Ухвала суду № 32145431, 06.06.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 червня 2013 року м. Київ К/9991/14899/11

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.- головуючий, судді Блажівська Н.Є., Усенко Є.А.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області (далі - Дергачівська МДПІ)

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2011

у справі № 2а-13081/10/2070

за позовом Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України "Будівельне управління ГУМВС України в Харківській області" (далі - Підприємство)

до Дергачівської МДПІ

про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2010 року Підприємство звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.10.2010 № 0001711521/0, згідно з яким позивача притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу в сумі 23 386,90 грн. за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань з ПДВ.

Постановою названого суду від 01.12.2010 у позові відмовлено з мотивів правомірного застосування до платника заходів відповідальності в порядку підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за порушення граничних строків сплати податку.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2011 назване рішення суду першої інстанції скасовано; позов задоволено; оспорюваний акт індивідуальної дії скасовано. У прийнятті цієї постанови суд апеляційної інстанції виходив з того, що податковим органом було незаконно спрямовано перераховані позивачем кошти на оплату поточних зобов'язань з ПДВ в рахунок погашення податкового боргу Підприємства з цього платежу за минулі періоди.

Посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Дергачівська МДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та прийняти рішення про відмову в задоволенні позову.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційних вимог з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що підставою для висновку податкового органу про сплату Підприємством податкових зобов'язань з ПДВ у загальній сумі 46773,78 грн. із затримкою на 1614 календарних днів, викладеного в акті перевірки від 08.10.2010 № 1252/15-229/08564647 та покладеного в основу прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення, став факт спрямування податковою інспекцією своєчасно сплачених позивачем коштів на оплату поточних зобов'язань з ПДВ за податковими деклараціями за грудень 2005 року, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2006 року в рахунок погашення податкового боргу Підприємства за минулі періоди.

Приймаючи рішення про задоволення цього позову, суд апеляційної інстанції обґрунтовано виходив з того, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Встановлена ж пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» рівність бюджетних інтересів, яка зводиться до того, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях, не позбавляє платника як права самостійно визначити джерела погашення узгоджених податкових зобов'язань відповідно до пункту 7.1 статті 7 цього ж Закону, так і обов'язку самостійно сплатити суму податкового зобов'язання відповідно до підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 цього ж Закону.

Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків. Відповідно, названим Законом не визначено серед заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу, зміну призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Відповідно ж до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, апеляційний суд дійшов об'єктивного висновку стосовно того, що пункт 7.7 статті 7 згаданого Закону не надає податковому органу право змінювати призначення платежу, самостійно визначене платником податків, та обґрунтовано задовольнив позов.

Доводи касаційної скарги засновані на іншому тлумаченні правових норм, що, однак, не є свідченням судової помилки. Ці доводи були обґрунтуванням правової позиції Дергачівської МДПІ по справі під час вирішення спору по суті та їм було надано належну правову оцінку апеляційним судом.

Оскільки висновки Харківського апеляційного адміністративного суду відповідають нормам чинного законодавства та фактичним обставинам спору, установленим на підставі повного та об'єктивного дослідження доказів у справі, то процесуальних підстав для скасування оскаржуваної постанови зі спору не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області відхилити.

2. Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2011 у справі № 2а-13081/10/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:Н.Є. Блажівська Є.А. Усенко