Постанова № 32133838, 26.06.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2013 р. Справа №805/5623/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 16-20 год.

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Волгіної Н.П.,

при секретарі судового засідання - Алфьорової А.Ю.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1,

другого відповідача та представника першого відповідача - Івашкевич В.Ю.,

представника третього відповідача - Малюк Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду за адресою: м. Донецьк-52, вул. 50 Гвардійської дивізії, б. 17, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьку в особі відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьку Івашкевич Валерії Юріївни, Комунального бюро технічної інвентаризації м. Донецька, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_4, про визнання протиправним та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовною заявою про (з урахуванням збільшених позовних вимог):

- визнання протиправним, не чинним та скасування рішення від 03.04.2013 року державного реєстратора прав на нерухоме майно Івашкевич Валерії Юріївни про відмову у державній реєстрації права власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_1;

- зобов'язання Реєстраційної служби Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьку зареєструвати за позивачем право власності на зазначену квартиру;

- стягнення солідарно з Реєстраційної служби Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьку та з державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьку Івашкевич Валерії Юріївни на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди у розмірі 1000,00 грн;

- скасування реєстрації права власності за ОСОБА_4 на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_1.

Ухвалою суду від 22 травня 2013 року до участі у справі було залучено в якості третього відповідача Комунальне підприємство Бюро технічної інвентаризації м. Донецька та в якості третьої особи, яка не заявляють самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_4.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є власником зазначеної квартири відповідно до свідоцтва про право власності на житло № 7566 від 6 грудня 2006 року, виданого Управлінням комунальних ресурсів Донецької міської ради Ѕ частини квартири АДРЕСА_1, та свідоцтва про права на спадщину за законом від 19 серпня 2008 року, виданого нотаріусом Третьої Донецької державної нотаріальної контори Шевченко О.М., реєстраційний номер 1-973, ОСОБА_1 є спадкоємцем ОСОБА_8, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1, до якого перейшло у порядку спадкування за законом право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1.

Зазначене право власності зареєстровано Комунальним підприємством Бюро технічної інвентаризації м. Донецька (далі - КП БТІ м. Донецька) 14 лютого 2007 року, реєстраційний номер 17836262 та 1 вересня 2008 року, реєстраційний номер 17836262.

27 квітня 2012 року позивачем було укладено договір дарування квартири, на підставі якого право власності на зазначену квартиру перейшло до обдарованої ОСОБА_4 та зареєстровано за нею в КП БТІ м. Донецька.

Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 14 лютого 2013 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, треті особи - Третя Донецька державна нотаріальна контора і КП БТІ м. Донецька, визнано недійсним зазначений вище договір дарування спірної квартири.

У березні 2013 року позивач звернувся Реєстраційної служби Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьку із заявою про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1.

Рішенням від 3 квітня 2013 року, вих. № 1347330, посадова особа відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Ворошиловського районного управління юстиції Івашкевич В.Ю. відмовлено позивачу у державній реєстрації права власності на зазначену квартиру.

Не погодившись із цим рішенням позивач звернувся до суду.

В судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали позовні вимоги в повному обсязі та просили позов задовольнити.

Представник Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьку в особі Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно державний реєстратор прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьку, Івашкевич В.Ю., яка є також другим відповідачем у справі, в судовому засіданні (з урахуванням уточнених заперечень) заперечувала проти задоволення позовних вимог позивача в частині визнання протиправним, нечинним та скасування рішення від 3 квітня 2013 року державного реєстратора прав на нерухоме майно Івашкевич В.Ю. про відмову у державній реєстрації права власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_1; зобов'язання Реєстраційної служби Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьку зареєструвати за позивачем право власності на зазначену квартиру; стягнення солідарно з Реєстраційної служби Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьку та з державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьку Івашкевич Валерії Юріївни на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди у розмірі 1000,00 грн.

В іншій частині позовних вимог залишила вирішення справи на розсуд суду.

Заперечення обґрунтовані наступним.

22 березня 2013 року позивач звернувся до відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьку із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, 3 квітня 2013 року на підставі договору від 15 липня 2012 року було зареєстровано право власності на спірну квартиру за ОСОБА_4.

Статтею 19 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та пунктами 26-28 Постанови Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року № 703 «Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно» визначено, що для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення права власності та інших речових прав На нерухоме майно, одним з таких документів є рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності.

Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 14 лютого 2013 року про визнання недійсним договору дарування квартири АДРЕСА_1 від 27 квітня 2012 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_4, яке було надане позивачем у якості правовстановлюючого документа, не передбачено застосування наслідків недійсності договору, тому зазначене рішення суду не може виступати у якості документа, що підтверджує виникнення права власності та не дає змогу встановити власника наведеної квартири.

У зв'язку із наведеним вище, враховуючи приписи п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ОСОБА_1 було відмовлено у державній реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1.

Представник третього відповідача - КП БТІ м. Донецька, залишила вирішення справи на розсуд суду. При цьому зазначила, що проведення КП БТІ м. Донецька 15 липня 2012 року державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1, за ОСОБА_4 відбувалось на підставі та у відповідності до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмеження» та Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Мінюсту України № 7/5 від 7 лютого 2002 року.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилась, про місце, час та дату розгляду справи була повідомлена належним чином. Причини неявки суду не відомі.

Заслухавши пояснення представника позивача, заперечення представника першого відповідача, яка є одночасно другим відповідачем у справі, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до свідоцтва про право власності на житло № 7566 від 6 грудня 2006 року, виданого Управлінням комунальних ресурсів Донецької міської ради Ѕ частини квартири АДРЕСА_1, належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 (а.с. 11).

Зазначене право власності зареєстровано Комунальним підприємством Бюро технічної інвентаризації м. Донецька (далі - КП БТІ м. Донецька) 14 лютого 2007 року, реєстраційний номер 17836262 (а.с. 12).

Згідно свідоцтва про права на спадщину за законом від 19 серпня 2008 року, виданого нотаріусом Третьої Донецької державної нотаріальної контори Шевченко О.М., реєстраційний номер 1-973, ОСОБА_1 є спадкоємцем ОСОБА_8, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1, до якого перейшло у порядку спадкування за законом право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 (а.с. 13).

Свідоцтво про право на спадщину за законом зареєстровано у право власності зареєстровано КП БТІ м. Донецька 1 вересня 2008 року, реєстраційний номер 17836262 (а.с. 12).

Як встановлено в судовому засіданні, 27 квітня 2012 року позивачем було укладено договір дарування квартири, на підставі якого право власності на зазначену квартиру перейшло до обдарованої ОСОБА_4 та зареєстровано за нею в КП БТІ м. Донецька (а.с. 103-105).

Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 14 лютого 2013 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, треті особи - Третя Донецька державна нотаріальна контора і КП БТІ м. Донецька, визнано недійсним договір дарування спірної квартири (а.с. 19-22).

У березні 2013 року позивач звернувся до Реєстраційної служби Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьку із заявою про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 9).

Як встановлено в судовому засіданні, позивачем до першого відповідача було надано разом із заявою, зокрема, Рішення Апеляційного суду Донецької області від 14 лютого 2013 року, свідоцтво про право власності на житло № 7566 від 6 грудня 2006 року та свідоцтво про права на спадщину за законом від 19 серпня 2008 року.

Рішенням від 3 квітня 2013 року, вих. № 1347330, посадовою особою відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Ворошиловського районного управління юстиції Івашкевич В.Ю. відмовлено позивачу у державній реєстрації права власності на зазначену квартиру з тих підстав, що Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 14 лютого 2013 року про визнання недійсним договору дарування квартири АДРЕСА_1 від 27 квітня 2012 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_4, яке було надане позивачем у якості правовстановлюючого документа, не передбачено застосування наслідків недійсності договору (як то: виникнення, перехід, припинення права власності тощо), відповідно, зазначене рішення суду не є документом, що підтверджує виникнення права власності. Крім цього, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, 3 квітня 2013 року на підставі договору від 15 липня 2012 року було зареєстровано право власності на спірну квартиру за ОСОБА_4 , тобто, станом на час звернення позивача до реєстраційної служби та станом на час розгляду його заяви (березень-квітень 2013 року) право власності на вказану квартиру вже було зареєстровано у відповідному реєстрі за іншою особою.

Вирішуючи справу по суті, до спірних правовідносин суд застосовує нижченаведені правові норми.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 182 ЦК України встановлено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Відносини, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності регулюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 1 липня 2004 року № 1952-IV (далі - Закон № 1952), крім цього, прийнятим на виконання цього закону Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України 22 червня 2011 року № 703 (далі - Порядок).

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 2 Закону № 1952 державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Систему органів державної реєстрації прав визначає ст. 6 Закону № 1952, відповідно до ч. 1 якої, систему органів державної реєстрації прав складають становлять: Міністерство юстиції України; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації прав; органи державної реєстрації прав, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку (далі - органи державної реєстрації прав).

Порядок проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно визначає перш за все ст. 15 Закону № 1952, згідно з ч.ч. 1 та 2 якої державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження. Орган державної реєстрації прав, державні реєстратори зобов'язані надати до відома заявників інформацію про необхідний перелік документів для здійснення державної реєстрації прав. Перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону № 1952 державна реєстрація прав проводиться на підставі: 1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом; 2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; 3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; 4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; 5) рішень судів, що набрали законної сили; 6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Згідно п. 27 Порядку документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, є: 1) укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або речове право на нерухоме майно, чи його дублікат; 2) свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя, видане нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат; 3) свідоцтво про право на спадщину, видане нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат; 4) свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, видані нотаріусом, чи їх дублікати; 5) свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане державним реєстратором відповідно до цього Порядку; 6) свідоцтво про право власності, видане органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; 7) свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане органом місцевого самоврядування або місцевою держадміністрацією до набрання чинності цим Порядком; 8) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийняте власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном; 9) державний акт на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою; 10) рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно; 11) ухвала суду про затвердження (визнання) мирової угоди; 12) заповіт, яким встановлено сервітут на нерухоме майно; 13) закон, яким встановлено сервітут на нерухоме майно; 14) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об'єкта нерухомого майна релігійній організації; 15) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об'єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність; 16) інші документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно відповідно до закону.

Відповідно до п. 12 Порядку під час розгляду заяви про державну реєстрацію і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо: 1) обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у встановлених законом випадках); 2) повноважень заявника; 3) відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; 4) наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону.

Згідно п.п. 92, 93 Порядку під час розгляду заяви про державну реєстрацію, відповідно до якої державну реєстрацію прав у Державному реєстрі прав заявлено вперше, державний реєстратор використовує дані Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек та Державного реєстру обтяжень рухомого майна для цілей справляння державного мита та/або перенесення записів про обтяження речових прав на нерухоме майно під час проведення державної реєстрації права власності або іншого речового права на таке майно. Державний реєстратор встановлює наявність (відсутність) записів про: 1) державну реєстрацію права власності або іншого речового права на нерухоме майно у Реєстрі прав власності на нерухоме майно; 2) обтяження нерухомого майна іпотекою в Державному реєстрі іпотек; 3) обтяження речових прав на нерухоме майно в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна; 4) обтяження податковою заставою речових прав на нерухоме майно у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, порядок доступу до якого встановлює Мін'юст.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону № 1952 у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: 1) заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) об'єкт нерухомого майна розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав; 3) із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; 4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; 5) заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; 51) заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 52) заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; 53) під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло на підставі документа, за яким правонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку; 54) після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення; 55) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; 56) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка не є державним кадастровим реєстратором або державним виконавцем; 6) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

Як встановлено судом в судовому засіданні, під час розгляду заяви позивача про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 на виконання приписів п.п. 92, 93 Порядку державним реєстратором було встановлено наявність запису про державну реєстрацію права власності на зазначену квартиру у Реєстрі прав власності на нерухоме майно за ОСОБА_4 (а.с. 105).

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що спірне рішення про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 прийнято першим відповідачем в межах повноважень, в порядку та у спосіб, що визначені законодавством. Відповідно, позовні вимоги позивача про визнання протиправним, не чинним та скасування рішення від 3 квітня 2013 року державного реєстратора прав на нерухоме майно Івашкевич В.Ю. про відмову у державній реєстрації права власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 - задоволенню не підлягають.

Разом із цим, рішенням Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 14 лютого 2013 року у цивільній справі № 2/542/1576/2012 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, треті особи - Третя Донецька державна нотаріальна контора і КП БТІ м. Донецька, задоволені позовні вимоги позивача та визнано недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1 від 27 квітня 2012 року, укладений між ОСОБА_1 і ОСОБА_4, посвідчений нотаріусом Третьої Донецької державної нотаріальної контори Шевченко О.М. реєстр. № 1-402.

Визнання судом недійсним договору дарування за висновком суду є підставою для скасування рішення КП БТІ м. Донецька від 15 липня 2012 року про державну реєстрацію права власності на підставі договору дарування від 27 квітня 2012 року, виданого Третьою Донецькою державною нотаріальною конторою за реєстровим № 1-402, права власності на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 42,3 кв.м.

Відтак, вимога позивача щодо скасування рішення про державну реєстрацію права власності на спірну квартиру за ОСОБА_4 є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог позивача про стягнення солідарно з першого та другого відповідачів моральної шкоди в розмірі 1000,00 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до абз. 1 п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Згідно п. 7 цієї Постанови заподіяна моральна шкода відшкодовується особі, права якої були порушені неправомірними діями (бездіяльністю) інших осіб.

Згідно ст. 1167 Цивільного Кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Беручи до уваги, що судом зроблено висновок про правомірність прийнятого другим відповідачем (посадовою особою першого відповідача) - державним реєстратором прав на нерухоме майно Івашкевич В.Ю. рішення від 3 квітня 2013 року про відмову у державній реєстрації права власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_1, вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог позивача про зобов'язання Реєстраційної служби Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьку зареєструвати за позивачем право власності на зазначену квартиру, суд зазначає наступне.

Суд позбавлений права втручатись у реалізацію суб'єктом владних повноважень наданих йому дискреційних повноважень щодо прийняття відповідних рішень у майбутньому. До повноважень суду належить, зокрема, перевірка правомірності рішень, вже прийнятих суб'єктом владних повноважень. Державна реєстрація прав чи запис про її скасування здійснюється Реєстраційною службою у порядку, визначеному Законом № 1952, що, поміж іншого, передбачає, прийняття і перевірку документів, які подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрацію заяви, поданої заінтересованою особою.

За таких обставин суд вважає за доцільне рекомендувати позивачу звернутись в установленому порядку до Реєстраційної служби Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьку щодо реєстрації її права власності на зазначену квартиру з урахуванням даного судового рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

В матеріалах справи міститься квитанція № 15666.792.3 від 22 квітня 2013 року про сплату позивачем судового збору за подання адміністративного позову в розмірі 114,70 грн (а.с. 2) та квитанція № 14802.165.4 від 25 квітня 2013 року про сплату позивачем судового збору за подання адміністративного позову в розмірі 34,41 грн (а.с. 30).

Суд не бере до уваги надані представником позивача в якості доказів на підтвердження понесених позивачем витрат на надання йому правової допомоги в розмірі 1000 грн договір про надання юридичної допомоги від 19 квітня 2013 року, довідку від 22 квітня 2013 року, підписану представником позивача про те, що ОСОБА_1 внесено в якості гонорару за участь у справі 1000,00 грн та витяг з книги обліку доходів представника позивача № 1657, де зазначено вартість наданих послуг за 2 квартал 2013 року, враховуючи наступне.

Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, наданої адвокатом, входить до предмета доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні надаватись як договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), так й документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (наприклад, квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При цьому недопустимими є документи, які не відповідають встановленим вимогам - в тому числі особисті розписки адвоката про одержання авансу, а також документи, зі змісту яких не можливо встановити особу, що вносить (сплачує) відповідний гонорар (так, із наданого суду витягу з книги обліку доходів представника позивача № 1657 у розділі «вартість наданих послуг за 2 квартал 2013 року», не вбачається внесення саме позивачем в якості гонорару за участь у розгляді справи витрат у розмірі 1000,00 грн).

Таким чином, суд дійшов висновку про необхідність вирішити питання щодо стягнення судових витрат виходячи з розміру понесених позивачем витрат при сплаті судового збору.

Систему органів державної реєстрації прав станом на час здійснення реєстрації за ОСОБА_4 права власності на квартиру АДРЕСА_1, - 15 липня 2012 року визначала ст. 5 Закону № 1952, відповідно до ч. 1 якої, систему органів державної реєстрації прав складали центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної реєстрації прав, створена при ньому державна госпрозрахункова юридична особа з консолідованим балансом (центр державного земельного кадастру) та її відділення на місцях, які є місцевими органами державної реєстрації прав. Згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 7 Закону № 1952 проведення реєстрації прав на нерухоме майно було віднесено до повноважень місцевих органів державної реєстрації прав. Водночас, п. 5 Прикінцевих положень Закону № 1952 передбачав, що до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації.

Таким чином, в розумінні п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України у правовідносинах щодо реєстрації речових прав Комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації м. Донецька» є суб'єктом владних повноважень, оскільки воно не будучи органом державної влади або місцевого самоврядування на час виникнення спірних правовідносин виконувало делеговані Законом № 1952 повноваження щодо державної реєстрації прав на нерухоме майно.

Відповідно, присудження судових витрат відповідно до частини задоволених позовних вимог здійснюється судом з урахуванням ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, тобто, з Державного бюджету України.

На підставі викладеного вище, керуючись ст. 2, ст. 7-11, ст. 17-20, ст. 69-72, ст. 86, ст. 94, ст. 122 -154, ст. 158-163, ст. 167, ст. 185, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьку в особі Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьку Івашкевич Валерії Юріївни, Комунального бюро технічної інвентаризації м. Донецька, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_4, про визнання протиправним та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Скасувати рішення Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації м. Донецька» від 15.07.2012 про державну реєстрацію на підставі договору дарування від 27.04.2012, виданого Третьою Донецькою державною нотаріальною конторою за реєстровим № 1-402, права власності на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 42,3 кв.м.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) витрати по сплаті судового збору у розмірі 11 (одинадцять) гривень 47 копійок.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, її вступна та резолютивна частини проголошені в судовому засіданні 26 червня 2013 року в присутності позивача, другого відповідача та представників першого та третього відповідачів.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складений 1 липня 2013 року.

Суддя Волгіна Н.П.