Ухвала суду № 32119109, 20.06.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа №212/10342/12

Головуючий у 1-й інстанції: Іщук Т.П.

Суддя-доповідач: Гонтарук В. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2013 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Гонтарука В. М.

суддів: Драчук Т. О. Полотнянка Ю.П.

при секретарі судового засідання: Ковальчук О.В.

за участю представника відповідача: Комлєвої О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області на постанову Ленінського районного суду м.Вінниці від 22 серпня 2012 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області про визнання неправомірними дії щодо відмови в задоволенні скарги про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження, скасування постанови про закінчення виконавчого провадження , -

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до постанови Ленінського районного суду м.Вінниці від 22 серпня 2012 року задоволено частково даний адміністративний позов. Визнано неправомірними дії начальника Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області щодо відмови в задоволенні скарги ОСОБА_3 про скасування постанови від 26 червня 2012 року про закінчення виконавчого провадження у справі №2-а-3346/11 та скасовано постанову начальника Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області від 12 липня 2012 року. Скасовано постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області Комлєвої про закінчення виконавчого провадження від 26 червня 2012 року при примусовому виконанні виконавчого листа №2-а-3346/11, виданого 07 вересня 2011 року Ленінським районним судом м. Вінниці. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вищевказану постанову та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні даного позову.

Мотивами апеляційної скарги особа, яка її подала, зазначає порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також невідповідність висновків суду обставинам справи та неповне з"ясування обставин, що мають значення для справи.

Представник відповідача в судовому засіданні 20 червня 2013 року апеляційну скаргу підтримала у повному обсязі, просила вимоги, що в ній викладені, задовольнити.

Позивач до суду не прибув, однак в поданій заяві (вх.№167656/3 від 19 червня 2013 року просив розглядати справу за його відсутності.

Відповідно до ч.4 ст.196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

За таких обставин, а також враховуючи, що судом участь позивача в судовому засіданні не визнавалась обов"язковою, колегія суддів прийшла до висновку щодо можливості апеляційного розгляду справи за його відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.

Відповідно до фактичних обставин справи, 07 вересня 2011 року Ленінським районним судом м. Вінниці видано виконавчий лист №2-а-3346/11 про зобов"язання Головного управління праці і соціального захисту населення Вінницької міської ради провести перерахунок та виплатити ОСОБА_3 щорічну разову допомогу на оздоровлення за 2011 рік відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з розрахунку п"яти мінімальних розмірів заробітної плати на момент виплати, затверджених Верховною Радою України із врахуванням вже отриманих ним коштів.

22 вересня 2011 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області Комлєвою О.М. відкрито виконавче провадження.

26 квітня 2012 року згідно з ухвалою Ленінського районного суду м. Вінниці від 28 листопада 2011 року замінено сторону виконавчого провадження з Головного управління праці і соціального захисту населення Вінницької міської ради на Департамент праці і соціального захисту населення Вінницької міської ради.

23 травня 2012 року державним виконавцем направлена боржнику вимога про виконання рішення суду.

07 червня 2012 року боржник повідомив державного виконавця про неможливість повного виконання рішення суду у зв"язку з відсутністю відповідного фінансування.

26 червня 2012 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.

Не погоджуючись із винесеною постановою, позивач звернувся до суду з даними позовними вимогами.

Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відсутність належного фінансування не може впливати на право позивача на отримання коштів. Окрім того, на думку суду першої інстанції, відповідач не вжив всіх передбачених законом заходів щодо виконання виконавчого листа №2-а-3346/11.

За змістом ч.1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судовому рішенні, колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду дійшла висновку про безпідставність апеляційної скарги та законність рішення суду першої інстанції, з огляду на таке.

Умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначено Законом України "Про виконавче провадження".

Так, відповідно до частини 1 статті 49 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі по тексту - Закон) підставами для закінчення підготовчого провадження є:

1) визнання судом відмови стягувача від примусового виконання рішення суду;

2) визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником у процесі виконання;

3) смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов"язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва;

4) скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню;

5) письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі;

6) закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення;

7) передачі виконавчого документа ліквідаційній комісії (або ліквідатору) у разу ліквідації боржника - юридичної особи;

8) фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом;

9) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ;

10) направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби;

11) повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав, у випадку, передбаченому частиною 3 статті 75 цього Закону;

12) якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини;

13) непред"явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 51 цього Закону;

14) списання згідно із Законом України "Про деякі питання заборгованості з спожитий природний газ та електричну енергію" заборгованості, встановленої рішенням суду, яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа.

Як встановлено колегією суддів, виконавче провадження закінчено на підставі п.11 ч.1 статті 49 Закону України "Про виконавче провадження".

Водночас, частиною 3 статті 75 Закону передбачено, що у разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.

Відповідно до частини 1 статті 6 Закону державний виконавець зобов"язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Разом з тим, як встановлено судовою колегією в ході з"ясування обставин по справі, державним виконавцем після отримання листа боржника про часткове виконання суду не вживались будь-які подальші заходи щодо виконання виконавчого листа №2-а-3346/11.

Так, згідно з положеннями частини 1 статті 263 КАС України та статті 33 Закону України "Про виконавче провадження" за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою або за заявою сторін, має право звернутись до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення чи зміну способу і порядку виконання.

Можливість державного виконавця при здійсненні виконавчого провадження звернутися до органу, який видав виконавчий документ, за роз"ясненням рішення, із заявою про видачу дубліката виконавчого документа, порушувати клопотання про встановлення чи зміни порядку і способу виконання, відстрочку та розстрочку виконання рішення передбачена також абзацом 9 частини 3 статті 5 Закону.

У разі звернення державного виконавця до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення рішення, що підлягає виконанню, про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення чи зміну способу і порядку виконання виконавче провадження може бути зупинено (пункт 1 статті 35 Закону).

З урахуванням наведеного колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що державний виконавець не здійснив усіх необхідних заходів щодо примусового виконання рішення суду та передчасно і без достатніх підстав закінчив виконавче провадження та повернув виконавчий документ до суду, який його видав. Цими діями порушено право стягувача, оскільки з огляду на положення статті 38 Закону завершене відповідно до пункту 11 частини першої статті 37 цього Закону, з підстав, визначених частиною третьою статті 76 цього Закону виконавче провадження не може бути розпочате знову.

Також суд апеляційної інстанції виходить із визначеного частиною першою та другою статті 8 КАС принципу верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Застосування судами при розгляді справ Конвенції прав людини та основоположних свобод та практики Європейського Суду як джерела права передбачене статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Відповідно до частини першої статті 6 Конвенції прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Оскільки стаття 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначає виконавче провадження як завершальну стадію судового провадження, невиконання судового рішення є порушенням прав позивача, проголошених статтею 6 Конвенції прав людини та основоположних свобод.

У справі "Жовнер проти України" Європейський суд з прав людини Рішенням від 29 червня 2004 року визнав, що державний орган не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, підтверджений судовим рішенням. Також Європейський суд з прав людини у Рішенні від 13 липня 2006 року у справі "Васильєв проти України" зазначив, що виконання рішення щодо боржника залишається обов"язком держави.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги відповідача не ґрунтуються на вимогах законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції

Згідно зі п. 1 ч. 1 ст. 198 , ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області залишити без задоволення, а постанову Ленінського районного суду м.Вінниці від 22 серпня 2012 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області про визнання неправомірними дії щодо відмови в задоволенні скарги про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження, скасування постанови про закінчення виконавчого провадження - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 27 червня 2013 року .

Головуючий Гонтарук В. М.

Судді Драчук Т. О.

Полотнянко Ю.П.