Постанова № 32142811, 13.05.2013, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2013 року Справа №906/421/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Дужич С.П.

судді Філіпова Т.Л. ,

судді Саврій В.А.

при секретарі Ткач Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача 1 - не з'явився

відповідача 2 - не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення господарського суду Житомирської області від 22 березня 2013 року у справі №906/421/13 (суддя Тимошенко О.М.)

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "ЖЛ"

до Фізичної особи ОСОБА_2

Комунального підприємства "Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації" Житомирської області

про визнання договору купівлі-продажу недійсним, скасування державної реєстрації права власності, визнання права власності та повернення майна

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

22 березня 2013 року, ухвалою господарського суду Житомирської області було порушено провадження у справі №906/421/13 та, з метою забезпечення позову ТДВ "ЖЛ", накладено арешт на приміщення загальною площею 135,6 м2, що знаходиться по АДРЕСА_1 і належить ФОП ОСОБА_2

Відповідач ФОП ОСОБА_2, не погоджуючись з постановленою ухвалою, в своїй апеляційній скарзі просить ухвалу скасувати в частині вжиття заходів забезпечення позову, вважаючи, що прийняті судом висновки не відповідають обставинам справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права, оскільки позивач не обґрунтував, належними доказами, підстав для застосування арешту на її на нерухоме майно, а тому суд безпідставно наклав арешт на дане майно.

10 квітня 2013 року, ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено її розгляд на 24 квітня 2013 року.

24 квітня 2013 року, ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду було задоволено клопотання позивачата продовжено строк розгляду апеляційної скарги на 15 днів і відкладено розгляд апеляційної скарги на 13 травня 2013 року.

У судове засідання представники сторін не з'явились, хоча і завчасно були повідомлені про час і місце судового розгляду, на що вказують повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення. Заяв про відкладення судового засідання не надходило.

Враховуючи вимоги ст.ст. 101, 102 ГПК України про межі та строки перегляду справи в апеляційній інстанції, а також те, що сторони по справі належним чином повідомлені про час і місце розгляду апеляційної скарги, суд вважає за можливе провести судове засідання за відсутності представників сторін.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила, що:

20 березня 2013 року, ТДВ "ЖЛ" звернулося до господарського Житомирської області суду з позовом до ФОП ОСОБА_2, КП "Житомирське обласне міжміське БТІ" Житомирської області про визнання договору купівлі-продажу недійсним, скасування державної реєстрації права власності, визнання права власності та повернення майна. Крім того, позивач подав заяву про забезпечення позову шляхом заборони відповідачам вчиняти дії по відчуженню та перереєстрації спірного нерухомого майна, оскільки дії по відчуженню вказаного приміщення утруднять чи зробить неможливим виконання рішення суду. (а.с. 2-7)

22 березня 2013 року, ухвалою господарського суду Житомирської області було порушено провадження за даним позовом і, з метою забезпечення позову ТДВ "ЖЛ", накладено арешт на приміщення загальною площею 135,6 м2, що знаходиться по АДРЕСА_1 та належить ФОП ОСОБА_2

При накладенні арешту, суд першої інстанції виходив з того, що у разі відчуження спірного майна, яке належить відповідачу по справі, виконання рішення суду, при задоволенні позову, стане неможливим або значно утруднить його виконання..

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступне.

Згідно ст. 106 ГПК України, ухвала про вжиття запобіжних заходів може бути оскаржена окремо від рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку.

Статтею 66 ГПК України передбачено, що підставами для забезпечення позову є обставини, які вказують на ризик утруднення або неможливість виконання рішення господарського суду в майбутньому (у разі повного або часткового задоволення позовних вимог).

Відтак, забезпечення позову допускається на будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до ст. 67 ГПК України, позов забезпечується, зокрема, шляхом накладання арешту на майно, яке стосується предмету спору.

Відповідно до Роз'яснення президії Вищого арбітражного господарського суду №02-5/611 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" від 23 серпня 1994 року, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (у тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такій захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладання арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

При вирішенні питання про забезпечення позову місцевий господарський суд здійснив оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчився, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясував обсяг позовних вимог, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінивши можливість того, що невжиття арешту на майно, як заходу забезпечення позову, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, суд апеляційної інстанції вважає, що господарський суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про наявність правових підстав для забезпечення позову, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Інші заперечення відповідача, викладені у апеляційній скарзі, також не знайшли свого підтвердження під час її розгляду, а тому відхиляються як необґрунтовані.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що ухвала господарського суду першої інстанції прийнята у відповідності до норм ст. 43 ГПК України із всебічним, повним та об'єктивним дослідженням матеріалів справи в їх сукупності та вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для її скасування та задоволення апеляційної скарги.

Судові витрати за подачу апеляційної скарги, на підставі ст.ст. 49, 105 ГПК України, у зв'язку з відмовою в її задоволенні, покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103, 105, 106 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу господарського суду Житомирської області від 22.03.13 р. у справі №906/421/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу №906/421/13 повернути господарському суду Волинської області.

Головуючий суддя Дужич С.П.

Суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Саврій В.А.