Ухвала суду № 32134039, 19.06.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2013 р.Справа № 815/614/13-а

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Стефанов С. О.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Джабурія О.В.

суддів - Крусяна А.В.

- Шляхтицького О.І.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Неопласт-трейд» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Неопласт-трейд» (ТОВ «Неопласт-трейд») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби (ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС), в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000192250 від 17.01.2013 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Неопласт-трейд» щодо підтвердження взаємовідносин із платниками податків: ТОВ «Таверс», ТОВ «Тала груп», ТОВ «Маркет-Строй» за період 2011 рік».

За результатами перевірки складено акт від 24.09.2012 року № 5624/22- 5/35817536, на підставі якого відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0001652250 від 05.10.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 417 417,00 грн. (за основним платежем - 308 579,24 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 108 838,19 грн.).

За результатами адміністративного оскарження відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000192250 від 17.01.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 364 018,00 грн. (за основним платежем - 308 579,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 55 439,59 грн.).

Позивач вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню, як таке, що не відповідає чинному законодавству, оскільки прийнято на підставі хибних висновків, до яких прийшов відповідач в ході проведення перевірки.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував в повному обсязі, посилаючись на те, що в ході перевірки з боку позивача були встановлені порушення, які знайшли відображення в акті перевірки, що підтверджується фактичними обставинами, а тому оскаржуване рішення є законним.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2013 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби №0000192250 від 17.01.2013 року.

Не погодившись з таким рішенням ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС звернулась з апеляційною скаргою на зазначену постанову, просить її скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

Згідно з п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки у судове засідання не прибули сторони, які беруть участь у справі, про те про розгляд справи були належним чином повідомлені.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Колегією суддів встановлено, що у період з 11.09.2012 року по 24.09.2012 року згідно п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України та на підставі наказу від 07.09.2012 року за № 1904, посадовою особою ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС на підставі направлення № 002418/2265 від 07.09.2012 року проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Неопласт-трейд» щодо підтвердження взаємовідносин із платниками податків: ТОВ «Таверс», ТОВ «Тала груп», ТОВ «Маркет-Строй» за період 2011 рік.

За результатами проведеної перевірки відповідачем був складений акт перевірки від 24.09.2012 року № 5624/22-5/35817536 «Про результати проведення позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Неопласт-трейд» щодо підтвердження взаємовідносин із платниками податків: ТОВ «Таверс», ТОВ «Тала груп», ТОВ «Маркет-Строй» за період 2011 рік», відповідно до висновку якого перевіркою, зокрема, встановлено порушення позивачем вимог п. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 98 ПК України, в результаті чого позивачем завищено податковий кредит з ПДВ на суму 308 579,24 грн. за період лютий-вересень 2011 року.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення № 0001652250 від 05.10.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 417 417,00 грн. (за основним платежем - 308 579,24 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 108 838,19 грн.).

Зазначене податкове повідомлення-рішення було оскаржено позивачем у порядку ст. 56 ПК України до ДПС в Одеській області.

За результатами розгляду первинної скарги ДПС в Одеській області було винесено рішення № 32665/10/10/-2007 від 03.12.2012 року, яким податкове повідомлення-рішення № 0001652250 від 05.10.2012 року частково скасовано у частині застосування штрафних (фінансових) санкцій з ПДВ у розмірі 54 418,59 грн. та в цій частині скарга задоволена. В іншій частині вказане податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а первинна скарга без задоволення.

За результатами адміністративного оскарження відповідачем були прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000192250 від 17.01.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 364 018,00 грн. (за основним платежем - 308 579,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 55 439,59 грн.). Вказане оскаржене позивачем у судовому порядку.

З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність задоволення позову.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Як було встановлено, у періоді, що перевірявся, між ТОВ «Неопласт-трейд» (Покупець) та ТОВ «Тала-Груп» (Продавець) був укладений договір поставки матеріалів (електротоварів, риболовецьких снастей) № 12 від 01.08.2011 року.

Також між ТОВ «Неопласт-трейд» (Покупець) та ТОВ «Маркет-Строй Ко» (Продавець), ТОВ «Таверс» (Постачальник) укладені договори № 3 та б/н від 28.01.2011 року на поставку товарів (електротоварів, риболовецьких снастей).

На виконання умов вищезазначених договорів контрагентами позивача ТОВ «Тала-Груп», ТОВ «Маркет-Строй Ко» та ТОВ «Таверс» протягом періоду, що перевірявся на адресу ТОВ «Неопласт-трейд» були поставлені товари (електротовари, риболовецькі снасті), а позивач прийняв та оплатив, отримані товари, по яким сума податку на додану вартість склала у загальному розмірі 308 579, 24 грн.

Розрахунки між суб'єктами господарювання за поставлені товари проводились у безготівковій формі і на момент перевірки дебіторська/кредиторська заборгованість ТОВ «Неопласт-трейд» за отримані товари за розрахунками з ТОВ «Тала-Груп», ТОВ «Маркет- Строй Ко» та ТОВ «Таверс» відсутня.

На підтвердження поставки товару за вищезазначеними угодами свідчать первинні бухгалтерські документи, а саме видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, реєстри виданих та отриманих податкових накладних, реєстри платіжних документів, наявні у матеріалах справи.

Отриманий ТОВ «Неопласт-трейд» товар був оприбуткований у встановленому порядку, а саме: за отриманий товар позивачем були здійснені розрахунки шляхом безготівкового переказу грошових коштів, операції були відображені у податковому обліку та бухгалтерському обліку ТОВ «Неопласт-трейд» про що свідчать реєстри платіжних документів за 2011 рік; роздруківки по рахунках 631 (кредит) та 36 (дебіт); звіти № 28 (витрати залишок); розгорнуті звіти по рахунку № 28 (витрати та залишок) за операціями з контрагентами позивача за 2011 рік, зокрема з зазначенням дати та грошових сум сплачених ТОВ «Неопласт-трейд» контрагентам (постачальникам товару) - ТОВ «Тала-Груп», ТОВ «Маркет-Строй Ко» та ТОВ «Таверс».

Транспортування цього товару власними транспортними засобами позивача підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу марки ГАЗ, (вантажний бортовий) товарно-транспортними накладними з додатками.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем було виконано всі зобов'язання за договором поставки, а саме: прийнято товар та сплачено продавцю грошові кошти, про що свідчать вищезазначені первинні документи.

Суми податку на додану вартість за податковими накладними, виписаними ТОВ «Тала-Груп», ТОВ «Маркет-Строй Ко» та ТОВ «Таверс», включені позивачем до складу податкового кредиту, відображені у реєстрі отриманих податкових накладних ТОВ «Неопласт-трейд» та включено до декларацій з ПДВ.

Особи, що здійснювали перевірку, дійшли висновку про завищення ТОВ «Неопласт-трейд» податкового кредиту на суму 308 579,24 гривень на підставі матеріалів перевірок ДПІ у Приморському районі м. Одеси щодо підприємств ТОВ «Таверс» та ТОВ «Маркет-Строй КО», а також на підставі письмових відповідей наданих податковими органами на запити відповідача відносно ТОВ «Тала-Груп».

Податковий орган дійшов висновку, що внаслідок відсутності у ТОВ «Таверс», ТОВ «Маркет-Строй КО», ТОВ «Тала-Груп» технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів тощо, операції з придбання товарів (робіт/послуг), діяльність ТОВ «Таверс», ТОВ «Маркет-Строй КО», ТОВ «Тала-Груп» спрямована на надання податкової вигоди для третіх осіб, шляхом штучного формування валових витрат та податкового кредиту за рахунок операцій, що не мають реального товарного характеру.

За результатами перевірок та здійснених запитів встановлено, що внаслідок порушення ТОВ «Таверс», ТОВ «Маркет-Строй КО», ТОВ «Тала-Груп» та їх контрагентами податкових зобов'язань, приписів господарського та цивільного законодавства (моральних засад), угоди, укладені позивачем із вказаними контрагентами на поставку товарів мають протиправний характер. А такі правочини, внаслідок яких неправомірно віднесений ПДВ до складу податкового кредиту та податкових зобов'язань, по суті спрямовані на незаконне заволодіння майном держави, не відповідають інтересам держави і суспільства, вважаються такими, що порушують публічний порядок, а отже згідно з ст.228 ЦК України є нікчемними.

Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції стосовно того, що в акті перевірки висновки про відсутність поставок за укладеними ТОВ «Неопласт-трейд» з його контрагентами правочинами ґрунтуються на припущеннях та не підтверджені посиланнями на будь-які первинні документи.

Жодних доказів про самостійне дослідження податковим органом обставин укладання договорів ТОВ «Неопласт-трейд» та ТОВ «Таверс», ТОВ «Маркет-Строй КО», ТОВ «Тала- Груп», предметів даних правочинів, змісту прав та обов'язків сторін за ними, повноважень фізичних осіб, які від імені суб'єктів господарювання укладали ці правочини, обізнаності суб'єктів господарювання щодо обставин діяльності один одного, дійсних намірів сторін правочину, наявності чи відсутності розумних економічних чинників на укладання правочинів, подальшого руху сплачених ТОВ «Неопласт-трейд» грошових коштів акт перевірки не містить. При цьому, надані позивачем в ході судового розгляду справи документи підтверджують товарність всіх операцій і правильність податкового обліку ТОВ «Неопласт-трейд».

Апелянтом фактично зроблений висновок, що ТОВ «Таверс», ТОВ «Маркет-Строй КО», ТОВ «Тала-Груп» здійснювали діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди для третіх осіб.

Податковий орган встановив, що оскільки актами перевірок та наданими відповідями на запити щодо підприємств ТОВ «Таверс», ТОВ «Маркет-Строй КО», ТОВ «Тала-Груп» не підтверджено наявність поставок товарів до покупців, то можна зробити висновок, що ТОВ «Неопласт-трейд» не придбавало товар.

Апелянт вважає, що постачальники ТОВ «Неопласт- трейд» фактично не здійснювали господарської діяльності, а лише документували операції із товаром. При цьому, актом перевірки від 24.09.2012 року № 5624/22-5/35817536 не встановлено жодного фактичного порушення вимог норм законодавства, яке б позбавляло ТОВ «Неопласт-трейд» права на формування податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Вірним також є висновок суду першої інстанції про те, що позиція податкового органу щодо безтоварності угод про поставку товарів ТОВ «Неопласт-трейд» спростовується наявними в матеріалах справи копіями договорів про поставку товару, реєстрами платіжних документів, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, реєстрами виданих та отриманих податкових накладних, роздруківками по рахунках 631 (кредит) та 36 (дебіт), звітами № 28 (витрати залишок), розгорнутими звітами по рахунку № 28 (витрати та залишок) за операціями з контрагентами позивача за 2011 рік, зокрема з зазначенням дати та грошових сум сплачених ТОВ «Неопласт-трейд» контрагентам (постачальникам товару) - ТОВ «Тала-Груп», ТОВ «Маркет-Строй Ко» та ТОВ «Таверс».

Виконання зобов'язань за вищезазначеними договорами поставки та фактичне (реальне) здійснення господарських операцій за цими угодами, а також використання отриманого товару у власній господарській діяльності підтверджується також договорами на поставку товарів укладеними ТОВ «Неопласт-трейд» з іншими контрагентами, а також розгорнутим звітом по рахунку № 361 із зазначенням дати, грошових сум та номерів видаткових накладних щодо подальшого використання ТОВ «Неопласт-трейд» отриманого від ТОВ «Таверс», ТОВ «Маркет-Строй Ко», ТОВ «Тала-Груп» товару.

Таким чином, вказаними документами підтверджується фактичне надання послуг та поставка і передача у власність товарів.

Визнаючи правочини з поставки товарів платників податків нікчемними, апелянт не аргументував висновок щодо безпідставного формування ТОВ «Неопласт-трейд» відповідними положеннями Податкового кодексу України. При цьому постачальники товарів: ТОВ «Таверс», ТОВ «Маркет-Строй Ко», ТОВ «Тала-Груп» склали та належним чином оформили податкові накладні, а придбані товари призначалися для використання у господарській діяльності ТОВ «Неопласт-трейд», проведені операції були підтверджені відповідними бухгалтерськими та податковими документами.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з абз. 1 п. 198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Судом встановлено, що зобов'язання за договорами між ТОВ «Неопласт-трейд» та ТОВ «Тала-Груп», ТОВ «Маркет-Строй Ко», ТОВ «Таверс» виконані сторонами у повному обсязі, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами, наявними у матеріалах справи.

Таким чином, доводи апеляційної скарги стосовно фіктивності підприємницької діяльності, безтоварності господарських операцій, направленості ТОВ «Неопласт-трейд» або ТОВ «Тала-Груп», ТОВ «Маркет-Строй Ко», ТОВ «Таверс» на ухилення від сплати податків, а у зв'язку з цим і нікчемності угод, укладених ТОВ «Неопласт-трейд» з вказаним підприємствами - не знайшли свого підтвердження і повністю спростовуються матеріалами справи.

За таких обставин колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що ТОВ «Неопласт-трейд» сплатило ціну товарів, зокрема суму податку на додану вартість, отримало податкові накладні від підприємств, що значилися в Єдиному реєстрі підприємств та платників податку на додану вартість. Товари придбані у контрагентів позивача були використані в подальшому позивачем у власній господарській діяльності.

Таким чином, встановлені судами обставини у своїй сукупності свідчать про безумовну дійсність правочинів, фактичність господарських операцій між ТОВ «Неопласт-трейд» та ТОВ «Тала-Груп», ТОВ «Маркет-Строй Ко», ТОВ «Таверс», їх правомірність і прозорість. При цьому, на користь своїх висновків податковий орган не надав жодного доказу і не обґрунтував їх.

Колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Такий обов'язок відсутній, якщо відповідач визнає позов. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду не доказав та не обґрунтував її.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195; 197; 198; 200; 205; 206; 254 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2013 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після надіслання її копії особам, що беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом 20 днів.

Головуючий: О.В.Джабурія

Суддя: А.В.Крусян

Суддя: О.І.Шляхтицький