Ухвала суду № 32120654, 27.06.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 1005/5640/2012 Головуючий у І інстанції Борець Є.О.Провадження № 22-ц/780/2249/13 Доповідач у 2 інстанції Матвієнко Ю.О.Категорія 26 27.06.2013

УХВАЛА

Іменем України

27 червня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого - судді : Волохова Л.А.,

суддів Матвієнко Ю.О., Мельника Я.С.,

при секретарі Баліну П.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13 лютого 2013 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства «БМ Банк» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення боргу за кредитним договором, зустрічним позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «БМ Банк», третя особа - ОСОБА_3, про визнання кредитного договору недійсним та зустрічним позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «БМ Банк», третя особа - ОСОБА_2, про визнання договору поруки припиненим,

ВСТАНОВИЛА:

В червні 2012 року ПАТ «БМ Банк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що 29 серпня 2008 року між ВАТ «БМ Банк», правонаступником якого є ПАТ «БМ Банк», та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу грошові кошти в розмірі 75 990,00 доларів США зі сплатою 14% річних на поточні потреби з терміном остаточного повернення кредиту - 26 серпня 2033 року, а відповідач зобов»язався їх прийняти, належним чином використати та повернути позивачу в строк та на умовах, передбачених договором. З метою забезпечення виконання ОСОБА_2 умов кредитного договору, між ВАТ «БМ Банк» та ОСОБА_3 29 серпня 2008 року було укладено договір поруки, відповідно до умов якого остання поручилася перед банком відповідати за зобов»язаннями ОСОБА_2 в разі їхнього ним порушення. Банк свої обов»язки за кредитним договором виконав повністю, натомість відповідач ОСОБА_2 зобов»язання по поверненню кредиту та сплаті процентів в строк, передбачений п.п. 3.4., 3.5., 5.1. кредитного договору, належним чином не виконував, внаслідок чого в нього за договором утворилася заборгованість, розмір якої станом на 27 березня 2012 року становить 110 449 доларів США 43 центи, що за курсом НБУ дорівнює 882 049 грн. 15 коп. Заборгованість складається з простроченої заборгованості по кредиту в розмірі 1 385,08 дол. США, що дорівнює 11 061,25 грн., строкової заборгованості за кредитом в розмірі 74 459,31 дол. США, що дорівнює 594 632,05 грн., строкової заборгованості за процентами в розмірі 805,40 дол. США., що дорівнює 6 431,92 грн., простроченої заборгованості за процентами в розмірі 25 642,98 дол. США., що дорівнює 204 784,84 грн., пені в розмірі 6 878,06 дол. США., що дорівнює 54 928,19 грн., 3% річних в розмірі 1 278,60 дол. США., що дорівнює 10 210,9 грн. Враховуючи викладене, позивач просив суд стягнути з відповідачів, як солідарних боржників, на свою користь заборгованість за кредитним договором в розмірі 882 049 грн. 15 коп., а також понесені по справі судові витрати в розмірі 3219 грн.

Під час розгляду справи позивачем було збільшено розмір позовних вимог в частині розміру заборгованості за кредитним договором до 937 729 грн. 97 коп., які він просив стягнути з відповідачів на свою користь.

Відповідач ОСОБА_2 подав до суду зустрічний позов про визнання укладеного між ним та ВАТ «БМ Банк» 29 серпня 2008 року кредитного договору недійсним з підстав його невідповідності вимогам діючого цивільного законодавства. Зокрема посилався на те, що під час його укладання банк порушив вимоги законодавства про захист прав споживачів, не надавши позивачу в повному обсязі інформацію про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість споживчого кредиту з урахуванням вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань позичальника, не попередив позивача про можливість дострокового повернення кредиту та його умови. Крім того, на момент укладання між сторонами договору кредиту банк не мав індивідуальної ліцензії на надання та отримання кредиту в іноземній валюті, що в сукупності, на думку ОСОБА_2, є підставою для визнання кредитного договору, укладеного між сторонами 29 серпня 2008 року, недійсним.

Відповідач ОСОБА_3 також звернулась до суду з зустрічним позовом, в якому просила визнати договір поруки, укладений між нею та ВАТ «БМ Банк» 29 серпня 2008 року, припиненим з підстав, передбачених ч. 4 ст. 559 ЦК України.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13 лютого 2013 року позов ПАТ «БМ Банк» задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «БМ Банк» борг за кредитним договором в розмірі 937 729 грн. 97 коп. та судовий збір в розмірі 3219 грн. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.

Додатковим рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12 квітня 2013 року відмовлено в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ПАТ «БМ Банк» про стягнення заборгованості та задовільнити його зустрічний позов про визнання недійсним кредитного договору, укладеного 29 серпня 2008 року між ним та банком.

Заслухавши доповідь доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 29 серпня 2008 року між ВАТ «БМ Банк», правонаступником якого є ПАТ «БМ Банк», та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу грошові кошти в розмірі 75 990,00 доларів США зі сплатою 14% річних на поточні потреби з терміном остаточного повернення кредиту - 26 серпня 2033 року, а відповідач зобов»язався їх прийняти, належним чином використати та повернути позивачу в строк та на умовах, передбачених договором.

В той же день, 29 серпня 2008 року, з метою забезпечення виконання ОСОБА_2 умов кредитного договору, між ВАТ «БМ Банк» та ОСОБА_3 було укладено договір поруки, відповідно до умов якого остання поручилася перед банком відповідати за зобов»язаннями ОСОБА_2 в разі їхнього ним порушення.

Також встановлено, що банк свої зобов»язання за кредитним договором виконав повністю, натомість відповідач ОСОБА_2 зобов»язання по поверненню кредиту та сплаті процентів в строк, передбачений п.п. 3.4., 3.5., 5.1. кредитного договору, належним чином не виконував, внаслідок чого в нього за договором утворилася заборгованість, що підтверджується наявними в справі письмовими доказами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов»язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов»язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Враховуючи те, що ОСОБА_2 умови договору в частині повернення кредиту та сплати відсотків за користування ним порушив, що підтверджується наявними в справі доказами, законним та обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про задоволення позову ПАТ «БМ Банк» та стягнення з ОСОБА_2, як боржника, та ОСОБА_3, як поручителя, в солідарному порядку на користь позивача заборгованості за кредитним договором у визначеному позивачем розмірі.

Погоджується колегія суддів і з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 про визнання недійсним кредитного договору, укладеного між ним та банком, в зв»язку з відсутністю підстав для визнання даного правочину недійсним.

Зокрема, доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про незаконність використання банком іноземної валюти в якості засобу платежу, як підставу для визнання недійсним кредитного договору, спростовуються наступним.

Відповідно до ч. 3 ст. 533 ЦК України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Згідно ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" встановлено, що Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом. Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного кредитування. Крім того листом НБУ від 07.12.2009 року за № 13-210/7871-22612 роз'яснено, що згідно вимог підпункту «в» пункту 4 статті 5 Декрету, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, на сьогодні законодавець не визначив межі термінів і сум надання/одержання кредитів в іноземній валюті.

Таким чином, операція з надання банками кредитів в іноземній валюті не потребує індивідуальної ліцензії. За відсутності нормативних умов для застосування режиму індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій, єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті згідно вимог ст. 5 Декрету - є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманих у встановленому порядку.

При цьому з матеріалів справи вбачається, що 03 лютого 2006 року ТОВ «БМ Банк» отримало банківську ліцензію на право здійснювати банківські операції (а.с.94), а 23 травня 2007 року - дозвіл на здійснення валютних операцій з додатком до дозволу (а.с.95-97).

Враховуючи викладене, доводи апелянта про порушення ПАТ «БМ Банк» вимог діючого законодавства наданням кредиту не в гривнях, а в іноземній валюті, є необґрунтованими, а тому колегією суддів до уваги не беруться. Крім того, зі змісту кредитного договору вбачається, що ОСОБА_2 погодився з умовами договору, в тому числі з валютою кредитування, що підтверджується його особистим підписом, вчиненим на договорі.

Доводи апеляційної скарги про порушення банком умов законодавства про захист прав споживачів ненаданням ОСОБА_2 перед укладанням кредитного договору інформації щодо умов кредитування, колегією суддів відхиляються за їхньою необґрунтованістю, оскільки кредитний договір підписаний особисто ОСОБА_2, що свідчить про його згоду та ознайомлення з усіма умовами договору.

Інших доводів, які б спростували законність і обґрунтованість ухваленого судом першої інстанції рішення, апеляційна скарга ОСОБА_2 не містить.

Додаткове рішення суду про відмову у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 про визнання договору поруки припиненим колегією суддів не перевіряється, оскільки не є предметом апеляційного оскарження.

Таким чином, оскільки судом першої інстанції повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи, дана належна правова оцінка доказам, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а ухвалене рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13 лютого 2013 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий :

Судді :