Рішення № 32128993, 21.05.2013, Приморський районний суд м. Маріуполя

Справа № 0541/6162/2012

Провадженя № 2/266/99/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.05.2013 року м. Маріуполь

Приморський районний суд м. Маріуполя Донецької області у складі :

головуючого судді Шишиліна О.Г.,

при секретарі Матус Т.В.,

позивача ОСОБА_1

представників позивача ОСОБА_2, ОСОБА_3

відповідача ОСОБА_4

представника третьої особи Ніколенко М.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, третя особа Публічне акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний банк" про визнання права власності на 1/2 частку будинку та 1/2 частку земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі Позивач) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 (далі Відповідач) третя особа Публічне акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний банк» про визнання права власності на 1/2 частку будинку та 1/2 частку земельної ділянки, вказуючи на те, що з 10 жовтня 2002 перебуває в шлюбі з Відповідачем. Після реєстрації шлюбу вони з відповідачем переїхали жити в його будинок по АДРЕСА_2, і проживали з ним однією сім'єю, а потім, - після народження доньки ОСОБА_6, тобто 08.03.2004 року, вона, Відповідач та донька були в цьому будинку прописані (зареєстровані). В травні 2006 року Відповідач розділив майно зі своєю першою дружиною ОСОБА_7 (шлюб був розірваний 08.08.2002г.), про що у нотаріуса було складено відповідний Договір від 03.05.2006 р. За цим договором у власність Відповідача перейшов житловий будинок АДРЕСА_2 з усіма прибудовами, та земельна ділянка за № 62 «в» площею 0,0480 га, розташований по АДРЕСА_2. Вважає, що оскільки житловий будинок із земельною ділянкою перейшов до Відповідача в період їхнього шлюбу тому це майно є їхньою спільною сумісною власністю і вона має право власності на половину вищевказаного будинку, що має бути підтверджено судовим рішенням. В даний час до Відповідача по справі є претензії з боку Першого Українського Міжнародного панку» з приводу неповернення кредиту, отриманого чоловіком під заставу майна, в тому числі, під заставу всього будинку. Таким чином вважає, що може бути позбавлена разом з малолітньою донькою житла. Просить визнати за нею право власності на 1/2 частина будинку АДРЕСА_2 з усіма прибудовами, і визнати право власності на 1/2 частку земельної ділянки за № 62 «в» площею 0,0480 га. розташованій по АДРЕСА_2. Зняти арешт з належної їй 1/2 частки будинку АДРЕСА_2 з усіма прибудовами, і 1/2 частки земельної ділянки за № 62 «в» площею 0,0480 га, розташованій по АДРЕСА_2

Позивач та її представники під час розгляду справи підтримали обставини викладені у позовній заяві, однак змінили заявлені у позові вимоги, а саме просили розділити житловий будинок, загальною площею 408,9 кв. м, розташований за адресою вул. АДРЕСА_2, з усіма прилеглими до нього допоміжних спорудами між Позивачем та Відповідачем шляхом присудження кожному 1/2 ідеальної частки від складу майна, без виділення часток в натурі. Визнати за Позивачкою право власності на 1/2 частку земельної ділянки, площею 0,0480 га, розташованої за адресою вул. АДРЕСА_2, без розділу ділянки в натурі та визначення меж. Зняти арешт з належної Позивачу 1/2 частки домоволодіння розташованого за адресою вул. АДРЕСА_2. Призупинити виконавчі дії по реалізації домоволодіння №62 за адресою АДРЕСА_2

Відповідач під час розгляду справи позовні вимоги визнав, пояснив, що вимоги Позивачки є результатом майнової та трудової участі Позивачки у побудові будинку і його внутрішнього облаштування, оскільки на момент, коли вони почали спільне проживання в спірному будинку, будинок практично не був придатний до проживання. Всі роботи по облаштуванню будинку технікою і меблями здійснювалося за їх загальний рахунок. Також, у 2006 році ним з дружиною від першого шлюбу було укладено договір розділу майна. За умовами даного договору в рахунок переходу до нього у власність спірного домоволодіння та інших майнових прав він здійснив ряд матеріальних виплат на користь ОСОБА_7, а також взяв на себе зобов'язання здійснювати деякі виплати надалі, які здійснювалися за їх спільні з Позивачкою. За період їхнього з позивачкою спільного проживання спірний будинок був істотно збільшений та дорожче. Зазначив, що Позивачка насамперед є його дружина, жінка з якою прожив більше 10 років, яка разом з ним будувала спірний будинок, витратила величезну кількість часу та сил на його облаштування, яка народила йому доньку. Вважає, що рішення у справі ніяк не вплине на обсяг прав третьої особи. Заявлені Позивачем вимоги є законними і обґрунтованими.

Представник третьої особи ПАТ "Перший Український Міжнародний банк" під час розгляду справи просив у задоволені позову відмовити повністю, зазначивши, що між ЗАТ «Донгорбанк», правонаступником якого є ПАТ "Перший Український Міжнародний банк" та Відповідачем був укладений кредитний договір, в забезпечення якого був укладений договір іпотеки, предметом якого є домоволодіння №62 за адресою АДРЕСА_2 Рішенням суду було стягнуто з Відповідача суму боргу. Рішення знаходиться на примусовому виконанні, у разі чого на вказане домоволодіння був накладений арешт та проводяться торги щодо його реалізації з метою погашення заборгованості. Вважає, що позов подано з метою перешкоджання зверненню стягнення на іпотечне майно в рамках виконавчого провадження. Доводи позивача є надуманими, оскільки вона приховує від суду, що 10.05.2006 року, надала письмову згоду Відповідачу на отримання кредиту в розмірі 300 000 доларів США та підтвердила, що вказане домоволодіння є особистою власністю Відповідача. Зазначив, що спірне домоволодіння не є спільною власністю Позивача та Відповідача, а є власністю лише Відповідача, згідно ст. 57 СК України. Просив у задоволенні позову відмовити.

Суд вислухав учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що земельна ділянка за адресою АДРЕСА_2 зареєстрована за ОСОБА_4, про що свідчить державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯГ 357376 від 03.05.2006р. виданого замість Акта ДН від 26.12.1996р. за №469 на підставі договору купівлі-продажу від 09.10.1996р. серія ААА №211038 площею 0,048 га.. (а.с.54-56, 57-58). На зазначеній земельній ділянці знаходитися домоволодіння яке зареєстровано за відповідачем ОСОБА_4, про що свідчіть свідоцтво про право власності №480 від 28.07.1998р. (а.с.59) виданого на підставі Рішення Виконкому Маріупольської міської ради №118\5 від 22.07.1998р. про затвердження акту приймання в експлуатацію жилого будинку житловою площею 98,8 кв.м. загальною 353, 1 кв.м. (а.с.82).

Як вбачається з матеріалів справи відповідач ОСОБА_4 та ОСОБА_7 перебували у шлюбі з 06.11.1982 р. по 08.08.2002р., про що сторони не заперечують.

Таким чином з урахуванням ст. 22 КпШС України, ст..60 СК України земельна ділянка та домоволодіння набуті відповідачем ОСОБА_4 і ОСОБА_7 в період їхнього шлюбу.

З Договору про розподіл майна подружжя від 03.05.2006р. посвідченого нотаріусом ОСОБА_6 зареєстрованого в реєстрі №604 (а.с.8) вбачається що житловий будинок літ «А-3» з жилою мансардою «А\М» та усіма надвірними спорудами та побудовами АДРЕСА_2 та земельна ділянка на якій розташований будинок площею 0,048 га. Перейшли у власність відповідача.

Як вбачається зі свідоцтва про одруження НОМЕР_1 від 10.10.2002р. ОСОБА_4 і ОСОБА_9 (ОСОБА_4) зареєстрували шлюб 10.10.2002р. актовий запис №769. (а.с.5).

Рішенням Приморського районного суду м. Маріуполя з ОСОБА_4 стягнуто на користь ПАТ «ПУМБ» (ЗАТ «Донгорбанк») заборгованість за кредитним договором №43 від 10.05.2006р.. в сумі 269480,30 долаврів США, 21958,40 грн., судові витрати 1820 грн.(а.с.69-70). В забезпечення зобов'язань за вказаним договором 10.05.2006р. відповідач уклав з ПАТ «ПУМБ» (ЗАТ «Донгорбанк») іпотечний договір №1/1 посвідчений нотаріусом ОСОБА_10 зареєстрованого у реєстрі №1268 згідно якого відповідачем передано в іпотеку вищезазначений будинок та земельну ділянку (а.с. 51-53).

З заяви позивача ОСОБА_1 посвідченої приватним нотаріусом ОСОБА_10 зареєстрованої в реєстрі №1262 від 10.05.2006р. вбачається, що вона дає згоду своєму чоловіку - відповідачу ОСОБА_4 на отримання кредитних коштів від ЗАТ «Донгорбанк» та підтвердила, що житловий будинок з жилою мансардою з усіма надвірними спорудами та побудовами, та земельна ділянка за адресою АДРЕСА_2 є особистою власністю ОСОБА_4 , так як вказаний жилий будинок належить йому на підставі дублікату свідоцтва про право власності на домоволодіння від 28.07.1998р. №480, та договору розподілу майна подружжя, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_6 03.05.2006р. за реєстром №604 зареєстрованого в БТІ 03.05.2006р. №5083408. З діючим законодавством про іпотеку, а також ст..572, 575, 578, 593 ЦК України, ст..60, 65 СК України вона ознайомлена.(а.с. 60).

Таким, чином документально підтверджено, що спірне майно набуто відповідачем до укладення шлюбу з позивачем, а позивач надавши заяву погодилася з належністю на праві особистої приватної власності відповідачу жилого будинку в т.ч. з жилою мансардою та земельною ділянкою.

Зазначений договір розподілу майна подружжя учасниками судового розгляду не оспорювався.

Відповідно до ч.1 ст.24 КпШС України яке в подальшому врегульовано п.1 ч.1 ст..57 СК України майно, яке належало кожному з подружжя до одруження є власністю кожного з них.

Щодо вимог розділу майна подружжя шляхом присудження по 1\2 ідеальної частки домоволодіння без виділу часток внатурі та визнання права власності 1\2 частку земельної ділянки на якій знаходиться домоволодіння у зв'язку із суттєвим збільшенням вартості майна за рахунок спільних витрат суд вважає не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.62 СК України якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно ст.. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З технічного паспорту на будинок вбачається, що 12.09.2002р. БТІ м. Маріуполя встановлено самочинно збудована нежитлова мансарда А3\М (а.с 10)

02.03.2004р. до технічного паспорту внесені зміни, щодо нежитлової мансарди А.-3\м. (а.с.15).

Рішенням колегії Приморської рай адміністрації №56 від 24.03.2004р. в будинку за адресою АДРЕСА_2 кімнати « 1-14» та « 1-15» визнано житловими, у зв'язку з чим збільшена житлова площа на 31,2 м. кВ. Зобов'язано БТІ внести зміни до генерального плану домоволодіння (а.с. 95).

Як вбачається з відмітки в паспорті позивача, місце його проживання було зареєстровано з 06.12.2002р. за адресою АДРЕСА_1 і знято з реєстрації 23.09.2008р. (а.с.23-25). В домовій книзі місце проживання позивача ОСОБА_1 зареєстровано в домоволодінні АДРЕСА_2 з 02.12.2008р. (а.с.18-21).

Таким чином з наведеного вбачається, що позивач хоча і перебував у шлюбі з позивачем, однак за адресою спірного майна постійно не проживав. З метою отримання відповідачем кредитних коштів надав нотаріально засвідчену письмову заяву, згідно якої погодився з тим, що домоволодіння в цілому (в т.ч. і житлова мансарда, яка включає житлові приміщення 1-14, 1-15) та земельна ділянка належать відповідачу на праві особистої приватної власності.

Крім того, в судовому засіданні позивач призначення експертизи для визначення вартості поліпшень будинку на які він посилається, вважає не доцільним посилаючись визнання відповідачем позову.

Враховуючи визнання відповідачем позовних вимог суд зазначає, що сторонами не визначено вартість поліпшень, які вони зробили внаслідок перебування у шлюбі, що могли б істотно збільшити вартість будинку, так само і не надано доказів вартості будинку без вказаних поліпшень на які вони посилаються.

Таким чином суд приходе до висновку, що позивачем не доведено обставин істотного збільшення вартості будинку за адресою АДРЕСА_2 внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат позивача.

Постановою від 09.04.2012р. відкрито виконавче провадження ВП №32086389 на підставі виконавчого листа №2.-146 від 20.03.2012р. на примусове стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ «ПУМБ» заборгованість за кредитним договором №43 від 10.05.2006р. в сумі 2176899,05 грн. та накладено арешт на вищезазначений будинок.(а.с.22). В забезпечення зобов'язань за вказаним договором 10.05.2006р. відповідач уклав з ПАТ «ПУМБ» (ЗАТ «Донгорбанк») іпотечний договір №1/1 посвідчений нотаріусом ОСОБА_10 зареєстрованого у реєстрі №1268 згідно якого відповідачем передано в іпотеку вищезазначений будинок та земельну ділянку (а.с. 51-53).

З урахуванням викладеного не підлягають задоволенню вимоги позивача по зняттю арешту на 1\2 домоволодіння за адресою АДРЕСА_2 та зупиненню виконавчих дій по реалізації домоволодіння, оскільки вимоги не ґрунтуються на діючому законодавстві.

Інші письмові документи долучені до справи не містять доказів встановлення зобов'язань Відповідача перед позивачем відповідно до вимог викладених у позовній заяві.

Керуючись ст.. 10, 11, 57-62, 64, 84, 88, 208, 209, 212-215, 223 ЦПК України суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволені позову ОСОБА_1 про визнання права власності на 1/2 частку будинку та 1/2 частку земельної ділянки - відмовити повністю.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Донецької області в м. Маріуполі через Приморський районний суд м. Маріуполя протягом 10 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, у разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: Шишилін О. Г.