Ухвала суду № 32145555, 26.06.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2013 року м. Київ К/9991/4194/12

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Блажівська Н.Є., Маринчак Н.Є.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Менському районі Чернігівської області (далі - ДПІ)

на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 31.03.2011

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2011

у справі № 2а/2570/1218/2011

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство з іноземними інвестиціями "Інтрансагро" (далі - Товариство)

до ДПІ

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 31.03.2011, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2011, позов задоволено; скасовано податкове повідомлення-рішення від 16.12.2010 № 0001212300/0/1725/23, згідно з яким позивачеві визначено суму завищення бюджетного відшкодування з ПДВ за травень 2009 року в розмірі 4788 грн.

У прийнятті цих судових актів попередні судові інстанції виходили з того, що позивачем було повністю дотримано законодавчі встановлені умови для одержання оспорюваної суми бюджетного відшкодування.

Посилаючись на невідповідність висновків судів положенням підпунктів 7.7.1, 7.7.2, 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та дійсним обставинам справи, ДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалені у справі судові акти та повністю відмовити у позові.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційних вимог з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що підставою для прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення став висновок податкового органу про незаконне включення позивачем до розрахунку суми бюджетного відшкодування за травень 2009 року ПДВ у сумі 4788 грн. по податковій накладній, складеній контрагентом - закритим акціонерним товариством «Калина-ЛТД», як це було зафіксовано в акті перевірки від 08.12.2010 № 309/23/33684523. При цьому ДПІ посилається на те, що правомірність відображення зазначеної суми у складі податкового кредиту Товариства не підтверджена матеріалами зустрічної перевірки названого контрагента, який не надав відповіді на запит податкового органу, відсутній за місцезнаходженням, не задекларував необхідної суми податкових зобов'язань та реєстрацію якого платником ПДВ анульовано за актом від 09.04.2010 № 4186/15-016/33724094.

На час виникнення спірних правовідносин порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету, був врегульований пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Так, відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 названого Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За змістом підпункту «а» підпункту 7.7.2 пункту 7.7 цієї ж статті Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

З наведених положень Закону випливає, що за відсутності обставин, які виключають право платника на одержання податкової вигоди, від'ємне значення ПДВ, обчислене за цими правилами, підлягає поверненню платникові.

При цьому наведені приписи Закону не дають підстави для висновку про те, що виникнення у платника права на бюджетне відшкодування обумовлюється фактом надмірного надходження відповідної суми податку до бюджету за наслідками виконання своїх податкових зобов'язань його постачальником.

Поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань.

Існування ж обставин, які є підставою для висновку про необґрунтованість податкової вигоди (як-от відсутність фактичного виконання господарських операцій, здійснення операцій без ділової мети та облік операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженість дій покупця та постачальника для штучного створення умов для бюджетного відшкодування) податковим органом виявлено не було.

На час здійснення Товариством господарських операцій у межах господарських правовідносин з закритим акціонерним товариством «Калина-ЛТД» останнє було зареєстровано платником ПДВ та мало необхідний обсяг податкової правосуб'єктності. Як вірно зазначили суди, саме по собі подальше анулювання реєстрації спірного контрагента платником ПДВ, не означає автоматичної втрати усіма складеними ним до такого анулювання податковими накладними сили первинних документів.

За таких обставин суди дійшли вмотивованого висновку щодо законності позовних вимог та правомірно задовольнили позов.

А відтак передбачених законом підстав для скасування оскаржуваних постанови та ухвали судів першої і апеляційної інстанцій зі спору не вбачається.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 220, 2201, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Менському районі Чернігівської області відхилити.

2. Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 31.03.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2011 у справі № 2а/2570/1218/2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:Н.Є. Блажівська Н.Є. Маринчак