Постанова № 32131476, 11.06.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2013 р. Справа №805/4303/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: об 11 год. 15 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ткаченко Т.С., при секретарі судового засідання Швидуновій Х.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Донецького міського центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_1 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю у розмірі 8376,25 грн.,-

за участю представників сторін:

від позивача: Кондратенко О.В., за дов. № 01-68/03 від 02.01.2013 р.

від відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Донецький міський центр зайнятості - робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття звернулися до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю у розмірі 8376,25 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що 27.11.2012 р. відповідач звернувся до Донецького міського центру зайнятості за сприянням у працевлаштуванні на роботу. У своїй заяві про надання статусу безробітного відповідач зазначив, що не зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається, пенсію не отримує, та у разі подання до центру зайнятості неправдивих документів, що містять неправдиві відомості, а також неповідомлення про отримання будь - якого доходу в період знаходження на обліку в службі зайнятості, зобов'язується добровільно повернути зайве виплачене йому матеріальне забезпечення. Так, наказом Донецького міського центру зайнятості ОСОБА_1 було надано статус безробітного та призначена допомога по безробіттю. За період перебування на обліку у службі зайнятості безробітному ОСОБА_1 була нарахована та сплачена допомога по безробіттю у розмірі 8376,25 грн.

Згідно з вимогами п. 2 ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Центром зайнятості було проведено розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним та встановлено, що гр. ОСОБА_1 перебуває на обліку в реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Тому позивач просить стягнути з відповідача незаконно отриману суму допомоги по безробіттю у розмірі 8376,25 грн.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав повністю та просив про його задоволення з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання відповідач повідомлений належним чином, з дотриманням вимог ст. ст. 33-36 Кодексу адміністративного судочинства України. Проте, до суду повернувся поштовий конверт з відміткою про повернення поштового відправлення «За закінченням терміну зберігання».

Оскільки ухвала про відкриття провадження у справі, направлена відповідачу рекомендованим листом за адресою його реєстрації, а саме: АДРЕСА_1, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача про судовий розгляд справи виходячи з того, що частиною 4 статті 33 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх поштової адреси судовий виклик або судове повідомлення надсилаються: юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Представник позивача в судовому засіданні не заперечував проти розгляду справи у відсутності відповідача.

Таким чином, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності відповідача на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

З'ясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

Відповідно до заяви від 27.11.2012 року відповідач ОСОБА_1 звернувся до Донецького міського центру зайнятості з проханням вирішити питання про працевлаштування, в якій зазначив, що відповідач не зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається, пенсію не отримує, не має права на пенсію за віком, в тому числі на пільгових умовах та на пенсію за вислугу років.

27.11.2012 р. ОСОБА_1 згідно наказу Донецького міського центру зайнятості № НТ 121127 було надано статус безробітного та призначено допомогу по безробіттю.

Відповідно до Наказу № НТ 1211127 від 27.11.2012 р. ОСОБА_1 розпочато (поновлено) виплату допомоги по безробіттю.

Згідно наказу № НТ 130218 від 18.02.2013 р. припинено виплату допомоги по безробіттю ОСОБА_1 у зв'язку з призначенням виплати безробітному на підставі документів, що містять неправдиві відомості відповідно до пп. 8 п. 1 ст. 31 Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та знято останнього з обліку у зв'язку з виявленням факту подання недостовірних даних, що мало місце під час одержання допомоги по безробіттю, або неповідомлення ДСЗ про виїзд за межі України з метою працевлаштування чи провадження іншої діяльності, спрямованої на отримання прибутку відповідно до абз. 15 пп. 1 п. 20 Порядку «Про надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності» з 11.02.2013 р.

Відповідно до Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової інспекції від 13.02.2009 р. за № 60/62, постановою правління Пенсійного фонду України від 13.02.2009 р. № 7-1, та керуючись пп. 18 п. 2 ст. 22 Закону України «Про зайнятість населення» позивачем було проведено розслідування страхового випадку стосовно факту провадження підприємницької діяльності в період перебування на обліку як безробітного гр. ОСОБА_1, на підставі даних, отриманих з веб - сайту Єдиного державного реєстру.

Так, вищевказаною перевіркою встановлено, що гр. ОСОБА_1 на дату реєстрації та у період перебування на обліку в центрі зайнятості, як безробітний, був фізичною особою - підприємцем, про що складено акто про розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним № 79д від 11.02.2013 р.

За таких обставин, Донецьким міським центром зайнятості прийнято рішення повернути незаконно отримані кошти з відповідача у розмірі 8376,25 грн.

Спеціалістами центру зайнятості були вжиті заходи щодо досудового врегулювання питання про добровільну сплату затрачених службою зайнятості суми виплаченого забезпечення застрахованій особі ОСОБА_1, зокрема, направлено лист від 05.03.2013 р. № 08-09/203, яким відповідача повідомлено про встановлення п'ятнадцятиденного терміну для добровільної сплати суми незаконно отриманого матеріального забезпечення на випадок безробіття, але до теперішнього часу підтвердження відшкодування заборгованості на розрахунковий рахунок центру зайнятості не надходило.

Вирішуючи справу по суті, до спірних правовідносин суд застосовує нижченаведені правові норми.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" державна реєстрація - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного реєстру.

Частиною 3 ст. 46 зазначеного вище Закону передбачено, що фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.

Правові фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначає Закон України «Про загальнообов'язкове держане соціальне страхування на випадок безробіття» від 02 березня 2000 року № 1533-III (далі - Закон № 1533-ІІІ)

Так, відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону № 1533-ІІІ право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги мають застраховані особи.

Допомога по безробіттю є одним з видів забезпечення, що надаються згідно з Законом № 1533-ІІІ, про що свідчить зміст абз. 2 ч. 1 ст. 7 цього Закону.

Згідно з ч. 2 ст. 36 Закону № 1533-ІІІ застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг (абз. 1 ч. 3 ст. 36 Закону № 1533-ІІІ).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про зайнятість населення" зайнятість - це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб та така, що приносить доход у грошовій або іншій формі.

Згідно із ст. 2 Закону України "Про зайнятість населення" безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2007 року № 219 затверджений Порядок реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних (далі - Порядок), згідно п. 2 якого, незайняті громадяни, які звертаються до державної служби зайнятості за сприянням у працевлаштуванні, підлягають реєстрації.

Під час проведення реєстрації громадянина працівник центру зайнятості із застосуванням автоматизованої системи заповнює персональну картку особи, що звернулася до центру зайнятості, в якій зазначаються особисті дані особи (прізвище, ім'я та по батькові, інформація про реєстрацію місця проживання, число, місяць та рік народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відповідну відмітку в паспорті), відомості про останнє місце роботи або вид діяльності, що визначений п. 3 ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення», підстава припинення трудових відносин відповідно до запису в трудовій книжці або іншого виду діяльності, що підтверджено документально, та ознайомлює громадянина з пам'яткою «Ваші права - Ваші обов'язки».

Достовірність внесених до картки даних та згоду на їх обробку громадянин засвідчує особистим підписом.

Відповідно до п. 12 Порядку для одержання статусу безробітного громадянин особисто подає у день, що настає після закінчення встановленого строку для пошуку підходящої роботи, до центру зайнятості заяву із зазначенням у ній інформації про те, що він не зареєстрований як фізична особа - підприємець та не займається видами діяльності, що визначені ч. 3 ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення», і не отримує пенсію на пільгових умовах.

Отже, ОСОБА_1 внаслідок набуття статусу безробітного зобов'язаний був повідомляти Центр зайнятості про наявність обставин, які впливають на надання йому матеріального забезпечення та соціальних послуг як безробітній особі, зокрема про укладання трудового договору та отримання доходу від трудової діяльності.

Спільним наказом Міністерства праці та соціальної політики України та Державної податкової адміністрації України від 13 лютого 2009 року № 60/62 затверджений Порядок розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним (далі - Порядок № 60/62).

Розслідування згідно з цим Порядком здійснюється шляхом проведення перевірки достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, що зазначені в документах, поданих особою до державної служби зайнятості під час її реєстрації та протягом періоду її перебування на обліку як безробітної, що передбачено п.п.1-2 Порядку № 60/62.

Згідно з п.п. 6-8 Порядку № 60/62 у разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.

Якщо відомості про доходи є недостовірними з вини особи, центри зайнятості припиняють відповідні виплати, а суми здійснених виплат з дня їх призначення повертаються особою відповідно до п. 7 цього Порядку.

Рішення про повернення коштів особою чи роботодавцем оформлюється наказом. Протягом двох робочих днів після прийняття рішення центр зайнятості надсилає особі чи роботодавцю рекомендованим листом повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачені кошти.

У разі неможливості вручення повідомлення про необхідність повернення коштів з підстав, передбачених абз. 1 п. 132 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 року № 1155, відмови особи чи роботодавця повернути кошти, а також у разі неповернення їх у встановлений строк стягнення таких коштів здійснюється у судовому порядку відповідно до законодавства.

Судом встановлено, що відповідач, будучи зареєстрованим як фізична особа підприємець, отримав допомогу по безробіттю, що виявлено позивачем.

Докази повернення ОСОБА_1 Донецькому міському центру зайнятості безпідставно отриманої допомоги по безробіттю суду не надано.

Таким чином, виходячи із змісту заявлених вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача безпідставно отриманої допомоги по безробіттю у розмірі 8376,25 грн.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст. ст. 2-11, 69-71, 94, 98, 158-163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Донецький окружний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Донецького міського центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_1 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю у розмірі 8376,25 грн. - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) на користь Донецького міського центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (р/р № 37176002002327 в УДСУ м. Донецька в Донецькій області, МФО 834016, ЄДРПОУ 25671511) грошову суму незаконно отриманої допомоги по безробіттю у розмірі 8376 (вісім тисяч триста сімдесят шість) грн. 25 коп.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, її вступна та резолютивна частини проголошені у судовому засіданні 11 червня 2013 року у присутності сторін, що з'явились.

Повний текст постанови складено та підписано 17 червня 2013 року.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд у порядку, визначеному ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч. 4 ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Ткаченко Т.С.