Ухвала суду № 32144406, 12.06.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" червня 2013 р.справа № 2а-9049/11/1111

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Мельника В.В.

суддів: Юхименка О.В. Нагорної Л.М.

за участю секретаря: Рязанова А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Ленінського районного суду м. Кіровограда від 25 квітня 2012 року у справі №2а-9049/11/1111 за позовом ОСОБА_1 до за участі третіх осіб: про Виконавчого комітету Кіровоградської міської ради 1.ОСОБА_6; 2.ОСОБА_7; 3.ОСОБА_8; 4.ОСОБА_9 скасування рішення,- ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Ленінського районного суду м.Кіровограда з адміністративним позовом до Виконавчого комітету Кіровоградської міської ради (далі по тексу - відповідач), треті особи: ОСОБА_6 (далі по тексту - третя особа-1), ОСОБА_7 (далі по тексту - третя особа-2), ОСОБА_8 (далі по тексту - третя особа-3), ОСОБА_9 (далі по тексту - третя особа-4), в якому просив скасувати рішення відповідача від 08.10.1997 року № 819 «Про приватизацію земельних ділянок індивідуальної забудови» в частині передання у приватну власність ОСОБА_10 земельної ділянки площею 918 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1. (а.с.2-6)

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2011 року відкрито провадження в адміністративній справі №2а-9049/11/1111. ( а.с. 1)

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що вказане рішення є незаконним, оскільки на момент приватизації земельної ділянки домоволодіння належало ОСОБА_11 та ОСОБА_10 відповідно в частках 13/20 та 7/20. Загальна площа земельної ділянки складає 1341 кв.м., однак ОСОБА_10 приватизовано 918,01 кв.м., межі ділянки з іншим співвласником ОСОБА_11 не погоджувались.

Постановою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 25 квітня 2012 року у справі №2а-9049/11/1111 у задоволенні позову відмовлено. (суддя - Тищук Н.О.) (а.с.203-205)

Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що позивачем не надано належних доказів, які б вказували на те, що прийнятим (оскаржуваним) рішенням було порушено його право на володіння користування та розпорядження земельною ділянкою. Крім того, оскаржуване рішення не може порушувати право позивача на володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, оскільки з урахуванням чинного земельного законодавства та законодавства, яке діяло на момент його прийняття, рішення органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність громадян є лише передумовою виникнення у осіб права власності на останні.

Позивач - ОСОБА_1, не погодившись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції у даній адміністративній справі, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що під час отримання його матір'ю права власності на частину домоволодіння, що знаходиться в АДРЕСА_1 до неї, згідно до вимог ст. 90 Земельного кодексу Української PCP, який діяв на момент виникнення правовідносин, перейшло і право користування відповідною частиною земельною ділянкою. Приватизація земельної ділянки, що відбулась в 1997 році, була проведена незаконно та з порушенням вимог законодавства, а саме: без складання технічної документації, без погодження меж земельної ділянки.

Відповідач та треті особи: ОСОБА_7; ОСОБА_8; ОСОБА_12 про дату, час і місце розгляду справи повідомлялися у встановленому порядку, своїх представників для участі у її розгляді не направили.

За таких обставин, з урахуванням думки позивача, третьої особи - ОСОБА_6 та його представника, колегія суддів ухвалила розглянути справу без участі представника відповідача по справі та нез»явившихся третіх осіб.

Позивач по справі, посилаючись на доводи, викладені в апеляційній скарзі, та на свої пояснення, надані в судовому засіданні, повністю підтримав вимоги своєї апеляційної скарги.

Третя особа - ОСОБА_6 та його представник, кожен окремо, з урахуванням письмових заперечень, наданих в ході судового розгляду, просили суд в задоволенні апеляційної скарги за її необґрунтованості та безпідставності - відмовити.

Заслухавши пояснення позивача по справі, третьої особи - ОСОБА_6 та його представника, проаналізувавши вимоги та підстави апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, об»єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду вважає, що відсутні підстави для скасування судового рішення, а апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що на праві спільної часткової власності 7/20 частин домоволодіння по АДРЕСА_1 належало громадянці ОСОБА_10 та 13\20 часток, матері позивача - ОСОБА_11. Вищевказане домоволодіння розташоване на земельній ділянці розміром 1341,0 кв. м.

08 жовтня 1997р. Рішенням Виконавчого комітету Кіровоградської міської ради народних депутатів №819 ОСОБА_10 було безкоштовно передано земельну ділянку у приватну власність розміром 918,0кв.м, яка розташована в АДРЕСА_1 \а.с.19-20\. Згідно Державного акту на право приватної власності на землю, виданого на підставі вищезазначеного Рішення виконкому №819, ОСОБА_10 стала власником земельної ділянки розміром 0,0918 гектара, розташованої в АДРЕСА_1 \а.с.10-11\.

Після смерті ОСОБА_11, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1., на підставі свідоцтва про право власності на спадщину за законом від 05.06.2006р., позивач успадкував 1/3 частки майна останньої. Тобто 1/3 частки від 13/20 частин домоволодіння, що належали спадкодавцю. Інші 2/3 частки належної спадкодавцю частини домоволодіння успадкували треті особи по справі - ОСОБА_8 та ОСОБА_12 (по 1/3 частки кожен), які є рідними братами позивача.

Друга частина домоволодіння, а саме 7/20 частин, що належала первісному співвласнику ОСОБА_10, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2., на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, перейшла у власність її сину - ОСОБА_13 який, в свою чергу, за договором дарування від 30.11.2004 року передав у власність ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які є третіми особам по справі, по 7/40 частин - кожному.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме, згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку, ОСОБА_6, на підставі договорів дарування від 30.11.2004р. №2884 Кіровоградського міського нотаріального округу, став власником земельної ділянки площею 0,0918 гектарів, яка розташована в АДРЕСА_1 \а.с.12-13\.

Судом першої інстанції встановлено, що з постанови слідчого про відмову в порушенні кримінальної справи від 15.04.2011 року позивач дізнався про те, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ( треті особи по даній адміністративній справі) згідно державного Акту про право власності на земельну ділянку, виданого на підставі договорів дарування від 30.11.2004р., є власниками спірної земельної ділянки розміром 918 кв.м.

Скасування рішення виконавчого комітету Кіровоградської міської ради від 08.10.1997 р. № 819 «Про приватизацію земельних ділянок індивідуальної забудови» є предметом судового спору.

Спірні правовідносини. що виникли між сторонами по справі врегульовано Земельним кодексом України; Постановою Верховної Ради України від 18 грудня 1990 року «Про земельну реформу»; Декретом Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року «Про приватизацію земельних ділянок»; Порядком передачі земельних ділянок у приватну власність громадянам України, затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах України від 15 лютого 1993 року

Згідно ст.120 Земельного кодексу України, який діяв на момент отримання позивачем по даній адміністративній справі свідоцтва про право на спадщину за законом, при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.

При відчуженні будівель та споруд, які розташовані на орендованій земельній ділянці, право на земельну ділянку визначається згідно з договором оренди земельної ділянки.

Відповідно до ст.125, 126 Земельного кодексу України, право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

З правового аналізу вищезазначених законодавчих норм колегія суддів робить висновок про те, що особа, яка придбала (отримала) житловий будинок автоматично не набуває права власності на земельну ділянку, яка належала на праві користування відчужувачу об»єкта нерухомості. Станом на 2006 рік, тобто на момент виникнення права власності позивача на частину домоволодіння згідно свідоцтва про право на спадщину, земельне законодавство України передбачало низку заходів які необхідно вчинити власнику будинку для набуття права власності на земельну ділянку, на якій розташований об»єкт нерухомості..

Так, зокрема, новий власник будинку повинен оформити перехід права власності на земельну ділянку шляхом отримання державного акту про право власності чи право користування, який, в свою чергу, є єдиним документом з яким закон пов'язує виникнення у особи права власності на земельну ділянку.

Матеріали справи не містять доказів того, що земельна ділянка надавалась позивачу в користування чи у власність.

Колегія судів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що позивачем не надано належних доказів, які б вказували на те, що спірним рішенням виконавчого комітету Кіровоградської міської ради №818 від 08.10.1997р. було порушено його право на володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, оскільки з позовної заяви та матеріалів справи не вбачається, місце розташування та межі переданої третім особам по даній адміністративній справі земельної ділянки, а також співвідношення (співпадання) в межах між переданою земельною ділянкою у власність ОСОБА_6 та ділянкою, розміщеною під домоволодінням в АДРЕСА_1.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що первісний власник частини будинку, розташованого в АДРЕСА_1 - мати позивача (спадкодавець), користувалась земельною ділянкою в розмірах та межах, що був узгоджений нею з суміжним співвласником домоволодіння - ОСОБА_10, з урахуванням фактично переданої останній земельної ділянки за рішенням Виконавчого комітету Кіровоградської міської ради.

За викладених обставин колегія суддів вважає, що спадкодавцю ( мати позивача) належало право користування земельною ділянкою, яка фактично відповідає розмірам земельної ділянки, якою до теперішнього часу користується позивач.

Приймаючи рішення по суті заявлених апеляційних вимог, колегія суддів керується вимогами, встановленими Порядком передачі земельних ділянок у приватну власність громадянам України, затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах України від 15 лютого 1993 року, згідно яких - передача у приватну власність земельних ділянок, що були раніше надані громадянам, провадиться відповідними Радами народних депутатів за місцем розташування цих ділянок. Зазначені земельні ділянки передаються безплатно у приватну власність на підставі матеріалів, що підтверджують їх розмір (земельно-кадастрова документація, дані бюро технічної інвентаризації, правлінь товариств і кооперативів тощо), і заяв громадян (додаток N 1).

Відповідні Ради народних депутатів перевіряють обґрунтованість заяв громадян та матеріалів у місячний строк і приймають відповідне рішення. Право приватної власності громадян на земельні ділянки, передані їм для вищезазначених цілей, посвідчується відповідною Радою народних депутатів, про що робиться запис у земельно-обліковому документі - Книзі реєстрації громадян, яким безплатно передано земельні ділянки у приватну власність (додаток N 2).

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку стосовно того, що законність дій щодо приватизації земельної ділянки ОСОБА_10, а також не порушення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) з іншими землекористувачами підтверджується пояснювальною запискою та висновком державної землевпорядної експертизи від 11.05.2004 р. № 2193, що містяться в технічній документації, розробленій відповідно до заяви про переоформлення земельної ділянки з ОСОБА_10 на її спадкоємця - ОСОБА_13

Крім того, колегія суддів приймає до уваги й те, що зміни в розмірі часток у спільній власності на жилий будинок, що сталися у зв'язку з прибудовою, перебудовою або надбудовою, не тягнуть за собою змін установленого порядку користування та розпорядження земельною ділянкою, а якщо цей порядок не визначався, то при його визначенні слід виходити з розміру часток на будинок, які були у сторін при первісному виникненні права спільної частковою власності на будинок.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з технічної документації на будинок по АДРЕСА_1, його первісні власники - ОСОБА_10 та ОСОБА_11 мали право власності, на момент його набуття, у наступних частках: 3/5 та 2/5 відповідно, що підтверджується відповіддю Кіровоградського ОБТІ від 16.12.2011 року № 4158-3.

Крім того, відмовляючи в задоволенні апеляційних вимог, колегія суддів зважує й на ту обставину, що матеріали справи не містять доказів оскарження прийнятого відповідачем спірного рішення №819 з боку попереднього співвласника домоволодіння - ОСОБА_11.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними письмовими доказами, які зібрані та досліджені судом у судовому засіданні під час розгляду даної адміністративної справи, рішення суду першої інстанції у даній справі про відмову у задоволенні позовних вимог прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права, і тому постанову суду першої інстанції у даній адміністративній справі від 25 квітня 2012р. необхідно залишити без змін.

Доводи апеляційної скарги позивача спростовуються дослідженими у справі доказами і не можуть бути підставою для скасування законної постанови суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.160,196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2012р. у справі №2а-9049\11\1111 - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, а вразі складання рішення в повному обсязі відповідно до статті 160 зазначеного Кодексу - з дня складання постанови в повному обсязі.

Повний текст виготовлено - 17 червня 2013р.

Головуючий: В.В. Мельник

Суддя: О.В. Юхименко

Суддя: Л.М. Нагорна