Ухвала суду № 32134066, 19.06.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2013 р.Справа № 2а-5079/12/1470

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Лісовська Н. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Джабурія О.В.

суддів - Крусяна А.В.

- Шляхтицького О.І.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кулінар-Груп» до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ :

ТОВ «Кулінар-Груп» звернулося до адміністративного суду з позовом до ДПІ у Заводському районі Миколаївської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення. №0003041502 від 25.07.2012 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що податковим органом неправомірно застосовано штрафні санкції за неподання податкової звітності, оскільки це не відповідає дійсності, так як податкова звітність подавалась позивачем своєчасно.

Крім того, позивач вказував на те, що перевірка була проведена ДПІ з багато чисельними порушеннями вимог чинного законодавства.

Представник відповідача проти позову заперечував з тих підстав, що дії посадових осіб ДПІ щодо проведення перевірки та винесення податкового повідомлення-рішення були правомірними.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2012 року позов ТОВ «Кулінар-Груп» задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби від 25.07.2012 року №0003041502.

Не погодившись з таким рішенням ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва звернулась з апеляційною скаргою на вказану постанову, просить її скасувати та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Згідно до вимог п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки у судове засідання не прибули сторони, які беруть участь у справі, про те про розгляд справи були належним чином повідомлені.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Колегією суддів встановлено, що 10.07.2012 року Державною податковою інспекцією у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби було проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податкової звітності з податку на додану вартість за лютий, березень, квітень 2012 року ТОВ «Кулінар-Груп».

Перевіркою встановлено неподання Товариством з обмеженою відповідальністю «Кулінар-Груп» податкової звітності з податку на додану вартість в порушення вимог п. 201.15 ст.201, п. 203.1 ст. 203 розділу V Податкового кодексу України, про що було складено акт № 1842/15-2-14/35402810 від 10.07.2012 року.

На підставі акту перевірки було винесено податкове повідомлення-рішення № 0003041502 від 25.07.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Кулінар-Груп» з податку на додану вартість на суму штрафних санкцій, що складають 3060,00 грн.

Перевіряючи прийшли до такого висновку через те, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Кулінар-Груп» не були подані копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді з податку на додану вартість.

З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність задоволення позову.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що аналіз пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України дозволяє зробити висновок, що підставою для проведення камеральної перевірки є подання платником податків податкової звітності до органів державної податкової служби.

Крім того, колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи містяться роздруківки повідомлень про отримання податкової звітності за лютий, березень, квітень 2012 року.

Відповідно до вимог п. 201.15 ст. 201 КАС України зведені результати такого обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу. Платник податку веде реєстр виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума постачання та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку - продавця, який видав податкову накладну такому платнику податку. Форма і порядок заповнення реєстру виданих та отриманих податкових накладних встановлюються відповідно до вимог розділу II цього Кодексу. Платники податку щомісяця в терміни, що передбачені для подання податкової звітності (календарний місяць), у тому числі для яких цим розділом встановлено звітний податковий період - квартал, подають органу державної податкової служби копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за такий період в електронному вигляді.

В матеріалах справи є копії реєстрів виданих та отриманих податкових накладних з підтвердженням про їх надходження до поштової скриньки ДПС України 18.04.2012 року.

За таких обставин колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Такий обов'язок відсутній, якщо відповідач визнає позов. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду не доказав та не обґрунтував її.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195; 197; 198; 200; 205; 206; 254 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2012 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після надіслання її копії особам, що беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом 20 днів.

Головуючий: О.В.Джабурія

Суддя: А.В.Крусян

Суддя: О.І.Шляхтицький