Ухвала суду № 32145621, 26.06.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" червня 2013 р. м. Київ К/9991/72932/12

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Блажівська Н.Є., Маринчак Н.Є.,

за участю секретаря Сватко А.О.

та представників сторін:

позивача - Ковальова А.В.,

відповідача - Онищенка А.В.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками у м. Харкові Державної податкової служби (далі - СДПІ)

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2012

у справі № 2а-6559/12/2070

за позовом державного підприємства «Електроважмаш»

до СДПІ,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - товариства з обмеженою відповідальністю «ДС Електрик Інжиніринг» (далі - ТОВ «ДС Електрик Інжиніринг»),

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У червні 2012 року Підприємство звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 23.05.2012 № 000230840 та від 23.05.2012 № 000220840.

Постановою названого суду від 16.08.2012 у задоволенні позову відмовлено у зв'язку з необґрунтованістю.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2012 назване рішення суду першої інстанції скасовано; позов задоволено; оспорювані акти індивідуальної дії визнано протиправними та скасовано з посиланням на доведеність платником реальності виконання операцій з поставки товару в рамках господарських правовідносин з ТОВ «ДС Електрик Інжиніринг».

Посилаючись на невідповідність висновків суду апеляційної інстанції вимогам чинного податкового законодавства та дійсним обставинам справи, СДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення Харківського окружного адміністративного суду зі спору.

Підприємством у відповідності зі статтею 216 Кодексу адміністративного судочинства України подано заперечення на касаційну скаргу, в якій заявник зазначає про правильність та обґрунтованість висновків апеляційного суду та просить залишити оскаржувану постанову без змін, а скаргу - без задоволення.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне задовольнити касаційні вимоги СДПІ з урахуванням такого.

Як встановлено судами та випливає з матеріалів справи, за наслідками проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Підприємства з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та з податку на додану вартість за звітні періоди 2009-2010 років по взаємовідносинам з ТОВ «ДС Електрик Інжиніринг» (оформленої актом від 27.04.2012 № 85/40-028/00213121) СДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.05.2012 № 0000220840, згідно з яким платникові відмовлено у відшкодуванні з бюджету ПДВ у сумі 222 928 грн. із застосуванням 111 465 грн. штрафних санкцій, а також податкове повідомлення-рішення від 23.05.2012 № 0000230840, за яким Підприємству донараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 479 910 грн. (у тому числі 319 940 грн. за основним платежем та 159 970 грн. за штрафними санкціями).

Підставою для прийняття оспорюваних актів індивідуальної дії слугували висновки податкового органу про непідтвердженість господарських операцій, оскільки не подані належним чином оформлені документи, що свідчили б про фактичну поставку придбаних у ТОВ «ДС Електрик Інжиніринг» товарів. СДПІ зазначено про відсутність у позивача доказів фактичного отримання придбаних товарно-матеріальних цінностей на склад Підприємства, їх оприбуткування, подальшого списання. Податковою інспекцією було встановлено відсутність у спірного контрагента необхідних умов для провадження господарської діяльності (як-от основних фондів, транспортних засобів, складських приміщень), чисельність працівників ТОВ «ДС Електрик Інжиніринг» становить 1 особу.

Суд першої інстанції, визнаючи позовні вимоги Підприємства необґрунтованими, дійшов висновку про те, що податковим органом представлено достатньо доказів, які підтверджують відсутність реальних господарських взаємовідносин позивача з контрагентом ТОВ «ДС Електрик Інжиніринг» та отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди при обчисленні податку на прибуток та податку на додану вартість.

Зазначені висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а також вимогам податкового законодавства, що регулює спірні правовідносини.

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 названого Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, що видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

В силу вимог підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Абзацом четвертим підпункту 5.3.9 пункту 5.3 цієї ж статті Закону передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З наведених законодавчих положень випливає, що підставою для формування податкового кредиту по ПДВ та зменшення оподатковуваного прибутку на суму понесених витрат є сукупність таких обставин, як придбання товарів (робіт, послуг) для використання в господарській діяльності, відображення їх в обліку покупця та наявність належним чином оформлених податкових накладних, первинних документів.

Слід зазначити, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованих валових витрат та податкового кредиту первинними документами покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), позаяк саме він виступає суб'єктом, який використовує при обчисленні кінцевої суми податку, що підлягає сплаті до бюджету, суму податкового кредиту ПДВ, визначену постачальником, та зменшення оподатковуваного доходу на вартість товарів (робіт, послуг), визначену продавцем.

Подані платником документи повинні достовірно підтверджувати реальність господарських операцій та інші обставини, з якими законодавець пов'язує право платника на податкову вигоду.

Податкова вигода може бути визнана необґрунтованою, зокрема, у випадках, якщо для цілей оподаткування операції обліковані не у відповідності з їх дійсним економічним змістом або враховані операції, що не обумовлені розумними економічними або іншими причинами (цілями ділового характеру).

Як вбачається з установлених судами обставин справи, за умовами договорів постачання продукції ТОВ «ДС «Електрик Інжиніринг» (постачальник) зобов'язується передати у власність Підприємства (замовник) продукцію згідно зі специфікацією; постачальник зобов'язаний надати замовникові технічну документацію (креслення, інструкції по експлуатації, паспорт на кожний виріб, інструкції по монтажу), що також засвідчують якість та комплектність товару.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що необхідні документи, які підтверджують фактичне виконання умов поставки, платником не подано, а наявні у матеріалах справи податкові накладні та прибуткові ордери не дозволяють достовірно встановити факт придбання спірної продукції саме у ТОВ «ДС Електрик Інжиніринг».

Суд першої інстанції, проаналізувавши відомості, що містяться у поданих Підприємством товарно-транспортних накладних, та зазначивши про відсутність у цих документах назви автоперевізника, номера подорожнього листа, прізвища водія та його підпису про прийняття вантажу, цілком об'єктивно відхилив зазначені перевізні документи як доказ транспортування вантажу від ТОВ «ДС «Електрик Інжиніринг» до складу Підприємства.

Слід зазначити, що формально дотримання платником вимог законодавства не є підставою для визнання податкової вигоди обґрунтованою. Подання необхідних документів не тягне автоматичного виникнення права на формування валових витрат та податкового кредиту, а є лише умовою для підтвердження факту реальності господарських операцій.

Між тим, апеляційний суд, приймаючи рішення про задоволення позову, послався на те, що реальність виконання спірних господарських операцій підтверджена документально. При цьому апеляційним судом не було встановлено нових обставин, як і не було досліджено будь-яких нових доказів. Фактично апеляційний суд надав іншу юридичну оцінку обставинам справи, встановленим судом першої інстанцій, без належного мотивування причин цього.

В силу вимог частини першої статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Оцінка судом доказів на своїм внутрішнім переконанням не означає допустимості їх необґрунтованої оцінки, при якій змістовно тотожні обставини отримують діаметрально протилежне тлумачення, без зазначення причин для цього. Така оцінка обставин справи не може бути визнана об'єктивною. У даному разі зі змісту постанови суду апеляційної інстанції не вбачаються мотиви, що давали йому законні підстави для іншої оцінки фактичних обставин зі справи.

В силу статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції вправі скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками у м. Харкові Державної податкової служби задовольнити.

2. Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2012 у справі № 2а-6559/12/2070 скасувати.

3. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.08.2012 у справі № 2а-6559/12/2070 залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:Н.Є. Блажівська Н.Є. Маринчак