Вирок № 32138881, 27.06.2013, Вітовський районний суд Миколаївської області (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд Миколаївської області)

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД

Миколаївської області

Справа № 477/1237/13-к

Провадження 1-кп/477/100/13

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2013 року Жовтневий районний суд Миколаївської області в складі: головуючого у справі судді Глубоченка С.М.

при секретарі Капінус Є.В.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Миколаєві обвинувальний акт з угодою про визнання винуватості у кримінальному провадженню відносно

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючого, раніше не судимого в силу статті 89 КК України,

у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого частиною 1 статті 122 КК України,

з участю сторін кримінального провадження:

прокурора Тонканцова С.О.,

потерпілого ОСОБА_2,

захисника ОСОБА_3,

обвинуваченого ОСОБА_1,

ВСТАНОВИВ:

02 квітня 2013 року ОСОБА_1, близько 16 годин 30 хвилин, знаходячись у селі Прибузьке Жовтневого району Миколаївської області по вулиці Пушкіна біля території домоволодіння № 7, на ґрунті неприязнених відносин із мешканцем села Прибузьке ОСОБА_2 умисно наніс останньому один удар кулаком по обличчю в праву щелепу, далі продовжуючи свій умисел, направлений на спричинення ОСОБА_2 тілесних ушкоджень, наніс ще один удар кулаком своєї руки в ліву щелепу, чим спричинив потерпілому тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості. Після чого, ОСОБА_2 03 квітня 2013 року був госпіталізований до Миколаївської обласної лікарні № 1.

Вказані дії ОСОБА_1 органом досудового розслідування кваліфіковані за частиною 1 статті 122 КК України, тобто умисне нанесення середньої тяжкості тілесного ушкодження.

25 квітня 2013 року між потерпілим ОСОБА_2 та підозрюваним ОСОБА_1 в порядку, передбаченому статтями 468, 471 КПК України укладено угоду про примирення.

Згідно з даною угодою потерпілий ОСОБА_2 та підозрюваний ОСОБА_1 дійшли згоди щодо формулювання підозри, всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій підозрюваного ОСОБА_1 за частиною 1 статті 122 КК України. Підозрюваний у повному обсязі сформульованої підозри беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні даного кримінального правопорушення. Потерпілий ОСОБА_2 не підтримує раніше поданий ним цивільний позов у даному кримінальному провадженню, у звязку із добровільним поверненням підозрюваним ОСОБА_1 коштів витрачених на лікування. Також, сторонами угоди визначено узгоджене ними покарання яке ОСОБА_1 повинен понести за вчинення кримінального правопорушення, а саме у вигляді позбавлення волі строком на два роки, із застосуванням статті 75 КК України. В угоді передбачені наслідки її укладення, затвердження та невиконання, які розяснені підозрюваному.

Розглядаючи в порядку пункту 1 частини 3 статті 314 КПК України питання про можливість затвердження даної угоди про визнання винуватості, суд приходить до наступного.

Відповідно до статей 468, 469 КПК України угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у кримінальному провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

В судовому засіданні прокурор просив дану угоду затвердити і призначити підозрюваному узгоджену в угоді міру покарання.

В судовому засіданні ОСОБА_1 також просив вказану угоду з потерпілим затвердити і призначити узгоджену в ній міру покарання та інші передбачені угодою заходи, при цьому беззастережно визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КК України, в обсязі підозри, дав згоду на застосування узгодженого виду покарання, заявивши що здатен виконати взяті на себе відповідно до угоди зобовязання.

Потерпілий ОСОБА_2 також в судовому засіданні не заперечував проти затвердження угоди з ОСОБА_1, розуміє наслідки укладення та затвердження даної угоди, підтвердив в суді, що обвинувачений ОСОБА_1 повністю відшкодував йому шкоду завдану злочином ще до підписання угоди про примирення.

Суд, шляхом проведення опитування сторін кримінального провадження переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. При цьому, судом зясовано, що ОСОБА_1 повністю усвідомлює зміст укладеної угоди з потерпілим про примирення, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватим, цілком розуміє свої права, визначені частиною 5 статті 474 КПК України, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені статтею 473 КПК України, та наслідки її не виконання, передбачені статтею 476 КПК України.

Враховуючи викладене, те що умови угоди про примирення між потерпілим та підозрюваним відповідають вимогам КПК України та КК України, суд врахувавши заслухані доводи сторін кримінального провадження, дійшов висновку про наявність всіх правових підстав для затвердження даної угоди.

За таких обставин, суд вважає доведеним в підготовчому судовому засіданні те, що ОСОБА_1 умисно наніс потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження, а тому його дії кваліфікує за частиною 1 статті 122 КК України, за якою належить призначити йому узгоджену сторонами угоди про примирення міру покарання.

Цивільний позов прокурора підлягає задоволенню з огляду на приписи статті 1166 ЦК України.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 314, 373, 374, 475 КПК України, суд

ЗАСУДИВ:

Затвердити угоду про примирення, укладену 25 квітня 2013 року між потерпілим ОСОБА_2 та обвинуваченим ОСОБА_1 у кримінальному провадженні № 12013160230000501.

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КК України та призначити йому узгоджене сторонами угоди про примирення від 25 квітня 2013 року покарання у вигляді 2 (двох) років позбавлення волі.

На підставі статей 75,76 КК України ОСОБА_1 звільнити від відбування покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк 1 (один) рік, зобов`язавши обвинуваченого не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи, навчання; періодично зявлятись на реєстрацію до кримінально-виконавчої інспекції.

Міра запобіжного заходу ОСОБА_1 не обиралась.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь департаменту фінансів Миколаївської міської ради Миколаївської області (р/р 35418001001161, ЄДРПОУ 01998383 в КУ ДКСУ в м. Миколаєві, МФО 826013) 587,55 грн. вартість понесених витрат закладом охорони здоровя на стаціонарне лікування ОСОБА_2.

Вирок може бути оскаржений обвинуваченим, прокурором виключно з підстав, передбачених статтею 394 КПК України, до апеляційного суду Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

СУДДЯ С.М. ГЛУБОЧЕНКО