Рішення № 32132544, 27.06.2013, Чистяківський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Торезький міський суд Донецької області)

Справа № 247/1917/13-ц

2/247/599/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2013 року Торезький міський суд Донецької області в складі:

Головуючої судді Арапіної Н.Є.

при секретарі Щербініній О.С.

за участ.

позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Торез цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, яка спричинена злочином,

В с т а н о в и в:

позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином. Свої вимоги мотивував тим, що 18 квітня 2008 року в м. Торезі по вул. Енгельса сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок чого транспортний засіб позивача було пошкоджено та позивач отримав травми: закритий перелом лівого наколінника зі зміщенням, садна колінного суглоба. 24 червня 2011 року вироком Торезького міського суду винною особою у скоєнні ДТП визнано відповідача. У зв'язку з травмою позивач довгий час знаходився на лікуванні та йому проведено операцію, загальна сума витрат на лікування склала у розмірі 2166 грн. 31 коп. За станом свого здоров'я позивач не мав можливості продовжувати працювати понад 4 місяці, у зв'язку з чим втрачений дохід складає у розмірі 25587 грн. 36 коп. 04 вересня 2008 року висновком експертного автотоварознавчого дослідження визначено вартість матеріальної шкоди у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу у розмірі 33457 грн. 34 коп. Діями відповідача позивачу спричинено моральну воду, яку оцінує у розмірі 5000 грн. 00 коп. Просить стягнути з відповідача у відшкодування матеріальної шкоди у сумі 61911 грн. 01 коп. та у відшкодування моральної шкоди у сумі 5000 грн. 00 коп.

Позивач позовні вимоги підтримав. Дав пояснення, аналогічні викладеним у позові. Додатково пояснив, що затрати на лікування складають з придбання медикаментів та проведення операції, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідач позов не визнав. Пояснив, що вироком Торезького міського суду визнаний виннм у скоєнні ДТП та зобов»язаний оплатити лікування потерпілого у лікарні.

19 червня 2013 року до початку судового засідання відповідач надав письмову заяву про застосування позовної давності до вимог позивача з відшкодування вартості матеріальної шкоди, в зв'язку з аварійними пошкодженнями, що заподіяні автомобілю, в розмірі 34157 грн. 34 коп., відмовити в задоволенні позовних вимог в даній частині.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини справи.

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу автомобіль ВАЗ 210994-20, державний номерний знак НОМЕР_1 належить ОСОБА_1 (а.с.13).

Вироком Торезького міського суду від 24 червня 2011 року відповідача визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ст. 286 ч.2 КК України та призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на три роки. На підставі ст. 70 ч.4 КК України остаточно визначено покарання шляхом часткового складання призначених покарань за вироком Торезького міського суду від 11 червня 2010 року і визначено 3 роки 6 місяців позбавлення волі. Термін відбуття покарання обчислювати з 31 березня 2010 року. Стягнуто з відповідача на користь ЦМЛ міста Тореза витрати на лікування позивача у сумі 227 грн. 49 коп. і в рахунок лікування коштів ОСОБА_3 у сумі 7371 грн.; стягнуто з відповідача на користь Науково дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУ МВС України в Донецькій області кошти за проведення експертизи у сумі 450 грн. 72 коп. (а.с.28-29зв.).

Згідно інформації Торезької міської виконавчої дирекції Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності позивачу проводилося нарахування та виплата допомоги по тимчасовій непрацездатності в зв'язку з невиробничою травмою лівого наколінника в загальній сумі 2814 грн. 38 коп. за наступні періоди непрацездатності: з 03 листопада по 31 грудня 2008 року, з 01 січня по 13 червня 2009 року (а.с.61,75-76).

Судом оглянуто кримінальну справу про притягнення відповідача до кримінальної відповідальності за скоєння злочину, передбаченого ст. 286 ч.2 КК України, яка містить,зокрема, висновок експерта Комунального закладу охорони здоров'я "Донецьке обласне бюро судово-медичної експертизи" від 14 травня 2008 року про віднесення пошкодження - закритий перелам лівого наколінника зі зміщенням - до пошкоджень середньої тяжкості, які потребують заживлення строком більш 21 день; медичну довідку міської лікарні № 7 м. Єнакієве про знаходження позивача на лікуванні з 03 по 10 листопада 2008 року (а.с.62-64).

Дослідивши добуті докази суд дійшов наступного висновку.

Положеннями ст.1166 ЦК України передбачено відшкодування матеріальної шкоди при наявності складу правопорушення: протиправних дій особи, заподіяння шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою і наслідками, вини особи, що причинили збиток.

Згідно ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов'язана відшкодувати її на загальних підставах. Якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом сприяла недбалість її власника (володільця), шкода, завдана діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, відшкодовується ними спільно, у частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до ч.1 ст.1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Пунктом 9 постанови № 6 Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" передбачено, що при визначенні розміру відшкодування шкоди, заподіяної майну, незалежно від форм власності, слід враховувати, що відшкодування шкоди шляхом покладання на відповідальну за неї особи обов'язку надати річ того ж роду і якості, виправити пошкоджену річ, іншим шляхом відновити попереднє становище в натурі застосовується, якщо за обставинами справи цей спосіб відшкодування можливий. Коли відшкодування в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб виправити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди.

Судом встановлено, що 18 квітня 2008 року в м. Торезі по вул.Енгельса сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок чого транспортний засіб позивача пошкоджено та позивач отримав травми: закритий перелом лівого наколінника зі зміщенням, садна колінного суглоба. Розмір матеріальної шкоди, що заподіяна володільцю транспортного засобу ВАЗ 210994-20, державний номерний знак НОМЕР_1, складає у сумі 33457 грн. 34 коп. Позивач знаходився на лікуванні у періоди з 18 квітня 2008 року по 13 червня 2009 року, проведено операції 05 травня та 04 листопада 2008 року. Витрати на лікування склали у розмірі 2166 грн. 31 коп.,у тому числі на добровільне пожертвування у сумі 350 грн.

24 червня 2011 року вироком Торезького міського суду відповідача визнано винною особою у скоєнні ДТП.

З огляду на фактичні обставини справи суд дійшов висновку про те, що шкода заподіяна діями відповідача, провина якого встановлена на підставі досліджених судом матеріалів справи.

Згідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження від 04 вересня 2008 року вартість матеріальної шкоди, що заподіяна володільцю транспортного засобу ВАЗ 210994-20, державний номерний знак НОМЕР_1, на момент проведення дослідження склала 33457 грн. 34 коп. (а.с.6-15).

На теперішній час не відшкодовані збитки у сумі 33457 грн. 34 коп., які підлягають стягненню з відповідача.

Не підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення втраченого доходу у розмірі 25587 грн. 36 коп.

Так, згідно довідки державної податкової інспекції у м. Торезі позивач зареєстрований як підприємець (свідоцтво № 0251) від 06 червня 2003 року та згідно представленого звіту платника єдиного податку за IV квартал 2007 року та I квартал 2008 року, об'єм виручки склав: за IV квартал 2007 року у сумі 18376 грн.; за I квартал 2008 року у сумі 20004 грн. (а.с.16,20).

Згідно довідки державної податкової інспекції у м. Торезі позивач зареєстрований як підприємець (свідоцтво від 06 червня 2003 року) та згідно наданих звітів суб'єкта - фізичної особи - платника єдиного податку обсяг виручки від реалізації товарів (робіт та послуг) за 2007 рік склав 87672 грн., за 2 квартал 2008 року - 55291 грн. (а.с.78).

Згідно положень ст.1198 ЦК України розмір доходу фізичної особи-підприємця, втраченого фізичною особою внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, що підлягає відшкодуванню, визначається з її річного доходу, одержаного в попередньому господарському році, поділеного на дванадцять. Якщо ця особа отримувала дохід менш як дванадцять місяців, розмір її втраченого доходу визначається шляхом визначення сукупної суми доходу за відповідну кількість місяців. Розмір доходу від підприємницької діяльності, втраченого фізичною особою-підприємцем внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, визначається на підставі даних органу державної податкової служби. Розмір доходу, втраченого фізичною особою-підприємцем внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, обчислюється виходячи з розміру доходу, який потерпілий мав до каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, у сумах, нарахованих до вирахування податків. Розмір доходу, втраченого фізичною особою, яка самостійно забезпечує себе роботою (адвокатом, особою, зайнятою творчою діяльністю, та іншими), визначається у порядку, встановленому частинами першою - третьою цієї статті.

Виходячи з річного доходу, одержаного позивачем в попередньому господарському році, поділеного на дванадцять, щомісячний дохід у 2007 році складав у сумі 7306 грн.

В позовній заяві зазначено, що позивач був тимчасово непрацездатним протягом чотирьох місяців, по 31 серпня 2008 року включно. Згідно довідок медичних установ позивач був непрацездатним з 18 квітня 2008 року.

Згідно інформації державної податкової інспекції у м. Торезі доход позивача за 2 квартал 2008 року складає у сумі 55291 грн., тобто щомісячний дохід складає у сумі 18 430 грн. 33 коп.

При порівнянні розміру отриманого позивачем доходу у квітні-червні 2008 року з вирахуваним щомісячним доходом, що складає у сумі 7306 грн., судом не встановлено факту втрати доходу.

Відповідно до частини 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем не надано суду доказів відсутності доходу у липні,серпні 2008 року, що є його обов"язком відповідно до засад змагальності процесу, чим не виконав вимоги ст.10 ЦПК України. При цьому суд створив всі умови для змагальності процесу, роз"яснював сторонам їх права та обов"язки при розгляді справи.

Тому у задоволенні вимог в цієї частині слід відмовити.

Позовні вимоги щодо стягнення витрат на лікування позивача підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно виписки з історії хвороби позивач перебував на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні ЦМЛ м. Тореза з 18 квітня 2008 року по 21 квітня 2008 року, діагноз: закритий поперековий перелам наколінника лівого колінного суглобу зі зміщенням та розривом сухожилля 4-х гливого м'язу; різані рани підборіддя. Під час лікування в відділенні позивач отримував медикаментозне лікування, гіпсову іммобілізацію лівого колінного суглобу, холод на лівий колінний суглоб (а.с.74).

Згідно медичних довідок позивач знаходився на лікуванні з 05 травня по 31 серпня 2008 року, діагноз: закритий осколковий перелом лівого надколінка зі зміщенням (а.с.21).

Згідно довідки Торезької центральної міської лікарні позивач перебував на амбулаторному лікуванні в міській поліклініці Торезької ЦМЛ з 13 травня 2008 року по 31 серпня 2008 року, діагноз: закритий осколковий перелам лівого надколінка зі зміщенням. Стан після операції від 06 травня 2008 року - МОС лівого наколінника по Веберу,за період лікування отримав лікування: перев»язування, препарати кальція; зняття швів-лікування у фізкабінеті; електрофорез та кальцій хлор, ЛФК, магніт, озокеритові аплікації, масаж, фонофрез з калій йод. Д-Арсонваль лівого колінного суглобу та гомілки. Постійно мазь Живокіст (а.с.77).

Згідно листків непрацездатності позивач знаходився на лікуванні з 05 травня по 21 липня, з 03 по 12 серпня, з 03 листопада по 21 грудня 2008 року, діагноз: закритий перелам лівого надколінка (а.с.22-27).

Згідно квитанцій загальна сума витрат на лікування склала у розмірі 2166 грн. 31 коп., у тому числі на добровільне пожертвування у сумі 350 грн. (а.с.17,18,19).

З урахуванням мети призначення платежу як добровільного пожертвування, суд вважає, що даний платіж не підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача, підлягають стягненню з відповідача витрати на лікування у сумі 1177 грн. 51 коп.

Відповідач звернувся до суду з заявою про застосування строку позовної давності.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Положеннями статті 1167 ЦК України передбачено відшкодування матеріальної шкоди, зокрема, при наявності вини особи, що причинили збиток.

24 червня 2011 року вироком Торезького міського суду відповідача визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ст. 286 ч.2 КК України, позов подано 11 квітня 2013 року, що є в межах позовної давності.

Таким чином, позовні вимоги позивача у частині відшкодування матеріальної шкоди підлягають задоволенню частково: стягнути з відповідача суму витрат на лікування позивача у розмірі 1177 грн. 51 коп., суму вартості поновлюваного ремонту автомобіля в розмірі 33457 грн. 34 коп., всього 34634 грн. 85 коп.

Вимоги позивачів у частині відшкодування моральної шкоди підлягають задоволенню частково виходячи з наступного.

Стаття 1167 ЦК України передбачає відшкодування моральної шкоди за наявності вини того, хто її заподіяв, форма вини при цьому не має значення. Частиною 2 статті 1168 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

У пункті 3 постанови № 4 Пленуми Верховного Суду України від 31 березня 1995 року "Про судову практику по справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" вказано, зокрема, порушення нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушення відносин з оточуючими людьми, настання інших негативних наслідків. Звідси, потерпілий вважається понесшим моральну шкоду, якщо він перетерпів душевні страждання у виді негативних змін душевно-психологічного функціонування організму чи фізичні страждання у виді негативних змін біологічного функціонування організму.

Враховуючи роз'яснення, що містяться у п.9 постанови № 4 Пленуми Верховного Суду України від 31 березня 1995 року "Про судову практику по справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнали позивачі, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Суд визначає розмір відшкодування моральної шкоди, виходячи з характеру й обсягу фізичних, душевних і психічних страждань, що випробував позивач у зв'язку з пошкодженням здоров'я та пошкодженням майна, інших обставин, виходячи з принципів розумності, виваженості і справедливості.

Тому вимоги позивача у частині відшкодування моральної шкоди підлягають задоволенню у сумі 3500 грн. 00 коп.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, яка спричинена злочином, слід задовольнити частково: стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у відшкодування матеріальної шкоди у сумі 34634грн. 85 коп., у відшкодуванні моральної шкоди у сумі 3500 грн. 00 коп. У задоволенні вимог в іншій частині відмовити.

У відповідності зі ст.79 ЦПК України позивачу підлягають відшкодуванню витрати, пов»язані з проведенням експертизи в сумі 700 грн. 00 коп.(а.с.17).

01 листопада 2011 року набрав законної чинності Закон України "Про судовий збір".

Відповідно до ст.4 Закону України "Про судовий збір" при подачі позовної заяви: майнового характеру оплаті підлягає судовий збір в розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати; немайнового характеру до суду оплачується ставка судового збору 0,1 розміру мінімальної заробітної плати.

Судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Місячний розмір мінімальної заробітної плати з 01 січня 2013 року становить 1147 грн. 00 коп. Тому за подачу позову немайнового характеру підлягає сплаті судовий збір в сумі 114 грн. 70 коп., за подачу позову майнового характеру підлягає сплаті судовий збір в сумі 619 грн. 11 коп.

На підставі п.2 ст.5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору звільняються позивачі - за подання позовів про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю фізичної особи.

Згідно ч.3 ст.88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

У зв'язку з тим, що позовні вимоги про відшкодування матеріальної шкоди задоволено частково, тому з відповідача підлягає стягненню судовий збір майнового характеру на користь держави в сумі 346 грн. 33 коп. (34634 грн. 85 коп.х100%:61911 грн. 01 коп. = 55,94%; 55,94%х619 грн. 11 коп.(1% ціни позову):100%=346 грн. 33 коп.)

Оскільки позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди задоволено частково, тому з відповідача підлягає стягненню судовий збір немайнового характеру на користь держави в сумі 80 грн. 29 коп. (3500 грн. 00 коп.х100%:5000 грн. 00 коп.) = 70 %; 70%х 114 грн. 70 коп.:100%=80 грн. 29 коп.).

Відповідно до ст.ст.79, 88 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь держави: за подачу заяви майнового характеру в сумі 346 грн. 33 коп., за подачу заяви немайнового характеру в сумі 80 грн. 29 коп.

Керуючись ст.ст. 22, 23, 1166, 1167, 1168, 1187, 1192, 1195, 1198 ЦК України, п.9 постанови № 6 Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", п.п.3, 9 постанови № 4 Пленуми Верховного Суду України від 31 березня 1995 року "Про судову практику по справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", ст.ст.10, 11, 60, 79, 80, 88, 197, 209, 212, 213, 214, 215, 223 ЦПК України,

В и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, яка спричинена злочином, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, на користь ОСОБА_1 у відшкодування матеріальної шкоди 34634 (тридцять чотири тисячі шістсот тридцять чотири тисячі) грн.. 85 коп., у відшкодування моральної шкоди - 3500 (три тисячі п'ятсот) грн.00 коп.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, на користь на користь Торезького УК/м.Торез/22030001, ЄДРПОУ - 37643908, № рахунку - 31212206700084, ККД - 22030001, МФО 834016 судовий збір немайнового характеру у сумі 80 (вісімдесят) грн. 29 коп. та судовий збір майнового характеру у сумі 346 (триста сорок шість) грн. 33 коп., всього у сумі 426 (чотириста двадцять шість) грн. 62 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Повний текст рішення виготовлено 02 липня 2013 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через Торезький міський суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення. У разі якщо судове рішення було постановлено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Н. Є. Арапіна