Постанова № 32137480, 26.06.2013, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" червня 2013 р. Справа № 5004/1538/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Бригинець Л.М.

суддів Демидюк О.О.

суддів Огороднік К.М.

при секретарі судового засідання Дика А.І.

розглянувши апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Волинській області на постанову господарського суду Волинської області від 13.03.13 р. у справі № 5004/1538/12 (суддя Гончар Марія Михайлівна )

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ківерцівський механічний завод"

про визнання банкрутом

за участю представників:

Регіонального відділення Фонду державного майна України по Волинській області - Божкова О.М. (довіреність від 21.01.2011р.)

боржника - не з"явились

Розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду від 25.06.2013р. внесено зміни до складу колегії у справі № 5004/1538/12. Колегію суддів визначено у складі: головуючий суддя Бригинець Л.М., суддя Огороднік К.М., суддя Демидюк О.О.

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Волинської області від 13.03.2013р. у справі № 5004/1538/12 (суддя Гончар М.М.) визнано банкрутом Товариство з обмеженою відповідальністю "Ківецівський механічний завод", відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Темчишина В.П.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, Регіональне відділення Фонду державного майна України у Волинській області (далі - Регіональне відділення) звернулось до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову господарського суду Волинської області від 13.03.2013р. скасувати.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги скаржник зазначає, що вказана постанова прийнята з порушенням норм матеріального права та порушує права та законні інтереси Регіонального відділення як органу державної влади. Апелянт вказує на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Ківецівський механічний завод" (далі - ТзОВ "Ківецівський механічний завод", Товариство) має заборгованість перед Державним бюджетом України по орендній платі, штрафних санкціях та збитках на загальну суму 629782,79 грн. Крім того, на його балансі знаходиться державне майно - орендований цілісний майновий комплекс Ківецівського механічного заводу, що підлягає поверненню державі відповідно до Порядку повернення орендованих цілісних майнових комплексів державних підприємств після припинення або розірвання договору оренди, затвердженого наказом ФДМУ від 07.08.1997р. № 847 та Угоди про повернення орендованого цілісного майнового комплексу у зв"язку з розірванням договору оренди, укладеної між РВ ФДМУ по Волинській області та ТзОВ "Ківецівський механічний завод" на підставі рішення господарського суду Волинської області від 14.02.2011р. по справі № 6/47-89.

Від боржника надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому доводи апеляційної скарги заперечуються. Зокрема зазначається, що оскільки Регіональне відділення звернулось з грошовими вимогами до боржника після прийняття оскаржуваної постанови, а тому на час винесення оскаржуваної постанови ще не набуло статусу учасника провадження у даній справі. У зв"язку з чим боржник просить суд відмовити у прийнятті апеляційної скарги.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Згідно статті 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв"язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Відповідно до статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

З матеріалів справи вбачається, що 03.12.2012р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Ківерцівський механічний завод" звернулось до господарського суду Волинської області із заявою про порушення щодо нього справи про банкрутство на підставі ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ухвалою господарського суду Волинської області від 06.12.2012 року №01-16/5004/1538/12 відмовлено ТзОВ "Ківерцівський механічний завод" у прийнятті заяви про порушення справи про банкрутство.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 08.01.2013р. по справі №5004/1538/12 ухвалу господарського суду Волинської області від 06.12.12р. у справі №5004/1538/12 скасовано. Справу №5004/1538/12 передано до господарського суду Волинської області для вирішення питання щодо порушення провадження у справі про банкрутство ТзОВ "Ківерцівський механічний завод".

Ухвалою господарського суду Волинської області від 28.02.2013р. порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Ківецівський механічний завод" відповідно до ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, що діяла до 19.01.2013р.), оскільки заява про порушення справи про банкрутство Товариством з обмеженою відповідальністю "Ківерцівський механічний завод" направлялась господарському суду до набрання чинності Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в новій редакції.

Постановою господарського суду від 13.03.2013р. боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Темчишина В.П.

Згідно з ч. 1 ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі Закон про банкрутство), якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 51 Закону про банкрутство за результатами розгляду заяви про порушення справи про банкрутство юридичної особи, майна якої недостатньо для задоволення вимог кредиторів, господарський суд визнає боржника, який ліквідується, банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквідатора, здійснює офіційне оприлюднення ухвали про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом.

Спрощена процедура банкрутства, яка передбачена ст. 51 Закону про банкрутство, випливає з процедури добровільної ліквідації юридичної особи, тобто ліквідації юридичної особи за рішенням її учасників (власників) або органу, уповноваженого на це установчими документами.

Необхідними передумовами для звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника в порядку ст. 51 Закону про банкрутство є дотримання вимог цивільного та господарського законодавства щодо добровільної ліквідації юридичної особи, зокрема ст. 105 ЦК України, ст. 60 ГК України.

Згідно із. ч. 5 ст. 60 Господарського кодексу України, ліквідаційна комісія оцінює наявне майно суб'єкта господарювання, який ліквідується, і розраховується з кредиторами, складає ліквідаційний баланс та подає його власнику або органу, який призначив ліквідаційну комісію.

Як свідчать матеріали справи, загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Ківецівський механічний завод" 10.05.2012р. прийнято рішення про припинення Товариства шляхом його ліквідації у добровільному порядку, призначено голову ліквідаційної комісії товариства - Костюк О.В., затверджено порядок та строки ліквідації юридичної особи (протокол № 15 від 10.05.2012р.).

У відповідності до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" державним реєстратором Ківерцівської районної державної адміністрації 11.05.2012 року внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців рішення засновників (учасників) юридичної особи щодо припинення юридичної особи та опубліковано оголошення про припинення юридичної особи ТзОВ "Ківерцівський механічний завод" в "Бюлетні державної реєстрації" №213 (13) від 15.05.2012 року.

Відповідно до положень ст. 105 ЦК України ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю "Ківецівський механічний завод" повідомлено кредиторів товариства (в т.ч. Ківерцівську міжрайонну державну податкову інспекцію, Управління Пенсійного фонду України у Ківерцівському районі, Регіональне відділення Фонду державного майна України у Волинській області (апелянта), інших кредиторів), про припинення товариства та про порядок і строки подання кредиторами заяв з вимогами до боржника.

З метою виявлення і аналізу активів та пасивів Товариства головою ліквідаційної комісії проведено інвентаризацію основних засобів та матеріально-товарних цінностей, внаслідок чого встановлено відсутність грошових коштів у товариства та недостатність майна для розрахунків з кредиторами.

Після публікації оголошення про припинення юридичної особи ТзОВ "Ківерцівський механічний завод" в "Бюлетні державної реєстрації" на адресу ліквідаційної комісії надійшли заяви з вимогами до боржника в т.ч. Регіонального відділення Фонду державного майна України у Волинській області на суму 629 782, 79 грн. (Лист від 19.07.2012р. №11-06-12220) (а.с.81-82).

У зв'язку з відсутністю грошових коштів на рахунках боржника та недостатністю майна боржника, вимоги кредиторів, що звернулись з відповідними заявами залишились не задоволеними

Згідно листа КП "Волинське обласне бюро технічної інвентаризації" від 10.10.2011р.№8684 право власності на нерухоме майно за адресою м. Ківерці, вул. Грушевського, 26 за боржником не зареєстровано (а.с.61).

Згідно листа Управління Державної автомобільної інспекції УМВС України у Волинській області від 29.09.2011р. №6309 транспортні засоби станом на 29.09.2011 р. за боржником не зареєстровані (а.с. 62 т.1 ).

Згідно листа Управління Держкомзему у Ківерцівському районі Волинської області від 16.02.2011р. №01-4/186 право власності на землю та на право постійного користування землею за боржником відсутні (а.с. 64 т.1).

Відповідно до листа Управління державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду по Волинській області від 04.10.2011р. №01.01.06/1255 за боржником технологічних транспортних засобів в управлінні не зареєстровано (а.с. 65 т.1).

Згідно довідки головного державного виконавця Ківерцівського РУ юстиції від 17.08.2012р. на виконанні в ВДВС Ківерцівського районного управління юстиції знаходяться виконавчі документи на загальну суму 635120,12 грн. де стягувачем є Регіональне відділення Фонду державного майна України у Волинській області (а.с.60 т1).

Протоколом №17 від 30.11.2012 року загальними зборами учасників товариства було затверджено проміжний ліквідаційний баланс товариства станом на 01.11.2012 року (а.с.84 т.1), згідно якого заборгованість Товариства складає: - за товари, роботи, послуги - 1750, 1 тис. грн..; з бюджетом - 729, 2 тис. грн..; з страхування - 393, 9 тис. грн.; з оплати праці - 269, 5 тис. грн.

Згідно довідок від 03.12.2012р. ( а.с. 93,94 т.1) грошові кошти на рахунках боржника - відсутні, вартість наявного майна - 35550грн.

Тобто, вбачається недостатність майна боржника для задоволення вимог кредиторів.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що боржником при зверненні до суду із заявою про визнання банкрутом, дотримано загальних правил проведення ліквідації підприємства, передбаченихст.ст.60, 105, 111 ЦК України та ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", у зв'язку з чим постановою господарського суду від 13.03.2013р. боржник визнаний банкрутом на підставі ст. 51 Закону, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатора боржника.

19.01.2013р. набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 22.12.2011 N 4212-VI, у зв"язку з чим Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" викладено в новій редакції.

Відповідно до абз. 3 п. 11 розділу Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" із змінами та доповненнями , положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

В інформаційному листі Вищого господарського суду №01-06/606/2013 від 08.03.2013р. (п.40) зазначено, що положення Закону, якими врегульовано ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності Законом, якщо на цей момент господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Отже, розгляд справи про банкрутство за новою редакцією Закону здійснюється згідно з постановою про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. При цьому правові підстави прийняття постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури визначаються відповідно до раніше чинної редакції Закону, а правові наслідки введення ліквідації процедури - за його новою редакцією. У зв'язку з здійсненням переходу до застосування нової редакції Закону необхідно привести реєстр вимог кредиторів у відповідність до вимог статті 45 Закону в новій редакції і з урахуванням його вимог вирішити питання щодо переобрання представницьких органів кредиторів (зборів кредиторів та комітету кредиторів).

Відповідно до ч. 1 ст. 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ( в редакції, що діє з 19.01.2013р.), з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури: господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу за виключенням укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу в процедурі ліквідації тощо; строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута вважається таким, що настав; у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів)), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури; припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута; відомості про фінансове становище банкрута перестають бути конфіденційними чи становити комерційну таємницю; продаж майна банкрута допускається в порядку, передбаченому цим Законом; скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається; вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури протягом двох місяців з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Кредитори, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі; виконання зобов'язань боржника, визнаного банкрутом, здійснюється у випадках і порядку, передбачених цим розділом.

Згідно з ч. 2 ст. 38 Закону про банкрутство, з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та, розпорядження його майном, якщо цього не було зроблено раніше, керівник банкрута звільняється з роботи у зв'язку з банкрутством підприємства, а також припиняються повноваження власника (власників) майна банкрута.

Відповідно до ч. 2 ст. 41 Закону про банкрутство, ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: приймає до свого відання майно боржника, забезпечує його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; проводить інвентаризацію та оцінку майна банкрута; аналізує фінансове становище банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості; має право отримувати кредит для виплати вихідної допомоги працівникам, що звільняються внаслідок ліквідації банкрута, який відшкодовується згідно з цим Законом позачергово за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута; з дня визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури повідомляє працівників банкрута про звільнення та здійснює його відповідно до законодавства України про працю. Виплата вихідної допомоги звільненим працівникам банкрута провадиться ліквідатором у першу чергу за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута, або отриманого для цієї мети кредиту; заявляє в установленому порядку заперечення щодо заявлених до боржника вимог поточних кредиторів за зобов'язаннями, які виникли під час провадження у справі про банкрутство і є неоплаченими; подає до суду заяви про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; передає в установленому порядку на зберігання документи банкрута, які відповідно до нормативно-правових документів підлягають обов'язковому зберіганню; продає майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом; повідомляє про своє призначення державний орган з питань банкрутства в десятиденний строк з дня прийняття рішення господарським судом та надає державному органу з питань банкрутства відповідну інформацію для ведення Єдиного реєстру підприємств, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство; у разі провадження банкрутом діяльності, пов'язаної з державною таємницею, вживає заходів з ліквідації режимно-секретного органу. Для цього за погодженням із Службою безпеки України визначає склад ліквідаційної комісії режимно-секретного органу, яка формується в установленому законодавством порядку; веде реєстр вимог кредиторів; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Згідно з ч. 3 ст. 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", з дня призначення ліквідатора до нього переходять права керівника (органів управління) юридичної особи - банкрута.

Відповідно до ч. 6 ст. 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", протягом п'ятнадцяти днів з дня призначення ліквідатора відповідні посадові особи банкрута зобов'язані передати бухгалтерську та іншу документацію банкрута, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності банкрута ліквідатору. У разі ухилення від виконання зазначених обов'язків відповідні посадові особи банкрута несуть відповідальність відповідно до законів України.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правомірно зобов"язано ліквідатора здійснити ліквідаційну процедуру у відповідності до вимог ст.ст. 37-48, 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та подати звіт про виконану роботу і ліквідаційний баланс банкрута на затвердження суду у строк, встановлений ст. 37 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Щодо доводів апелянта про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Ківерцівський механічний завод", яке визнане судом банкрутом має заборгованість перед Державним бюджетом України по орендній платі, штрафних санкціях та збитках на загальну суму 629782,79 грн. слід зазначити, що апелянт після прийняття судом першої інстанції постанови про визнання Товариства банкрутом скористався правом заявити свої вимоги до банкрута у порядку, передбаченому ст. 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", тому його вимоги будуть розглянуті відповідно до положень Закону про банкрутство .

Щодо доводів скаржника про те, що на балансі банкрута знаходиться державне майно, яке підлягає поверненню державі колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частин 8, 9 ст. 42 Закону про банкрутство майно, щодо якого боржник є користувачем, балансоутримувачем або зберігачем, повертається його власнику відповідно до закону або договору. Державне майно, яке не увійшло до статутного капіталу господарського товариства у процесі приватизації (корпоратизації) та перебуває на балансі банкрута, не включається до складу ліквідаційної маси. Суб'єкт управління таким майном з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури у встановлений частиною першою статті 37 цього Закону строк приймає рішення про подальше використання цього майна.

Тобто, вказаною нормою передбачено, що майно, щодо якого боржник є балансоутримувачем не включається до складу ліквідаційної маси і підлягає поверненню власнику. А тому апелянт не позбавлений права звернутися до ліквідатора, який виконує повноваження керівника банкрута, з відповідною заявою про передачу такого майна у зв"язку з розірванням договору оренди, укладеної між РВ ФДМУ по Волинській області та ТзОВ "Ківецівський механічний завод".

Доводи боржника про те, що скаржник не є учасником провадження у даній справі, судовою колегією відхилені з огляду на таке.

Згідно ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ( в редакції, що діяла на час звернення із заявою про порушення справи про банкрутство) учасники провадження у справі про банкрутство - сторони, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство, Фонд державного майна України, державний орган з питань банкрутства, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа акціонерів або учасників товариств з обмеженою чи додатковою відповідальністю.

Як вбачається з апеляційної скарги, на балансі банкрута - ТзОВ "Ківецівський механічний завод" знаходиться державне майно - орендований цілісний майновий комплекс. Тобто, у даному випадку Регіональне відділення ФДМУ по Волинській області, як регіональне відділення органу, уповноваженого управляти державним майном, є учасником провадження у даній справі, а отже і суб"єктом апеляційного оскарження незалежно від дати звернення із заявою про визнання грошових вимог.

На посилання скарждника про те, що на його адресу не направлялась копія ухвали про порушення провадження та копія постанови про визнання банкрутом у даній справі слід зазначити таке.

Стаття 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ( в редакції, що діяла на час звернення боржника із заявою про порушення щодо нього справи про банкрутство ) передбачала обов"язковість направлення судом ухвали про порушення справи про банкрутство сторонам та державному органу з питань банкрутства.

Згідно статуту ТзОВ "Ківецівський механічний завод" боржника - частка державного майна в статутному фонді боржника відсутня.

З матеріалів справи не вбачається, що на час винесення ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство та прийняття постанови у господарського суду була наявна інформація про перебування в оренді боржника державного майна.

Крім того, апеляційним господарським судом скаржнику було відновлено строк на апеляційне оскарження постанови місцевого господарського суду.

Згідно ст.ст. 32-34 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Скаржник у встановленому порядку не довів, що оскаржувана постанова суду першої інстанції порушує права та законні інтереси Регіонального відділення ФДМУ по Волинській області.

Колегія суддів вважає, що під час розгляду справи місцевим господарським судом фактичні обставини справи встановлені на основі повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки відповідають цим обставинам і їм надана належна правова оцінка з правильним застосуванням норм права, доводи скаржника не спростовують обґрунтованості висновків суду першої інстанції, а тому підстав для скасування або зміни оскаржуваної постанови не вбачається.

Керуючись ст.ст. 34,43 99,101,103,105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Волинській області на постанову господарського суду Волинської області від 13.03.2013 р. у справі № 5004/1538/12 залишити без задоволення.

2. Постанову господарського суду Волинської області від 13.03.2013 р. у справі № 5004/1538/12 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 5004/1538/12 повернути до господарського суду Волинської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Бригинець Л.М.

Суддя Демидюк О.О.

Суддя Огороднік К.М.