Ухвала суду № 32145469, 13.06.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" червня 2013 р. м. Київ К/9991/14568/11

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Блажівська Н.Є., Усенко Є.А.,

за участю секретаря Сватко А.О.

та представників сторін:

позивача - не з'явились,

відповідача - Чорного О.В.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великим платниками податків у м. Запоріжжя (далі - СДПІ)

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15.05.2009

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.02.2011

у справі № 2а-425/09/0870

за позовом відкритого акціонерного товариства "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" (далі - Товариство)

до СДПІ

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2004 року Товариство звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом, в якому просило визнати недійсними податкові повідомлення-рішення від 18.05.2004 № 0000370204/0, від 23.07.2004 № 0000370204/1, від 30.09.2004 № 0000370204/2 та від 20.12.2004 № 0000370204/3, згідно з якими позивача зобов'язано сплатити податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 8 797 916,44 грн. (у тому числі 4 398 958,22 грн. за основним платежем та 4 398 958,22 грн. за штрафними санкціями).

Справа розглядалася судами неодноразово. Так, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.10.2008 постанову суду апеляційної інстанції було скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог з направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

За наслідками повторного розгляду справи постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 15.05.2009, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.02.2011, позов задоволено частково; податкові повідомлення-рішення від 18.05.2004 № 0000370204/0, від 23.07.2004 № 0000370204/1, від 30.09.2004 № 0000370204/2 та від 20.12.2004 № 0000370204/3 визнано протиправними та скасовано в частині донарахування Товариству 1 483 080 грн. податку на прибуток (у тому числі 741 540 грн. за основним платежем та 741 540 грн. за штрафними санкціями); в решті позову відмовлено.

Посилаючись на невідповідність висновків судів дійсним обставинам справи, СДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить частково скасувати оскаржувані судові акти попередніх інстанцій та повністю відмовити у позові Товариства.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційних вимог СДПІ з урахуванням такого.

Судами під час розгляду справи встановлено, що оспорювану суму податкового зобов'язання з податку на прибуток було визначено позивачеві за наслідками проведення СДПІ комплексної документальної перевірки дотримання Товариством вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.04.2002 по 30.09.2003, оформленої актом від 14.05.2004 № 5/32-1/00186536.

З урахуванням ухвали Вищого адміністративного суду України від 14.10.2008 розглядувана сума донарахування становить 7 300 383,20 грн. (у тому числі 3 650 191,60 грн. за основним платежем та 3 650 191,60 грн. за штрафними санкціями).

Однією з підстав зазначеного донарахування податку на прибуток став висновок податкового органу про порушення позивачем вимог підпункту 12.1.5 пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» внаслідок невключення до валового доходу непогашеної заборгованості перед контрагентами (Державним комітетом з державного матеріального резерву, науково-виробничою компанією «Промтехенерго» та товариством з обмеженою відповідальністю «Інженер-комплект») за отримані товарно-матеріальні цінності.

Однак в цій частині судові рішення попередніх інстанцій учасниками провадження не оскаржуються, а відтак з огляду на визначений частиною другою статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок суду касаційної інстанції переглядати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги підстави для здійснення правового аналізу висновків судів у відповідній частині відсутні.

Фактично СДПІ за даною касаційною скаргою оспорюється надана судами правова оцінка епізоду щодо коригування платником валових витрат.

Так, у 2003 році Товариством було подано уточнюючі розрахунки до декларацій з податку на прибуток, згідно з яким позивачем відкоригував валові витрати за 1-3 квартали 2002 року, перерахувавши до бюджету недоплату з цього податку в сумі 4236,8 тис. грн. та сплативши у зв'язку з виникненням цієї недоїмки штрафні санкції у розмірі 422,42 тис.грн.

Підставою для визначення Товариству податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 1 483 080 грн. по цьому епізоду (з урахуванням штрафних санкцій) став висновок податкового органу про безпідставне зменшення позивачем валових витрат у 3-му кварталі 2002 року на 2 471,7 тис.грн., що призвело до заниження податку на прибуток на 741 510 грн.

Аналогічні за змістом пояснення викладені СДПІ і у поданій касаційній скарзі.

Однак, як вірно зазначили суди, при цьому податковим органом не наведено, які саме витрати та з яких саме причин не визнаються податковою інспекцією у складі відкорегованих валових витрат платника, та які вимоги податкового законодавства було порушено платником при проведенні зазначеного коригування.

Посилання СДПІ на невідповідність показників уточнюючої декларації поясненням посадових осіб Товариства не можуть слугувати підтвердженням зазначеного висновку податкового органу, позаяк відповідні пояснення не є первинними документами, на підставі яких здійснюється перевірка правильності ведення платником податкового обліку. Твердження СДПІ про відсутність мотивування своїх дій з боку Товариства також не можуть бути підтвердженням правильності висновків відповідача, позаяк з огляду на розподіл тягаря доказування в адміністративному процесі правомірність свого рішення повинен довести саме суб'єкт владних повноважень.

З урахуванням викладеного висновок судів про незаконність зазначених податкових повідомлень-рішень в оспорюваній частині є цілком обґрунтованим.

Порушення норм матеріального чи процесуального права, які є підставою для скасування оскаржуваних рішень попередніх судових інстанцій, судом касаційної інстанції не встановлені.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великим платниками податків у м. Запоріжжя залишити без задоволення.

2. Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15.05.2009 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.02.2011 у справі № 2а-425/09/0870 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:Н.Є. Блажівська Є.А. Усенко