Постанова № 3211870, 27.01.2009, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Бахар С.В.

Суддя-доповідач -Нікулін О.А.

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

м. Донецьк 27 січня 2009 року

справа № 2-а-10935/08/0570

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді: Нікуліна О.А.

Суддів: Сіваченка І.В., Дяченко С.П.

при секретарі Фаліні І.Ю.

за участю:

представника позивача Полякова О.В.

представників відповідача Чефанова Є.В., Литовченко А.О.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі великими платниками податків у м. Донецьку на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2008 року по адміністративній справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Підприємство електричних мереж Енерговугілля» «про скасування податкового повідомлення-рішення від 30 листопада 2007 року № 0003041312/0/41277/10/15-16-23/3 у сумі 104515,41 гривень»,-

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2008 року позивач звернувся з позовом до відповідача про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2008 року позовні вимоги ВАТ «Підприємство електричних мереж Енерговугілля» задоволені у повному обсязі.

Зазначеною постановою скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку від 30 листопада Ю07 року № 0003041312/0/41277/10/15-16-23/3, яким визначено податкове зобов'язання за платежем: земельний податок з юридичних осіб в загальному розмірі 104515,41 гривень, з яких за основним платежем 69676 грн. 94 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями 34838, 47гривень.

З постановою суду першої інстанції не погодився відповідач по справі податковий орган та звернувся з апеляційною скаргою на неї, в якій зазначено, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права внаслідок чого неправильно вирішив справу, вважає, що постанова підлягає скасуванню з наступною відмовою у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляція підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з наступного.

ВАТ «Підприємство електричних мереж Енерговугілля» є юридичною особою та зареєстровано виконавчим комітетом Донецької міської ради 9 серпня 2004 року, перебуває на податковому обліку в СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку.

З 16 жовтня по 12 листопада 2007 року відповідачем здійснена виїзна планова документальна перевірка позивача з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 жовтня 2005 року по 30 червня 2007 року, наслідки якої викладені в акті перевірки від 19 листопада 2007 року № 779/15-16-23/3-00169845 (надалі - акт перевірки).

Підпунктом 3.3.4 акту перевірки встановлено, що позивачем занижений податок на землю у сумі 69676 грн. 94 коп., в тому числі за 4 квартал 2005 року - 9663 грн. 94 коп., за 2006 рік - 40008 грн. 71 коп., 1 півріччя 2007 року - 20004 грі. 29 коп., в результаті не нарахування та сплати земельного податку з земель, по яких встановлено грошову оцінку земельних ділянок, зайнятих технічною інфраструктурою.

На підставі даного акту перевірки керівником податкового органу (відповідача у оправі) 30 листопада 2007 року прийняте податкове повідомлення-рішення N2 0003041312/0/41277/10/15-16-23/3, яким визначене податкове зобов'язання за платежем: земельний податок у загальній сумі 104515 грн. 41 коп., в тому числі за основним платежем у сумі 69676 грн. 94 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 34838 грн. 47 коп. згідно з підпунктом «б» підпункту 4.7.2 пункту 4.2 статті 4, підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181 -III(надалі - Закон України № 2181).

Правовою підставою визначення земельного податку спірним податковим повідомленням-рішенням наведені норми статей 2, 7, 14 Закону України «Про плату за іємлю» від 3 липня 2007 року № 2535-ХП.

Підставою для донарахування земельного податку став лист Донецької регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» від 31 жовтня 2007 року № 35-і3/1654, яким податковому органу надана інформація про грошову оцінку земельних ділянок позивача.

Відповідачем не надано суду жодного документу, який би підтверджував право користування спірними земельними ділянками позивачем за спірний період, а саме 4 квартал 2005 року, 2006 рік, 1 півріччя 2007 року, так само із вищезазначеного листа вбачається, що правовстановлюючі документи на ці ділянки відсутні.

Відповідно до статті 20 5 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону. Розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчис'лення і справляння земельного податку визначає Закон України «Про плату за землю» (надалі - Закон № 2535).

Згідно зі статтею 2 Закону № 2535 використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом. Стаття 14 даного Закону, на яку посилається відповідач, встановлює строки та порядок обчислення земельного податку.

Відповідно до статті 15 Закону № 2535 власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

При вирішенні спору суд виходив з того, що відповідно до статті 5 Закону України «Про плату* за землю», який є спеціальним в спірних правовідносинах, об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про плату за землю» підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній а бо комунальній власності, договір оренди такої земельної ділянки. Суд зазначає, що підставою для нарахування земельного податку згідно зі статті 13 наведеного Закону є дані державного земельного кадастру, а саме дата внесення даних реєстрації права користування земельною ділянки і ніяким чином не може бути інформація про грошову оцінку земельної ділянки.

Відповідачем не надано суду жодного доказу, що позивач був власником або землекористувачем спірних земельних ділянок згідно даних державного земельного кадастру з урахуванням документів, що посвідчують право власності або користування земельними ділянкам.

Проте, колегія суддів не може погодитися з висновками суду першої інстанції за наступних підстав.

Відповідно до статті 198 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду має право: залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін; змінити постанову суду; скасувати її та прийняти нову постанову суду; скасувати постанову суду і залишити позовну заяву без розгляду або закрити провадження у справі; визнати постанову суду нечинною і закрити провадження у справі; скасувати постанову суду і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до статті 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Як вбачається з матеріалів справ, та не оспорюється сторонами, позивач фактично користується земельними ділянками, на яких розташовані об*єкти інфраструктури позивача.

Висновки суду щодо відсутності доказів користування земельними ділянками не відповідають матеріалам справи. В справі маються договори між позивачем та третіми особами щодо придбання у власність позивачем об*єктів нерухомого майна, які використовуються ним у процесі господарської діяльності.

Нарахування пати за землю податковим органом здійснене саме за вказані земельні ділянки. Позивач за перевірений період здійснив нарахування земельного податку за 6 земельних ділянок, в той час як в Донецькій філії ДП « Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах» мається формація щодо 186 земельних ділянок, які перебувають у фактичному користуванні позивача, тобто стосовно 180 земельних ділянок позивач не нараховував та не сплачував земельний податок.

Висновок суду про те, що відсутність правовстановлюючих документів у позивача на вказані земельні ділянки є підставою для не нарахування земельного податку є порушенням ст. 2 Закону України «Про плату за землю», відповідно до якої використання землі в Україні є платним.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про плату за землю" підставою для нарахування земельного податку є дані земельного кадастру.

Згідно зі ст. 97 Земельного кодексу України Державний земельний кадастр містить систему необхідних відомостей і документів про правовий режим земель, їх розподіл серед власників землі і землекористувачів.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не дотримався норм матеріального права під час вирішення справи, тобто наявні підстави для скасування судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. 198, 202, 205 КАС України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі великими платниками податків у м. Донецьку на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2008 року по адміністративній справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Підприємство електричних мереж Енерговугілля» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі великими платниками податків у м. Донецьку «про скасування податкового повідомлення-рішення від 30 листопада 2007 року № 0003041312/0/41277/10/15-16-23/3 у сумі 104515,41 гривень» - задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2008 року - скасувати.

У задоволенні позовних вимог Відкритого акціонерного товариства «Підприємство електричних мереж Енерговугілля» - відмовити у повному обсязі.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 27 січня 2009 року. Постанова у повному обсязі складена у нарадчій кімнаті 02 лютого 2009 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Постанова може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддя: О.А.Нікулін

/підписи/

Судді: І.В.Сіваченко

С.П.Дяченко

З оригіналом згідно.

Суддя: