Рішення № 32153107, 07.02.2013, Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 2218/20797/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«07» лютого 2013 року

Хмельницький міськрайонний суд в складі:

головуючої судді- Спірідонової Т.В.

при секретарі- Лясота Т.А.

з участю представника позивача- Захаркевича О.В.

відповідача- ОСОБА_2

представника відповідача- ОСОБА_12

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хмельницькому цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання недійсним кредитного договору та договору іпотеки, поділ майна подружжя і визнання права власності на 1/2 частку квартири

встановив:

Позивач звернулася з позовом до суду та вказала, що вона проживала з травня 1996 року по теперішній час однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2. Разом з ними проживають діти ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1., ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_2. За час спільного проживання з відповідачем в листопаді 2004 року вони придбали квартиру АДРЕСА_1, зареєструвавши її на ім'я відповідача. В подальшому їй стало відомо, що між відповідачем та Теофіпольським відділенням №2907 ВАТ «Державний ощадний банк України» без її згоди було укладено договір кредиту №1183 та в якості забезпечення за даним договором приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу ОСОБА_5 був посвідчений іпотечний договір, предметом якого є вищезазначена квартира. Однак, жодного дозволу відповідачу як на отримання кредиту, так і на передачу в забезпечення за даним кредитом квартири вона не надавала. Просить встановити факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 з травня 1996 року, визнати спільною сумісною власністю квартиру АДРЕСА_1, розділити квартиру АДРЕСА_1, визнавши за нею, ОСОБА_1, право власності на 1/2 частину квартири, визнати недійсним іпотечний договір №127, укладений 25.05.2007 року між відповідачем ОСОБА_2 та ВАТ «Державний ощадний банк України», від імені якого діяло Теофіпольське відділення №2907, посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу ОСОБА_5, визнати недійсним кредитний договір від 25.05.2007р. за №1883, укладений між відповідачем ОСОБА_2 та Теофіпольським відділенням №2907 ВАТ «Державний ощадний банк України».

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просить їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2. проти задоволення позову не заперечує.

Представник відповідача ПАТ «Державний ощадний банк України» вважає, що в задоволенні позову слід відмовити, оскільки на момент укладення іпотечного договору єдиним власником квартири АДРЕСА_1 був ОСОБА_2. При нотаріальному посвідченні іпотечного договору ОСОБА_2. подав заяву, що у квартирі неповнолітніх та малолітніх дітей, які мають право власності або користування не має, а також повідомив у заяві, що у зареєстрованому шлюбі та фактичних шлюбних відносинах не перебував.

Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити.

Судом встановлено, що 15 листопада 2004 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу, відповідно до якого ОСОБА_2. придбав трикімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

25 травня 2007 року між ВАТ «Державний ощадний банк України», правонаступником якого є ПАТ «Державний ощадний банк України», та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №1183, відповідно до якого ОСОБА_2. отримав кредит на споживчі потреби у сумі 50000 доларів США зі сплатою 14% річних, з терміном остаточного погашення кредиту не пізніше 25 травня 2017 року.

З метою забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_2 було укладено іпотечний договір від 25 травня 2007 року, згідно з яким ОСОБА_2. передав в іпотеку квартиру АДРЕСА_1

За змістом ч.1 ст.203, ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодерження в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені чч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу, і, зокрема, коли зміст правочину суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства.

Отже, підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог щодо відповідності змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства саме на момент вчинення правочину.

Згідно з ч.1 ст.21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.

Статтею 60 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Свідки ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 підтвердили, що позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_2. проживають однією сім'єю у фактичних шлюбних відносинах.

Відповідач ОСОБА_2. перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_11 з 11.06.1983р. по 10.11.2009р., що підтверджується рішенням Городоцького районного суду Хмельницької області від 30.10.2009р..

Відповідно до ст.74 СК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що ст.74 СК України поширюється на правовідносини між чоловіком та жінкою, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, і для визнання майна, придбаного під час фактичних шлюбних відносин, спільною сумісною власністю необхідні докази: ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання іншого майна в інтересах сім'ї. Тоді як ст.60 СК України презюмує, що майно, набуте під час шлюбу, належить чоловікові і жінці на праві спільної сумісної власності.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 12.12.2012 року у справі № 6-148цс12 і що згідно зі ст.360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів, які зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

Таким чином, враховуючи перебування з 11.06.1983р. по 10.11.2009р. відповідача ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_11, підстав для застосування до спірних правовідносин положення ст. 74 СК України та визнання спільною сумісною власністю квартири АДРЕСА_1, визнання за позивачем право власності на 1/2 частину вказаної квартири суд не вбачає.

Статтею 3 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, що визначений цивільно-процесуальним кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Позивачем не надано, а судом не здобуто доказів того, що укладеними між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_2, кредитним договором та іпотечним договором порушено права ОСОБА_1 Крім того, позивач не є стороною вказаних договорів.

Тому, суд не вбачає підстав для визнання недійсними кредитного договору №1183 від 25.05.2007 року, укладеного між ПАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_2, та договору іпотеки №127 від 25.05.2007 року, укладеного між ПАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_2, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_5

Керуючись ст.3,10,60,88,179,209 ЦПК України, ч.1 ст.16, ч.1 ст.203, ч.1 ст.215 ЦК України, ч.1 ст.21, 60,74 СК України суд

вирішив:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 з травня 1996 року, визнання спільною сумісною власністю трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, поділу квартири та визнання права власності на 1/2 частку квартири, визнання недійсним кредитного договору №1183 від 25.05.2007 року, укладеного між ПАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_2, визнання недійсним договору іпотеки №127 від 25.05.2007 року, укладеного між ПАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_2, посвідченого приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу ОСОБА_5

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення через Хмельницький міськрайонний суд до апеляційного суду Хмельницької області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: