Рішення № 32130779, 31.05.2013, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

243/4174/13-ц

2/243/1751/2013

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2013 року

Слов'янський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючої - судді Ільяшевич О.В.,

при секретарі Писаренко Є.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Слов'янську справу за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства "Содовий завод" про стягнення заборгованості по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі, середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, компенсації втрати частини заробітку, моральної шкоди,

В С Т А Н ОВ И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, в якій вказував, що він працював у ВАТ "Содовий завод" в період з 26 липня 1974 року по 19 вересня 1979 року та з 26 липня 1974 року по 18 березня 2002 року. На підставі рішення комісії по трудових спорах № 65 від 01 березня 2002 року позивач отримав право на отримання від відповідача заборгованої заробітної плати у розмірі 3013 грн. 22 коп.. Наказом № 58 від 18 березня 2002 року він був звільнений з роботи, Станом на день звільнення утворилася заборгованість у розмірі 661 грн. 41 коп.. Оскільки відповідач по даний час не виплатив заробітну плату, позивач просить стягнути з відповідача заробітну плату в сумі 661 грн.41 коп., середній заробіток за весь час затримки розрахунку в сумі 24306 грн. 53 коп., 6294 грн. 64 коп. компенсації втрати частини заробітної плати в зв'язку із порушенням термінів її виплати, моральну шкоду в сумі 5000 грн.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву про слухання справи у його відсутності, позов підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити.

Представник відповідача Відкритого акціонерного товариства "Содовий завод" в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи у суді повідомлявся належним чином, одночасно надав суду заяву про розгляд справи за його відсутністю, зазначивши, що позовні вимоги позивача визнає тільки в частині стягнення заробітної плати згідно довідок по даним бухгалтерського обліку ВАТ "Содовий завод" без врахування компенсації та індексації, інші вимоги не визнає, просить зважити на те, що відносно ВАТ "Содовий завод", порушено 03.01.2001 року справу № 5/174Б про банкрутство, у 2003 році відкрита ліквідаційна процедура. В зв'язку з цим, суд вважає за можливе розглянути справу у його відсутності, що відповідає вимогам ст. 169 ЦПК України.

Судом також досліджені наступні докази:

Копія трудової книжки ОСОБА_1 від 26 липня 1974 року;

Копія довідки "Содовий завод" № 16-635 від 12 червня 2012 року;

Копія довідки "Содовий завод" № 16-6358 від 12 червня 2012 року;

Копія ухвали господарського суду Донецької області по справі № 5/174Б від 02 квітня 2013 року;

Копія посвідчення виданого на підставі рішення Комісії по трудових спорах від 28 лютого 2002 року.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд позов задовольняє частково, виходячи з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що у відповідності із записами в трудовій книжці ОСОБА_1(а.с. 11) та копії довідки № 16-6358 від 12 червня 2012 року (а.с.5), він працював у ВАТ "Содовий завод" в період з 26 липня 1974 року по 18 березня 2002 року. Звільнений з підприємства згідно наказу № 58 від 18 березня 202 року. Згідно із посвідченням від 28 лютого 2002 року на користь позивача з відповідача стягнуто заборгованість по зарплаті в сумі 3013 грн.22 коп. (а.с. 6). За період з березня 2002 року по день звільнення - 18 березня 2002 року -заборгованість підприємства по заробітній платі становить 661 грн. 41 коп., що стверджується довідкою ВАТ "Содовий завод" № 16-635 від 12 червня 2012 року про заборгованість по зарплаті (а.с.7 ).

Наведені обставини сторонами не оспорюються та ними визнаються.

В ч. 1 ст. 116 КЗпП України, вказується що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Разом з тим, суд не погоджується з вимогами позивача стосовно стягнення з відповідача компенсації втрати частини заробітної плати, виходячи з наступних підстав:

За змістом вимог ст. 34 ЗУ "Про оплату праці" та ст. 1 ЗУ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати", вказані виплати нараховуються роботодавцями працюючим робітникам у разі затримання виплати доходів на один і більше календарних місяців. Згідно із ч.4 ЗУ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати", виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Статтею 7 вказаного закону передбачено, що відмова власника може бути оскаржена громадянином у судовому порядку. Позивачем не надано доказів на підтвердження виплати йому заборгованості, та даних про відмову власника або уповноваженого ним органу у виплаті компенсації. Крім того, в матеріалах справи відсутні дані про розмір заборгованості по місяцях за які вона утворилась, а також відсутні дані про те, що така компенсація не була нарахована під час перебування позивача в трудових відносинах із підприємством.

Враховуючи викладене, суд стягує з підприємства на користь позивача заборгованість по заробітній платі в розмірі 661 грн. 41 коп.

На підставу своїх заперечень проти позову в частині стягнення середнього заробітку та моральної шкоди, відповідач послався на копію ухвали господарського суду Донецької області, у відповідності до якої з 03 січня 2001 року по відношенню ВАТ "Содовий завод" порушена справа про банкрутство, 04 вересня 2003 року відкрита ліквідаційна процедура, як продовжена до 01 січня 2013 року.

Суд критично оцінює посилання відповідача на те, що внаслідок відкриття ліквідаційної процедури відносно нього припиняються всі нарахування економічних санкцій по відношенню до банкрута, оскільки частиною шостою статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на виплату заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди, на невикористані та своєчасно не повернуті кошти Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. За структурою КЗпП України ст. 117, якою визначено підстави виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відноситься до розділу VII "Оплата праці" вказаного Кодексу. Отже, виплата за затримку розрахунку при звільненні, яка повязана з трудовими правовідносинами, є оплатою праці, а тому положення наведенного вище Закону України на ці правовідносини не поширюються. Наведену позицію висловив також Верховний суд України в своїй постанові № 6-121цс 12 від 17 жовтня 2012 року .

Вирішуючи питання про строки звернення до суду, суд приходить до висновку, що позивачем не пропущені строки звернення до суду, оскільки у відповідності до рішення Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року по справі № 1-5/2012 р. в частині ст.. 116, 117, 237-1 КЗпП України, про застосування тримісячного строку звернення до суду щодо стягнення середнього заробітку та весь час затримки розрахунку та моральної шкоди, наведений строк обраховується з моменту фактичного розрахунку із працівником. В даному випадку фактичний розрахунок досі не проведений, що відповідачем визнається. Крім того, у відповідності із п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року N 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

В зв'язку з цим, суд приходить до висновку, що оскільки фактичний розрахунок із позивачем на день її звернення до суду із позовом не проведений, відсутність вини відповідача у її невиплаті не доведена, середній заробіток за весь час затримки розрахунку підлягає до виплати.

В п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року N 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці"зазначається, що при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100 (з наступними змінами і доповненнями).

Враховуючи викладене, суд стягує також середньомісячний заробіток, виходячи з наступних розрахунків:

вираховуючи середньоденний заробіток, суд виходив із довідки про заборгованість по заробітній платі та середнього заробітку за два останні місяці роботи -січень-лютий 2002 року - 181 грн33 копХ2/40 дн.=9 грн.61 коп. Середньомісячне число робочих днів становить - 40/2=20 дн. 20 дн.Х12міс.Х11р +20Х2міс.=2680дн..Х9грн.61коп=25754 грн. 80 коп.. В зв'язку з цим, а також оскільки позивач просить стягнути з відповідача 24306 грн. 53 коп., суд у відповідності до ст. 11 ЦПК України, стягує суму середнього заробітку, зазначену позивачем в позовній заяві.

В частині стягнення моральної шкоди, суд вважає, що дана вимога підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Факт невиплати заробітної плати відповідачем позивачу в період з 2003 року по день звернення до суду відповідачем не заперечується та визнається.

У відповідності до ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником, або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівникові провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права в Україні, зокрема в рішенні "Зубко та інші проти України" від 26 квітня 2006 року, визнавалося таким, що підпадає під захист ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод: рухоме і нерухоме майно, матеріальні і нематеріальні права, зокрема акції, патенти, відшкодування згідно з рішенням суду, право на пенсію, право землевласника на орендну плату, економічні права, пов'язані з веденням підприємницької діяльності, право займатись професійною діяльністю, правомірні очікування щодо певного стану речей у майбутньому, право вимоги. Враховуючи, що сплата заробітної платні і її розмір обов'язково зазначається в трудовому договорі чи контракті, її можливо вважати активом, а порушення роботодавцем умов виплати заробітної платні -порушенням права власності відповідно до ст.1 Першого протоколу. При цьому, позов працівника до суду про стягнення заробітної плати також вважається активом і прирівнюється до „майна" у значенні, закладеному в ст. 1 Першого протоколу.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідач порушив право на отримання позивачем законної винагороди за виконану роботу у вигляді заробітної плати, що в сенсі ст. 1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод є також порушенням права на мирне володіння майном. Внаслідок такого порушення позивач не мав можливості вести нормальний спосіб життя, змушений був докладати додаткових зусиль для матеріального забезпечення себе та своєї родини, що призвело до душевних страждань.

В зв'язку з цим, суд також стягує з відповідача на користь позивача моральну шкоду в сумі 500 грн., оскільки зазначена ним в заяві сума не в повній мірі відповідає характеру та обсягу фізичних та душевних страждань, яких він зазнав.

Крім того, суд стягує з відповідача в прибуток держави судовий збір в розмірі 249 грн. 68 коп., та 114 грн. 70 коп в частині стягнення моральної шкоди.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст.3, 10, 11, 60, 212-215, 367 ч.1 п.2 ЦПК України, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст. 21, ч.1 ст. 116, ст. 117 КЗпП України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства "Содовий завод", місцезнаходження: вул. Чубаря, 91 м. Слов'янськ, Донецької області, р/р 26004307660166, у філії відділення ПІБ м. Слов'янська МФО 334561, код ЄДРПОУ 00204895на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, заборгованість по заробітній платі в сумі 661(шістсот шістдесят шість)грн.. 41 коп., середній заробіток за весь час затримки розрахунку в сумі 24306(двадцять чотири тисячі триста шість) грн.53 коп., 500 (п'ятсот)грн. моральної шкоди.

В решті позову відмовити.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства "Содовий завод", місцезнаходження: вул.. Чубаря, 91 м. Слов'янськ, Донецької області, р/р 26004307660166, у філії відділення ПІБ м. Слов'янська МФО 334561, код ЄДРПОУ 00204895 365 (триста шістдесят п'ять) грн.. 37 коп. судового збору в прибуток держави.

Допустити негайне виконання рішення в сумі заробітної плати в межах місячного платежу.

Повний текст рішення суду виготовлений 05 червня 2013 року.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Донецького апеляційного суду через Слов'янський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуюча - суддя: О.В.Ільяшевич