Постанова № 32143192, 01.07.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

"01" липня 2013 р. № 820/4213/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Шляхова О.М.,

за участі секретаря - Браварець К.В.,

за участі : представника позивача - ОСОБА_1 . (довіреність №161 від 23.02.12р.),

представника відповідача - Голована Я.І. (довіреність №7734/9/10-14 від 01.10.2012р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом та просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення № 0002081702 від 22.04.2013 року.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив , що висновки податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства є необґрунтованим, спростовуються наявними первинними документами, неправомірно зроблені лише на підставі актів перевірок контрагента позивача - АТЗТ "ЕЛЛАСТ" та позивач не може нести відповідальність за свого контрагента. Посилаючись на вказані обставини, позивач у судовому засіданні підтримав позов та просив суд ухвалити рішення про задоволення позову.

Представник відповідача у судовому засіданні адміністративний позов не визнав, проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі, на обґрунтування своїх заперечень посилався на письмове заперечення на адміністративний позов та акт перевірки № 736/17-2479403950 від 09.04.2013 року.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та обґрунтування представників позивача та відповідача, встановив наступне.

Судом встановлено, що позивач пройшов встановлену законодавством процедуру державної реєстрації фізичної особи - підприємця, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (а.с.228) , та перебуває на обліку, як платник податків в Харківській ОДПІ Харківської області ДПС , що не заперечується сторонами по справі .

Харківською об'єднаною державною податковою інспекцією ДПС у Харківській області проведено позапланову невиїзну документальну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 щодо правомірності формування податкового кредиту по взаємовідносинам з АТЗТ "ЕЛЛАСТ" за травень, червень, серпень 2012 років.

За результатами перевірки складено акт позапланової невиїзної документальної перевірки № 736/17-2479403950 від 09.04.2013 року (а.с.6- 16).

Перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування, які підпадають під визначення п. 198.3 ст.198 розділу 5 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755- VI (зі змінами та доповненнями) в результаті чого підприємцем занижено податок на додану вартість у травні, червні, серпні 2012 року у сумі 11202,6 грн.

На підставі акту перевірки № 736/17-2479403950 від 09.04.2013 року відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0002081702 від 22.04.2013 р. (а.с.17), яким позивачу визначено розмір грошового зобов"язання з податку на додану вартість на суму 11202.6 грн. та за штрафними санкціями - 2800.65 грн.

Як з'ясовано судом, фактичною підставою для винесення спірного рішення слугувало відображене в перевірки № 736/17-2479403950 від 09.04.2013 року судження суб'єкта владних повноважень про завищення сум податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинам АТЗТ "ЕЛЛАСТ" за травні, червні, серпні 2012 років через відсутність факту реального вчинення господарських операцій з зазначеним контрагентом позивача.

Між позивачем та АТЗТ "ЕЛЛАСТ" укладено договір № 07/05-12 від 07.05.2012 р. (а.с.36), предметом якого є поставка товару, визначеного у рахунках.

На підтвердження виконання договору № 07/05-12 від 07.05.2012 р. позивачем надано: рахунки -фактури №010804 від 01.08.12р. , №260603 від 26.06.12р., №220603 від 22.06.12р., №120602 від 12.06.12р., №280507 від 28.05.12р., №290500 від 29.05.12р., №070502 від 07.05.12р., податкові накладні: № 4 від 01.08.12р., №43 від 08.08.12р., №49 від 26.06.12р., №41 від 22.06.12р., №21 від 12.06.12р. №69 від 28.05.12р., №73 від 29.05.12р., №9 від 07.05.12р.; накладні на відвантаження № 362 від 01.08.12р., №393 від 08.08.12р., №284 від 26.06.12р., №276 від 22.06.12р., №255 від 12.06.12р., №202 від 28.05.12р., №206 від 29.05.12р., №147 від 07.05.12р.

На підтвердження переміщення товару, отриманого від АТЗТ "ЕЛЛАСТ" позивачем надано товарно - транспортні накладні , які містяться в матеріалах справи (а.с.62-69).

На підтвердження сплати за товар позивачем надано звіти по операціям за травень, липень , серпень 2012р.

Судом встановлено, що копії долучених до матеріалів справи податкових накладних та інших первинних документів не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

У зв"язку з чим , оцінивши перелічені вище документи за правилами ст.86 КАС України, суд не знаходить підстав для невизнання первинних документів належними і допустимими доказами фактичного проведення господарських операцій .

Суд не приймає до уваги посилання відповідача в акті перевірки стосовно відсутності контрагенту позивача - за місцезнаходженням , оскільки відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження цього та в ході судового розгляду судом не виявлено зазначеного.

Згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За правилами п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Позивачем до матеріалів справи було надано належні накладні , рахунки - фактури та інші первинні документи, які підтверджують виконання договору .

Суд зазначає, що під час складання акту перевірки відносно позивача та прийняття спірного податкового повідомлення -рішення у позивача були в наявності всі документи, які підтверджують факт здійснення господарської операції.

Суд також зауважує, що чинним законодавством України на учасників цивільно-правових відносин, які є платниками податків, не покладено обов'язку та не визначено право перевірки відповідності законодавству статусу контрагентів, в т.ч. перебування за місцезнаходженням, та дотримання ними вимог податкового законодавства. Кожен платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Статтею 198 ПК України не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум ПДВ по товарах, послугах отриманих від продавця, в разі порушення ним умов податкового законодавства, за умови, що такий продавець зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг).

Згідно з ч. 2 ст.161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

При вирішенні справи судом встановлено, що 31.01.2011р. Верховним Судом України винесена постанова у справі за позовом закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

В рішенні Верховного суду України по цій справі зазначено, що у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року у справі N 21-500во08, від 1 червня 2010 року у справі N 21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Як пояснив представник позивача під час судових засідань, всі отримані запчастини було встановлено на автомобілі , які знаходяться у власності позивача (що підтверджується актами про ремонт автомобілів) та використовуються в його діяльності для здійснення належних вантажних перевезень .

Також АТЗТ «ЕЛЛАСТ» зверталось до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Основ'янської МДПІ м. Харкова про визнання протиправних дій щодо відмови у прийнятті до реєстрації податкових накладних , виданих АТЗТ «ЕЛЛАСТ» . Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14.11.2012 р. по справі №2а-10701/12/2070 адміністративний позов АТЗТ «ЕЛЛАСТ» було задоволено. Постанова набрала законної сили відповідно до Ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2013 р.

Відповідачем не надано доказів на підтвердження заниження позивачем податку на додану вартість у травні, червні, серпні 2012 року у сумі 11202,6 грн. по взаємовідносинам з АТЗТ «ЕЛЛАСТ».

Отже, податкове повідомлення-рішення № 0002081702 від 22.04.2013 року є таким, що винесено податковим органом з порушенням вимог п. 3 ст. 2 КАС України, через що позовні вимоги про його скасування підлягають задоволенню..

Відповідно до ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 72, 94, 160-163, 167, 186 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення -задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення № 0002081702 від 22.04.2013 року.

Стягнути з Державного бюджету (УДКСУ у Червонозаводському районі міста Харкова Харківської області, код 37999628, МФО: 851011, Банк: ГУДКСУ у Харківській області, р/р: 31217206784011) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (адреса: АДРЕСА_1 ; код НОМЕР_2 ) витрати зі сплати судового збору у розмірі 140.03 грн. (сто сорок гривень три копійки).

Постанова може бути оскаржена.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 02 липня 2013 року.

Суддя Шляхова О.М.