Рішення № 32147251, 02.07.2013, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 231/2448/2012 Провадження № 22-ц/772/1536/2013Головуючий в суді першої інстанції:Гаврилюк Т.В.Категорія: 41 Доповідач: Чорний В. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2013 року м. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі :

Головуючого : Чорного В.І.

Суддів : Медвецького С.К, Оніщука В.В.

при секретарі : Богацькій О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 07 травня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні власністю шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, зняття з реєстрації та виселення, -

в с т а н о в и л а :

Рішенням Ямпільського районного суду Вінницької області від 07.05.2013 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено частково. Постановлено усунути перешкоди ОСОБА_4 як власнику житлового будинку, що розташований по АДРЕСА_1 які чинить ОСОБА_3 Виселити ОСОБА_3 із належного ОСОБА_4 житлового будинку, що розташований по АДРЕСА_1 У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить зазначене рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовити.

Розглянувши матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 214 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Згідно зі ст.405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.

Частинами 1,4 ст.156 ЖК України встановлено, що члени сім'ї власника жилого будинку, які проживають разом з ним у будинку, що йому належить,користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. До членів сім'ї власника будинку належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу, зокрема один з подружжя власника, їх діти, батьки. Припинення сімейних відносин з власником будинку не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.

Разом з тим, відповідно до ст.157 ЖК України членів сім'ї власника жилого будинку може бути виселено у випадках, передбачених ч.1 ст.116 ЖК України, а саме у разі якщо вони систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або

систематичним порушенням правил співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними

Враховуючи вище наведене, суд першої інстанції у порушення вимог ст.213, 214 ЦПК України зазначені положення закону до уваги не взяв, не визначився з характером спірних правовідносин і правовою нормою, яка підлягає застосуванню до них та дійшов передчасного висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення, не навівши в рішенні передбачених правових підстав для виселення відповідача зі спірного житлового будинку.

Посилаючись на норми ст.392 ЦК України позивач мотивує тим, що відповідачка є колишнім членом сім'ї, створює перешкоди у користуванні власністю, тобто керується фактом порушення його права власності.

Встановлено, що ОСОБА_4 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3, яка на правах члена його сім'ї вселилася до будинку по АДРЕСА_1 і проживає в ньому по теперішній час. Від шлюбу мають двоє дітей, які також проживають в цьому будинку.

Власником будинку є ОСОБА_4 відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно (а.с.5).

Рішенням суду від 27 травня 2003 року між сторонами встановлений порядок користування спірним будинком, який належить позивачу на праві особистої власності. Також встановлено право ОСОБА_3 на користування будинком як члена сім'ї ОСОБА_4

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п.17 Постанови «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» при вирішенні справ про виселення на підставі ст.116 ЖК України осіб, які систематично порушують правила співжиття і роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі або будинку, слід виходити з того, що при триваючій антигромадській поведінці виселення винного може статися і при повторному порушенні, якщо раніше вжиті заходи попередження або громадського впливу не дали позитивних результатів. Маються на увазі, зокрема, заходи попередження, що застосовуються судами, прокурорами, органами внутрішніх справ, адміністративними комісіями виконкомів, а також заходи громадського впливу, вжиті на зборах жильців будинку чи членів ЖБК, трудових колективів, товариськими судами й іншими громадськими організаціями за місцем роботи або проживання відповідача (незалежно від прямих вказівок з приводу можливого виселення).

Вирішуючи спір та задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4 на підставі ст.116 ЖК України, суд, у порушення вимог, на вище зазначену норму закону увагу не звернув, не навів достатніх мотивів, за якими вважає вимоги доведеними, а також не встановив та не зазначив у чому полягає порушення відповідача.

Виселяючи ОСОБА_3 зі спірного будинку, позивачем не надано доказів, а судом не у повній мірі з'ясовано питання щодо систематичності порушення відповідачкою правил співжиття, та з урахуванням вимог ст.116 ЖК України не надано належного обгрунтування щодо тривалого часу не проживання у спірному будинку позивача, а також належним чином не з'ясовано питання про те, чи можуть бути існуючі між сторонами сварки з приводу користування житловим будинком доказом систематичного порушення відповідачкою правил співжиття й відповідно підставою для виселення.

З виходом на місце судом встановлено, що вхід до будинку через веранду, а двері до позивача у кімнату не замуровані, що не знайшло свого підтвердження посилання позивача на ту обставину, що відповідачка самостійно, без дозволу архітектурного бюро здійснила перебудову у його домоволодінні, замурувала йому вхід до його кімнати.

Тому, посилання позивача на те, що відповідачка чинить йому перешкоди в користуванні будинком, кімнатою, ним не були доведені.

Також залишено без належної уваги суду пояснення відповідачки про те, що вона має право користування спірним будинком, оскільки є колишнім членом сім'ї.

Таким чином, закріплені в ст.116 ЖК України гарантії не можуть бути застосовані при вирішенні спору про виселення з будинку.

Тому, рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні і розпорядженні власністю та виселення підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову ОСОБА_4 в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів ,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 07 травня 2013 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні власністю та виселення скасувати і в цій частині позовних вимог ОСОБА_4 відмовити.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення. Касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: В.І.Чорний

С.К.Медвецький

В.В.Оніщук

З оригіналом вірно: