Ухвала суду № 32147342, 21.05.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2013 р.Справа № 2а-12785/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Жигилія С.П.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Перцової Т.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.03.2013р. по справі № 2а-12785/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Курганський бройлер"

до Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "КУРГАНСЬКИЙ БРОЙЛЕР" звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області Державної податкової служби, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення № 0003421501 від 01.10.2012 року.

13 березня 2013 року постановою Харківського окружного адміністративного суду позов товариства з обмеженою відповідальністю "КУРГАНСЬКИЙ БРОЙЛЕР" до Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - задоволений частково.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області Державної податкової служби № 0003421501 від 01.10.2012 року на суму грошового зобов'язання у розмірі 174433,19 (сто сімдесят чотири тисячі чотириста тридцять три грн., 19 коп.).

У задоволенні позову щодо скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області Державної податкової служби № 0003421501 від 01.10.2012 року в сумі 4184,00 (чотири тисячі сто вісімдесят чотири грн., 00 коп.) - відмовлено.

Відповідач, не погодившись з вищезазначеним судовим рішенням подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позов в частині скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області Державної податкової служби № 0003421501 від 01.10.2012 року на суму грошового зобов'язання у розмірі 174433,19 (сто сімдесят чотири тисячі чотириста тридцять три грн., 19 коп.) залишити без задоволення.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає про порушення судом приписів п.п.198.4 п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю "КУРГАНСЬКИЙ БРОЙЛЕР" зареєстроване Балаклійською районною державною адміністрацією Харківської області 07.08.2007 року, перебуває на податковому обліку у ДПІ у Балаклійському районі Харківської області ДПС за № 831 та є платником податку на додану вартість.

ДПІ у Балаклійському районі Харківської області ДПС проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ТОВ "КУРГАНСЬКИЙ БРОЙЛЕР", код ЄДРПОУ 30773272, від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за травень 2012 року та червень 2012 року.

20.09.2012 року за результатом перевірки складено Акт № 654/15-111/30773272, яким встановлено порушення позивачем:

- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 ПК України завищено податковий кредит на 56739,02 грн.;

- п. 198.5 ст. 198 ПК України занижено податкові зобов'язання на 117694,17 грн.;

- п. 198.6 ст. 198 ПК України розділу V Кодексу завищено податковий кредит на 4184,00 грн.

Таким чином, податковий орган під час перевірки прийшов до висновку, що позивачем у травні 2012 року та червні 2012 року занижено податкове зобов'язання на суму ПДВ 117694,00 грн. та завищено податковий кредит на суму ПДВ 60923,00 грн. на порушення:

На підставі висновків Акту перевірки ДПІ у Балаклійському районі Харківської області ДПС було винесено податкове повідомлення-рішення № 0003421501 від 01.10.2012 року, яким ТОВ "КУРГАНСЬКИЙ БРОЙЛЕР" зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ за 6 міс. 2012 року на 178617,00 грн.

Не погоджуючись з винесеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду.

Задовольняючи позовні вимоги в частині скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області Державної податкової служби № 0003421501 від 01.10.2012 року на суму грошового зобов'язання у розмірі 174433,19 (сто сімдесят чотири тисячі чотириста тридцять три грн., 19 коп.) суд першої інстанції виходив з того, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, відповідач діяв не в межах наданих повноважень та не у спосіб, передбачений Конституцією та Законами України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.

Пунктом 14.1.36 ПК України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України).

Водночас згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до ст. 1 розділу І Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій.

У відповідності з п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Мінфіну України від 24.05.95р. №88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "КУРГАНСЬКИЙ БРОЙЛЕР" було укладено з ПП "Легіон ЮГ" договір надання охоронних послуг № КБ-1041 від 23.03.2010 року. За договором ТОВ "КУРГАНСЬКИЙ БРОЙЛЕР" передає, а ПП "Легіон ЮГ" приймає під охорону об'єкти вказані в дислокації, що є додатком до договору.

За вказаним договором ТОВ "КУРГАНСЬКИЙ БРОЙЛЕР" було отримано послуги по охороні згідно акту виконаних робіт № ОУ-0000053 від 03.05.2012 року та № ОУ-0000064 від 01.06.2012 року.

ПП "Легіон ЮГ" було видано податкову накладну № 8 від 03.05.2012 року на суму 164600,00 грн. (з них ПДВ 27433,33 грн.) та № 8 від 01.06.2012 року на суму 164600,00 грн. (з них ПДВ 27433,33 грн.).

Розрахунки за договорами здійснювались з поточного рахунку, шляхом перерахування з розрахункового рахунку ТОВ "КУРГАНСЬКИЙ БРОЙЛЕР" коштів на рахунки ПП "Легіон ЮГ".

Також, ТОВ "КУРГАНСЬКИЙ БРОЙЛЕР" було придбано у ТОВ "Лінктехсервіс" електроліт, олово, кислота ортофосфорна харчова за рахунками фактурами № 302 від 15.03.2012 року та № 303 від 16.03.2012 року.

ТОВ "КУРГАНСЬКИЙ БРОЙЛЕР" було отримано від ТОВ "Лінктехсервіс" електроліт, олово, кислоту ортофосфорну харчову згідно видаткових накладних № 251 від 29.05.2012 року та № 252 від 29.05.2012 року.

ТОВ "Лінктехсервіс" було видано податкові накладні № 233 від 25.05.2012 року на суму 1999,20 грн. (з них ПДВ 333,20 грн.) та № 234 від 25.05.2012 року на суму 2235,00 грн. (з них ПДВ 372,50 грн.).

Розрахунки за договорами здійснювались з поточного рахунку, шляхом перерахування з розрахункового рахунку ТОВ "КУРГАНСЬКИЙ БРОЙЛЕР" коштів на рахунки ТОВ "Лінктехсервіс".

Також, ТОВ "КУРГАНСЬКИЙ БРОЙЛЕР" було укладено з ДП "Племінний завод Курганський" АТ "Харімпекс" оренди № б/н від 01.01.2008 року. За договором ДП "Племінний завод Курганський" АТ "Харімпекс" передає, а ТОВ "КУРГАНСЬКИЙ БРОЙЛЕР" приймає в користування приміщення та обладнання АЗС згідно акту приймання - передачі.

За вказаним договором ТОВ "КУРГАНСЬКИЙ БРОЙЛЕР" було отримано послуги з оренди приміщення та обладнання АЗС згідно акту виконаних робіт № б/н за травень 2012 року та № б/н за червень 2012 року. Відповідно пояснень ТОВ "КУРГАНСЬКИЙ БРОЙЛЕР" акт виконаних робіт № б/н за травень 2012 року та № б/н за червень 2012 року складено саме до договору № б/н від 01.01.2008 року.

ДП "Племінний завод Курганський" АТ "Харімпекс" було видано податкову накладну № 6 від 31.05.2012 року на суму 3500,00 грн. (з них ПДВ 583,33 грн.) та № 8 від 30.06.2012 року на суму 3500,00 грн. (з них ПДВ 583,33 грн.).

Розрахунки за договорами здійснювались з поточного рахунку, шляхом перерахування з розрахункового рахунку ТОВ "КУРГАНСЬКИЙ БРОЙЛЕР" коштів на рахунки ДП "Племінний завод Курганський" АТ "Харімпекс".

Крім того, позивачем в суді першої інстанції були надані належним чином оформлені документи, які підтверджують використання ТОВ "КУРГАНСЬКИЙ БРОЙЛЕР" у власній господарській діяльності товарів та послуг, що були придбані ним за вищевказаним договором у ПП "Легіон ЮГ", ТОВ "Лінктехсервіс", ДП "Племінний завод Курганський" АТ "Харімпекс".

Суми ПДВ по зазначеним податковим накладним були віднесені ТОВ "КУРГАНСЬКИЙ БРОЙЛЕР" до податкового кредиту відповідних періодів.

За таких обставин, колегія суддів зазначає, що первинні документи, які містяться в матеріалах справи, відповідають вищезазначеним нормам закону та підтверджують реальне проведення між сторонами господарських операцій та засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості товарів та послуг за переліченими вище правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, оскільки безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто, вибули з його власності.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що господарські операції за договорами про надання інформаційно- консультаційних послуг, укладеними між позивачем та контрагентами ПП "Легіон ЮГ", ТОВ "Лінктехсервіс", ДП "Племінний завод Курганський" АТ "Харімпекс" повністю підтверджені відповідними первинними документами.

Разом із тим, податковим органом під час проведення перевірки зроблено висновок про нікчемність правочинів між позивачем та його контрагентами - ПП "Легіон ЮГ", ТОВ "Лінктехсервіс", ДП "Племінний завод Курганський" АТ "Харімпекс" .

Посилання відповідача в акті перевірки в обґрунтування висновку щодо неправомірного формування валових витрат та податкового кредиту за господарськими операціями з ПП "Легіон ЮГ", ТОВ "Лінктехсервіс", ДП "Племінний завод Курганський" АТ "Харімпекс" не може свідчити про неможливість фактичного виконання робіт (послуг) ПП "Легіон ЮГ", ТОВ "Лінктехсервіс", ДП "Племінний завод Курганський" АТ "Харімпекс", оскільки такі обставини не підтверджені належними доказами; фактів невідображення контрагентом позивача у податковому обліку відомостей за фінансово-господарськими операціями у відповідності до чинного законодавства відповідачем не висвітлено; спрямованість спірного правочину на реальне настання правових наслідків підтверджується доданими до матеріалів справи первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

З приводу викладеного в акті судження суб'єкта владних повноважень щодо нікчемності правочинів, укладених між позивачем та ПП "Легіон ЮГ", ТОВ "Лінктехсервіс", ДП "Племінний завод Курганський" АТ "Харімпекс" , колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст.202 Цивільного Кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочин повинен відповідати вимогам зазначеним у ст.203 Цивільного Кодексу України.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 ЦК України).

Правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228); у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (ч.3 ст.228).

З приписів ст. 228 Цивільного кодексу України чітко і безумовно слідує, що законодавець з 01.01.2011р. виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних.

Відтак, з 01.01.2011р. повноваження на встановлення законності правочину, за яким платником податків було сформовано валовий дохід та податкові зобов`язання з ПДВ, належать до виключного прерогативи судових органів.

З огляду на приписи п.п. 5.2, 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772, колегія суддів дійшла висновку, що до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків було сформовано податковий кредит з ПДВ, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.

З матеріалів справи судом апеляційної інстанції не встановлено, що укладені між позивачем та його контрагентами договори оспорювались в судовому порядку, та як до суду першої інстанції так і до суду апеляційної інстанції не надано судових рішень, що набули законної сили, з приводу визнання зазначених договорів недійсними.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду апеляційної інстанції відповідачем не надано, а колегією суддів, при виконанні вимог ст.11 КАС України, не виявлено.

Колегія суддів відмічає, що як позивач, так і вищевказані контрагенти позивача на час здійснення спірних господарських операцій були зареєстровані як юридичні особи-суб`єкти підприємницької діяльності, що не заперечується відповідачем по справі, тобто, як позивач, так і його контрагент мали відповідний обсяг цивільної право - та дієздатності для укладення спірного договору.

Крім того, матеріали справи не містять доказів того, що під час проведення перевірок відповідачем досліджувались первинні документи ПП "Легіон ЮГ", ТОВ "Лінктехсервіс", ДП "Племінний завод Курганський" АТ "Харімпекс" на підтвердження реальності здійснених правочинів, натомість, усі документи, що підтверджують обставини здійснення зазначеним підприємством господарської діяльності в розрізі відносин з позивачем, наявні в матеріалах справи.

Згідно п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом - Порядок №984), факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

У відповідності до п. 5. 2. Порядку № 984, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожними відображеним в акті фактом порушення необхідно чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово - господарської діяльності та господарську операцію, в результаті якої здійснено порушення.

Колегія суддів зауважує, що відповідачем в акті перевірки висновок про відсутність реального здійснення господарських операцій між позивачем та ПП "Легіон ЮГ", ТОВ "Лінктехсервіс", ДП "Племінний завод Курганський" АТ "Харімпекс" викладено без висвітлення конкретних обставин господарських операцій, які свідчать про неможливість факту їх здійснення, та без посилання на будь-які первинні документи, в зв`язку з чим, колегія суддів вважає такий висновок ДПІ таким, що зроблений з порушенням вимог Порядку № 984.

Крім того, матеріали справи не містять податкових повідомлень-рішень, якими б ПП "Легіон ЮГ", ТОВ "Лінктехсервіс", ДП "Племінний завод Курганський" АТ "Харімпекс" були визначені податкові зобов'язання чи застосовані штрафні (фінансові) санкції за наслідками здійснення господарської операції з позивачем у справі.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне відмітити, що обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати податку на додану вартість покладаються на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на податковий кредит через можливі порушення податкового законодавства постачальниками товарів (послуг).

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Колегія суддів також звертає увагу на приписи ч.2 ст.8 КАС України, яка зобов'язує суд застосовувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Так, Європейський Суд з прав людини (далі по тексту - Суд) у своєму рішенні у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Враховуючи викладене, з огляду на встановлені обставини у справі, колегія суддів вважає, що позивачем було цілком правомірно сформовано валові витрати та податковий кредит по реальним господарським операціям із ПП "Легіон ЮГ", ТОВ "Лінктехсервіс", ДП "Племінний завод Курганський" АТ "Харімпекс", повністю підтвердженим відповідними первинними документами, сплачені в рамках здійснення власної господарської діяльності.

Колегія суддів вважає, що податковий орган не довів суду належними та достатніми доказами, що досліджені первинні документи, складені за наслідками здійснення господарських операцій, не відповідають дійсності, що укладення договорів не відповідало дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків, а також, що договори укладено з метою безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість. Таких доказів до суду першої та апеляційної інстанції відповідачем не надано, а колегією суддів при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необгрунтованість висновку податкового органу щодо порушення позивачем вимог п.198.5 ст.198 ПК України.

Як вбачається з матеріалів справи, під час перевірки податковий орган прийшов до висновку про порушення позивачем п. 198.5 ст. 198 ПК України в червні 2012 року. Висновок податкового органу про порушення позивачем п. 198.5 ст. 198 ПК України ґрунтується на не нарахуванні позивачем ПДВ на падіж птиці, що перевищує встановлений норматив 4,5 %.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що податковий орган в акті перевірки зазначив порушення позивачем вимог п. 198.5 ст. 198 ПК України в наступній редакції: "Якщо у подальшому такі товари/послуги фактично використовуються в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до цього розділу (за винятком випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу), чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів або встановлено факти недостачі (крадіжки), то з метою оподаткування такі товари/послуги, основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає таке використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження), у тому випадку, якщо платник податку скористався правом на податковий кредит за цими товарами/послугами", яка діяла до 06.08.2011 року).

В перевіряємому періоді п. 198.5 ст. 198 ПК України діяв в редакції Закону України № 3609-VI від 07.07.2011 року, а саме якщо у подальшому такі товари/послуги, основні виробничі засоби фактично використовуються в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (за винятком випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу), то з метою оподаткування такі товари/послуги, основні виробничі засоби вважаються проданими у податковому періоді, на який припадає таке використання, у тому випадку, якщо платник податку скористався правом на податковий кредит за цими товарами/послугами, основними виробничими засобами. Датою використання товарів/послуг, основних виробничих засобів вважається дата визнання витрат відповідно до розділу III цього Кодексу.

Крім того, що податкове повідомлення-рішення № 0003421501 від 01.10.2012 року містить посилання на порушення позивачем абз. "г" п. 198.5 ст. 198 ПК України, відповідно до якого платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що вказана редакція п. 198.5 ст. 198 ПК України була введена в дію Законом України № 4834-VI від 24.05.2012 року з 01.07.2012 року, при цьому колегія суддів звертає увагу, що перевіряємим періодом був червень 2012 року.

Перевіркою встановлено, що по зданим у червні 2012 року 19 партіям (пташникам) птиці фактичний падіж становить 46,179 тис. голів або 9,68 %.

Згідно затверджених генеральним директором ТОВ "КУРГАНСЬКИЙ БРОЙЛЕР" основних параметрів вирощування курчат бройлерів встановлений норматив падежу птиці у розмірі 4,5 % від посадженого поголів'я птиці.

Як пояснив представник відповідача в судовому засіданні першої інстанції, що санкції застосовані до ТОВ "КУРГАНСЬКИЙ БРОЙЛЕР" за порушення абз. "г" п. 198.5 ст. 198 ПК України.

Згідно ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином, відповідач посилаючись на абз. "г" п. 198.5 ст. 198 ПК України не надав до суду доказів використання птиці в операціях, що не є господарською діяльністю ТОВ "КУРГАНСЬКИЙ БРОЙЛЕР".

З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що падіж птиці не може трактуватись, як використання їх в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

А ні в суді першої, а ні в суді апеляційної інстанції відповідачем не надано доказів порушення ТОВ "КУРГАНСЬКИЙ БРОЙЛЕР" п. 198.5 ст. 198 ПК України в редакції Закону України № 3609-VI від 07.07.2011 року, що діяла в перевіряємому періоді.

Отже, враховуючи, що п. 198.5 ст. 198 ПК України в редакції Закону України № 2755-VI від 02.12.2010 року, суд зазначає, що зазначена редакція діяла до 06.08.2011 року, відповідно товариство не порушувало дану норму в червні 2012 року, висновок податкового органу про порушення ТОВ "КУРГАНСЬКИЙ БРОЙЛЕР" п. 198.5 ст. 198 ПК України є неправомірним.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

З огляду на вищезазначене, постанова суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для її скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.03.2013р. по справі № 2а-12785/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Жигилій С.П.Судді(підпис) (підпис) Дюкарєва С.В. Перцова Т.С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Жигилій С.П.