Постанова № 32140579, 20.06.2013, Окружний адміністративний суд міста Севастополя

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 червня 2013 рокуСправа №827/1327/13-а

Суддя Окружного адміністративного суду міста Севастополя Майсак О.І.,

при секретарі Веселовій О.Ф.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1 (довіреність № 648 від 12.04.2013 року); представника відповідача Хістова В.Ю. (довіреність № 51/05 від 04.01.2013 року);

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 (що діє від свого імені та від імені та в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_4) до Управління Державної міграційної служби України в м. Севастополі про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_3 (що діє від свого імені та від імені та в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_4) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з позовною заявою до Управління Державної міграційної служби України в м. Севастополі про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії. Вказує, що 01 квітня 2009 року між позивачем та балансоутримувачем будинку -Товариством з обмеженою відповідальністю «Нефіда» був укладений договір найму житлового приміщення №246. 01 квітня 2009 року позивачу був виданий ордер на житлову площу у гуртожитку АДРЕСА_1. На підставі договору найму та ордеру позивач вселився у кімнату АДРЕСА_1, де мешкає і по цей час. Позивач звернувся до відповідача із відповідною заявою встановленого зразка з проханням про реєстрацію за місцем проживання, на що отримав відмову, викладену у листі за вих. № 2947/02 від 15.05.2013 року з посиланням на те, що реєстрація позивача не може бути проведена на підставі ордеру № 6 від 01.04.2009 року та договору найму житлового приміщення №246 від 01.04.2009 року. Свою відмову відповідач обґрунтував судовим рішенням по справі № 5020-1079/2012 та повідомленням Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради- гуртожиток за адресою АДРЕСА_1-передається на баланс Комунального підприємства «Житлосервіс №15». Позивач вважає лист відповідача вих. № 2947/02 від 15.05.2013 року відмовою у реєстрації за місцем проживання, а дії відповідача стосовно не проведення реєстрації у встановлені ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» строки, незаконними та протиправними.

Просить визнати протиправними дій та зобов'язати вчинити певні дії.

Ухвалою від 21 травня 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі. Ухвалою від 21 травня 2013 року закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просить задовольнити. Вказує, що 01 квітня 2009 року між позивачем та балансоутримувачем будинку - Товариством з обмеженою відповідальністю «Нефіда» був укладений договір найму житлового приміщення №246. 01 квітня 2009 року позивачу був виданий ордер на житлову площу у гуртожитку АДРЕСА_1. На підставі договору найму та ордеру позивач вселився у кімнату АДРЕСА_1, де мешкає і по цей час. Позивач звернувся до відповідача із відповідною заявою встановленого зразка з проханням про реєстрацію за місцем проживання, на що отримав відмову, викладену у листі за вих. № 2947/02 від 15.05.2013 року з посиланням на те, що реєстрація позивача не може бути проведена на підставі ордеру № 6 від 01.04.2009 року та договору найму житлового приміщення №246 від 01.04.2009 року. Свою відмову відповідач обґрунтував судовим рішенням по справі № 5020-1079/2012 та повідомленням Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради - гуртожиток за адресою АДРЕСА_1-передається на баланс Комунального підприємства «Житлосервіс №15». Позивач вважає лист відповідача вих. № 2947/02 від 15.05.2013 року відмовою у реєстрації за місцем проживання, а дії відповідача стосовно не проведення реєстрації у встановлені ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» строки, незаконними та протиправними.

Представник відповідача з позовними вимогами не погодився повністю, просив у задоволенні відмовити. Обґрунтовує свої заперечення тим, що позивач звернувся до Управління ДМС України в м. Севастополі, а не до територіального підрозділу Управління ДМС України в м. Севастополі - Ленінського РВ УДМС України в м. Севастополі, відповідно обслуговування адміністративно-територіальної одиниці. Також позивачем були подані копії документів, а не оригінали, також вказані документи були подані не особисто, а направлені поштою. Зокрема, позивачем було надано не повний пакет документів та квитанцію про сплату державного мита або документ про звільнення від його сплати. Свої листом від 09.04.2013 року № 2130/02 відповідач надав відповідь позивачу про роз'яснення останньому щодо необхідності звернутися з оригіналами документів передбачених діючим законодавством для реєстрації місця проживання до Ленінського РВ УДМС в м. Севастополі за адресою: м. Севастополь, вул. Вороніна, 11. У зв'язку з чим, вважає дії відповідача обґрунтовані.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська або Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ з приводу їхніх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам на підставі пункту 2 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України. Тому, з огляду на вказане, спір належить розглядати за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено наступне: 01.04.2009 року між ОСОБА_3 (далі - Наймач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Нефтида» (далі - Наймодавець) було укладено договір найму № 246 (а.с.9-10) (далі - Договір № 246).

Відповідно до п.п.1.1. п. 1 Договір № 246, Наймодавець надає наймачу відповідно до заяви у користування житлову площу (койко-місце у кількості 3) у гуртожитку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1

Відповідно до додатку № 9 від 01.04.2013 року до Договору № 246, даний договір укладений на строк з 01.04.2013 року по 31.12.2013 року (а.с.12).

01.04.2009 року ОСОБА_3 отримав ордер № 6 на житлову площу у вказаному гуртожитку (а.с.8).

ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_1 від 04.01.2011 року (а.с.13).

29.03.2013 року ОСОБА_3 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_4 звернувся до Управління державної міграційної служби України в місті Севастополі із заявою про реєстрацію місця проживання ОСОБА_4 (а.с.15, 82).

15.05.2013 року за вих. № 2947/02 Управління державної міграційної служби України в місті Севастополі направило на адресу ОСОБА_3 лист з відомостями про те, що його заява не підлягає задоволенню, оскільки відповідно до рішення Господарського суду м. Севастополя від 10.12.2012 року (справа № 5020/1079/2012), рішення Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2013 року (справа № 5020-1079/2012), повідомлення Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради від 11.04.2013 року № 01-15/1160 балансоутримувачем гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 є комунальне підприємство «Жилсервіс № 15», а ордер на житлову площу у цьому гуртожитку та договір найму видані (укладені) з товариством з обмеженою відповідальністю «Нефтида», яке не є балансоутримувачем гуртожитку (а.с.14).

Статтею 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003 року № 1382-IV (далі - Закон № 1382) передбачено, що місце проживання - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік; реєстрація - внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру про місце проживання або місце перебування особи із зазначенням адреси, за якою з особою може вестися офіційне листування або вручення офіційної кореспонденції.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону № 1382 громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 6 Закону № 1382 для реєстрації особа або її законний представник подає: письмову заяву; документ, до якого вносяться відомості про місце проживання. Якщо дитина не досягла 16-річного віку, подається свідоцтво про народження або свідоцтво про належність до громадянства України; квитанцію про сплату державного мита або документ про звільнення від його сплати; талон зняття з реєстрації (у разі зміни місця проживання в межах України). Талон зняття з реєстрації не подається у разі оформлення реєстрації місця проживання з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання; документи, що підтверджують право на проживання в житлі, перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту, проходження служби у військовій частині, адреса яких зазначається під час реєстрації; військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку).

У разі подачі заяви законним представником особи додатково подаються: документ, що посвідчує особу законного представника; документ, що підтверджує повноваження особи як законного представника, крім випадків, коли законними представниками є батьки (усиновлювачі).

Відповідно до ст. 11 Закону № 1382 реєстрація місця проживання та місця перебування осіб здійснюється органом реєстрації. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері реєстрації фізичних осіб, затверджує відповідно до закону порядок реєстрації місця проживання та місця перебування осіб в Україні, зразки документів, необхідних для реєстрації і зняття з реєстрації місця проживання та місця перебування.

Згідно з п.п. 1.1 п. 1 Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22.11.2012 року № 1077 (далі - Порядок № 1077) цей Порядок розроблений відповідно до Законів України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", "Про загальний військовий обов'язок і військову службу" та визначає процедуру реєстрації місця проживання та місця перебування осіб в Україні, зразки документів, необхідних для реєстрації і зняття з реєстрації місця проживання та місця перебування.

Підпунктом 1.3 пункту 1 Порядку № 1077 встановлено, що реєстрація / зняття з реєстрації місця проживання/перебування здійснюється управліннями, відділами (секторами) Державної міграційної служби України (далі - ДМС України) в районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення (далі - територіальний підрозділ ДМС України) у день подання особою документів. Реєстрація місця проживання особи може бути здійснена з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання.

Відповідно до п.п. 2.2. п. 2 Порядку № 1077 для реєстрації місця проживання особа або її законний представник подає до територіального підрозділу ДМС України: письмову заяву про реєстрацію місця проживання (додаток 5); документ, до якого вносяться відомості про місце проживання; квитанцію про сплату державного мита або документ про звільнення від його сплати; талон зняття з реєстрації місця проживання в Україні (у разі зміни місця проживання в межах України). Талон зняття з реєстрації місця проживання в Україні не подається у разі оформлення реєстрації місця проживання з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання; документи, що підтверджують: право на проживання в житлі - ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди) або інші документи. У разі відсутності зазначених документів реєстрація здійснюється за згодою власника/співвласників житла, наймача та членів його сім'ї на реєстрацію місця проживання; право на перебування або взяття на облік у закладі/установі - довідка про прийняття на обслуговування в спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту особи (додаток 6), копія посвідчення про взяття на облік бездомної особи, форма якого затверджена наказом Міністерства соціальної політики України від 28 грудня 2011 року N 574 "Про деякі питання діяльності центру обліку бездомних громадян", зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 січня 2012 року за N 84/20397; проходження служби у військовій частині, адреса якої зазначається під час реєстрації, - довідка про проходження служби у військовій частині, видана командиром військової частини, зразок якої наведено в додатку 7 до цього Порядку; військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку); свідоцтво про народження або свідоцтво про належність до громадянства України, якщо реєструється місце проживання дитини, яка не досягла 16-річного віку; заява про зняття особи з реєстрації місця проживання, форма якої наведена в додатку 8 до цього Порядку (у разі здійснення реєстрації місця проживання з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання).

У разі подання заяви законним представником особи додатково подаються: документ, що посвідчує особу законного представника; документ, що підтверджує повноваження особи як законного представника, крім випадків, коли законними представниками є батьки (усиновлювачі). Реєстрація місця проживання особи за заявою законного представника здійснюється за згодою інших законних представників (п.п. 2.4 п. 2 Порядку № 1077) .

Зокрема, зі змісту акту приймання-передачі гуртожитку по АДРЕСА_1 не вбачається на підставі чого вказаний гуртожиток було передано КП «Житлосервіс № 15», також не зазначено дати приймання-передачі та підпису уповноваженої особи (а.с.146).

У зв'язку з чим, судом не приймаються до уваги в якості належних та допустимих доказів акт приймання-передачі гуртожитку по АДРЕСА_1 та лист Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради від 12.06.2013 року за вих. №01-15/1724 (а.с.147) з відомостями про те, що балансоутримувачем вказаного гуртожитку є КП «Житлосервіс № 15».

Рішенням Господарського суду м. Севастополя від 10.12.2012 року у справі № 5020-1079/2012 року за позовом прокурора Ленінського району м. Севастополя в інтересах держави в особі Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради до товариства з обмеженою відповідальністю «Нефтіда» про повернення орендованого майна, позов задоволено повністю, а саме: зобов'язано товариство з обмеженою відповідальністю «Нефтіда» звільнити об'єкт нерухомості -будівлю гуртожитку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та повернути його Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради за актом прийому-передачі; стягнено з товариства з обмеженою відповідальністю «Нефтіда» в дохід Державного бюджету міста Севастополя (одержувач - державний бюджет м. Севастополя, ЄДРПОУ 38022717, Банк одержувача: ГУДКСУ у місті Севастополі, МФО 824509, р/р 31215206783001, код бюджетної класифікації 22030001) судовий збір у розмірі 1073,00 грн. (а.с.90-93). Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 05.02.2013 року у справі № 5020-1079/2012 року, апеляційну скаргу ТОВ «Нефтіда» було залишено без задоволення, а рішення Господарського суду м. Севастополя від 10.12.2012 року - без змін (а.с.94-99). Постановою Вищого господарського суду України від 16.04.2013 року у справі №5020-1079/2012 року у задоволенні касаційної скарги було відмовлено, а постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 05.02.201 року у справі №5020-1079/2012 залишено без змін (а.с.100-102).

З матеріалів справи вбачається, що в провадженні Відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції міста Севастополя знаходиться на примусовому виконанні наказ від 18.02.2013 року у справі № 5020-1079/2012, виданий Господарським судом міста Севастополя виконавче провадження, а саме: 26.03.2013 року постановою державного виконавця відкрито виконавче провадження (а.с.132). Відомостей щодо закінчення виконавчого провадження відповідачем надано не було.

Зокрема суд зазначає, що Рішення Господарського суду м. Севастополя від 10.12.2012 року у справі № 5020-1079/2012 року не виконано, об'єкт нерухомості - будівля гуртожитку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ТОВ «Нефтіда» не звільнена та не передана за актом прийому-передачі Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради.

Зі встановлених під час розгляду обставин у справі вбачається, що відмовляючи позивачу у реєстрації місця проживання, відповідач діяв без врахування усіх обставин, що мали значення для вчинення такої дії. Обставини на які посилався у судовому засіданні представник відповідача не були підставами для відмови у реєстрації заяви позивача, яка є предметом оскарження (а.с.14) тому не проймаються судом до уваги та не досліджуються у межах розгляду справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час судових засідань відповідачем не доведено на підставі належних та допустимих доказів правомірності своїх дій.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (ст. 69 КАС України).

Позовні вимоги щодо визнання незаконною та протиправною бездіяльність відповідача щодо не здійснення реєстрації позивача із неповнолітньою дитиною ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 в день подання (надходження до відповідача) заяви про реєстрацію місця проживання, не підлягають задоволенню. Відповідно до матеріалів справи, позивач вперше звернувся до відповідача з заявою 25 березня 20113 року (а.с.82) але відповідно до листа та змісту заяви на надав відповідачу документи у повному обсязі, зокрема не сплатив державне мито (а.с.81).

З урахуванням викладених правових норм та аналізу правовідносин, суд дійшов про можливість часткового задоволення позовних вимог.

Постанову складено у повному обсязі 25 червня 2013 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати незаконними та протиправним дії Управління Державної міграційної служби України в м. Севастополі щодо відмови ОСОБА_3 у реєстрації з неповнолітньою дитиною ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1

3. Зобов'язати Управління Державної міграційної служби України в м. Севастополі зареєструвати ОСОБА_3 та неповнолітню дитину ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1

4. В решті задоволення позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили у порядку та строки передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.І. Майсак