Постанова № 32135407, 12.06.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2013 р. Справа № 804/6513/13-а Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Парненко В.С., розглянувши у місті Дніпропетровську у порядку письмового провадження адміністративну справу за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства "Криворізька будівельна компанія" до Криворізької південної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення № 0000512220 від 24.04.2013 року., -

ВСТАНОВИВ:

14 травня 2013 року Приватне акціонерне товариство «Криворізька будівельна компанія» (надалі - Позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з вказаним адміністративним позовом до Криворізької південної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби (надалі - Відповідач), в якому просить скасувати податкове повідомлення рішення № 0000512220 від 24.04.2013 р.

В обґрунтуванні позовних вимог Позивач зазначає, що рішення щодо нарахування до сплати сум податку на додану вартість, податку на прибуток та штрафних санкцій є безпідставним і вважає, що висновки зроблені у ході перевірки Відповідачем не відповідають чинному законодавству України. Вбачає хибними, помилковими та обґрунтованими лише припущеннями робітників контролюючого органу, висновки Відповідача щодо операцій, які не спричиняють реального настання наслідків. На думку Позивача, контролюючий орган, зробивши висновок щодо нікчемності правочинів, не мав права керуватися лише припущеннями щодо фіктивності укладених договорів, і його думка про те, що правочини суперечать інтересам держави, не підкріплена належними доказами чи рішенням суду. Наголошує, що документи щодо здійснення господарських операцій з контрагентом податковому органу було надано.

Відповідач до суду не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Заперечень проти позову не надав.

Згідно частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Частиною 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на викладене, враховуючи вимоги ч.1 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме те, що адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше місяця з дня відкриття провадження у справі, якщо інше не встановлено цим Кодексом, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін, в порядку письмового провадження.

Судом встановлено, що Криворізькою південною міжрайонною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби проведено планову виїзну документальну перевірку фінансово-господарської діяльності Приватного акціонерного товариства «Криворізька будівельна компанія» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при здійснені правових взаємовідносин з ТОВ «Грейн Експо» за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року.

За результатами проведення вказаної перевірки було складено Акт перевірки № 494/222/31123365 від 14.04.2013 року (далі по тексту - Акт), яким встановлені порушення:

- п. 138.1, 138.2 ст. 138, п. п. 139.1.1 п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого Позивачем занижено податок на прибуток по податковій декларації з податку на прибуток підприємства, що за I квартал 2012 р. (звітний податковий період) у розмірі 490 000 грн.;

- п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 198.1, п. 198.2 ст.198, п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого Позивачем занижено податок на додану вартість до сплати в бюджет у розмірі 502 280 грн., у тому числі у розрізі звітних податкових періодів: жовтень 2012 р. - 30418 грн., листопад 2012 р., - 112 165 грн., грудень 2012 р., - 359 697 грн.

На підставі Акту перевірки Криворізькою південною міжрайонною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000512220 від 24.04.2013 р.

Податковим повідомленням-рішенням № 0000512220 від 24.04.2013 р. Позивачу було донараховано податок на прибуток у сумі 735 000 грн., в тому числі: за основними платежами 490 000 грн., за фінансовими санкціями 245 000 грн.

Позивачем не було подано заперечення на Акт перевірки.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Підставою для висновку Відповідача про наявність порушень були наступні обставини, які відображені в Акті.

Із змісту позовних вимог вбачається, що предметом доказування в даній справі є встановлення факту реальності здійснення господарських операцій Позивача з контрагентом - ТОВ «Грейн Експо».

Як вбачається з матеріалів справи, між Позивачем та ТОВ «Грейн Експо» було укладено Договір купівлі-продажу №0510 ГК від 05.10.2011р. згідно якого ТОВ «Грейн Експо» («Продавець») був зобов'язаний передати ПрАТ «Криворізька будівельна компанія» («Покупець») товар - сою українського походження, врожаю 2011, насипом у кількості 800,00 мт. (+/- 10%) за ціною 3380,00 грн., в тому числі ПДВ 20%, загальна вартість товару складає 2 704 000,00 грн. На підтвердження виконання умов якого Позивачем надано до суду копії: актів прийому-передачі (№1 від 05.12.2011 р., №2 від 26.12.2011 р., №3 від 27.12.2011 р., №4 від 28.12.2011 р., №5 від 29.12.2011 р., №6 від 30.12.2011 р.); - рахунків на оплату( №91 від 30.12.2011 р., №90 від 29.12.2011 р., №89 від 28.12.2011 р., №88 від 27.12.2011 р., №86 від 26.12.2011 р., №85 від 23.12.2011 р.); видаткових накладних (№94 від 30.12.2011 р., №93 від 29.12.2011 р. №91 від 28.12.2011 р., №90 від 27.12.2011 р., №88 від 26.12.2011 р., №87 від 23.12.2011 р.); податкових накладних (№№ 29, 30, 32, 33, 34, 35 за грудень 2011 р.).

У податковому обліку витрати про придбанню сої у грудні 2011 р. у розмірі 1 534 802 грн., віднесено до складу витрат по рядку 05.1 податкової декларації з податку на прибуток за рік 2011, а витрати у розмірі 2 233 333 грн., віднесено Позивачем у I кварталі 2012 р. При цьому, в Акті перевірки зазначено, що фактично товар (соя) на склад Позивачу не оприбутковувався (до перевірки не надано жодного первинного документу, який би підтверджував факт фізичного переміщення сої від «Продавця» до «Покупця»). Відповідних документів до суду також не надходило.

Проте, Позивач у своєму позові зазначає що, відсутність товарно-транспортних накладних, на яких базується висновок податкового органу, про відсутність товарного навантаження є помилковим, адже з документів, які було надано для вивчення, видно, що моментом переходу права власності на товар у складі - сою є момент підписання Сторонами товарної накладної. При цьому у Договорі купівлі-продажу № 0510 ГК від 05.10.2011 р. зазначено, що товар може знаходитись на складі «Продавця» за його рахунок протягом 90 діб та постачається на умовах EXW - Херсонський морський торгівельний порт де його було завантажено та відправлено за митний кордон України відповідно до Договору комісії №0610 АК від 06.10.2011 р., що на думку Позивача, дозволяють максимально малими затратами та трудовими ресурсами отримати найбільш економічний результат.

Також, згідно акту перевірки Криворізькою південною міжрайонною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби отримано акт Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси від 27.03.2012 р. № 72/23-1/37680805 «Про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Грейн Експо» щодо взаємовідносин із платниками податків-постачальниками: ПП «Лотіам», ПП «АРГО-ПРОД-ТРАНС», ТОВ «КВАРКОН», ПП «ТІСОНА», ПП «ІРЕЛ», ТОВ «РОФФ», та подальшої реалізації за період з 01.12.2011 р., по 31.12.2011 р.». Відповідно до висновку про результат проведеної перевірки Державна податкова інспекція у Суворовському районі м. Одеси вважає за доцільне включення ТОВ «Грейн Експо» до категорії «транзитерів» (грудень 2011р.), також вбачає що, усі операції купівлі-продажу, укладені ТОВ «Грейн Експо» у грудні 2011 р. не спричиняють реального настання правових наслідків. Також встановлена відсутність основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів та найманих працівників.

Статтею 67 Конституції України передбачено обов'язок сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Пунктом 2 ст.3 вищезазначеного Закону визначено: бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Таким чином, для складання податкової звітності платник податку зобов'язаний використовувати дані бухгалтерського обліку. Підставою для бухгалтерського обліку відповідно до п.1 ст. 9 даного Закону є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Стаття 1 Закону України « Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначає, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення. статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. № 996-ХІУ, із змінами та доповненнями, встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до положення п.138.4 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 р. за № 168/704 первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Відповідно до пунктів 2.15, п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Позивачем у складі витрат I кварталу 2011 р., відображено витрати у розмірі 2 333 333 грн. відповідно до наданих видаткових накладних, перелік яких зазначався раніше. Згідно Податкового кодексу України, а саме положень 138.1, 138.2 ст. 138, п. п. 139.1.1 п. 139.1 ст.139 витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно п.138.4, 138.6-138.9, 138.11 та інших витрат, визначених п.138.5, 138.10-138.12, п.140.1 ст.140, ст.141 зазначеного кодексу. Витрати, не пов'язані з провадження господарської діяльності не включаються до складу витрат.

Таким чином, документи на отриманні товари мають бути обов'язково наявні у підприємства задля включення зазначених сум витрат до складу витрат відповідного податкового періоду.

Зібрані докази при здійсненні перевірки Відповідачем свідчать про те, що надані для дослідження матеріали за формою первинних документів та наведені в них відомості не відповідають фактичним обставинам справи і не можуть бути підставою для відображення Позивачем податковому обліку витрат.

За період з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р. Позивачем задекларовано податок на прибуток від діяльності, що полягає оподаткуванню у сумі 517 250 грн. На підставі вищевикладених порушень Відповідач встановив заниження податку на прибуток всього у сумі 490 000 грн., у тому числі у розрізі звітних податкових періодів: I квартал 2012 р. - 490 000 грн. В ході перевірки податковим органом зведені дані, які викладені у Акті перевірки, щодо задекларованих та встановлених під час перевірки сум об'єкту оподаткування податком на прибуток, де вбачається, що Позивач за вказаний період не декларував від'ємне значення з податку на прибуток.

За період з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р. Позивачем задекларовано податкових зобов'язань по податку на додану вартість у сумі 11 628 156 грн., з урахуванням уточнюючих розрахунків 11 272 512 грн. Перевіркою повноти визначення податкових зобов'язань за зазначений період, встановлено їх заниження у розмірі 389 434 грн., у тому числі у розрізі звітних податкових періодів: грудень 2012 р., - 389 434 грн. Податковим органом у Акті перевірки зведені дані щодо задекларованих та встановлених у ході проведення перевірки сум податкових зобов'язань за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р., згідно яких відхилення сум податку на додану вартість по ряд.1 становить +359 697, коригування на основі попередніх звітних періодах + 29737, усього зобов'язань +389 434. Перевіркою достовірності відображених показників у поданих Позивачем Декларацій з податку на додану вартість за період 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р. встановлено: порушення п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187 Податкового Кодексу України.

За період з 01.06.2011 р., по 31.12.2011 р. Позивачем задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість у сумі 10 309 004 грн., з урахуванням уточнюючих розрахунків - 10 309 768 грн. Перевіркою повноти визначення податкових зобов'язань за зазначений період, встановлено їх завищення на суму податку на додану вартість у розмірі 142 583 грн., в тому числі по періодам: жовтень 2011 р.,-30418 грн., листопад 2012 р.-112165 грн. Податковим органом у Акті перевірки зведені дані щодо задекларованих та встановлених у ході проведення перевірки сум податкового кредиту за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р., згідно яких відхилення сум податку на додану вартість поряд.10.1 становить: жовтень 2012 - 30418, листопад 2012 - 112165, усього кредиту по ряд.17: жовтень 2012 - 30418, листопад 2012 - 112165. Перевіркою достовірності відображених показників у поданих Позивачем Деклараціях з податку на додану вартість за період 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р. встановлено: порушення п. 198.1, п. 198.2 ст.198, п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України.

Як зазначено в Довідці про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону України "Про податок на додану вартість" від 15 квітня 2010 року, вирішення спорів, пов'язаних із правомірністю формування платниками податку податкового кредиту, а також сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, потребує встановлення всіх фактичних обставин, що підтверджують реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких визначено суми податкового кредиту або бюджетного відшкодування. Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Відтак, враховуючи викладене, доказове значення для підтвердження факту реальності поставки та отримання (оплати) товару має не лише наявність податкових накладних, а й документи, які засвідчують факт транспортування та передачі Товару.

Суд звертає увагу, що Позивачем не було надано документів, які б підтверджували оприбуткування товару; довіреностей на отримання придбаного товару представниками Позивача, також не надано товарно-транспортних накладних, які б підтверджували доставку придбаних товарів.

Також з наданих суду документів вбачається, що Позивач реалізував товар на експорт за цінами нижче, ніж ціни придбання. Тому при порівнянні фактурної вартості реалізованого товару із сукупною сумою ціни, сплаченої за дану продукцію фінансовий результат від проведених операцій на експорт - це збиток.

Відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно пп.14.1.231 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Таким чином, відповідно до положень Податкового кодексу України, тільки у межах господарської діяльності платника податку, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг, платник податку має право на віднесення таких сум до податкового кредиту.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт та надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Виходячи з цього, межами господарської діяльності встановлюються: доходи в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах отриманні таким платником податків у зв'язку з продажем (поставкою) товарів: діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів з метою одержання прибутку.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, можна зробити висновок, що купівля продукції та її подальша реалізація не була зумовлена характером виробничої або іншої господарської діяльності, оскільки не мала на меті отримання доходу від цих операцій та не пов'язана з його господарською діяльністю. Крім цього, наявність цих обставин свідчить про відсутність економічного ефекту від укладених угод.

Таким чином, проаналізувавши наявні матеріали справи та норми зазначеного законодавства, суд вважає правомірними висновки Відповідача, викладені в Акті перевірки. Допустимих доказів, які б спростовували викладенні в Акті перевірки висновки контролюючого (податкового) органу - позивачем до суду надано не було.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволені адміністративного позову Приватного акціонерного товариства «Криворізька будівельна компанія» до Криворізької південної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000512220 від 24.04.2013 р. - відмовити в повному обсязі

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя (підпис) З оригіналом згідно. Постанова не набрала законної сили станом на 12 червня 2013 року СуддяВ.С. Парненко В.С. Парненко