Ухвала суду № 3211971, 29.01.2009, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2009 року. м. Львів

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду

в складі: головуючого-судді Пліша М.А.,

суддів Шавеля Р.М.,

Каралюса В.М.,

при секретарі Ступницькій Г.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу

за апеляційною скаргоюУжгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській області

на постанову господарського суду Закарпатської області від 19 лютого 2008 р. у справі № 5/367-А

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Коватехбуд»

доУжгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській області

проскасування акту податкового органу, -

в с т а н о в и л а:

товариство з обмеженою відповідальністю «Коватехбуд» звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській області в якому просив скасувати прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення від 05.12.2007 р. №546-23-0/33925714/10/23.

Постановою господарського суду Закарпатської області від 19 лютого 2008 р. позовні вимоги задоволено, скасовано прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення від 05.12.2007 р. №546-23-0/33925714/10/23.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції Ужгородська міжрайонна державна податкова інспекція у Закарпатській області оскаржила його в апеляційному порядку, вважає, що постанов прийнята з порушенням норм матеріального права.

В апеляційній скарзі зазначає, що відповідачем була проведена виїзна планова перевірка позивача за наслідками якої було складено відповідний акт з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 31.01.2006 р. по 30.06.2007 р. на підстав якого прийнято оскаржене позивачем податкове повідомлення-рішення, яким позивачу донараховано податок на прибуток та штрафні санкції.

В п.п. 4.3.1 п.4.3. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» чітко визначено підстави застосування непрямих методів для визначення суми податкових зобовязань. В даному випадку під час перевірки ТзОВ «Коватехбуд» такі підстави застосування непрямих методів відсутні і не було необхідності в застосування таких методів, так як позивач приймав участь у конкурсі і отримав тендер на виконання робіт (надання послуг) по реконструкції правобережної дамби річки Тиса. Фінансування цього замовлення проводилось за рахунок бюджетних коштів. Згідно актів приймання цих робіт виконувались послуги по перевезенню грунту до 2 км., послуги по плануванню укосів та послуги по розробленню грунту. Вартість цих послуг вказана в актах приймання робіт. У відповідності до п.п. 1.2.2. п.1.2 Наказу Державного комітету будівництва архітектури та житлової політики України від 27.08.2000 р. №174 «Про затвердження Правил визначення вартості будівництва (ДБН Д.1.1-1-2000) підприємства будь-якої форми власності яке надає будівельні послуги фінансування яких здійснюється із залученням бюджетних коштів в обовязковому порядку зобовязано складати кошторис. Кошторис може бути приблизним або твердим. Якщо в договорі не зазначено інше, його вважають твердим. У разі перевищення твердого кошторису всі витрати несе підрядчик, і підрядник не має права порушувати питання про збільшення , замовник про зменшення твердого кошторису. Коли після укладення ДКБ істотно зросли ціни на матеріали, обладнання або вартість послуг підрядник вправі домагатись збільшення кошторису. Для виконання транспортних послуг по перевезенню грунту до 2 км., послуг по плануванню укосів та послуг по розробленню грунту , які надавались , виконувались на обєкті . позивачем укладено усні угоди з приватними підприємцями (платниками єдиного податку). Акти виконаних робіт по цих послугах оформлені з порушенням Наказу Державного комітету України з будівництва та архітектури №237/5 від 21.06.2002 р. «Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві». Вартість послуг з перевезення грунту, послуг по плануванню укосів та послуг по розробленню грунту в обовязковому порядку повинна відповідати загальнодержавним будівельним кошторисним нормативам. У випадку зміні ціни на послугу, така зміна повинна бути узгоджена із замовником розпорядником бюджетних коштів та у випадку можливості внесення таких змін в кошторисі, змінюється загальна кошторисна вартість відповідно до встановлених державних нормативів.

За результатами перевірки встановлено, що позивач отримало послуги по перевезенню грунту до 2 км., послуг по плануванню укосів та послуг по розробленню грунту , які надавались приватними підприємцями (платниками єдиного податку) . що не відповідають рівню звичайних цін, що діяли на дату такого придбання.

Згідно п.п.1.20.2 п.1.20 ст . 1 Закону України «про оподаткування прибутку підприємств» для визначення звичайної ціни товару. (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (робіт, послуг) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах, і на момент перевірки така інформація була. Тому вважає, що з врахуванням положень п.п.7.4.2, п.п. 7.4.3 п.7.4 ст.7 та п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств» позивач завищив валові втрати на суму 133272 грн.

Крім того перевіркою встановлено, що . що позивач в порушення п.5.1 ст.5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств» безпідставно віднесло на валові витрати вартість послуг по перевезенню грунту за 2006 р. в сумі 20000 грн. , а саме за 4 квартал.

Крім того перевіркою встановлено, що позивач в порушення вище вказаних норм включило до складу валових витрат в 2006 р. послуги з планування укосів згідно актів виконаних робіт з ПП. Копач В.І. в сумі 24890 грн.

Крім того подорожній лист - це первинний документ про облік вантажних автомобільних перевезень , а основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна та подорожні листи вантажного автомобіля. Однак позивачем списання товарно-матеріальних цінностей, а саме паливно-мастильних матеріалів використаних для роботи власного автотранспорту проводилось без врахування цих вимог. Таким чином до перевірки не надано жодного документу, який підтверджував використання автотранспортних засобів у власній господарській діяльності. Оскільки первинна транспортна документація щодо підтвердження використання вантажних автомобілів з перевезення вантажів у власній господарській діяльності в позивача відсутня, то з врахуванням положень п.п. 5.2.1 п.5.2 ст. 5, п.п.5.3.9, п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у останнього відсутні підстави для віднесення таких витрат до складу валових витрат.

Також під час перевірки податковим органом встановлено , що згідно даних бухгалтерського обліку та податкового обліку ТзОВ «Коватехбуд» за перше півріччя 2007 р. віднесено до валових витрат вартість запасних частин в сумі 13859 грн. 38 коп. Станом на 01.01.є2007 р. по даних бухгалтерського обліку обліковуються основні засоби в сумі 110853,61 грн. і нарахована амортизація становить 9516,22 грн. Таким чином позивач з врахуванням п.п. 5.2.10 п.5.2 ст.5 та п.п.8.7.1 п.8.7 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» на протязі поточного року має право віднести до складу валових витрат понесених на поліпшення основних фондів груп 2, 3, 4 чи окремих обєктів основних фондів групи 1 в сумі 10133,74 грн., тому податковим органом зменшено валові витрати позивача за перше півріччя 2007 р. у сумі 3725. 64 грн.

З врахуванням вище наведеного просить постанову суду першої інстанції скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що податковим органом , відповідачем по справі, була проведена виїзна планова перевірка позивача за наслідками якої було складено відповідний акт з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 31.01.2006 р. по 30.06.2007 р. на підстав якого прийнято оскаржене позивачем податкове повідомлення-рішення, яким позивачу донараховано податок на прибуток та штрафні санкції.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, з чим погодилась і колегія суддів, що в даній спірній ситуації , податковий орган , щодо визначення витратної частини обєкту оподаткування податком на прибуток, фактично застосував непрямі методи для визначення податкових зобовязань позивача, однак порядок застосування таких методів не було дотримано. Звичайною ціною товарів (робіт, послуг) вважається ціна , визначена сторонами договору, якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. У відповідності до п.п.1.20.8 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» . обовязок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайних цін у випадках визначених цим Законом, покладається на податковий орган. Судом першої інстанції дана вірна правова оцінка положення п.п.4.3.1, п.п.4.3.2, 4.3.5 п.4.3 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та зроблено правильний висновок, що податковий орган визначаючи фактичний обсяг отриманих товариством доходів та витрат від здійснення господарської діяльності за їх вартісною оцінкою недотримався встановленого порядку, а тому висновки відповідача будуються на припущеннях.

Крім того суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції вірно зазначено, що списання паливно-мастильних матеріалів проводилось позивачем на підставі подорожніх листів, як первинних документів, які виписувались для автомобілів, якими товариство здійснювало перевезення вантажів у межах своєї господарської діяльності, а неточності при їх заповненні не свідчать про недійсність таких документів та неможливість врахування їх при формуванні складу валових витрат. Тому вірним є висновок суду про безпідставність зменшення валових витрат позивача за 2006 р. в сумі 209043 грн.

Також колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції, що з врахуванням п.п.5.1.10 п.5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» відповідачем необгрнтовано зменшено валові витрати товариства в сумі 3725,64 грн. понесені останнім на поліпшення основних фондів.

З огляду на вище наведене колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а постанова відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Керуючись ч.3 ст. 160, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, ст.205, ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

апеляційну скаргу Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській області- залишити без задоволення, постанову господарського суду Закарпатської області від 19 лютого 2008 р.у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Коватехбуд» до Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській області про скасування акту податкового органу без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

На ухвалу може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця.

Суддя доповідач : М.А.Пліш

Судді: Р.М.Шавель

В.М.Каралюс