Ухвала суду № 32135915, 12.06.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2013 р.Справа № 2-а-8154/09/1570

Категорія: 8.2.6 Головуючий в 1 інстанції: Бутенко А. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Золотнікова О.С., Скрипченка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Суворовському районі м.Одеси та Приватного підприємства компанія «Агропромінвест» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 31 березня 2011 року по справі за адміністративним позовом Приватного підприємства компанія «Агропромінвест» до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м.Одеси (правонаступник - ДПІ у Суворовському районі м.Одеси Одеської області ДПС), за участю прокуратури Суворовського району м.Одеси, про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

18.05.2009 року ПП компанія «Агропромінвест» звернулося до окружного суду із позовом до ДПІ у Суворовському районі м.Одеси (правонаступник - ДПІ у Суворовському районі м.Одеси Одеської області ДПС) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень:

- від 17.01.2008 року - №0000062301/0, №0000072301/0 та №0000082301/0;

- від 14.03.2008 року - №0000062301/1, №0000072301/1 та №0000082301/1;

- від 20.05.2008 року - №0000062301/2, №0000072301/2 та №0001342301/0/2, №0001332301/0/2;

- від 30.07.2008 року - №0000062301/3 та №0000072301/3.

Свої позовні вимоги позивач обгрунтовував тим, що усі спірні податкові повідомлення-рішення, які складені на підставі акту перевірки від 10.01.2008 року, є неправомірними та такими, що не відповідають вимогам діючого на той час законодавства.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 31 березня 2011 року адміністративний позов ПП компанія «Агропромінвест» задоволено частково. Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Суворовському районі м.Одеси №0000062301/0 від 17.01.2008 року, №0000062301/1 від 14.03.2008 року, №0000062301/2 від 26.05.2008 року, №0000062301/3 від 30.07.2008 року в частині визначення податкового зобов'язання за основним платежем 80 597 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 40 299 грн., а всього на суму 120 896 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, представник ДПІ у Суворовському районі м.Одеси 19.04.2011 року подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми процесуального та матеріального права та просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 31.03.2011 року, прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ППК «Агропромінвест» відмовити в повному обсязі.

20.04.2011 року, також не погоджуючись з вищезазначеною постановою, представник ПП компанія «Агропромінвест» теж подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови було порушено норми процесуального та матеріального права та просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 31.03.2011 року, прийняти нову постанову, якою позовні вимоги підприємства задовольнити в повному обсязі.

Згідно приписів п.п.1,2 ч.1 ст.197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю та/або неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, сповіщених належним чином про дату, час і місце судового розгляду.

Заслухавши суддю - доповідача, та перевіривши матеріали справи і доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку про відсутність належних підстав для їх задоволення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

За результатами планової виїзної документальної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання ППК «Агропромінвест» вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2005 року по 30.06.2007 року, ДПІ у Суворовському районі м. Одеси на підставі направлення №1168/23-1017 від 30.11.2007 року було складено Акт №60/23-1017/22453452.

Відповідно до акта, перевіркою встановлено наступні порушення:

1) п.п.5.3.9. п.5.3. ст..5 п.п.12.1.5 п.12.1 ст.12. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р., т.б. занижено податок на прибуток у розмірі 120683 грн. в тому числі: за 2005 рік - у розмірі 0,658 тис. грн., за 1-й квартал 2006 року - у розмірі 512 грн., за півріччя 2006 року - у розмірі 1042 грн. (у тому числі 2 кв. 2006 року у розмірі 530 грн.), за 3 квартал 2006 року - у розмірі 1654 грн. (у тому числі 3 квартал 2006 року у розмірі 612 грн.) за 2006 рік - у розмірі 82251 грн. (у тому числі 4 кв. 2006 року у розмірі 80597 грн.), за 1 квартал 2007 року - у розмірі 879 грн., за півріччя 2007 року - у розмірі 37774 грн. (у тому числі 2 кв.2007 року у розмірі 36895 грн.).

2) п.п.7.2.3 п.7.2 п.п.7.2.6. п.7.2 п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР, п.5.8 «Порядку заповнення та подання податкової декларації по податку на додану вартість» (затв. Наказом ДПА України від 30.05.97р. №166), п.5.1. ст.5 Закону України від 21.12.2000р. №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», т.б. зменшено від'ємне значення податку на додану вартість у розмірі 5 780 грн. за листопад 2005 року та занижено загальну суму податку на додану вартість у розмірі 135 483 грн., у тому числі у жовтні 2005 року - 25257 грн., у листопаді 2005 року - 69155 грн., у грудні 2005 року - 3500 грн., у березні 2006 року -37571 грн.

3) п.п.8.1.1 п.8.1. ст.8, п.п.6.3.2. п.6.3. ст.6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» №889-ІV від 22.05.2003 року, донараховано податкового зобов'язання з податку доходів фізичних осіб у сумі 180 грн.

Не погодившись з вищезазначеним актом перевірки позивач 14.01.2008 року надав заперечення до ДПІ у Суворовському районі м. Одеси, яка 16.01.2008 року відмовила в задоволені цих заперечень позивача та залишила акт без змін.

А в подальшому, на підставі вказаного акту перевірки 17.01.2008 року уповноваженою особою ДПІ були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0000062301/0 - про донарахування податкового зобов'язання по податку на прибуток у сумі 173559 грн. (в т.ч. основний платіж -120683 грн. та штрафна (фінансова) санкція 52876 грн.);

- №0000072301/0 - про донарахування податкового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 203226 грн. (в т.ч. основний платіж 120683 грн. та штрафна (фінансова) санкція 52876 грн.);

- №0000082301/0 - про зменшення бюджетного відшкодування по податку на додану вартість у сумі 5780 грн. та штрафна санкція у розмірі 2890 грн.

Не погоджуючись з вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями ППК «Агропромінвест» 25.01.2008 року подало скаргу до ДПІ у Суворовському районі м. Одеси, за результатами розгляду якої, вищезазначені податкові повідомлення-рішення були залишені без змін та, відповідно, прийняті нові податкові повідомлення-рішення №0000062301/1, №0000072301/1 та №0000082301/1 від 14.03.2008 року на ці ж суми.

Однак, на вказані податкові повідомлення-рішення 24.03.2008 року позивач подав скаргу вже до ДПА в Одеській області. Рішенням про результати розгляду повторної скарги ДПА в Одеській області від 20.05.2008 року залишено без змін податкове повідомлення-рішення ДПІ у Суворовському районі м. Одеси від 17.01.2008 року №0000062301/0 та в цій частині рішення цієї ДПІ від 13.03.08 року про результати розгляду первинної скарги, а скаргу ППК «Агропромінвест» - без задоволення; збільшено суму застосованої штрафної (фінансової) санкції з податку на прибуток на 582,60 грн. Крім того, залишено без змін податкове повідомлення-рішення ДПІ у Суворовському районі м.Одеси від 17.01.2008 року №0000072301/0 та в цій частині рішення цієї ДПІ від 13.03.08 року про результати первинної скарги, а скаргу ППК «Агропромінвест» - без задоволення; збільшено суму податкових зобов'язань з ПДВ на 5740 грн. та застосованої штрафної (фінансової) санкції на 2870 грн. Також, вказаним рішенням ДПА в Одеській області скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Суворовському районі м. Одеси №0000082301/0 щодо зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ на 5780 грн. та застосованої штрафної (фінансової) санкції у розмірі 2890 грн. та в цій частині рішення цієї ДПІ від 13.03.08 року про результати розгляду первинної скарги, а скаргу в цій частині ППК «Агропромінвест» задоволено.

На підставі вищезазначеного, ДПІ у Суворовському районі 26.05.2008 року прийнято податкові повідомлення-рішення №0000062301/2, №0000072301/2, №0001342301/0/2 та №0001332301/0/2.

27.05.2010 року ППК «Агропромінвест»подано скаргу до ДПА України, однак рішенням від 25.07.2008 року ДПА України залишено без змін ці податкові повідомлення-рішення ДПІ у Суворовському районі м.Одеси з урахуванням рішення, прийнятого ДПА у Одеській області за розглядом повторної скарги, а скаргу директора ППК «Агропромінвест» - без задоволення. На підставі цього рішення, 30.07.2008 року ДПІ у Суворовському районі м. Одеси винесено податкові повідомлення-рішення №0000062301/3 та №0000072301/3.

Також окружним судом встановлено та фактично підтверджено сторонами у судовому засіданні, що оскільки податкові повідомлення-рішення №000082301/0 від 17.01.2008 року та №0000082301/1 від 14.03.2008 року ДПА в Одеській області були визнанні нечинними та скасовані, тому, суд 1-ї інстанції їх правомірність не перевіряв, так як наслідки щодо застосування цих податкових повідомлень-рішень до позивача втратили дію.

Отже, не погоджуючись с прийнятими рішеннями податкового органу, підприємство позивача оскаржило їх до суду.

Вирішуючи справу по суті, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані рішення відповідача є протиправними та підлягають скасуванню, у зв'язку з тим, що вони винесені на підставі необґрунтованих висновків та невірному трактуванні норм податкового законодавства, а також у зв'язку із тим, що факти реальності взаємовідносин між ППК «Агропромінвест» та його контрагентами самим відповідачем у спірному акті перевірки фактично не заперечувалися та належним чином підтверджені документально.

Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, цілком погоджується з такими висновками суду першої інстанції і вважає їх обґрунтованими та заснованими на законі, виходячи з наступного.

Частина 2 ст.19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» №509-XII від 04.12.1990 року (чиннго на момент виникнення спірних правовідносин), визначає підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових та позапланових виїзних перевірок стосовно своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем, відповідно до акту перевірки, встановлено порушення підприємством позивача вимог п.п.5.3.9. п.5.3. ст.5 п.п.12.1.5 п.12.1 ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року, в результаті чого, донараховано податку на прибуток у сумі 120 683 грн.

Як слідує з пп.5.2.1. п.5.2. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94 від 28.12.1994р. (зі змінами і доповненнями), до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

При цьому, згідно п.5.1 ст.5 вказаного Закону, валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» також передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та звітність в Україні» від 16.07.1996р., бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Виходячи з аналізу вищенаведених норм діючого законодавства, судова колегія доходить до висновку, що первинні документи по відображенню господарської операції є основою і для податкового обліку.

Також, відповідно до вимог ч.1,2 ст.9 вищезазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.4. «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» (затв. наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р.), первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

На підставі вищенаведеного та, оглянувши рахунки на телекомунікаційні послуги та ВЕВ, суд погоджується з доводами представника відповідача, що вони не є первинними документами та не підтверджують факт здійснення наданих послуг ППК «Агропромінвест», оскільки позивачем не були надані акти приймання-здачі виконаних робіт (послуг), що слугують підставою виконання господарської операції.

Таким чином, судова колегія вважає, що суд 1-ї інстанції дійшов вірного висновку про те, що ДПІ у Суворовському районі правомірно встановлено завищення позивачем загальної суми валових витрат у розмірі 18 261 грн.

Крім того, як видно з матеріалів справи, спірною перевіркою було встановлено і порушення приписів пп.12.1.5 п.12.1 ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме - заниження скоригованого валового доходу у розмірі 464 467 грн.

В судових засіданнях суду 1-ї і 2-ї інстанції встановлено, що позивач за договором №А-02К від 16.01.2006 року придбав у ТОВ «Катран-А ЛТД» товар (компресор та апаратуру високочастотного зв'язку) на загальну суму 456 160,80 грн. В розрахунок за придбаний товар позивач видав продавцю прості векселя загальною номінальною вартістю 319 390,60 грн., зі строком платежу за пред'явленням відповідно до акту прийому-передач векселя від 30.08.2006 року.

Також, за договором №5/А-И від 05.05.2006 року позивач придбав у ПП «Інзов» товар (т.б. стаціонарну акумуляторну батарею) на загальну суму 228 000 грн. В розрахунок за придбаний товар позивач видав продавцю теж простий вексель номінальною вартістю 145 075,56 грн., зі строком платежу за пред'явленням, відповідно до акту №1 прийому передач векселя від 30.03.2007 року.

Як зазначено в акті перевірки, по бухгалтерському обліку станом на 30.06.2007 року за ППК «Агропромінвест» рахується кредиторська заборгованість: по рахунку 63.1 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» - у сумі 145075,56 грн. перед ПП «Інзов» та по рахунку 62.1 «Розрахунки за виданими векселями» - у сумі 319390, 60 грн. перед ТОВ «Катран-А ЛТД».

Однак, судова колегія, як і суд 1-ї інстанції, частково не погоджується з твердженням представника відповідача та вважає безпідставним посилання на банкрутство кредитора та визнання заборгованості безнадійною, виходячи з наступного.

Відповідно до п.п.12.1.5 п.12.1 ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», платник податку - покупець зобов'язаний збільшити валові доходи на суму непогашеної заборгованості (її частини), визнаної у порядку досудового врегулювання спорів або судом чи за виконавчим написом нотаріуса. Якщо у наступних податкових періодах покупець погашає суму визнаної заборгованості або її частину (самостійно або за процедурою примусового стягнення), такий покупець збільшує валові витрати на суму такої заборгованості (її частини) за наслідками податкового періоду, на який припадає таке погашення.

Статтею 1 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств» визначено, що безнадійна заборгованість - це заборгованість по зобов'язаннях, за якою минув строк позовної давності.

Як встановлено по справі та підтверджується представниками сторін, діяльність контрагентів позивача - ТОВ «Катран-А ЛТД» та ПП «Інзов» припинено у зв'язку з банкрутством 07.11.2006р. та 26.06.2007р. відповідно.

Згідно зі ст.4 Закону України «Про обіг векселів в Україні», видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги.

Крім того, судом 2-ї інстанції встановлено, що відповідно до наданих векселів, ПП «Катран А ЛТД» передало прості векселя іншому підприємству, і останнім векселедержателем було ТОВ «Смарт-Трейд ЛТД», якому ППК «Агропромінвест» і погасило прості векселя, що підтверджується платіжним дорученням №2 від 18.01.2008 року.

З огляду на цей факт, апеляційний суд не погоджується з твердженням представника відповідача про те, що платіжне доручення №2 від 18.01.2008 року не може бути доказом погашення простих векселів та, в свою чергу, вважає безпідставним посилання на банкрутство первинного векселедержателя та обов'язкове визнання заборгованості безнадійною.

Що ж стосується кредиторської заборгованості по контрагенту - ПП «Інзов», то позивачем не було надано доказів, підтверджуючих сплату простих векселів, а тому, відповідно, суд не має правових підстав для задоволення вимог ППК «Агропромінвест» щодо визнання нечинними рішень відповідача в цій частині.

Крім того, згідно із розрахунком штрафних санкцій по ППК «Агропромінвест» за період з 01.10.2005р. по 30.06.2007р. встановлено, що відповідно до податку на прибуток кредиторська заборгованість по бухгалтерському рахунку 6.21 перед ТОВ «Катран-А ЛТД» складала 319390,60 грн., на підставі цього, ДПІ у Суворовському районі м. Одеси і було зроблено розрахунок та донараховано суму податку 80 597 грн. (графа 14); суму штрафних санкцій 40 299 грн. (графа 15), а всього120 896 грн. (графа 16).

Тобто, суд вважає, що за вказані порушення п.п.5.3.9. п.5.3. ст.5 п.п.12.1.5 п.12.1 ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого донараховано податку на прибуток, представник позивача довів суду неправомірність винесених податкових повідомлень-рішень №0000062301/0 від 17.01.2008 року, №0000062301/1 від 14.03.2008 року, №0000062301/2 від 26.05.2008 року, №0000062301/3 від 30.07.2008 року в частині визначення податкового зобов'язання за основним платежем 80597 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 40299 грн., а всього 120896 гривень та в цій частині вказані рішення визнаються судом нечинними.

Також, зі спірного акту перевірки видно, що позивачем було порушено п.п.7.2.3 п.7.2 п.п.7.2.6. п.7.2 п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР, п.5.8 «Порядку заповнення та подання податкової декларації по податку на додану вартість» (затв. Наказом ДПА України від 30.05.97р №166), п.5.1. ст.5 Закону України від 21.12.00р №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» внаслідок чого зменшено від'ємне значення ПДВ у розмірі 5780 грн. за листопад 2005 року та занижено загальну суму ПДВ у розмірі 135483 грн.

Саме на підставі вказаних порушень, ДПІ у Суворовському районі м. Одеси прийняла податкове повідомлення-рішення №0000072301/0 від 17.01.2008 року та після розгляду скарг, податкові повідомлення-рішення №0000072301/1 від 14.03.2008 року, №0000072301/2 від 26.05.2008 року та №0000072301/3 від 30.07.2008 року. Крім того, 26.05.2008 року ДПІ у Суворовському районі м.Одеси були прийняті податкові повідомлення-рішення №0001342301/0/2 та №0001332301/0/2, якими збільшено суму штрафних санкцій.

Так, в порушення вищезазначених норм, ППК «Агропромінвест» включило до складу податкового перевіряємого періоду загальну суму 141 263 грн. по податковим накладним, виписаними ТОВ «Катран-А ЛТД» та ТОВ «Касатка ЛТД».

Відповідно до вимог п.п.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

А згідно з вимогами пп.6.1,6.2 ст.6 «Порядку заповнення податкової накладної» (затв. Наказом ДПА України від 30.05.1997р.), оригінал податкової накладної надається покупцю товарів (послуг) на його вимогу. Податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість.

Також, згідно з п.п.7.2.3. п.7.2. ст.7 цього ж Закону, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ст.6 «Порядку заповнення податкової накладної», податкова накладна складається у двох примірниках (оригінал і копія) в момент виникнення податкових зобов'язань продавця відповідно до вимог п.7.3 ст.7 Закону. При цьому у верхній лівій частині податкової накладної робляться відповідні відмітки (непотрібне виділяється поміткою "Х").

До розділу І податкової накладної вносяться дані в розрізі номенклатури поставки товарів (послуг), а саме: графа2 дата виникнення податкового зобов'язання у продавця, тобто здійснення будь-якої з подій, що сталася раніше, відповідно до вимог п.7.3. «Дата виникнення податкових зобов'язань» ст.7 Закону.

Однак, разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що у податкових накладних не зазначені умови поставки та відвантаження, виконання поставки (оплати товарів, послуг), а також у більшості податкових накладних відсутні відмітки, які б свідчили про наявність оригіналів податкових накладних у покупця.

Відповідно до п.п.7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону №168/97-ВР, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої НБУ для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення, отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Проте, ППК «Агропромінвест» не подавав до податкових декларацій заяви зі скаргами на ТОВ «Катран-А ЛТД» та ТОВ «Касатка ЛТД».

Вимогами п.5.1 ст.5 Закону України №2181-ІП «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачено, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

А згідно з п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України №168/97-ВР, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

На підставі вищенаведеного, апеляційний суд погоджується з твердженням відповідача про те, що в ході перевірки ППК «Агропромінвест» було встановлено порушення, яке призвело до заниження ПДВ на загальну суму 141 223 грн., а тому, за заниження ПДВ на вказану суму та у відповідності до вимог п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» до ППК «Агропромінвест» цілком правомірно було застосовано штрафну санкцію у розмірі 70611,5 грн.

Таким чином, судова колегія приходить до аналогічного, що і суд 1-ї інстанції, висновку про те, що відповідачем, в даному випадку, було доведено правомірність винесених лише податкових повідомлень-рішень №0000072301/0 від 17.01.2008 року №0000072301/1 від 14.03.2008 року, №0000072301/2 від 26.05.2008 року, №0000072301/3 від 30.07.2008 року, №0001342301/0/2 та №0001332301/0/2 від 26.05.2008 року, в зв'язку із чим, що позовні вимоги ППК «Агропромінвест, відповідно, підлягають лише частковому задоволенню, а податкові повідомлення-рішення ДПІ у Суворовському районі м. Одеси №0000062301/0 від 17.01.2008 року, №0000062301/1 від 14.03.2008 року, №0000062301/2 від 26.05.2008 року, №0000062301/3 від 30.07.2008 року в частині визначення податкового зобов'язання за основним платежем 80 597 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 40 299 грн., а всього 120 896 грн. визнаються судом нечинними.

До того ж, ще слід вказати, що згідно із приписами ст.ст.11,71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, у відповідності до ст.86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

При цьому, у відповідності до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, що, в свою чергу, в даному випадку, не було в повному обсязі зроблено представниками відповідача при розгляді справи в судах 1-ї та 2-ї інстанцій.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Таким чином, за таких обставин, судова колегія, діючи в межах доводів апеляційної скарги, відповідно до ст.200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову окружного суду - без змін.

Керуючись ст.ст.195,197,198,200,205,206,254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Суворовському районі м.Одеси та Приватного підприємства компанія «Агропромінвест» - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 31 березня 2011 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Ю.В. Осіпов

Судді: О.С. Золотніков

В.О. Скрипченко