Ухвала суду № 32135048, 11.06.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2013 року Справа № 37435/10/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючого судді Каралюса В.М.,

суддів: Гулида Р.М., Улицького В.З.,

за участі секретаря судового засідання Губач Х.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Волинського окружного адміністративного позову від 10 листопада 2010 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Директорія» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Директорія», (далі ТзОВ «Директорія») в червні 2010 року звернулось з позовом в суд до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції та просило скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000312302/0 від 02.06.2010 року, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що працівники відповідача при проведенні перевірки господарської діяльності позивача за 2008 рік прийшли до неправильних висновків, з якими не погоджується позивач та на підставі акта перевірки № 2885/23-3/34524086 від 19.05.2010 року прийняли оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 10.11.2010 року адміністративний позов задоволено та визнано протиправним і скасовано повідомлення-рішення Луцької ОДПІ № 2885/23-3/34524086 від 19.05.2010 року.

Постанова суду мотивована тим, що сама по собі несплата податку на додану вартість продавцем в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування. Представники відповідача в судовому засіданні не надали суду належних та допустимих доказів в обґрунтування правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

З цією постановою не погодився апелянт Луцька ОДПІ, яка звернулась до суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 10.11.2010 року та винести нову постанову, якою відмовити в позові повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом при винесенні оскаржуваної постанови неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи. Судом не враховано того, що контрагенти позивача по господарських операціях ТОВ «Метастандарт», ПП «Стройпромінвест-Луга», ПП «ПК-Ценсервіс» мають ознаки фіктивності в цих підприємств відсутні матеріальні та трудові ресурси для проведення відповідних господарських операцій, а підрядні роботи по будівництву здійснювались зовсім іншими господарюючими суб'єктами.

В судовому засіданні представник апелянта підтримав апеляційну скаргу і просить її задовільнити иа скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 10.11.2010 року та винести нову постанову, якою відмовити в позові повністю.

В судовому засіданні представник позивача просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін постанову Волинського окружного адміністративного суду від 10.11.2010 року.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, учасників судового розгляду, перевіривши та дослідивши матеріали справи вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних міркувань.

Згідно ч.1.ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно ч.1 ст.138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом першої інстанції встановлено, шо Луцькою ОДПІ було проведено документальну невиїзну перевірку ТзОВ «Директорія» щодо підтвердження відомостей, що мали господарські відносини з з слідуючими платниками податків, а саме; ТОВ «Метастандарт», ПП «Стройпромінвест-Луга», ПП «ПК-Ценсервіс» за період з 01.05.2007 року по 28.02.2009 року.

За наслідками цієї перевірки складено акт № 2885/23-3/34524086 від 19.05.2010 року та на підставі цього акта Луцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення № 0000312302/0 від 02.06.2010 року, яким ТзОВ «Директорія» встановлено суму завищення бюджетного відшкодування в розмірі 1420650 грн. внаслідок порушення підприємством пп.7..5, п.7.4, ст..7 та пп.7.7.2, п.7.2, ст..7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином дослідив первинні документи, а саме; належним чином оформлені податкові накладні та накладні, акти виконаних робіт, довідки про вартість виконаних робіт та платіжні документи і на підставі цих доказів прийшов до вірного висновку, що господарські операції носили реальний характер, позивачем сплачено вартість податку не додану вартість в сумі придбаних товарів та виконаних робіт.

Судом першої інстанції також підставно взято до уваги ту обставину, що на момент вчинення господарських операцій позивача ТзОВ «Директорія» з ТОВ «Метастандарт», ПП «Стройпромінвест-Луга», ПП «ПК-Ценсервіс» останні не були виключені з ЄДРПОУ та у цих контрагентів не було скасовано реєстрацію платника ПДВ.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно проаналізовано вимоги діючого на той час законодавства, належним чином враховано обставини справи, а відтак суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про підставність позовних вимог та підставно задовільнив позов оскільки прийшов до вірного висновку, що сама по собі несплата податку на додану вартість продавцем в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

У відповідності до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова Волинського окружного адміністративного суду від 10.11.2010 року прийнята з додержанням норм матеріального і процесуального права при правильно встановлених обставинах справи, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому оскаржувану постанову слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного позову від 10 листопада 2010 року у справі № 2а-2495/10 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В.М. Каралюс

суддя Р.М. Гулид

суддя В.З. Улицький

Повний текст ухвали виготовлено 14.06.2013 року.