Рішення № 32130796, 31.05.2013, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

243/1078/13-ц

№ 2/0544/1927/2012

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2013 року

Слов'янський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючої - судді Ільяшевич О.В.,

при секретарі Писаренко Є.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Слов'янську справу за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства "Содовий завод" про стягнення заборгованості по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації втрати частини заробітної плати в зв»язку з порушенням термінів її виплати та моральної шкоди,

В С Т А Н ОВ И В :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою, в якій вказувала, що вона працювала у ВАТ «Содовий завод» у відповідача в період з 24 листопада 1981 року по 17 грудня 2001 року. Звільнена з підприємства згідно наказу № 302 від 17 грудня 2001 року. На день звільнення, 17 грудня 2001 року відповідач не виплатив йому всіх сум при звільненні, а тому станом на час звільнення утворилась заборгованість по заробітній платі в сумі 743 грн. 39 коп. Оскільки відповідач по даний час не виплатив заробітну плату, позивачка просить стягнути з відповідача заробітну плату в сумі 743 грн. 39 коп., середній заробіток за весь час затримки розрахунку в сумі 27855 грн. 51 коп., 1258 грн. 56 коп. компенсації втрати частини заробітної та моральну шкоду у розмірі 5000 грн.

Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, подала до суду заяву про слухання справи у її відсутності, позов підтримала з підстав наведених в позовній заяві.

Представник відповідача Відкритого акціонерного товариства «Содовий завод» в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи у суді повідомлявся належним чином, одночасно надав суду заяву про розгляд справи за його відсутністю, зазначивши, що позовні вимоги позивача визнає тільки в частині стягнення заробітної плати згідно довідок по даним бухгалтерського обліку ВАТ «Содовий завод», інші вимоги не визнає, оскільки відносно ВАТ « Содовий завод» , порушено 03.01.2001 року справу № 5/174Б про банкрутство, у 2003 році відкрита ліквідаційна процедура, котра продовжена до 26.07.2012 року. (а.с. 21). Тому суд вважає за можливе розглянути справу у його відсутності, що відповідає вимогам ст. 169 ЦПК України.

Судом також досліджені наступні докази:

Копія трудової книжки ОСОБА_1 від 24 листопада 1981 року;

Копія довідки «Содовий завод» № 955 від 25 квітня 2013 року;

Копія довідки «Содовий завод» № 24-8463 від 04 квітня 2013 року;

Копія ухвали господарського суду Донецької області по справі № 5/174Б від 02 квітня 2013 року;

В судовому засіданні встановлено, що у відповідності із записами в трудовій книжці ОСОБА_1 (а.с. 9) та копії довідки № 955 від 25 квітня 2013 року (а.с.10 ) вона працювала у ВАТ «Содовий завод» у відповідача в період з 24 листопада 1981 року по 17 грудня 2001 року. Звільнена з підприємства згідно наказу № 302 від 17 грудня 2001 року. За період з серпня 2000 року по грудень 2001 року - заборгованість підприємства по заробітній платі становить 743 грн. 39 коп., що стверджується довідкою ВАТ «Содовий завод» № 24-8463 від 04 квітня 2013 року про заборгованість по зарплаті (а.с. 10 ).

Наведені обставини сторонами не оспорюються та ними визнаються.

В ч. 1 ст. 116 КЗпП України, вказується що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Разом з тим, суд не погоджується з вимогами позивача стосовно стягнення з відповідача компенсації втрати частини заробітної плати, виходячи з наступних підстав:

За змістом вимог ст. 34 ЗУ «Про оплату праці» та ст. 1 ЗУ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», вказані виплати нараховуються роботодавцями працюючим робітникам у разі затримання виплати доходів на один і більше календарних місяців. В судовому засіданні достовірно встановлено, що позивач звільнений з підприємства згідно наказу про звільнення № 265 від 14 листопада 2000 року. Будь-яких доказів того, що така компенсація не була нарахована під час перебування в трудових відносинах із підприємством позивачем не надано.

Враховуючи викладене, суд стягує з підприємства на користь позивача заборгованість по заробітній платі в розмірі 743 грн. 39 коп.

На підставу своїх заперечень проти позову в частині стягнення середнього заробітку відповідач послався на копію ухвали господарського суду Донецької області, у відповідності до якої з 11 вересня 2012 року по відношенню ВАТ «Содовий завод» порушена справа про банкрутство, 04 вересня 2003 року відкрита ліквідаційна процедура, яка продовжена до 02 жовтня 2013 року (а.с.11-12 ).

Відносно строку звернення до суду із позовом про стягнення середнього заробітку та весь час затримки розрахунку та моральної шкоди, то у відповідності із рішенням Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року по справі № 1-5/2012 р. в частині ст.ст. 116, 117, 237-1 КЗпП України, про застосування тримісячного строку звернення до суду щодо стягнення моральної шкоди, наведений строк обраховується з моменту фактичного розрахунку із працівником. В даному випадку фактичний розрахунок досі не проведений, що стверджується довідкою ВАТ "Содовий завод" № 2-385 від 02 жовтня 2012 року про заборгованість по зарплаті(а.с.8). Крім того, у відповідності із п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року N 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

В зв'язку з цим, суд приходить до висновку, що оскільки фактичний розрахунок із позивачем на день звернення його до суду із позовом не проведений, відсутність вини відповідача у її невиплаті не доведена, середній заробіток за весь час затримки розрахунку підлягає до виплати.

В п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року N 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" зазначається, що при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100 (з наступними змінами і доповненнями). В

За змістом п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою

пов'язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку, згідно якого, у разі, коли нарахування проводяться виходячи із середньої заробітної плати, працівник не мав заробітку, не з вини працівника, розрахунки проводяться виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу. Із довідки ВАТ «Содовий завод» № 24-8463 від 04 квітня 2013 року про заборгованість по зарплаті та розрахунку позивачки вбачається, що середньомісячна заробітна плата вирахована не за повні робочі місяці, і позивачка останні два місяці відробила всього 112 годин. Виходячи з наведеного, суд позбавлений можливості вирахувати розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, виходячи із даних, передбачених Порядком обчислення середньої заробітної плати. Разом з тим, суд зважає на те, що відносно ВАТ «Содовий завод» в даний час проходить процедура банкрутства. Особливість трудових правовідносин характеризується, тим, що саме у роботодавця залишаються всі дані щодо праці найманого працівника, а тому саме роботодавець зобов'язаний надати такі відомості судові у разі виникнення трудового спору, та довести свої заперечення проти вимог працівника. Зазначене будь-яким чином не суперечить нормам цивільного процесуального законодавства. Виходячи з наведеного, з метою повного захисту прав позивачки, суд приймає до уваги відомості про середньомісячний заробіток позивачки та стягує середній заробіток за весь час затримки розрахунку, виходячи з наступного.

Вираховуючи середньоденний заробіток, суд виходив із наступних розрахунків: 56 грн. 95 коп.Х2/(16,4+95,4)= 0,95 коп. Х8 год= 7 грн. 50 коп. Середньомісячне число робочих днів становить - 44/2=22дн.12міс. =264 дн.Х11 р. +22Х5 міс.=2414 дн. Отже 2414 дн Х7 грн. 50 коп. =18 105 грн. 00 коп.

У відповідності до ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником, або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівникові провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права в Україні, зокрема в рішенні "Зубко та інші проти України" від 26 квітня 2006 року, визнавалося таким, що підпадає під захист ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод: рухоме і нерухоме майно, матеріальні і нематеріальні права, зокрема акції, патенти, відшкодування згідно з рішенням суду, право на пенсію, право землевласника на орендну плату, економічні права, пов'язані з веденням підприємницької діяльності, право займатись професійною діяльністю, правомірні очікування щодо певного стану речей у майбутньому, право вимоги. Враховуючи, що сплата заробітної платні і її розмір обов'язково зазначається в трудовому договорі чи контракті, її можливо вважати активом, а порушення роботодавцем умов виплати заробітної платні -порушенням права власності відповідно до ст..1 Першого протоколу. При цьому, позов працівника до суду про стягнення заробітної плати також вважається активом і прирівнюється до „майна" у значенні, закладеному в ст. 1 Першого протоколу.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідач порушив право на отримання позивачкою законної винагороди за виконану роботу у вигляді заробітної плати, що в сенсі ст. 1 Протоколу №1 до Конвенції з прав людини є також порушенням права на мирне володіння майном. Внаслідок такого порушення позивачка не мала можливості вести нормальний спосіб життя, змушена була докладати додаткових зусиль для матеріального забезпечення себе та своєї родини, що призвело до душевних страждань.

В зв'язку з цим, суд стягує з відповідача на користь позивачки моральну шкоду в сумі 500 грн, оскільки зазначена нею в заяві сума не в повній мірі відповідає характеру та обсягу фізичних та душевних страждань, яких вона зазнала.

Виходячи з цього, на підставі ст. 88 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача в прибуток держави судовий збір в розмірі 229 грн. 40 коп. в частині заявлених майнових вимог та 114 грн. 70 коп. за вимоги в частині моральної шкоди.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст.3, 10, 11, 60, 209, 212-215, 367 ч.1 п.2 ЦПК України, ст. 21, ч.1 ст. 116, ст. 117 КЗпП України, суд,-

Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Содовий завод», місцезнаходження: вул. Чубаря, 91 м. Слов'янськ, Донецької області, р/р 26004307660166, у філії відділення ПІБ м. Слов'янська МФО 334561, код ЄДРПОУ 00204895, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 743 (сімсот сорок три) грн. 39 коп., середній заробіток за весьчас затримки розрахунку у розмірі 18 105(вісімнадцять тисяч сто п'ять) грн. 00 коп., а також моральну шкоду в сумі 500(п'ятсот)грн.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Содовий завод», місцезнаходження: вул.. Чубаря, 91 м. Слов'янськ, Донецької області, р/р 26004307660166, у філії відділення ПІБ м. Слов'янська МФО 334561, код ЄДРПОУ 00204895 344(триста сорок чотири) грн. 10 коп. судового збору в прибуток держави.

Повний текст рішення виготовлений 05 червня 2013 року.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Донецького апеляційного суду через Слов'янський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуюча - суддя: О.В.Ільяшевич