Ухвала суду № 32144932, 02.07.2013, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження № 22ц/790/3732/13 Головуючий 1 інст. - Єрмак Н.В.

Справа № 2/2027/3649/12 Доповідач - Кісь П.В.

Категорія: договірні

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2013 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого - Кіся П.В.,

суддів: Макарова Г.О.,

Кружиліної О.А.,

при секретарях - Макаренко Ю.В., Шабас О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 18 липня 2012 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Слобожанське РУ» АТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_2, ОСОБА_5, третя особа - ОСОБА_6, про звернення стягнення на предмет іпотеки,

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2012 року ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Слобожанське РУ» АТ «Банк «Фінанси та Кредит» звернулося до суду зі вказаним позовом.

В обґрунтування своїх вимог зазначило, що 31.10.2007 р. між ВАТ «Банк «Фінанси та кредит» в особі Філії «Слобожанське РУ», правонаступником якого є ПАТ «Банк «Фінанси та кредит», та ОСОБА_6 укладено кредитний договір № 305/10-Ф, відповідно якого позивач надав ОСОБА_6 кредит у розмірі 344000,00 грн. строком користування до 31 жовтня 2022 р. зі сплатою 18,5 % річних. За умовами договору ОСОБА_6 зобов'язаний щомісяця в термін до 10 числа кожного місяця здійснювати погашення заборгованості в розмірі 1912,00 дол. США згідно із графіком зниження розміру заборгованості.

31.10.2007 року у якості забезпечення виконання ОСОБА_6 основного зобов'язання за кредитним договором між ПАТ «Банк Фінанси та Кредит» та ОСОБА_2, ОСОБА_5 був укладений іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_7 за р. № 1182. Предметом іпотеки за вказаним договором є нерухоме майно - трикімнатна квартира АДРЕСА_1.

11 липня 2011 року між Банком та ОСОБА_6 укладено додаткову угоду, за якою порядок виконання зобов'язання було змінено. У зв'язку із чим сторони внесли зміни до іпотечного договору та уклали договір № 2 про внесення змін та доповнень до іпотечного договору.

Оскільки ОСОБА_6 взяті на себе зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконує, станом на 24.01.2012 р. він має заборгованість перед позивачем у розмірі 353479,94 гривень, що складається зі: строкової заборгованості за кредитом - 125980,10 грн.; строкової заборгованості за процентами - 2655,27 грн.; простроченої заборгованості за кредитом - 102417,48 грн.; простроченої заборгованості за процентами - 14221, 25 грн.; пені за прострочення погашення кредиту в сумі 15104,80 грн.; пені за прострочення погашення кредиту після проведення реструктуризації - 60483,52 грн.; пені за прострочення погашення процентів в сумі 32617,52 грн.

Посилаючись на викладене, ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Слобожанське РУ» АТ «Банк «Фінанси та Кредит» просило стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_5 на його користь заборгованість за кредитним договором від 31.10.2007 року шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, шляхом надання позивачу права продажу будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу за ціною, яка буде визначена в експертному звіті суб'єкта оціночної діяльності.

Заочним рішенням Московського районного суду м. Харкова від 18 липня 2012 року позов задоволено.

Суд вирішив стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_5 на користь ПАТ «Банк Фінанси та Кредит» в особі «Слобожанське РУ» АТ «Банк «Фінанси та кредит» заборгованість за кредитом по Кредитному договору № 305/10-Ф від 31.10.2007 року в сумі 353 479,94 грн., шляхом звернення стягнення на нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 62,3 кв.м, житловою площею 42,2 кв.м, реєстраційний номер в реєстрі прав власності на нерухоме майно 20199340, шляхом надання права Банку продати будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу за ціною, яка буде визначена в експертному звіті суб'єкта оціночної діяльності.

Визнати за АТ «Банк «Фінанси та кредит» в особі філії «Слобожанське РУ» АТ «Банк «Фінанси та кредит» право вчиняти всі інші дії необхідні для укладення договору купівлі-продажу предмету іпотеки - вказаної квартири, шляхом надання права Банку продати будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу за ціною, яка буде визначена в експертному звіті суб'єкта оціночної діяльності, для чого, але не виключно, надати АТ «Банк «Фінанси та кредит» право отримати в КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно, укладання договору купівлі-продажу квартири з будь-якою особою.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою того ж суду від 24 квітня 2013 року заяву представника ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 просить скасувати заочне рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову. Вважає рішення суду таким, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з'явилися, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Суд першої інстанції сприяв всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, розглянув справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які брали участь у справі, отриманим при розгляді справи доказам дав належну правову оцінку у відповідності з вимогами ст. 212 ЦПК України і постановив законне і обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам ст.ст. 213, 214, 215 ЦПК України.

Районним судом встановлено і не заперечується сторонами те, що 31.10.2007 р. між ВАТ «Банк «Фінанси та кредит» в особі Філії «Слобожанське РУ» та ОСОБА_6 укладено кредитний договір № 305/10-Ф, відповідно якого позивач надав ОСОБА_6 кредит у розмірі 344000,00 грн. строком користування до 31 жовтня 2022 р. зі сплатою 18,5 % річних. За умовами договору ОСОБА_6 зобов'язаний щомісяця в термін до 10 числа кожного місяця здійснювати погашення заборгованості в розмірі 1912,00 дол. США згідно із графіком зниження розміру заборгованості.

31.10.2007 року у якості забезпечення виконання ОСОБА_6 основного зобов'язання за кредитним договором між ПАТ «Банк Фінанси та Кредит» та ОСОБА_2, ОСОБА_5 був укладений іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_7 за р. № 1182. Предметом іпотеки за вказаним договором є нерухоме майно - трикімнатна квартира АДРЕСА_1.

Банк виконав свої зобов'язання за договором кредиту та надав ОСОБА_6 кредит у розмірі 344000,00 грн. ОСОБА_6 взяті на себе зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував, у зв'язку із чим станом на 24.01.2012 р. він має заборгованість перед позивачем у розмірі 353479,94 гривень, що складається зі: строкової заборгованості за кредитом - 125980,10 грн.; строкової заборгованості за процентами - 2655,27 грн.; простроченої заборгованості за кредитом - 102417,48 грн.; простроченої заборгованості за процентами - 14221, 25 грн.; пені за прострочення погашення кредиту в сумі 15104,80 грн.; пені за прострочення погашення кредиту після проведення реструктуризації - 60483,52 грн.; пені за прострочення погашення процентів в сумі 32617,52 грн.

За змістом ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог закону, а згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 була ознайомлена з умовами іпотечного договору від 31.10.2007 року і договору № 2 про внесення змін до нього від 11.07.2011 року та погодилася з ними, підписавши договори. (а.с. 7, 14-16)

З наданого представником Банку розрахунку заборгованості ОСОБА_6 станом на 24.01.12 р., що став основою визначення розміру заборгованості в рішенні суду 1-ї інстанції, вбачається що розмір пені розраховувався наступним чином:

пеня за прострочення повернення кредиту за період з 24.01.11 по 11.07.11 -

15104,80 грн. (до реструктуризації);

пеня за прострочення повернення кредиту за період з 11.09.11 по 24.01.12 -

60483,52 грн. (після реструктуризації);

пеня за прострочення сплати процентів за період з 24.01.11 по 24.01.12 -

32617,52 грн.

Тобто пеню було стягнуто за рішенням суду за останні 12 місяців, таким чином вимога апелянта про застосування строку позовної давності є безпідставною.

Твердження апелянта про те, що Іпотекодавцям і Боржнику не були надіслані повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку ст. 35 Закону України «Про іпотеку» спростовується листом № 10020/5238 від 20.12.11 р. та рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення (форма № 119) з відділення Харків-057 за №№ 07524101, 07524110, 07524098. (а.с. 24-29а)

Судова колегія відхиляє доводи апелянта в тій частині, що в поштових повідомленнях про отримання повідомлення банку відповідачами підписи вчинені не ними особисто, а іншими особами, оскільки відповідачами не надано належних та допустимих доказів, які б підтвердили цю обставину.

Окрім того, відповідно до правової позиції Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладеної у п. 37 постанови «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» № 5 від 30.03.2012 року, невиконання вимог частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» про надіслання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушення зобов'язання не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду (на відміну від інших способів звернення стягнення (частина третя статті 33 цього Закону), оскільки іпотекодавець у судовому засіданні має можливість заперечувати проти вимог іпотекодержателя, що відповідає положенням статті 124 Конституції України.

Щодо порушень прав малолітнього ОСОБА_8 - із довідки дільниці № 38 КП «Жилкомсервіс» від 31.05.2013 року, вбачається, що за адресою предмету іпотеки право користування квартирою зареєстровано за повнолітніми особами: ОСОБА_2 та ОСОБА_5

Тому доводи щодо незалучення Служби у справах дітей Московського району Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради є не доведеними, так як рішення суду першої інстанції не стосується прав малолітніх/неповнолітніх осіб.

Довід апелянта про те, що суд першої інстанції не залучив у справі у якості третьої особи Реєстраційну службу Харківського міського управління юстиції не приймається до уваги судовою колегією, оскільки права служби даним рішенням суду не зачіпаються.

Посилання апелянта на те, що в квартирі, на яку банк бажає звернути стягнення, в дійсності проживає неповнолітня дитина боржника та іпотекодавця може бути лише предметом розгляду правоохоронних органів та Служби у справах дітей питання щодо відповідальності її батьків з огляду на неналежне ставлення батьків вказаної дитини до забезпечення її прав.

Інші доводи апеляційної скарги є безпідставними і висновків суду не спростовують.

Відповідно до вимог ст.ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести шляхом надання належних і допустимих доказів ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених Кодексом. До справ даної категорії такі випадки не відносяться.

Апеляційний суд, дотримуючись засад змагальності, забезпечив сторонам можливість доводити ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, відповідачі і їх представник приймав участь у судовому засіданні, проте передбаченим законом правом і забезпеченою судом можливістю доводити обставини, на які посилається як на підставу своїх заперечень, не скористався.

Апеляційна скарга зведена до посилання на ті обставини, які були предметом розгляду в суді першої інстанції при розгляді заяви про перегляд заочного рішення і яким суд надав відповідну правову оцінку. Даних, які б вказували на наявність підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції, апеляційна скарга не містить.

Частиною 4 статті 60 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За таких обставин, згідно вимог ст. 308 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст.ст. 308, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 відхилити.

Заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 18 липня 2012 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді: