Рішення № 32121482, 14.06.2013, Центрально-Міський районний суд м. Макіївки

Центрально-Міський районний суд м.Макіївки

буд.111 м. м. Макіївка Донецька область Україна 86108

Справа № 270/2953/13-ц

Провадження № 2-о/270/81/2013

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 червня 2013 року

Центрально-Міський районний суд міста Макіївки Донецької області в складі:

Головуючого: судді Мащенко С. В.

при секретарі: Фабаровській І. М.

за участю заявника ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань приміщення суду в місті Макіївці цивільну справу за заявою ОСОБА_1, із залученням до участі у справі в якості заінтересованих осіб: ОСОБА_2 та ПЕРШОЇ МАКІЇВСЬКОЇ ДЕРЖАВНОЇ НОТАРІАЛЬНОЇ КОНТОРИ «Про встановлення факту, що має юридичне значення», -

в с т а н о в и в:

У травні 2013 року до суду надійшла заява ОСОБА_1, із залученням до участі у справі в якості заінтересованих осіб - ОСОБА_2 та Першої Макіївської державної нотаріальної контори «Про встановлення факту, що має юридичне значення», на обґрунтування якої зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер його батько - ОСОБА_3, спадкоємцями якого є він та його сестра ОСОБА_2 Після смерті батька відкрилась спадщина у вигляді двокімнатної квартири, розташованої за адресою: 86150, АДРЕСА_1. Батько з невідомих йому причин за своє життя не зареєстрував договір купівлі-продажу квартири у КП «БТІ міста Макіївки». Задля прийняття спадщини він звернувся до Першої Макіївської нотаріальної контори, де була заведена спадкова справа, зареєстрована у спадковому реєстрі за № 42428916. Він зібрав всі необхідні для оформлення спадкових прав документи, проте державний нотаріус не може йому видати свідоцтво про право на спадщину за законом, оскільки договір купівлі-продажу квартири не зареєстровано в установленому законом порядку, правовстановлюючі документи на квартиру відсутні. Обставин, які б вказували, що спадкодавець ОСОБА_3 за життя набув або володів двокімнатною квартирою, розташованою за адресою: 86150, АДРЕСА_1, - неправомірно немає. Його батько придбав цю квартиру на підставі договору купівлі-продажу, отримав на неї будинкову книгу, технічний паспорт, володів та користувався квартирою в повному обсязі: постійно проживав, сплачував комунальні послуги, робив ремонтні роботи. Право власності батька на цю квартиру ніким не оспорювалось та не заперечувалось. Крим нього та його сестри як спадкоємців батька інших претендентів на це майно немає. Просив встановити факт належності на момент смерті на праві приватної власності ОСОБА_3, померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 року, двокімнатної квартири, розташованої за адресою: 86150, АДРЕСА_1, загальною площею 45,70 м2, житловою - 27,30 м2.

Заявник ОСОБА_1 у судовому засіданні заяву підтримав у повному обсязі та надав пояснення, аналогічні змісту заяви. Просив встановити факт належності на момент смерті на праві приватної власності ОСОБА_3, померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 року, двокімнатної квартири, розташованої за адресою: 86150, АДРЕСА_1, загальною площею 45,70 м2, житловою - 27,30 м2.

Заінтересована особа ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилась, про місце та час розгляду справи була сповіщена своєчасно та належним чином, надала суду заяву, зареєстровану за вхідним № 12297/13-вх від 06.06.2013 року, про розгляд справи за її відсутності.

Представник заінтересованої особи - Першої Макіївської державної нотаріальної контори у судове засідання також не з'явився, про місце та час розгляду справи був сповіщений своєчасно та належним чином, надав суду заяву, зареєстровану за вхідним № 11342/13-вх від 24.05.2013 року, про розгляд справи за їх відсутності, зазначивши, що просять ухвалити рішення згідно зібраних в судовому засіданні доказів.

Відповідно до частини 2 статті 158 Цивільного процесуального кодексу України особи, які беруть участь у справі, мають право заявити клопотання про розгляд справи за їх відсутності. Про наявність такого клопотання у заінтересованих осіб по справі свідчать їх відповідні заяви, що містяться в матеріалах справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги те, що підстав для визнання необхідним давання ними особистих пояснень не має, суд вважає за можливе розглянути справу у їх відсутність.

Повно та всебічно з'ясувавши всі обставини справи, на які заявник посилався як на підставу своїх вимог, перевіривши їх доказами, що досліджені у судовому засіданні й відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, а саме: вислухавши пояснення заявника та дослідивши матеріали справи, що містять письмові докази по справі, - суд вважає, що заява ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до Свідоцтва про народження (серії НОМЕР_1), виданого 04.04.1972 року Кіровським районним ЗАГС міста Макіївки, ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 року, про що в книзі реєстрації актів про народження зроблено запис № 366. Його батьком зазначено ОСОБА_3 (а. с. 6).

Зі Свідоцтва про смерть (серії НОМЕР_2), виданого Міським відділом реєстрації актів цивільного стану Макіївського міського управління юстиції Донецької області ІНФОРМАЦІЯ_1 року убачається, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року у віці 67 років, про що в Книзі реєстрації смертей ІНФОРМАЦІЯ_1 року зроблено відповідний актовий запис за № 34 (а. с. 7).

Згідно Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 9683776 від 17.05.2007 року зареєстрована спадкова справа із номером у спадковому реєстрі 42428916 та номером у нотаріуса 399 щодо спадкодавця ОСОБА_3 (а. с. 8).

Відповідно до Договору купівлі - продажу квартири від 16.11.2006 року (серії ВЕІ № 313530), посвідченого приватним нотаріусом Макіївського міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрованого у реєстрі за № 4619, ОСОБА_3 придбав у ОСОБА_6 двокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 9).

Витягом з державного реєстру правочинів № 3175022 від 16.11.2006 року передбачено, що приватний нотаріус ОСОБА_5 о 17 годині 59 хвилин 16.11.2009 року зареєструвала зазначений правочин відповідно до вимог діючого цивільного законодавства (а. с. 11).

Згідно технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_1, виготовленого 09.10.2006 року КП «БТІ міста Макіївки», власником зазначеної квартири є ОСОБА_6 (а. с. 10).

Відповідно до будинкової книги для прописки громадян, які проживають в квартирі АДРЕСА_1, за зазначеною адресою зареєстровані ОСОБА_7 та ОСОБА_1 (а. с. 12 - 14).

Під час розгляду заяви ОСОБА_1 суд виходить з того, що з огляду на положення пункту 5 частини другої статті 234 та частини першої та другої статі 256 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року - встановлення фактів, що мають юридичне значення здійснюється судом в порядку окремого провадження.

Положення частини першої статті 234 Цивільного процесуального кодексу України передбачають, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Положеннями частини першої статті 256 Цивільного процесуального кодексу України передбачений перелік фактів, які підлягають встановленню в порядку окремого провадження.

З огляду на положення частини другої статті 256 Цивільного процесуального кодексу України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Як убачається з положень пункту 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31 березня 1995 року наведений у нормах Цивільного процесуального кодексу України перелік фактів, які встановлюються судом, не є вичерпним. Суд може встановлювати й інші факти, що мають юридичне значення, наприклад, факти володіння будівлею на праві приватної власності.

Згідно до роз'яснень, що містяться у пункті 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30 травня 2008 року якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім'єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року тощо.

Тотожні за своїм юридичним змістом роз'яснення містяться також у пункті 9 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» № 24 - 753/0/4 - 13 від 16 травня 2013 року.

Відповідно до положень пункту 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» відносини спадкування регулюються правилами Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР від 18 липня 1963 року.

Виходячи з того, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, то виниклі спадкові відносини повинні регулюватись нормами Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до положень частини першої статті 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов'язків /спадщини/ від фізичної особи, яка померла /спадкодавця/, до інших осіб /спадкоємців/.

Положеннями частини першої статті 1218 Цивільного кодексу України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Як роз'яснив Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ у пункті 3.1. свого Листа «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

З огляду на положення частини першої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини /пункт 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України/.

Згідно до положень частини першої статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом /частина перша статті 334 Цивільного кодексу України у редакції чинній на дату укладання договору купівлі - продажу від 16.11.2006 року/.

Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації /частина четверта статті 334 Цивільного кодексу України у редакції чинній на дату укладання договору купівлі - продажу від 16.11.2006 року та дату відкриття спадщини/.

На необхідності звертання уваги на зміну редакції частини четвертої статті 334 Цивільного кодексу України та інших норм цивільного законодавства і застосування редакції закону, яка діяла на час виникнення права у самого спадкодавця та на час відкриття спадщини наголошує Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ у пункті 3.1. свого Листа «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування».

При цьому, розглядаючи заяву ОСОБА_1, суд виходить з того, що відповідно до положень статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» від 01 липня 2004 року /у редакції чинній на дату укладання договору купівлі - продажу від 16.11.2006 року/ державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень /далі - державна реєстрація прав/ - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Положеннями пункту 1 частини першої статті 4 зазначеного вище Закону передбачено, що обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, а саме право власності на нерухоме майно.

Таким чином, не здійснення ОСОБА_3 дій, спрямованих на проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно у вигляді квартири за АДРЕСА_1 свідчить про відсутність у нього підстав виникнення відповідних цивільних прав на це майно і, як наслідок, неможливість його включення до складу спадщини.

Крім того, суд приймає до уваги роз'яснення, що містяться у пункті 17 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», а саме суди повинні мати на увазі, що факт володіння громадянином жилим будинком на праві власності встановлюється судом, якщо у заявника був правовстановлюючий документ на цей будинок, але його втрачено і немає можливості підтвердити наявність права власності не в судовому порядку.

При цьому, як убачається з матеріалів справи заявник має правовстановлюючий документ на зазначене ним нерухоме майно у вигляді відповідного договору купівлі - продажу від 16.11.2006 року.

Більш того, суд враховує роз'яснення, котрі містяться у пункті 3.3. Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», якими передбачено, що після набуття чинності Цивільним кодексом з 01 січня 2004 року встановлення факту володіння особою будинком на праві власності в порядку окремого провадження не допускається. Таким чином, не підлягає застосуванню судами пункт 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», яким передбачено встановлення факту володіння громадянином жилим будинком на праві власності, якщо власником було втрачено правовстановлюючий документ на цей будинок і немає можливості підтвердити наявність права власності не в судовому порядку.

З огляду на наведені обставини справи та норми права суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про встановлення факту приналежності нерухомого майна.

На підставі викладеного, та керуючись статтями 11, 1216 та 1218 Цивільного кодексу України, Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31 березня 1995 року, Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30 травня 2008 року, Листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» № 24 - 753/0/4 - 13 від 16 травня 2013 року, статтями 4, 8, 10, 11, 38, 58, 60, 61, 76, 158, 208, 209, 212 - 215, 218, 223, 234, 256, 292, 294, 296 Цивільного процесуального кодексу України, -

в и р і ш и в:

У задоволенні заяви ОСОБА_1, із залученням до участі у справі в якості заінтересованих осіб: ОСОБА_2 та ПЕРШОЇ МАКІЇВСЬКОЇ ДЕРЖАВНОЇ НОТАРІАЛЬНОЇ КОНТОРИ «Про встановлення факту, що має юридичне значення» відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Центрально-Міський районний суд міста Макіївки шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, в той же строк з дня отримання його копії.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо її не було подано, а у разі її подання - після розгляду справи апеляційним судом, якщо його не скасовано судом апеляційної інстанції.

Вступну та резолютивну частини рішення було ухвалено, складено шляхом комп'ютерного набору та підписано суддею у нарадчій кімнаті 14.06.2013 року

Повний текст рішення було виготовлено та підписано суддею 19.06.2013 року.

Суддя: С. В. Мащенко