно до пункту 1.2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року №8-2, управління у своїй діяльності керується, зокрема, постановами правління Пенсійного фонду України.

Отже, позивачем не враховані вимоги Порядку відшкодування витрат, затвердженого спільною постановою правлінь Пенсійного фонду України і Фонду соціального страхування від нещасних випадків від 04.03.2003 року №5-4/4 щодо здійснення відповідних розрахунків на централізованому рівні.

Крім того, відповідно до пункту 4 Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному Фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій із втрати годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання передбачено, що відшкодуванню підлягають суми, що виплачуються відповідно до Закону №1788-XII, Закону №1105-XIV та інших нормативно-правових актів, а саме: сума основного розміру пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, якщо така надавалась пенсіонеру, котрий одержував вищезазначену пенсію; допомога на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію, сума витрат Пенсійного фонду з виплати та доставки вище зазначених пенсій.

Таким чином, законодавством не передбачено відшкодування витрат на виплату щомісячної державної адресної допомоги, доплати та надбавок, встановлених постановами Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 року за №265 «Деякі питання пенсійного забезпечення» та від 16.07.2008 року за №654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян».

Враховуючи вищенаведене, суд вважає дії відповідача правомірними, оскільки відсутні підстави для відшкодування ним позивачу пенсії, адресної допомоги та витрат на їх доставку за період з серпня 2012 року по квітень 2013 року в сумі - 949,50 грн.

Аналогічна позиція щодо спірних правовідносин викладена в постановах Верховного Суду України від 30.01.2011 року в справі №21-428а11, від 06.06.2011 року в справі №21-57а11, від 20.06.2011 року в справі №21-59а11 та від 14.11.2011 року в справі №21-343а11.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими і безпідставними, тому в задоволенні позову слід відмовити.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: /підпис/ Ю.О. Бобров

Постанова в повному обсязі складена 25.06.2013 року.