Ухвала суду № 32132739, 11.06.2013, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження № 22-ц/790/2742/13 Головуючий 1 - інстанції - Малихін О.О.

Справа № 2026/1488/2012 Доповідач - Кругова С.С.

Категорія - стягнення заборгованості

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2013 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого судді - КРУГОВОЇ С.С.

суддів колегії - ЗАЗУЛИНСЬКОЇ Т.П.

- ХОРОШЕВСЬКОГО О.М.

при секретарі - Шпарага О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Люботинського міського суду Харківської області від 05 березня 2013 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення,-

в с т а н о в и л а :

У грудні 2012 року позивач звернувся з вказаним позовом, в якому просив в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № HAU2GA00000011 від 10 серпня 2007 року в розмірі 167441,01 грн. звернути стягнення на будинок загальною площею 68,20 кв.м., житловою площею 51,10 кв.м. та земельну ділянку, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки з укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, кадастрового номеру земельної ділянки, дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки; виселити відповідача та інших осіб з вказаного житлового будинку та зняти з реєстраційного обліку.

Рішенням Люботинського міського суду Харківської області від 05 березня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що рішення є незаконним, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Вважає, що, ухвалюючи рішення, суд першої інстанції безпідставно зазначив, що з боку позивача не наведено розрахунок суми заборгованості.

Зазначає, що представник позивача у судовому засіданні надавав усні пояснення щодо порядку нарахування суми заборгованості, яка відповідає умовам договору, сума заборгованості підтверджується розрахунком заборгованості, випискою руху коштів.

Вказує, що відповідач та його представник не надали до суду жодного доказу, який би спростовував заборгованість за кредитним договором.

Звертає увагу, що а ні судом, а ні стороною відповідача не було вивчено належним чином кредитний договір.

Також вважає безпідставним і посилання суду на підвищення відсоткової ставки в односторонньому порядку за спірним кредитним договором після набрання чинності 09 січня 2009 року Закону № 661-У1.

Зазначає, що на даний час дії Банку щодо збільшення відсоткової ставки за користування кредитом не визнані недійсними в установленому законом порядку та згідно із статтями 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання за кредитним договором повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.

Крім того, суд не звернув уваги на пояснення Банку щодо дати підвищення відсоткової ставки, а саме 05 січня 2009 року та початок її дії, саме з 01 лютого 2009 року судом проігноровано та зроблено невірний висновок.

Вважає, що ним були дотримані вимоги ст. 35 ЗУ «Про іпотеку» і на адресу відповідачів направлялась письмова вимога, яка отримана ними 05 травня 2011 року за вих. 30.1.0.0/2-496, про що також зазначено в оскаржуваному рішенні.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Судова колегія, вислухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона не підлягає задоволенню.

Постановляючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведена обґрунтованість визначеної ним заборгованості за кредитним договором та виникнення права звернення стягнення на предмет іпотеки, а суд позбавлений можливості за вищевикладених обставин самостійно визначити певний розмір заборгованості за кредитом та її складові.

З таким висновком суду, судова колегія погоджується з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено, що 10 серпня 2007 року між ЗАТ КБ «Приватбанк» правонаступником якого є ПАТ ККБ «Приватбанк» та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір № НАU2GA00000011.

Згідно умов кредитного договору ОСОБА_5 видано кредит у розмірі 58320,18 грн. зі сплатою процентів 1,17 на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, а також комісії 0,20 % від суми наданого кредиту щомісяця.

Пунктом 4.1. кредитного договору встановлено, що у випадку порушення позичальником зобов'язань по кредитному договору, позичальник сплачує Банку пеню в розмірі 0,15 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Виконання зобов'язань за кредитним договором забезпечено укладеним між позивачем та відповідачем ОСОБА_4 договором іпотеки № НАU2GA00000011 від 10 серпня 2007 року за яким предметом іпотеки є нерухоме майно, а саме житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходяться в м.Люботин, с.Караван, вул..Підлісна,12 та земельна ділянка за тією ж адресою, які належать ОСОБА_4 на праві приватної власності.

На відміну від кредитного договору умовами іпотечного договору розмір пені передбачений 1,0% від суми непогашеної заборгованості, але не менше 1 грн.(п.35.2).

У зв'язку з невиконанням зобов'язань за кредитним договором утворилась заборгованість в загальній сумі 167441,01 грн..

Як вбачається з розрахунку заборгованості банком нараховувалась пеня за період з 28 грудня 2007 року по 8 серпня 2008 року в розмірі 1% як передбачено іпотечним договором, а не 0,15 % як передбачено кредитним договором (а.с.9).

Враховуючи, що Боржник є відмінним від Іпотекодавця і Боржником ОСОБА_5 іпотечний договір не підписувався, то підстав для нарахування пені в розмірі 1 % у банку не було.

З огляду на це, суд першої інстанції правильно дійшов висновку про неможливість перевірки розрахунку заборгованості.

Іншого розрахунку позивач суду не надав. Доводи апеляційної скарги, що представником банку надавались в суді першої інстанції пояснення щодо розрахунку заборгованості , то вони не спростовують висновків суду про неможливість перевірки розрахунку, оскільки і в суді апеляційної інстанції представник банку зазначала, що при складанні розрахунку і нарахуванні пені в розмірі 1% банк виходив з умов іпотечного договору, що на думку судової колегії є неправомірним з вищезазначених підстав.

Відповідно до ст. 589 ЦК України та ч. 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основними зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Статтею 39 Закону України "Про іпотеку" передбачено звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду.

Згідно умов іпотечного договору (п.24) у випадку порушення Кредитного договору Позичальником або цього договору Іпотекодавцем Іпотекодержатель направляє Іпотекодавцу і Позичальнику письмову вимогу про усунення порушення. Якщо протягом тридцятиденного строку вимога залишається без задоволення Іпотекодержатель вправі почати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього договору.

Згідно зі ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст..629 ЦК України договір є обов?язковим для виконання сторін.

Таким чином, банк має право звернення стягнення на предмет іпотеки за умов виконання п.24 іпотечного договору, але ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції позивачем не було надано доказів отримання відповідачем вимоги Іпотекодержателя. Надані суду позивачем докази направлення вимоги відповідачам не свідчать про отримання ними цієї вимоги . Оскільки банк не дотримався цих умов звернення з таким позовом є передчасним.

За таких обставин, суд правильно дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.

Судами першої і другої інстанції було створено рівні умови для сторін щодо надання доказів своїх вимог і заперечень.

Суд першої інстанції повно і всебічно з'ясував обставини по справі, на які посилалися сторони як на підставу своїх вимог і заперечень, оцінив докази, які були досліджені в судовому засіданні.

Що стосується надання позивачем рішення про підвищення процентної ставки від 5 січня 2009 року, тобто до набрання чинності ЗУ від 12 грудня 2008 року № 661-УІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банком змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку», яке до суду першої інстанції протягом 3-х місяців надано не було, то в порушення вимог ч.2 ст.303 ЦПК України представник банку не обґрунтував поважність причин якими було зумовлено неподання цього рішення до суду першої інстанції.

З врахуванням вищенаведеного, судова колегія вважає, що ця обставина не вплинула на правильність рішення суду по суті.

Суд правильно послався на ст.39 ЗУ «Про іпотеку» і зазначив, що без з»ясування розміру заборгованості , суд позбавлений можливості зазначити в рішенні загальний розмір вимог та всі його складові . Крім того судова колегія вважає, що суд також позбавлений мождивості оцінити співмірність вартості предмету іпотеки із розміром заборгованості по кредиту.

Позивач дотримавшись умов п.24 іпотечного договору і складання розрахунку заборгованості у відповідності до умов кредитного договору вправі повторно звернутись з позовом до суду.

Позовні вимоги в частині надання банку права продажу від імені відповідача не підлягають задоволенню, оскільки не відповідають вимогам ст.38 ЗУ "Про іпотеку", яка визначає процедуру продажу і право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки без необхідності отримання для цього будь-якого окремого уповноваження іпотекодавця. Призначення особи від імені якої має укладатись договір купівлі-продажу не входить до повноважень суду.

Доводи апеляційної скарги не є суттєвими, і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Будь яких доказів, які б спростовували висновки суду вцілому -позивач суду не надав.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 303, 304, 307, 308, 313, п.1 ч.1 314, 315, 317, 319 ЦПК України , колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» -відхилити.

Рішення Люботинського міського суду Харківської області від 05 березня 2013 року-залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення. Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя -

Судді колегії -