Постанова № 32145508, 20.06.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 червня 2013 року м. Київ К/9991/22207/11

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Блажівська Н.Є., Усенко Є.А.,

за участю секретаря Сватко А.О.

та представників сторін:

позивача - Новіцької О.С.,

відповідача - не з'явились,

розглянув у судовому засіданні касаційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Восток-Транзіт" (далі - Товариство) та Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції (далі - Ковельська МДПІ)

на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 19.05.2010

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2011

у справі № 2а-15442/09/0370

за позовом Товариства

до Ковельської МДПІ

про скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційних скарг Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов (з урахуванням уточнення до нього) подано про скасування податкових повідомлень-рішень від 26.11.2008 № 00029723/0 та від 28.01.2009 № 00029723/1.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 19.05.2010, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2011, позов задоволено частково; скасоване податкове повідомлення-рішення від 28.01.2009 № 00029723/1 з посиланням на відсутність обставин, з якими чинне законодавство пов'язує необґрунтованість податкової вигоди; в решті позову відмовлено у зв'язку з тим, що податкове повідомлення-рішення від 26.11.2008 № 00029723/0 вважається відкликаним.

Посилаючись на невідповідність висновків судів положенням пунктів 6.1, 6.4 статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та пунктам 6,1, 6.3 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.06.2001 № 253, Товариство звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій позивач просить частково скасувати ухвалені у справі судові акти та повністю задовольнити позов.

Ковельська МДПІ також скористалася правом на касаційне оскарження рішень зі спору шляхом подання касаційної скарги, в якій просить повністю відмовити у позові, посилаючись на те, що Товариством не було дотримано такої обов'язкової умови формування податкового кредиту, як фактичне придбання товару.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційних скарг, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне задовольнити касаційні вимоги Товариства, однак не вбачає підстав для задоволення касаційних вимог Ковельської МДПІ з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що Ковельською МДПІ було проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за серпень 2008 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось за період з 01.07.2008 по 31.07.2008. За наслідками цієї перевірки податковим органом було складено акт від 18.11.2008 № 1273/23/32930315 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.11.2008 № 00029723/0, згідно з яким позивачеві визначено суму завищення бюджетного відшкодування ПДВ за серпень 2008 року в сумі 141 509 грн. За результатами оскарження Товариством цього акта індивідуальної дії в адміністративному порядку оспорювану суму завищення бюджетного відшкодування ПДВ було залишено без змін, у зв'язку з чим Ковельською МДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.01.2009 № 00029723/1.

Правова позиція податкового органу, покладена в основу прийняття названого податкового повідомлення-рішення, полягає в тому, що у перевіреному періоді позивач незаконно відніс до податкового кредиту суму ПДВ, пред'явлену до сплати постачальниками - товариством з обмеженою відповідальністю «ТД Содружество» та товариством з обмеженою відповідальністю «МД Груп Запоріжжя» - у ціні поставленої металопродукції в рамках виконання договорів поставки від 21.12.2007 № П-С-ВТ-1 та від 11.01.2008 № 1103.1210.5104. При цьому податкова інспекція зазначає, що у залізничних накладних, якими оформлювалося перевезення спірного товару, отримувачем вантажу зазначено не позивача, а іншу особу - Ковальсько-пресове підприємство філію ВАТ «Ковельсільмаш», докази фактичного отримання придбаного товару саме позивачем відсутні, витрати за користування вагонами та на оплату інших послуг залізниці позивачем не понесені. Наведені обставини було розцінено Ковельською МДПІ як свідчення створення позивачем штучного документообігу, що не опосередковувався дійсним виконанням поставок в адресу Товариства, з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Згідно з визначенням, наведеним у пункті 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

В силу вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне виконання операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з господарською метою та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

У свою чергу, необґрунтована податкова вигода характеризується відсутністю фактичного здійснення господарських операцій (їх реальності), здійсненням операції без ділової мети, обліком операцій безвідносно до їх дійсного економічного змісту, необережністю та необачливістю при вчиненні правочинів з контрагентами, що не виконують своїх податкових зобов'язань, укладенням нетипових та разових угод, використанням нетрадиційних форм розрахунків.

Однак, як зазначили суди, у даному разі існування відповідних обставин податковим органом не доведено.

Так, у розглядуваному випадку суди встановили, що факт виконання спірних операцій з поставки металопродукції позивачеві підтверджується наявними у матеріалах справи первинними документами - договорами, видатковими накладними, залізничними накладними.

Посилання Ковельської МДПІ на відсутність доказів фактичного отримання позивачем товару в рамках виконання спірних операцій об'єктивно не були взяті до уваги попередніми судовими інстанціями. Адже, як випливає з визначення поставки товарів, наведеного у пункті 1.4 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», кваліфікуючою ознакою поставки є перехід права власності на товар, що, однак, з урахуванням специфіки окремих видів господарської діяльності може здійснюватися при транзитних поставках без фізичного отримання товару усіма учасниками поставок.

У даному разі у спірних залізничних накладних власником товару зазначено позивача у справі; зазначення ж одержувачем вантажу Ковальсько-пресового підприємства філію ВАТ «Ковельсільмаш» обумовлено тим, що придбану металопродукцію Товариство поставило цьому покупцеві на виконання своїх зобов'язань з поставки товару за договорами від 22.11.2007 та від 19.11.2007, укладеними позивачем та цим суб'єктом господарювання (що підтверджується, зокрема, видатковими накладними та наданими цим підприємством письмовими поясненнями).

А відтак слід погодитися з висновком судів про те, що позивач підтвердив факти реального придбання спірної продукції в рамках господарських правовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «ТД Содружество» та товариством з обмеженою відповідальністю «МД Груп Запоріжжя», у зв'язку з чим Вищий адміністративний суд України погоджується з висновком попередніх судових інстанцій щодо незаконності позбавлення Товариства права на отримання відповідної суми бюджетного відшкодування за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням.

У той же час суди безпідставно відхилили посилання Товариства на необхідність скасування податкового повідомлення-рішення від 26.11.2008 № 00029723/0.

Так, податкове повідомлення-рішення від 28.01.2009 № 00029723/1, прийняте на першу скаргу платника, не змінило змісту первісного податкового повідомлення-рішення та не призвело до виникнення у платника додаткового обов'язку. А відтак з огляду на положення підпункту 6.4.1 пункту 6.4 статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» відсутні підстави вважати податкове повідомлення-рішення від 26.11.2008 № 00029723/0 відкликаним.

У той же час порушене право платника є поновленим за наслідками скасування податкового повідомлення-рішення від 26.11.2008 № 00029723/0 в судовому порядку, у зв'язку з чим додаткового скасування податкового повідомлення-рішення від 28.01.2009 № 00029723/1 не вимагається.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції залишити без задоволення.

2. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Восток-Транзіт" задовольнити.

3. Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 19.05.2010 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2011 у справі № 2а-15442/09/0370 змінити.

4. Скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.11.2008 № 00029723/0.

5. В решті позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:Н.Є. Блажівська Є.А. Усенко