Ухвала суду № 32130413, 20.06.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2013 р.

Справа № 178007/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді – Качмара В.Я.,

суддів – Затолочного В.С., Мікули О.І.,

при секретарі – Билень Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Моделпак» на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2012 року в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Моделпак» до Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції Державної податкової служби про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень- рішень,

В С Т А Н О В И В :

05.09.2012р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Моделпак» (далі - ТОВ) звернулося з позовом до Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції Державної податкової служби (далі - ОДПІ) про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень прийнятих відповідачем 15.06.2012р.: форми «В4» №0000142201 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 621859грн; форми «В1» №0000152201/167 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 93501грн та нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 23375грн; форми «Р» №0000132201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 175000грн, в тому числі за основним платежем на суму 140000грн, за штрафними санкціями на суму 35000грн. Свої вимоги мотивує тим, що висновки, викладені відповідачем у акті документальної позапланової виїзної перевірки, на підставі якого приймались спірні податкові повідомлення-рішення, суперечать чинному законодавству, оскільки прийняті з порушенням вимог норм Податкового кодексу України (далі – ПК України).

В позові посилається на правомірність включення до податкового кредиту протягом 2011р. сум ПДВ при придбанні послуг та основних засобів за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування в Україні на випадок безробіття, оскільки використання даних коштів є грошовими витратами, а сплачені суми ПДВ при придбанні товарів та основних засобів враховуються при формуванні податкового кредиту. Вказує, що виявленні відповідачем у акті порушення, щодо заниження ПДВ та зменшення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту в серпні 2011р., зменшення залишку від'ємного значення ПДВ за березень 2012р., зменшення заявленої до відшкодування суми з ПДВ за грудень 2011р., є неправомірно накладеними, оскільки підприємством протягом 2011р. та 1 кварталу 2012р. отримано документи з ОДПІ, які підтверджують правильність нарахування ПДВ та його відшкодування (кожен раз на підставі перевірки) по аналогічних господарських операціях.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 01.10.2012р. у справі №2а/0370/2823/12 у задоволенні позову відмовлено.

Постанова мотивована тим, що ТОВ було безпідставно включено до складу податкового кредиту суми ПДВ, сплачені ним при придбанні (імпорті) товарів та послуг за бюджетні кошти, відтак висновки податкового органу викладені в акті перевірки, є правомірними, а прийняті за наслідками проведеної перевірки податкові повідомлення-рішення ОДПІ обґрунтованими та законними.

Не погодившись із винесеним рішенням, його оскаржило ТОВ. Вважає, що суд першої інстанції не надав належної правової оцінки доводам позивача та наявним в матеріалах справи документам, а зокрема щодо визначення, що є об'єктом оподаткування господарських операцій, правилам формування податкового кредиту, що призвело до порушення вимог викладених у ПК України та норм процесуального права. В апеляційній скарзі стверджує, що висновки суду першої інстанції про те, що право на формування податкового кредиту виникає лише в тому разі, коли безпосередньо платником податку за власні кошти здійснюється нарахування та сплата сум ПДВ при придбанні товарів (послуг), в тому числі основних фондів з метою їх подальшого використання прямо суперечать ст.198 ПК України, оскільки остання не виділяє понять «власних коштів» та «бюджетні трансферти». Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких міркувань.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що за наслідками проведення відповідачем позапланової виїзної перевірки ТОВ з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.04.2011р. по 31.03.2012р., ОДПІ було складено акт №257/18/22/37598260 від 28.05.2012р. в якому встановлено порушення п.185.1 ст.185, п.196.1 ст.196, п.198.3 ст.198, п.51.1 ст.51, п.119.2 ст.119 ПК України, як наслідок чого було: занижено ПДВ за 2011р. в сумі 7684грн, зменшено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за 2011р. на суму 132316грн, зменшено залишок від’ємного значення ПДВ за березень 2012р. на суму 621859грн, зменшено заявлену до відшкодування суму з ПДВ за 2011р. на 93501грн, подано недостовірні відомості за 3 квартал 2011р. щодо сум доходів виплачених щодо сум фізичних осіб-платників податків.

На підставі складеного акту ОДПІ були прийнятті податкові повідомлення-рішення від 15.06.2012р.: форми «В4» №0000142201 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 621859грн; форми «В1» №0000152201/167 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 93501грн та нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 23375грн; форми «Р» №0000132201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 175000грн, в тому числі за основним платежем на суму 140000грн, за штрафними санкціями на суму 35000грн.

Дані порушення вимог податкового законодавства полягають в тому, що відповідно до та на виконання вимог Постанови КМУ від 30.06.2010р. №527 «Про створення нових робочих місць для забезпечення зайнятості населення вугледобувних регіонів» (далі – Постанова №527) та розпорядження Волинської обласної держадміністрації від 22.04.2011р. №178 «Про затвердження Програми створення нових робочих місць для забезпечення зайнятості населення Волинської області як вугледобувної на 2011 рік» позивачем були отримані кошти від Головного управління праці, соціальних питань та у справах захисту населення від Чорнобильської катастрофи облдержадміністрації із фонду загальнообов'язкового страхування України на випадок безробіття в сумі 5400000грн. Дані кошти спрямовувалися на створення нових 56-ти робочих місць, та були отримані підприємством чотирма траншами за період з 25.05.2011р. по 01.09.2011р.; 25.05.2011р. в сумі 1620000грн, 04.07.2011р. в сумі 1258000грн, 29.07.2011р. в сумі 1258000грн, 01.09.2011р. в сумі 1264000грн. Кошти отримані з фонду загальнообов'язкового страхування були використанні підприємством для придбання товарів та основних засобів, а суми ПДВ сплачених по даних операціях були включені до податкового кредиту. Згідно з пояснювальної записки ТОВ до звіту про використання коштів отриманих на створення нових робочих місць відповідно до Постанови №527, підприємство пояснює, що кошти в сумі 5400000грн були витрачені внаслідок виконання договорів укладених позивачем з ТОВ «Волинська фабрика гофротари» за придбання лінії для виробництва картонних коробок «Martin» в сумі 600000грн та 250000грн за період з 01.06.2011р. по 04.08.2011р. (договір №02-05 від 19.05.2011р.), з іноземною компанією «Capital Industrial Machineri» за придбання обладнання по виготовленню ящика Gopfert SRE MAXI 240 в загальній сумі 2499916грн за період з 06.06.2011р. по 14.09.2011р. (зовнішньоекономічний контракт №01/05 від 17.05.2011р.), з ТОВ «Енергомонтажвентиляція» за виконання будівельних робіт в загальній сумі 2050000грн за період з 05.08.2011р. по 13.12.2011р. (договори №27/07 від 27.07.2011р. та №5/12.11 від 05.12.211р.), з ТОВ «СІМ» за виконання будівельних робіт в сумі 65084грн (договір №27/07 від 27.07.2011р.).

Підприємствами з якими ТОВ укладало вищенаведені договори було виписано на адресу позивача наступні податкові накладні: №222 від 04.08.2011р. на суму 250000грн, в тому числі ПДВ – 41666,67грн за договором з ТОВ «Волинська фабрика гофротари», накладні №14 від 05.08.2011р. на суму 590000грн, в тому числі ПДВ – 98333,34грн, №11 від 07.09.2011р. на суму 590000грн, в тому числі ПДВ – 98333,34грн, №2 від 04.10.2011р. на суму 590000грн, в тому числі ПДВ – 98333,34грн, №16 від 08.12.2011р. на суму 65000грн, в тому числі ПДВ – 10833,33грн, №21 від 13.12.2011р. на суму 150000грн, в тому числі ПДВ – 25000грн за наслідками договору з ТОВ «Енергомонтажвентиляція», накладні №1 від 08.12.2011р. на суму 65000грн, в тому числі ПДВ – 10833,33грн, №3 від 22.12.2011р. на суму 84грн, в тому числі ПДВ – 14грн за наслідками договору з ТОВ «СІМ». Крім цього, згідно укладеного між позивачем та з іноземною компанією «Capital Industrial Machineri» зовнішньоекономічного контракту №01/05 від 17.05.2011р. при імпорті товарів, ТОВ сплачено на митниці ПДВ в сумі 244969,73грн (ВМД №6701 від 02.11.2011р. на суму поставки 1202506,68грн та в сумі 303884,70грн (ВМД №7693 від 08.12.2011р.) на суму поставки 1496332,46грн.

Відповідно до п.11 Постанови №527 кошти, спрямовані на виконання програм, класифікуються як капітальні трансферти. Визначення капітальних трансфертів наведене в «Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету», затвердженої наказам Державного казначейства України від 25.11.2008р. №495, капітальні трансферти - це невідплатні односторонні платежі органів управління, які не ведуть до виникнення або погашення фінансових вимог. Вони передбачені на придбання капітальних активів, компенсацію втрат, пов'язаних з пошкодженням основного капіталу, або збільшення капіталу одержувачів бюджетних коштів. До цієї категорії включаються також трансфертні платежі підприємствам для покриття збитків, акумульованих ними протягом кількох років або таких, які виникли в результаті надзвичайних обставин. Капітальними трансфертами вважаються невідплатні, безповоротні платежі, які мають одноразовий і нерегулярний характер як для надавача (донора), так і для їх отримувача (бенефіціара). Кошти, що виділяються з бюджету як капітальні трансферти, мають цільове призначення.

В абз.«а» пп.14.1.81 п.14.1 ст.14 ПК України є визначення терміна "капітальні інвестиції", а це - господарські операції, що передбачають придбання будинків, споруд, інших об'єктів нерухомої власності, інших основних засобів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації відповідно до норм ПК України. Разом з тим, кошти, що виділяються з бюджету як капітальні трансферти підприємствам (установам, організаціям), зокрема, на придбання об'єкта інвестування (основного засобу, нематеріального активу), мають цільове призначення.

Підпунктом 135.5.10 п.135.5 ст.135 ПК України визначено, що суми дотацій, субсидій, капітальних інвестицій із фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або бюджетів, отримані платником податку, включаються до інших доходів платника такого податку.

Порядок оподаткування таких доходів визначається п.137.2 ст.137 ПК України, який визначає, що доходом у разі отримання коштів цільового фінансування з фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або бюджетів визнається сума коштів, що дорівнює частині амортизації об'єкта інвестування (основних засобів, нематеріальних активів), пропорційній долі отриманого платником податку з бюджету або за рахунок кредитів, залучених Кабінетом Міністрів України, цільового фінансування капітальних інвестицій у загальній вартості таких інвестицій в об'єкт. Відповідно до п.144.1 ст.144 розділу ІІІ ПК України амортизації підлягають капітальні інвестиції, отримані платником податку з бюджету, у вигляді цільового фінансування на придбання об'єкта інвестування (основного засобу, нематеріального активу) за умови визнання доходів пропорційно сумі нарахованої амортизації по такому об'єкту відповідно до положень пп.137.2.1 п.137.2 ст.137 ПК України.

Як вбачається із вищенаведеного та матеріалів справи позивач використовував кошти, отримані на створення нових робочих місць для придбання основних засобів та послуг, що підтверджується розрахунками здійсненими ним з наступними контрагентами: ТОВ «Волинська фабрика гофротари», іноземною компанією «Capital Industrial Machineri», ТОВ «Енергомонтажвентиляція», ТОВ «СІМ». Включені ним суми ПДВ, сплачені у зв'язку з такими витратами були віднесені до складу податкового кредиту.

В п.198.1 ст.198 ПК України зазначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.3 вищезгаданої статті визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 ПК України, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 ПК України, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що бюджетні кошти мають цільове призначення і надаються суб'єктам підприємницької діяльності для придбання капітальних активів, компенсації втрат, пов'язаних з пошкодженням основного капіталу, або збільшення капіталу і не можуть включатися до валового доходу платників податку, оскільки їх одержання спрямоване на реалізацію програм соціально-економічного розвитку держави.

Отже, якщо придбання основних засобів або їх ремонт провадяться не за рахунок платника податку, а за рахунок сум капітальних інвестицій чи капітальних трансфертів, що отримані таким платником з бюджету та мають цільове призначення, то в цілях оподаткування суми ПДВ, сплачені у зв'язку з такими витратами, не можуть бути включені до складу податкового кредиту.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції приходить до переконання про безпідставність позовних вимог ТОВ про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, оскільки відповідач при прийнятті спірних рішень діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Моделпак» залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2012 року – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя В.Я. Качмар

Суддя В.С. Затолочний

Суддя О.І. Мікула

Повний текст виготовлений 25 червня 2013 року.