Ухвала суду № 32145228, 13.06.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" червня 2013 р. м. Київ К/9991/42486/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Островича С.Е., Степашка О.І., Федорова М. О.

розглянула в порядку попереднього провадження касаційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції міста Маріуполя на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 квітня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансмедтех" до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції міста Маріуполя про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА

Товариство з обмеженою відповідальністю "Трансмедтех" (далі - ТОВ "Трансмедтех") звернулось до суду з позовом до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції міста Маріуполя (далі - Жовтнева МДПІ м. Маріуполя) в якому просить визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення-рішення.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 14 квітня 2011 року позов ТОВ "Трансмедтех" задоволено.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2011 року апеляційну скаргу Жовтневої МДПІ м. Маріуполя залишено без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 квітня 2011 року - без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями суду першої та апеляційної інстанції Жовтнева МДПІ м. Маріуполя подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 квітня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2011 року та прийняти нове рішення, яким відмовити ТОВ "Трансмедтех" у задоволені позову.

ТОВ "Трансмедтех" подало до суду письмові заперечення на касаційну скаргу Жовтневої МДПІ м. Маріуполя.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Жовтневою МДПІ м. Маріуполя з 15 листопада по 10 грудня 2010 року була здійснена виїзна планова документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 жовтня 2007 року по 30 вересня 2010 року. За наслідками перевірки складено акт від 31 грудня 2010 року №3484/23-2/30549641.

У висновках акту перевірки визначено про порушення позивачем пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України №334, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України №168, а саме віднесення до складу валових витрат підприємства витрат, що не пов'язані з веденням господарської діяльності. Перевіркою повноти визначення валових витрат за період з 1 жовтня 2007 року по 30 вересня 2010 року встановлено їх завищення на загальну суму 377524, 00 грн. Крім того, встановлено порушення норм пункту 2.8 підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та статті 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки » від 12 червня 1995року №436/95.

На підставі акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення від 17 січня 2011 року №0000032310/0, яким визначено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в загальній сумі 26675, 00 грн., в тому числі за основним платежем 21340грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 28860, 00 грн. та №0000012330, яким застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 24724, 82 грн.

Відповідно з п. 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі валові витрати) - сума будь - яких витрат платника податків у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг», які придбаються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп. 5.2.1. п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включається суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7. цієї статті.

Частиною 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що не належать до складу валових витрат будь - які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що первинні документи, які підтверджують здійснення господарських операцій позивача в періоди, які перевірялись під час податкової перевірки, також факт наявності всіх передбачених Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинних документів по спірним господарським операціям не заперечується відповідачем.

Відповідно до пункту 15 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право вимагати від керівників підприємств, установ та організацій, що перевіряються ході планових та позапланових виїзних перевірок, проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей та коштів, у разі відмови у проведення таких інвентаризацій або при проведенні адміністративного арешту активів - звернутися до суду з позовом про спонукання проведення таких інвентаризацій, а до ухвалення відповідного рішення у присутності понятих та представників підприємств, установ і організацій опечатувати каси, касові приміщення, склади та архіви та термін не більше 24 годин з моменту такого опечатування, зазначеного в протоколі. Порядок проведення інвентаризації основних коштів на підприємстві визначений Наказом Міністерства фінансів України від 11.08.94 року №69 «Про затвердження інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів та документів та розрахунків». Вказаний нормативних акт не містить вимог стосовно права бути присутніми під час проведення інвентаризації посадових осіб органів податкової служби України.

Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку про відсутність у податкового органу законного права вимагати проводити інвентаризацію основних фондів в присутності посадових осіб органу податкової служби.

Щодо порушення позивачем норм пункту 2.8, 3.5, 7.24 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 15.12.04 року №637, а саме перевищення встановленого ліміту залишку готівки у класі підприємства, оскільки у трьох видаткових касових ордерах відсутні підписи особи, яка отримала кошти, суди попередніх зазначили наступне.

Відповідно до пункту 2.8. Положення №637 підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку в межах, що не перевищують встановлений ліміт каси. Готівкова виручка, що перевищує встановлений ліміт каси, обов'язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки.

Пункт 3.5 Положення №637 передбачає, що у разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам) підприємства за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю касир вимагає пред'явити паспорт чи документ, що його замінює, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особи розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (гривень словами, копійок цифрами), використовуючи чорнильну або кулькову ручку з чорнилом темного кольору.

Згідно з пунктом 7.24 Положення №637 у разі виявлення під час перевірок видаткових ордерів або видаткових відомостей, у яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача, сума готівки за такими видатковими документами додається до залишку готівки в касі виключно в день, у якому оформлено зазначені видаткові документи, і надалі зазначена сума не береться для розрахунку понадлімітних залишків готівки.

Судами попередніх інстанцій дійшли до висновку про відсутність надлишків готівки в касі підприємства понад встановлений ліміт.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог ТОВ "Трансмедтех".

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції міста Маріуполя залишити без задоволення, постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 квітня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко М. О. Федоров