Постанова № 32137439, 19.06.2013, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.06.2013 року Справа № 904/1677/13-г

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач),

суддів: Лисенко О.М., Тищик І.В.

при секретарі: Мацекос І.М.

представники сторін:

від позивача: Вагнер Д.В., представник, довіреність № 2-180 від 08.01.13;

від відповідача: Борисенко І.С., представник, довіреність № 203-Д від 29.12.12;

розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ", м. Київ

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.04.2013 року у справі № 904/1677/13-г

за позовом публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ", м. Київ

до публічного акціонерного товариства "Криворіжгаз", м. Кривий Ріг Дніпропетровської обл.

про стягнення 1 275 643 грн. 60 коп.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 09.04.2013 року у справі № 904/1677/13-г (суддя Петренко Н.Е.) позов задоволено частково.

Стягнуто з відповідача на користь позивача інфляційні витрати у розмірі 10 331 грн. 28 коп., 3% річних у розмірі 34 646 грн. 73 коп., витрати по сплаті судового збору у розмірі 22 164 грн. 48 коп.

В частині стягнення суми основного боргу у розмірі 1 063 245 грн. 97 коп. провадження у справі припинено за відсутністю предмету спору.

В решті позовних вимог відмовлено.

Рішення мотивовано порушенням відповідачем умов договору №1109011135/П07 від 28.09.2011 року в частині оплати наданих позивачем послуг з транспортування природного газу, наявністю заборгованості в розмірі 1 063 245 грн. 97 коп., яка погашена в повному обсязі після звернення позивача до суду, правом позивача на стягнення відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України інфляційних втрат та 3% річних. Проведені позивачем нарахування вказаних санкцій господарський суд перевірив, визнав розрахунок вірним.

Відмовляючи в задоволенні вимог про стягнення пені, передбаченої п.7.3 договору, суд зазначив на пропуск позивачем строку позовної давності. Щодо стягнення штрафу, суд відмовив в задоволенні цієї частини позовних вимог з посиланням на те, що застосування одночасно таких санкцій за порушення зобов'язання, як пеня та штраф, що не передбачений умовами договору, є порушенням вимог ст.61 Конституції України.

Не погодившись з рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Дніпропетровської області у даній справі скасувати в частині відмови в стягненні пені та штрафу, прийняти нове рішення про задоволення цих вимог.

Зазначає на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, прийняття рішення без належного дослідження доказів.

Позивач надав додаткові докази, які, на його думку підтверджують, що відповідач вчинив дії, що свідчать про визнання ним заборгованості. Зокрема, такими доказами є листи №12/1090 від 29.02.2012 року та №12/1209 від 06.03.2012 року, в яких відповідач звернувся до позивача з проханням оплату в січні - лютому 2012 року на загальну суму 108 679 грн. 34 коп. та оплату в лютому 2012 року на загальну суму 8 108 грн. 38 коп. згідно окремих платіжних доручень, визначених в цих листах, вважати оплатою за транспортування природного газу згідно договору №1109011135/П07 від 28.09.2011 року.

Щодо відмови в задоволенні вимог про стягнення штрафу, скаржник підтверджує своє право на його стягнення положеннями ч.2 ст.231 ГК України та не вважає одночасне стягнення штрафу та пені подвійною відповідальністю за порушення відповідачем умов договору.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач спростовує доводи апелянта, вважає оскаржуване рішення законним, обґрунтованим та просить залишити його без змін, апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного:

З матеріалів справи вбачається, що 28.09.2011 року між позивачем та відповідачем було укладено договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1109011135/П07 (далі - договір), відповідно до умов п. 1.1. якого позивач зобов'язується надати відповідачу послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пункту призначення - газорозподільних станцій, а відповідач зобов'язується внести плату за надані послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами в розмірі, у строки та порядку, які передбачені умовами договору.

На виконання умов договору, відповідно до актів наданих послуг з транспортування газу магістральними трубопроводами, які відповідно до п. 3.4 договору є підставою для проведення остаточних розрахунків відповідача з позивачем, відповідач отримав за період з жовтня - грудень 2011 року послуги на загальну суму 1 180 033 грн. 69 коп.

На час звернення позивача до суду відповідач, в порушення умов договору, вимог ст.ст. 525, 526, 530, ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України не в повному обсязі провів оплату за отримані послуги та мав заборгованість перед позивачем у розмірі 1 063 245 грн. 97 коп.

Судом першої інстанції було встановлено, що на час розгляду спору по суті заборгованість була сплачена, що підтверджується платіжним дорученням від 13.03.2013 року, в зв'язку з чим, за відсутності предмету спору та на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі в цій частині припинено судом.

Позивач нарахував до стягнення 10 331 грн. 29 коп. інфляційних втрат та 34 646 грн. 73 коп. 3% річних.

Право позивача на стягнення вказаних сум передбачено ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, відповідно до положень якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок 3% річних та інфляційних проведено позивачем правильно, судом першої інстанції перевірено та стягнуто зазначені суми правомірно.

Пунктом 7.3 договору передбачено, що у разі порушення відповідачем строків оплати, передбачених розділом 5 договору, з відповідача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Позивачем була нарахована до сплати відповідачу пеня у розмірі 84 817 грн. 25 коп.

Обчислюючи строк позовної давності для даного виду позовних вимог, господарський суд правомірно зазначив, що відповідно до положень чинного законодавства України, до вимог щодо стягнення пені застосовується спеціальна позовна давність, а саме скорочена порівняно із загальною позовною давність - в один рік.

Враховуючи положення договору щодо порядку та строків оплати (п.5.5 договору) та з урахуванням положень п.1 ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України, суд правомірно зазначив, що строк позовної давності за вимогами про стягнення пені за жовтень 2011 року закінчився в жовтні 2012 року, за листопад 2011року - в листопаді 2012 року, за грудень 2011року - в грудні 2012 року. Позивач звернувся до господарського суду в лютому 2013 року.

Посилання апелянта на листи відповідача, які, на його думку, підтверджують визнання боргу та вчинення публічним акціонерним товариством "Криворіжгаз" дій, що свідчать про переривання строку позовної давності, колегія суддів відхиляє з огляду на наступне:

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами або іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ч.1 ст.101 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Такого обґрунтування позивач не надав, вказані ним причини подання додаткових доказів не є поважними.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правомірно відмовив позивачу в задоволенні вимог про стягнення пені, оскільки пропуск ним строку позовної давності підтверджено матеріалами справи.

Відповідно до п.2 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, за порушення строків виконання зобов'язання, а саме: за прострочення понад 30 днів, додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що стягнення штрафу є додатковою санкцією і застосування штрафу жодним чином не є притягненням відповідача до юридичної відповідальності двічі за одне й те саме правопорушення. Отже, висновок оскаржуваного рішення про те, що вимоги позивача в цій частині суперечать ст.61 Конституції України є помилковим.

Позивач вірно розрахував 7% штрафу від суми боргу, що існувала на час пред'явлення позову, штраф становить 82 602 грн. 36 коп. та підлягає стягненню.

Враховуючи викладене, рішення суду першої інстанції у даній справі слід змінити, стягнути з відповідача на користь позивача 7% штрафу та понесені витрати зі сплати судового збору відповідно до ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.04.2013 року у справі № 904/1677/13-г змінити, виклавши абзац другий резолютивної частини рішення в наступній редакції:

"Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Криворіжгаз" (50051, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пр. Металургів, буд. 1, код ЄДРПОУ 03341397) на користь Публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" (01021, м. Київ, Кловський узвіз, буд. 9/1, код ЄДРПОУ 30019801) інфляційні витрати у розмірі 10 331 грн. 28 коп. (десять тисяч триста тридцять одну грн. 28 коп.), 3% річних у розмірі 34 646 грн. 73 коп. (тридцять чотири тисячі шістсот сорок шість грн. 73 коп.), 7 відсотків штрафу в розмірі 82 602 грн. 36 коп. (вісімдесят дві тисячі шістсот дві грн. 36 коп.), витрати по сплаті судового збору у розмірі 23 727 грн. 00 коп. (двадцять три тисячі сімсот двадцять сім грн. 00 коп.)".

В іншій частині рішення залишити без змін.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Криворіжгаз" (50051, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пр. Металургів, буд. 1, код ЄДРПОУ 03341397) на користь Публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" (01021, м. Київ, Кловський узвіз, буд. 9/1, код ЄДРПОУ 30019801) витрати по сплаті судового збору в розмірі 860 грн. 25 коп.

Виконання постанови доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя: Т.А. Верхогляд

Суддя: О.М. Лисенко

Суддя: І.В. Тищик

Підписано в повному обсязі 01.07.2013 року.