Постанова № 32144337, 27.06.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 червня 2013 року № 826/8488/13-а

В приміщенні Окружного адміністративного суду міста Києва за адресою у м. Києві по вул. Хрещатик, 10, Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого Бояринцевої М.А., розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Акко Інтернешнл"

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Акко Інтернешнл" звернулося до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби від 20 травня 2013 року № 0006942230 та № 0006952230.

В обгрунтування заявлених вимог позивач посилається на Податковий кодекс України, Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та зазначає, що Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби при проведенні перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Акко Інтернешнл" неправомірно зроблений висновок про нереальність вчинених господарських операцій між Товариством з обмеженою відповідальністю "Акко Інтернешнл" і Товариством з обмеженою відповідальністю "Тисс-Студія", оскільки господарські взаємовідносини між позивачем та його контрагентом підтверджуються необхідними первинними документами.

Представником відповідача під час письмового провадження у справі через канцелярію суду подані заперечення по суті заявлених позовних вимог, в яких відповідач посилається на Податковий кодекс України, Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, та зазначає, що Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби правомірно винесено податкові повідомлення-рішення від 20 травня 2013 року № 0006942230 та № 0006952230, оскільки реальність вчинення господарських операцій між Товариством з обмеженою відповідальністю "Акко Інтернешнл" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тисс-Студія" відсутня, в зв'язку з чим у Товариства з обмеженою відповідальністю "Акко Інтернешнл" не було підстав для податкового обліку операцій за участю Товариства з обмеженою відповідальністю "Тисс-Студія".

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких грунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Акко Інтернешнл" є юридичною особою та перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби.

В період з 10 квітня 2013 року по 16 квітня 2013 року Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби на підставі наказу від 10 квітня 2013 року № 773, направлення від 10 квітня 2013 року № 1191/22-30, згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 та відповідно до обставин, визначених підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, пункту 81.1 статті 81, пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Акко Інтернешнл" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "Тисс-Студія" за період з 1 липня 2011 року по 30 вересня 2011 року.

За результатами проведеної перевірки Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби складено акт від 23 квітня 2013 року № 1209/22-30/19257351, яким встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Акко Інтернешнл":

- пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, а саме: Товариством з обмеженою відповідальністю "Акко Інтернешнл" по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю "Тисс-Студія" включено до складу витрат вартість послуг в сумі 349 544 грн. за 2-3 квартали 2011 року на підставі нікчемних документів, в зв'язку з чим завищено валові витрати за 2-3 квартали 2011 року на суму 349 544 грн. та занижено податок на прибуток за 2-3 квартали 2011 року на суму 80 395 грн.;

- пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, а саме: Товариством з обмеженою відповідальністю "Акко Інтернешнл" по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю "Тисс-Студія" завищено суму податкового кредиту з ПДВ на загальну суму - 69 909 грн., в тому числі за вересень 2011 року на суму 69 909 грн., в зв'язку з чим занижено податок на додану вартість на загальну суму - 69 909 грн., в тому числі за вересень 2011 року на суму 69 909 грн.

7 травня 2013 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Акко Інтернешнл" подані заперечення на акт перевірки від 23 квітня 2013 року № 1209/22-30/19257351.

Листом від 16 травня 2013 року № 5589/10/22-30 Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби повідомила Товариство з обмеженою відповідальністю "Акко Інтернешнл" про те, що висновки викладені в акті перевірки від 23 квітня 2013 року № 1209/22-30/19257351 залишено без змін, а заперечення - без задоволення.

На підставі складеного акту перевірки, 20 травня 2013 року Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби винесені податкові повідомлення-рішення:

- № 0006942230, яким збільшено Товариству з обмеженою відповідальністю "Акко Інтернешнл" суму грошового зобов'язання в розмірі 80 395 грн., з якої: за основним платежем - 80 395 грн. за платежем: податок на прибуток, код платежу: 11021000;

- № 0006952230, яким збільшено Товариству з обмеженою відповідальністю "Акко Інтернешнл" суму грошового зобов'язання в розмірі 87 386,25 грн., з якої: за основним платежем - 69 909 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 17 477,25 грн. за платежем: податок на додану вартість, код платежу: 14010100.

Як встановлено під час розгляду справи, Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби під час проведення перевірки прийшла до висновку про завищення позивачем валових витрат та про неправомірність віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю "Тисс-Студія" на підставі акту Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби від 28 лютого 2012 року № 693/23-621/35208473 про результати зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Тисс-Студія" щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків Товариством з обмеженою відповідальністю "Євролаб", Товариством з обмеженою відповідальністю "Акко Інтернешнл", їх реальності та повноти відображення в обліку за вересень 2011 року, яким встановлено, що реальність здійснення господарських відносин із Товариством з обмеженою відповідальністю "Євролаб", Товариством з обмеженою відповідальністю "Акко Інтернешнл" документально не підтверджено та вказано про відсутність у Товариства з обмеженою відповідальністю "Тисс-Студія" адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладеним угодам та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, що свідчить про відсутність наміру створення правових наслідків.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Разом з тим, суд зазначає, що умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому, носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб. Зокрема, слід установити персоналії посадових осіб, у яких виник умисел на вчинення протиправного правочину, зміст їх умислу, обставини, за яких такий умисел виник, тощо.

Проте, встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з'ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

Зазначена правова позиція викладена в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 2 червня 2011 року.

Щодо визначення позивачем податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість, суд зазначає про наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 Кодексу, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені розділом V Кодексу (пункт 200.2 статті 200 Кодексу).

Згідно пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

У відповідності до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення (пункт 150.1 статті 150 Податкового кодексу України).

Підпунктом 14.1.181. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. статті 198 Податкового кодексу України встановлено право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Виходячи з системного аналізу наведених норм права та обставин справи, суд приходить до висновку, що необхідними підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів, робіт та послуг з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

Податковий кодекс України визначає лише окремі випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Відповідно до статті 9 розділу 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Частиною другою статті 9 даного Закону передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 29 серпня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Акко Інтернешнл", як замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тисс-Студія", як виконавцем, укладено договір № 29.08.2011-РА-11 про проведення рекламної компанії на спеціальних конструкціях, за умовами якого виконавець за дорученням замовника проводить рекламні кампанії на спеціальних конструкціях у повній відповідності з контрольними макетами рекламного сюжету в період згідно з додатками до цього договору, які є його невід'ємною частиною.

Згідно додатку № 1 від 29 серпня 2011 року до договору № 29.08.2011-РА-11 про розміщення рекламних матеріалів, Товариство з обмеженою відповідальністю "Тисс-Студія" повинно розмістити 115 рекламних поверхонь із сюжетом "Inprodmash & Upakovka" в наступних містах: м. Сімферополь, м. Вінниця, м. Дніпропетровськ, м. Донецьк, м. Житомир, м. Запоріжжя та м. Київ. Вартість рекламної кампанії на 115 площинах за період з 1 вересня 2011 року по 30 вересня 2011 року складає 200 548 грн.

Згідно додатку № 2 від 29 серпня 2011 року до договору № 29.08.2011-РА-11 про розміщення рекламних матеріалів, Товариство з обмеженою відповідальністю "Тисс-Студія" повинно розмістити 60 рекламних поверхонь в м. Києві із сюжетом "Lisderevmash". Вартість рекламної кампанії на 60 площинах за період з 1 вересня 2011 року по 30 вересня 2011 року складає 167 615 грн.

Згідно додатку № 3 від 29 серпня 2011 року до договору № 29.08.2011-РА-11 про розміщення рекламних матеріалів, Товариство з обмеженою відповідальністю "Тисс-Студія" повинно розмістити 20 рекламних поверхонь в м. Києві із сюжетом "Baby Fashion". Вартість рекламної кампанії на 20 площинах за період з 1 вересня 2011 року по 30 вересня 2011 року складає 51 290 грн.

На виконання умов договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Тисс-Студія" виписало на користь позивача податкові накладні:

- № 11 від 14 вересня 2011 року на загальну суму 51 290 грн., в тому числі ПДВ - 8 548,33 грн.,

- № 10 від 14 вересня 2011 року на загальну суму 100 000 грн., в тому числі ПДВ - 16 666,67 грн.,

- № 12 від 15 вересня 2011 року на загальну суму 87 615 грн., в тому числі ПДВ - 14 602,50 грн.,

- № 13 від 15 вересня 2011 року на загальну суму 60 548 грн., в тому числі ПДВ - 10 091,33 грн.,

- № 38 від 30 вересня 2011 року на загальну суму 40 000 грн., в тому числі ПДВ - 6 666,67 грн.,

- № 39 від 30 вересня 2011 року на загальну суму 80 000 грн., в тому числі ПДВ - 13 333,33 грн.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Акко Інтернешнл" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тисс-Студія" підписано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30 вересня 2011 року № ОУ-0000116, № ОУ-0000118, № ОУ-0000119 на загальну суму 419 453 грн.

На підтвердження перерахування коштів за надані Товариством з обмеженою відповідальністю "Тисс-Студія" послуги позивачем надано виписки по рахунку в АТ "ОТП Банк".

Позивачем на підтвердження реальності здійснення господарських операцій надані роздруківки фотографій з цифрового носія, наданого, як зазначає позивач, Товариством з обмеженою відповідальністю "Тисс-Студія", з яких вбачається, що рекламні макети містять зображення назви виставок замовника, дати та місця її проведення.

Отже, під час розгляду справи встановлено, що зобов'язання згідно укладеного договору від 29 серпня 2011 року № 29.08.2011-РА-11 виконані ТОВ "Акко Інтернешнл" та ТОВ "Тисс-Студія" у повному обсязі, що підтверджується відповідними первинними документами.

Разом з тим, проаналізувавши надані позивачем первинні документи, судом встановлено їх відповідність вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

З огляду на встановлене та враховуючи, що позивачем надано первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю ТОВ "Акко Інтернешнл" та ТОВ "Тисс-Студія", які фактично підтверджують реальне здійснення правочину і досягнення позивачем законної мети його здійснення, висновки відповідача про те, що первинні документи складені за участю позивача та його контрагента не підтверджують факт здійснення господарських операцій, судом до уваги не приймаються.

Відносно висновків відповідача, викладених в акті перевірки, суд зазначає про наступне.

Як вбачається з акту перевірки Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби, висновки податкового органу щодо нереальності господарських операцій за участю ТОВ "Акко Інтернешнл" та ТОВ "Тисс-Студія" ґрунтуються лише на висновках акту Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби від 28 лютого 2012 року № 693/23-621/35208473 про результати зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Тисс-Студія" щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків Товариством з обмеженою відповідальністю "Євролаб" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Акко Інтернешнл", в основу якого покладено висновки Рокитянської міжрайонної державної податкової інспекції, викладені в акті невиїзної документальної позапланової перевірки від 27 грудня 2011 року № 27/23-37433290, щодо нереальності здійснення господарських операцій контрагентом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тисс-Студія" - Товариством з обмеженою відповідальністю "Молл Сервіс" .

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших юридичних осіб.

При цьому, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його контрагента правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26 вересня 2012 року у справі № К/9991/5398/12).

Суд також зазначає, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 31 січня 2011 року у справі № 21-47а10.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Крім того, суд зазначає, що для вирішення спору важливе значення має факт реєстрації та перебування контрагентів платника податку на додану вартість в стані платників податку на додану вартість, що надає право такому платнику видавати податкові накладні, які є підставою для формування податкового кредиту.

Як встановлено під час розгляду справи, на момент складання податкових накладних позивач та його контрагент були зареєстровані як платники податку на додану вартість та мали свідоцтва платника податків на додану вартість.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, основним видом діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Акко Інтернешнл" є організування конгресів і торговельних виставок.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, видами діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Тисс-Студія" є: інші види видавничої діяльності, виробництво кіно- та відеофільмів, телевізійних програм, оптова торгівля іншими товарами господарського призначення, оптова торгівля іншими офісними машинами й устаткуваннями, рекламні агентства, діяльність у сфері фотографії.

Враховуючи наведене, суд зазначає про відповідність господарських взаємовідносин статутній діяльності ТОВ "Акко Інтернешнл" та його контрагента.

Відповідно до статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Частиною четвертою статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В контексті наведеного суд зазначає, що під час розгляду справи відповідач не навів жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності сторін цих операцій, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б в сукупності могли свідчити про фіктивність вчинення операцій, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди чи заволодіння майном держави.

З огляду на встановлене, суд зазначає, що позивачем правомірно визначено валові витрати та сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за наслідками операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю "Тисс-Студія", тому податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби від 20 травня 2013 року № 0006942230 та № 0006952230 визнаються протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, тому позов визнається таким, що підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до частини першої 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 98, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Акко Інтернешнл" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби від 20 травня 2013 року № 0006942230.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби від 20 травня 2013 року № 0006952230.

. 4. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Акко Інтернешнл" судові витрати у розмірі 1 677 (одна тисяча шістсот сімдесят сім) грн. 81 коп.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленим статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя М.А. Бояринцева