Ухвала суду № 32144614, 18.06.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2013 року Справа № 19303/10/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді суддів з участю секретаря судового засідання Коваля Р.Й., Святецького В.В., Пліша М.А., Федак С.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Сота» та державної податкової інспекції у місті Івано-Франківську на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2010 року в адміністративній справі № 2а-1688/09/0970 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Сота» до державної податкової інспекції у місті Івано-Франківську про визнання недійсними рішень про застосування штрафних(фінансових) санкцій,

В С Т А Н О В И В :

17.06.2009 р. товариство з обмеженою відповідальністю «Сота» (далі - ТзОВ «Сота») звернулося до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з вказаним позовом, в якому просило визнати недійсними рішення державної податкової інспекції у місті Івано-Франківську (далі - ДПІ у м.Івано-Франківську) про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000072201/0 від 05.03.2009 р., № 00000722201/1 від 07.05.2009 р., № 0000072201/2 від 12.06.2009 р. на загальну суму 38272,50 грн. та № 0000092201/0 від 05.03.2009 р., № 0000092201/1 від 07.05.2009 р., № 0000092201/2 від 12.06.2009 р. на загальну суму 23458,98 грн.

В обгрунтування вимог позивач зазначив, що встановлені податковим органом порушення валютного законодавства України та застосування штрафних (фінансових) санкцій здійснені на підставі акту перевірки, який не відображає всіх обставин проведеної перевірки.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2010 року позов задоволено частково. Визнано недійсним рішення ДПІ в м.Івано-Франківську про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000072201/0 від 05.03.2009 р., № 0000072201/1 від 07.05.2009 р., № 0000072201/2 від 12.06.2009 р.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із вказаною постановою, її оскаржили ТзОВ «Сота» та ДПІ у м.Івано-Франківську, які вважають, що рішення прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

ТзОВ «Сота» апеляційну скаргу обгрунтовує тими ж аргументами, що й вимоги позовної заяви, вважає, що рішення прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права і просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Вважаючи, що судом першої інстанції при вирішенні справи допущено порушення норм матеріального права шляхом незастосування до спірних правовідносин норм права, які їх регулюють, а саме - п.4 ст.5, п.2 ст.16 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 р. № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», ДПІ у м.Івано-Франківську просила скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційні скарги не належать до задоволення з наступних міркувань.

Як встановлено судом, ТзОВ «Сота» зареєстровано виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради як суб'єкт підприємницької діяльності і взято на податковий облік як платник податків в ДПІ у м.Івано-Франківську 30.01.2001 р. за № 9086.

З 11.02.2009 р. по 19.02.2009 р. ДПІ у м.Івано-Франківську проведено позапланова виїзна перевірка з питань дотримання ТзОВ «Сота» вимог валютного законодавства у сфері ЗЕД в частині оподаткування доходів нерезидентів з джерелом походження з України за період з 01.01.2008 р. по 31.01.2009 р., за результатами якої складено акт № 2472/22-1-31262487 від 24.02.2009 р.

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 р. № 185/94-ВР, а саме - при проведенні розрахунків з фірмою нерезидента «TRAXIM B.V.» згідно контракту № SEES/2008/SOTA/2*105XF/12.03.08 IB від 12.03.2008 р. порушено вимоги ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»; при розміщенні валютних цінностей за межами України здійснено порушення пп.«д» п.4 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України № 15-93 від 19.02.1993 р. «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» та Положення і умов індивідуальної ліцензії № 122 від 03.06.2008 р.

Внаслідок цього податковим органом прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій за № 0000072201/0 від 05.03.2009 р. на суму 38272,50 грн. та за № 0000092201/0 від 05.03.2009 р. на суму 23458,98 грн., які залишено без змін рішенням № 12220/10/25-026/120/19 від 05.05.2009 р., за наслідками якого 07.05.2009 р. прийнято рішення про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за № 0000072201/1 на суму 38272,50 грн. та за № 0000092201/1 на суму 23458,98 грн. та рішенням за № 2042/10/25-019/81 від 04.06.2009 р., за наслідками якого 12.06.2009 р. прийнято рішення про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за №0000072201/2 на суму 38272,50 грн. та за № 0000092201/2 на суму 23458,98 грн.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції вказав, що списання коштів з рахунку позивача проведено помилково, позивач, згідно з умовами договору про надання послуг з ТзОВ «LICZYK» («ЛИЧИК») (Польща, м.Варшава), не надавав відповідної згоди щодо списання коштів, а повернення помилково списаних коштів на рахунок позивача було здійснено в межах строку дії індивідуальної ліцензії позивача № 122 від 03.06.2008 р. та змін до неї.

З огляду на наведене, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що застосування штрафних (фінансових) санкцій податковим органом є безпідставним, оскільки в судовому засіданні судом не встановлено порушення безпосередньо позивачем ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 р. № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсними рішень ДПІ у м. Івано-Франківську про застосування штрафних (фінансових) санкцій за № 0000092201/0 від 05.03.2009 року, за № 0000092201/1 від 07.05.2009 року, за № 0000092201/2 від 12.06.2009 року на загальну суму 23458,98 грн., суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що дані рішення прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, оскільки позивачем не надано належних доказів суду щодо вчинення дій до нерезидента для повернення дебіторської заборгованості позивача по контракту № SEES/2008/SOTA/2*105XF/12.03.08 IB від 12.03.2008 р. протягом строку, зазначеного у ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Такі висновки суду першої інстанції, на переконання колегії суддів апеляційного суду, відповідають нормам матеріального права, фактичним обставинам справи і є правильними виходячи з наступного.

Як підтверджується матеріалами справи, 18.03.2008 р. між ТзОВ «Сота» та ТзОВ «LICZYK» укладено договір про надання фінансово-бухгалтерських послуг. Умовами договору зазначено, що в рамках договору ТзОВ «LICZYK» зобов'язався розпоряджатися і проводити всі операції на вказаному рахунку від імені ТзОВ «Сота».

Згідно Індивідуальної ліцензії Національного банку України за № 122, виданої 03.06.2008 р., уповноваженим банком позивача є Івано-Франківська філія Акціонерного банку «Київська Русь» (м.Івано-Франківськ), у якому розміщується один мультивалютний поточний рахунок (польські злоті, євро). Розділом 1.2 Індивідуальної ліцензії встановлено, що кошти з рахунку списуються в уповноваженому банку, а також, що кошти на оплату послуг фірми «LICZYK» (Польща) з повернення власнику ліцензії податків за законодавством Польщі, послуг банку «LICZYK» Banku Millennium Oddzial w Warszawie (Польща) за обслуговування рахунку і на сплату передбачених законодавством Польщі податків та інших обов'язкових платежів у сумі, що не перевищує протягом строку дії ліцензії 2900 (дві тисячі дев'ятсот) євро, або еквівалент цієї суми в польських злотих за курсом зазначеного банку у Польщі на дату відповідного списання. Строк дії ліцензії з моменту дати її видачі встановлений до 31.05.2009 р.

Відповідно до змін до зазначеної індивідуальної ліцензії № 122, 26.02.2009 р. Національним Банком України було встановлено номер, тип рахунку, валютні цінності на рахунку.

Умовами Індивідуальної ліцензії № 122 встановлено, що протягом строку дії ліцензії залишки валютних цінностей на зазначеному рахунку на 1 число липня, жовтня, січня, квітня не можуть перевищувати 100 (сто) євро або еквівалент цієї суми в польських злотих за курсом Banku Millennium Oddzial w Warszawie (Польща). Валютні цінності, що перевищують ці залишки, не пізніше 3 липня, жовтня, січня, квітня відповідно підлягають перерахуванню на рахунок в уповноваженому банку.

З 01.01.2008 р. по 01.02.2009 р. ТзОВ «Сота» здійснено оплату фінансово-бухгалтер-ських послуг, наданих позивачу ТзОВ «LICZYK» та банку Banku Millennium Oddzial w Warszawie (Польща) за обслуговування рахунку в загальній сумі 24865,50 польск. злот. або 6885 євро, що на 15089,39 польс. злот. або 3985,01 євро більше встановленої суми по операціях зі списання коштів з рахунку відповідно до п.1.2.2 Індивідуальної Ліцензії № 122.

Згідно зі ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 р. № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» Національний банк України для здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з Декретом, видає індивідуальні та генеральні ліцензії. Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. Індивідуальні ліцензії потребують, зокрема, такі операції, як розміщення валютних цінностей на рахунках і у вкладах за межами України, за винятком: відкриття фізичними особами резидентами рахунків у іноземній валюті на час їх перебування за кордоном; відкриття кореспондентських рахунків уповноваженими банками; відкриття рахунків у іноземній валюті резидентами, зазначеними в абз.4 п.5 ст.1 даного Декрету.

Відповідно до п.2 ст.16 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 р. № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» до резидентів, нерезидентів, винних у порушенні правил валютного регулювання і валютного контролю, застосовуються такі міри відповідальності (фінансові санкції), а саме: за здійснення операцій з валютними цінностями, що потребують одержання ліцензії Національного банку України згідно із п.4 ст.5 зазначеного Декрету, без одержання індивідуальної ліцензії Національного банку України, штраф у сумі, еквівалентній сумі зазначених валютних цінностей, перерахованій у валюту України за обмінним курсом Національного банку України на день здійснення таких операцій.

В період з 24.09.2008 р. по 31.01.2009 р. з рахунку позивача банком нерезидента ТзОВ «LICZYK» списано загальну суму в розмірі 15089,39 польс. злот., що еквівалентно 3985,01 євро.

25.02.2009 р. на рахунок уповноваженого банку позивача банком ТОВ «ЛИЧИК» було перераховано грошові кошти у сумі 18000 польс. злот., як помилково списані з рахунку позивача, що підтверджується відповідним листом ТзОВ «LICZYK».

За таких обставин колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність застосування податковим органом штрафних (фінансових) санкцій на підставі рішень № 0000072201/0 від 05.03.2009 р., № 00000722201/1 від 07.05.2009 р., № 0000072201/2 від 12.06.2009 р. на загальну суму 38272,50 грн., оскільки списання вищезазначених грошових коштів проведено помилково, позивач, згідно з умовами договору про надання послуг з ТзОВ «LICZYK», не надавав відповідної згоди щодо списання коштів, а повернення помилково списаних коштів на рахунок позивача було здійснено в межах строку дії індивідуальної ліцензії позивача № 122 від 03.06.2008 р. та змін до неї. Крім того, судом не встановлено порушення безпосередньо позивачем ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 р. № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Що стосується визнання недійсними рішення ДПІ у м.Івано-Франківську про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000092201/0 від 05.03.2009 р., №0000092201/1 від 07.05.2009 р., №0000092201/2 від 12.06.2009 р. на загальну суму 23458,98 грн., колегія суддів зазначає наступне.

12.03.2008 р. між ТзОВ «Сота» та фірмою «TRAXIM B.V.» укладено контракт № SEES/2008/SOTA/2*105XF/12.03.08 IB, згідно якого ТзОВ «Сота» купує два тягачі марки DAF XF 105, поставка товару здійснюється на умовах екс-воркс м.Ейндховен, Голандія, відповідно до Інкотермс 2000. Загальна сума контракту складає 157900 євро. Відповідно до п.3 контракту - «Умови поставки» - загальна сума авансового платежу становить 100% й повинна бути сплачена наступним чином: 5% загальної вартості контракту (що становить 7895,00 євро), сплачується протягом п'яти днів з дати підписання контракту, а 95% вартості контракту - за два тижні до дати постачання. Умовою контракту зазначено, що пропозиція щодо купівлі-товару діє у разі отримання від позивача передоплати в розмірі 5%, що становить 7895,00 євро.

Зі змісту листа від 28.08.2009 р. за вих.№ 96 видно, що ТзОВ «Сота» просило фірму «TRAXIM B.V.» повернути грошові кошти в сумі 7895,00 євро, які сплачено як аванс за товар по контракту, у зв'язку з відсутністю поставки товару позивачу в межах строків, встановлених вищезазначеним контрактом.

Прострочена дебіторська заборгованість ТзОВ «Сота» в сумі 7895,00 євро погашена 18.02.2009 р. шляхом переказу грошових коштів на поточний валютний рахунок товариства.

Статтею 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 р. № 185/94-ВР передбачено, що імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

При застосуванні розрахунків щодо імпортних операцій резидентів у формі документарного акредитиву строк, передбачений частиною першою цієї статті, діє з моменту здійснення уповноваженим банком платежу на користь нерезидента.

Строк та умови завершення імпортної операції без увезення товару на територію України визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Національним банком України.

Відповідно до ст.4 Закону № 185/94-ВР, порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Враховуючи наведене вище, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про те, що заборгованість погашена на 142 дні пізніше від встановленого 180-денного терміну проведення розрахунків по імпортних операціях резидентів, а тому ДПІ в м.Івано-Франківську правомірно прийнято рішення за № 0000092201/0 від 05.03.2009 р., за № 0000092201/1 від 07.05.2009 р., за № 0000092201/2 від 12.06.2009 р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій на загальну суму 23458,98 грн.

Доводи ТзОВ «Сота» про визнання спірних податкових рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій недійсним з підстав відсутності печатки на податкових рішеннях ДПІ у м.Івано-Франківську за № 0000072201/0 від 05.03.2009 р. на суму 38272,50 грн. та за № 0000092201/0 від 05.03.2009 р. на суму 23458,98 грн., колегія суддів не приймає до уваги, оскільки ДПІ у м.Івано-Франківську направлено на адресу позивача дублікати відповідних рішень, які позивачем отримані, про що свідчить копія повідомленні про вручення поштової кореспонденції.

Оцінюючи в сукупності все наведене вище, колегія суддів вважає, що, апелянти не навели достатніх підстав та не надали належних доказів на підтвердження своїх вимог, які були б підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини у справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

У відповідності до ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною, доводи апеляційних скарг зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому підстави для скасування чи змін рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198 п.1 ч.1, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Сота» та державної податкової інспекції у місті Івано-Франківську залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2010 року в адміністративній справі № 2а-1688/09/0970, - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Р.Й. Коваль Судді В.В. Святецький М.А. Пліш

Ухвала складена у повному обсязі 21 червня 2013 року.