Ухвала суду № 3211863, 24.09.2008, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа №22а-545-08                                                                                                                              Головуючий суддя у 1-ій

Категорія статобліку – 33                                                                                                      інстанції – Татарчук В.О.,

                                                                                                                                                                                         Кожан М.П.,

                                                                                                                                                                                         Дякун А.І.

                                                                                                                                         №А27/137-07

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2008 року                                                                                  м. Дніпропетровськ

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого  судді     –  Проценко О.А.(доповідач),

суддів –  Юхименка О.В., Туркіної Л.П.,

при секретарі –  Резнікові Ю.М.,

за участі представників:

позивача   –    Анохін В.О. (довіреність від 13.08.2008р.),

позивача – Сидорчук П.П. (довіреність від 08.01.2008р.),

відповідача   –   Обертович М.Г. (довіреність №350903/10/10-012 від 13.08.2008р.),

відповідача – Гармаш Л.М. (довіреність №25133/10/10/041 від 5.06.2008р.),

розглянувшиу відкритому судовому засіданні у м.Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Бабушкінському районі м.Дніпропетровська

на постановугосподарського суду Дніпропетровської області від 06.07.2007 року у справі №А27/137-07

за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавничий дім «Дніпровська хвиля»

доДержавної податкової інспекції в Бабушкінському районі м.Дніпропетровська

провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

В лютому 2007 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Видавничій дім «Дніпровська хвиля» звернулось до суду із адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська від 25.10.2006р. №0000412305/2, №0000742301/2 та №0000742301/2, якими визначено позивачу  суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 12369003грн. та зменшено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за серпень-грудень 2005р., січень-березень 2006р. в сумі 2901099грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що дані податкові повідомлення-рішення винесені відповідачем з порушенням чинного законодавства. Позивач вважає, що відповідач безпідставно дійшов висновку про порушення з боку позивача пп.4.2, 4.7 ст.4, пп.6.1.1 п.6.1 ст.6, пп.7.3.1 п.7.3, пп.7.4.1, пп.7.4.2 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»; спірні податкові повідомлення-рішення винесені на підставі акту перевірки від 14.07.2006р. №428/231/32965259/01-046, висновки якого не відповідають фактичним обставинам та вимогам чинного законодавства. Зокрема, позивач акцентував на помилковості визначення відповідачем операції з передачі товару позивачем філії «Самара» як звичайної операції по продажу  товарів пов’язаній особі – неплатнику ПДВ, а відтак і про обов’язок оподаткування даної операції на загальних підставах. Позивач вказував, що філія «Самара» не є суб’єктом підприємницької діяльності в розумінні ст.2 Закону України «Про підприємництво», а є лише підрозділом юридичної особи. На підтвердження зазначеного позивач посилався на лист Державної податкової адміністрації України від 04.02.2004р. №1858/7/10-1218/302 та зауважував на неможливості філії «Самара» бути пов’язаною особою. Разом з тим, вказував позивач, є безпідставним висновок відповідача про заниження податку на додану вартість у розмірі 416292грн. за результатами виконання договору доручення з ТОВ «Мітра-Люкс». Як стверджує позивач, за даним договором не було поставки товару, а лише передача товару на умовах відповідального зберігання, що підтверджується товаророзпорядчим документом – складським свідоцтвом. Крім того, зазначив позивач, є безпідставним висновок відповідача про неправомірне включення позивачем до податкового кредиту сум податку у зв’язку з виконанням зобов’язань за договорами доручення та комісії.Позивач зазначає, що фактично мали місце бартерні угоди і під час виконання умов таких договорів була здійснена зустрічна поставка товарів, про що свідчать відповідні податкові накладні, які підтверджують правомірність включення позивачем до складу податкового кредиту сум податку. Тому є безпідставним висновок про порушення з боку позивача п.4.7 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість». Разом з тим, позивач акцентує увагу суду, що відповідачем при визначенні суми податкового кредиту у грудні 2005р., січні 2006р., лютому 2006р. та березні 2006р. невірно застосованінорми п.п.7.4.1, 7.4.2 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки для цілей оподаткування податком на додану вартість векселі третіх осіб у бартерних операціях виступають у якості товарів, а їх придбання є об’єктом оподаткування; є неправомірним визнання векселів третіх осіб лише борговими документами. Враховуючи безрезультатні спроби оскарження спірних податкових повідомлень-рішень в адміністративному порядку, встановленому Законом України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», позивач вважає обґрунтованим заявлений позов та наполягав на судовому вирішенні даного спору.

Постановою від 06.07.2007р. господарський суд Дніпропетровської позов задовольнив в повному обсязі, визнав неправомірними та скасував податкові повідомлення-рішення від 25.10.2006р. №0000412305/2, №0000742301/2 та №0000742301/2. При цьому суд зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені внаслідок невірного тлумачення та застосування відповідачем норм Закону України «Про податок на додану вартість».

Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, якою відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що підставою для визнання спірних податкових повідомлень-рішень протиправними та подальше їх скасування стало неповне дослідження судом наявних у даній справі доказів, внаслідок чого суд неправильно встановив обставини у справі та невірно застосував норми матеріального права, а саме: пп.4.2, 4.7 ст.4, пп.6.1.1 п.6.1 ст.6, пп.7.3.1 п.7.3, пп.7.4.1, 7.4.2 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». З урахуванням наданих до апеляційної скарги додаткових пояснень апелянт зазначає, що формування від’ємного значення з податку на додану вартість шляхом включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, нарахованих у зв’язку із здійсненням операцій з придбання за договорами міни простих векселів третіх осіб, є неправильним. На підтвердження зазначеного, апелянт наполягає на безпідставності віднесення до складу податкового кредиту ПДВ по борговим документам, отриманим в межах здійснення бартерних угод у грудні 2005р., січні, лютому  та березні 2006р. та вказує, що придбані прості векселі у межах бартерних (товарообмінних) операцій підприємством позивача в подальшому пред’являлись позивачем до погашення, тобто виконували функцію платежу. З посиланням на пп.3.2.1 п.3.2 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість» апелянт зауважив, що не є об’єктом оподаткування  операції з випуску (емісії), розміщення у будь-якій формі управління та продажу (погашення, викупу) за кошти цінних паперів, що випущені в обіг (емітовані) суб’єктами підприємницької діяльності. Тому апелянт вважає, що у даній справі векселі третіх осіб, які передавались за спірними договорами, не є товаром і відповідні операції не є об’єктом оподаткування. Крім того, що стосується висновку про неоподаткування операції з відвантаження товару філії «Самара» по собівартості на суму 1947662,14грн. апелянт зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що філія позивача має власний баланс, печатку і є самостійним платником усіх податків; факт поставки товару від позивача підтверджується завіреними копіями первинних документів; отже, за твердженням апелянта, мала місце звичайна господарська операція по поставці товару пов’язаній особі – не платнику ПДВ, обов’язок оподаткування якої закріплений п.4.2 ст.4, пп.6.1.1 п.6.2 ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість». Таким чином, на думку апелянта, спірні податкові повідомлення-рішення винесені ним  відповідно до вимог чинного законодавства.

В порядку заперечення проти задоволення апеляційної скарги позивач зазначає, що оскаржувана відповідачем постанова суду першої інстанції від 06.07.2007р. є законною, прийнятою з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а вимоги апелянта – необґрунтованими, а відтак, не можуть бути задоволеними. При цьому зауважив, що суд правомірно визначив, що об’єкти, ставки та бази оподаткування податком на додану вартість визначаються Законом України «Про податок на додану вартість», а не Цивільним кодексом України та Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». За твердженням позивача, саме згідно з положеннями  Закону України «Про податок на додану вартість», якщо у бартерних операціях векселі третіх осіб приймають учать не у операціях з емісії, розміщення та погашення, то вони виступають у якості товару. Операції з поставки товарів та послуг є об’єктом оподаткування податком на додану вартість. А відтак, вказує позивач, поставка векселю у межах бартерного договору є об’єктом оподаткування і не потребує отримання відповідної ліцензії.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

За результатами виїзної планової документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавничий дім – Дніпровська хвиля» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2005р. по 31.03.2006р. відповідачем складений акт від 14.07.2006р. №428/231/32965259/01-046, яким встановлено, зокрема, порушення:

-4.2. ст.4, пп.6.1.1 п.6.1, пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»,  а саме: заниження податку на додану вартість у зв’язку з неоподаткуванням операції при відвантаженні товару філії «Самара» на суму 389532грн. (а.с.29 зворотній бік т.1);

-п.4.7 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: заниження податку на додану вартість у зв’язку з невключенням до складу податкових зобов’язань та не відображення у книзі (реєстрі) обліку продажу товарів (робіт, послуг)  податкових зобов’язань, які виникли при виконанні зобов’язань за договором доручення з Товариством з обмеженою відповідальністю «Мітра-Люкс» в грудні 2005р. у розмірі  416292грн. (а.с.29 т.1);

-п.4.7 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» двічі включено до складу податкового кредиту суми ПДВ у зв’язку з виконанням зобов’язань за договорами доручення та комісії у липні  2005р. на  суму 373000грн., у серпні 2005р. у сумі 500000грн. та у вересні 2005р. у сумі 548264грн. (а.с.30-32 т.1);

-пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: безпідставне включення до складу податкового кредиту суми ПДВ по борговим документам, отриманих в межах здійснення бартерних угод у грудні 2005р. – на 345135грн.; у січні 2006р. – на 541630грн., у лютому 2006р. – на 333347грн. і у березні 2006р. – 1243969грн. (а.с.32 зворотній бік -33 т.1);

-пп.7.4.2 п.7.4 ст.7 Закону України «По податок на додану вартість», а саме: включення до складу податкового кредиту суми ПДВ у зв’язку з придбанням товарів, які в подальшому були використані в операціях, що не є об’єктом оподаткування у серпні 2005р.– листопаді 2005р. та січні 2006р. – березні 2006р. на загальну суму 5982466грн.

Отже, за висновками акту перевірки від 14.07.2006р. №428/231/32965259/01-046підприємством позивача занижено податок на додану вартість на загальну суму 7977394грн. та завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ на 2901099грн. (а.с.39 т.1).

На підставі зазначених порушень відповідачем сформовані податкові повідомлення-рішення від 27.07.2006 року №0000412305/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування на 2901099грн.; №0000742301/0 про визначення суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 12369003грн.; №0000412305/0 про визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 12369003грн. Позивач, не погодившись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями та скориставшись правом, наданим пп.5.2.2 п.5.2 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», розпочав процедуру досудового узгодження спірних рішень, за наслідками якої відповідачем винесені спірні податкові повідомлення-рішення:

- від 25.10.2006р. №0000412305/2 про зменшення бюджетного відшкодування ПДВ за період з серпня 2005р. – по березень 2006р. на 2901099грн. (а.с.42 т.1);

- від 25.10.2006р. №0000742301/2 про визначення суми податкового зобов’язання з ПДВ у розмірі 12369003грн. (а.с.40 т.1);

- від 25.10.2006р. №0000742301/2 про визначення податкового зобов’язання з ПДВ у розмірі 12369003грн. (а.с.41 т.1)

Аналіз матеріалів справи показав наступне. Спір у даній справі виник з приводу правомірності формування позивачем податкового кредиту та, відповідно, права на відшкодування сплачених в межах бартерних угод (товарообмінних операцій) сум ПДВ. Матеріали справи свідчать, що висновок відповідача про порушення підприємством позивача п.4.2, 4.7 ст.4, пп.6.1.1 п.6.1 ст.6, пп.7.3.1 п.7.3 ст.7, пп.7.4.1, 7.4.2 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» став наслідком дослідження відповідачем господарських операцій за бартерними угодами, за договорами доручення та комісії (операцій позивача з векселями). Правовою підставою обґрунтування помилковості доводів апелянта є положення Закону України «Про податок на додану вартість».

            Так, що стосується доводів апелянта про заниження підприємством позивача податку на додану вартість на 389532грн. у липні 2005р. у зв’язку з неоподаткуванням операції по відвантаженню товару неплатнику податків філії «Самара» колегія суддів погоджується з судом першої інстанції щодо визначення статусу останнього.

            За приписами п.1 ст.95 Цивільного кодексу України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи. Філії не є юридичними особами. Вони наділені майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення (п.3). Згідно з положенням про філію «Самара» Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавничий дім «Дніпровська хвиля» філія «Самара» є територіальним відособленим структурним підрозділом підприємства позивача (п.1.1) та є самостійним платником податку на прибуток і не є платником ПДВ (п.5.1). Оскільки відповідно до Закону України «Про систему оподаткування» платниками податків і зборів є юридичні особи, а філії не наділені правами юридичної особи, то при передачі товару Товариством з обмеженою відповідальністю «Видавничий дім «Дніпровська хвиля» у липні 2005 року філії «Самара», яке є підрозділом цього товариства, тобто в межах однієї юридичної особи, у останнього не виникає підстав для включення до складу податкового зобов’язання з ПДВ. Крім того, висновок відповідача, що в даному випадку мала місце операція з поставки  товару пов’язаній особі – не платнику податку ПДВ, а відтак, і про обов’язок позивача оподатковувати дану операцію на загальних умовах, є помилковим. Слід зазначити що, п.1.26 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» наданий вичерпний перелік ознак пов’язаної особи, згідно з яким пов’язана особа – це:

- юридична особа, яка здійснює контроль над платником податку, або контролюється таким платником податку, або перебуває під спільним контролем з таким платником податку;

- фізична особа або члени сім’ї фізичної особи, які здійснюють контроль над платником податку. Членами сім’ї фізичної особи вважаються  її чоловік або дружина, прямі родичі (діти або батьки) як фізичної особи, так і її чоловіка або дружини, а також чоловік або дружина будь-якого прямого родича фізичної особи або її чоловіка (дружини);

- посадова особа платника податку, уповноважена здійснювати від імені платника податку юридичні дії, спрямовані на встановлення, зміну або зупинення правових відносин, а також члени її сім’ї.

Філія «Самара» не має жодних з перелічених ознак, а тому не може вважатись особою в розумінні п.1.2 ст.1 зазначеного Закону. Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції: операція з передачі товару підприємством позивача філії «Самара» не є поставкою товару пов’язаній особі; не може вважатись об’єктом оподаткування; дії позивача по неоподаткуванню даної операції цілком відповідні вимогам Закону України «Про податок на додану вартість».

            Що стосується доводів відповідача про заниження податкового зобов’язання з ПДВ у грудні 2005 року в сумі 416292грн. у зв’язку з неоподаткуванням операції з поставки товару за результатами виконання договору доручення з ТОВ «Мітра-Люкс», колегія суддів вважає доцільним визначитись, що висновки суду першої інстанції з цього приводу цілком обґрунтовані та підтверджені наявним в матеріалах справи первинним документами. Так, між позивачем (повіреним) і нерезидентом Товариством з обмеженою відповідальністю «Мітра-Люкс» (довірителем) укладено договір доручення №31П від 01.12.2005р., предметом якого є зобов’язання повіреного за рахунок та за дорученням довірителем придбати товар, укласти договір зберігання та передати на відповільне зберігання придбаний для довірителя товар, а також надати довірителю документ, що підтверджує виконання повіреним даного доручення, підписати акт виконаних робіт по договору (а.с.65-66 т.1). З метою виконання умов договору доручення  №31П від 01.12.2005р. підприємством позивача укладено договір поставки товару з Приватним підприємством  «Територія» №08/12-05П від 08.12.2005р. та отримано від останнього видаткову накладну №1208 від 08.12.2005р. на загальну суму  2497750,20грн., у тому числі ПДВ – 416291,70грн. (а.с.69 зворотній бік т.1). Придбаний товар на загальну суму 2497750,20грн. на підставі договору зберігання №07/12-05Г від 07.12.2005р. повірений передав на відповідальне зберігання Приватному підприємству «Експорт-Імпорт Гіта», що підтверджується складським свідоцтвом №47 від 08.12.2005р. та є свідченням виконання умов договору №31П від 01.12.2005р. за винагороду здійсненого від повіреного, але за рахунок довірителя. Отже, придбаний у ПП «Територія» товар був переданий  на відповідальне зберігання ПП «Експорт-Імпорт Гіта», довірителю ж - ТОВ «Мітра-Люкс» повіреним був переданий не товар, а складське свідоцтво №47 від 08.12.2005р. Зазначене підтверджується актом прийому-передачі по договору доручення від 01.12.2005р. №31П від 03.01.2006р. (а.с.67 т.1).

            Законодавець чітко визначив, що об’єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об’єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об’єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю) (пп.3.1.1. п.3.1 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість»). За приписами п.1.4 ст.1 зазначеного Закону не належать до поставки операції з передачі товарів в межах схову (відповідальне зберігання), довірчого управління, оперативної оренди (лізингу), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності (користування або розпорядження) на такі товари іншій особі.

            Враховуючи вищезазначене, передача товаророзпорядчого документа – складського свідоцтва – не є поставкою товару і, відповідно, така операція не є об’єктом оподаткування. За таких обставин, дії відповідача з приводу нарахування суми податкового зобов’язання з ПДВ у розмірі 416292грн. є неправомірними.

Що стосується висновку відповідача про завищення податкового кредиту у липні 2005 року на 373000грн., серпні 2005р. – на 500000грн. і у вересні 2005р. – на 548264грн., колегія суддів вважає, що висновки відповідача, викладені в акті перевірки з цього приводу необґрунтовані, виходячи з наступного. Так, з матеріалів справи вбачається, що позивачем були укладені договори доручення та комісії на проведення товарообмінних (бартерних) операцій від 04.07.2005р. №04/07-05Б з ПП «Територія» з відвантаження товару за видатковою накладною №05/07-02 від 05.07.2005р. на суму 2238000грн. (ПДВ  - 373000грн.).; з ПП «Земресурси» від 18.08.2005р. №18/08-05Б з відвантаження товару згідно з видатковою накладною №18/08-01 від 18.08.2005р. на суму 30000001,07грн. (ПДВ – 500000,18грн.); з ППФ «Брік-Евен А» від 06.09.2005р. №06/09-05Б з відвантаження товару за видатковою накладною №06/09-01 від 06.09.2005р. на суму 2089584грн. (ПДВ – 348264грн.); з ПП «Територія» від 08.09.2005р. №08/09-05Б з відвантаження товару за видатковою накладною №08/09-01 від 08.09.2005р. на суму 1200001,31грн. (ПДВ – 200000,22грн.). Предметом зазначених договорів є зустрічна поставка (міна) рівних по договірній ціні товарів, яка здійснюється без оплати грошовими коштами на компенсаційній основі.

Згідно з вищезазначеними договорами позивачем здійснена поставка обумовленого договорами товару, що підтверджено видатковими та податковими накладними. За відповідними актами приймання передачі векселя позивачем отримані від контрагентів прості векселі:

- за договором від 04.07.2005р. №04/07-05Б ПП «Територія» здійснило зустрічну поставку простого векселя №65075852305266 від 17.02.2005р. (векселедавець ТОВ «Старком») з випискою податкової накладної №07-5 від 05.07.2005р. на 2238000грн. (ПДВ - 373000грн.);

- за договором від 18.08.2005р. №18/08-05Б  ПП «Земресурси» здійснило поставку простого векселя №65721533052998 від 17.01.2005р. (векселедавець ДП «Сибзлсветтех-Днепр») з випискою податкової накладної від 18.08.2005р. на 3000001,07грн. (ПДВ - 500000,18грн.);

- за договором від 06.09.2005р. №06/09-05Б ППФ «Брік-Евен А» здійснило поставку простого векселя №666852077653052 від 31.03.2005р. (векселедавець ТОВ «Рубін 2000») з випискою податкової накладної від 06.09.2005р. на 2089584грн. (ПДВ - 348264грн.);

- за договором від 08.09.2005р. №08/09-05Б ПП «Територія» здійснило поставку простого векселя №65305299869825 від 22.08.2005р. (векселедавець ТОВ «Дніпролісзбут») з випискою податкової накладної №080901 від 08.09.2005р. на 1200001,31грн. (ПДВ – 200000,22грн.).

Отже, фактично мали місце два види господарських операцій: договори доручення і комісії, на виконання яких укладались бартерні угоди. Суми податку на додану вартість по зазначених податкових накладних віднесені позивачем до складу податкового кредиту. Правомірність віднесення позивачем сум ПДВ за вказаними накладними до відповідного податкового кредиту узгоджується з вимогами чинного законодавства та підтверджується матеріалами справи. Так, факт здійснення зазначених господарських операцій підтверджується видатковими накладними, простими векселями, актами приймання-передачі векселів, а також податковими накладними, копії яких є в матеріалах справи. Належність проведених позивачем операцій до бартерних не заперечується відповідачем і узгоджується з нормами, встановленими пп.1.6, 1.19 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

            Товари – це матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення, а цінний папір – це документ, що засвідчує право володіння або відносини позики та відповідає вимогам, установленим законодавством про цінні папери, за визначенням термінів наведених у пп.1.4, 1.6. ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Відповідно до ст.21 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу» від 18.06.91 р. N 1201-XII, що діяв на час спірних правовідносин, вексель – це цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю). Оскільки у операціях, що здійснені на виконання угод на проведення бартерних операцій (предметом яких є зустрічна поставка рівноцінних товарів), укладених позивачем з ПП «Територія», ПП , ПП «Земресурси» та ППФ «Брік-Евен А» ані позивач, ані вказані контрагенти не виступали емітентами або векселедавцями, отримані позивачем цінні папери - векселі у проведених операціях є товарами для цілей оподаткування.

 За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність в діях позивача порушення п.4.7 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість»; податковий кредит за відповідний період сформований у відповідності з вимогами чинного законодавства.

             Аналогічному обґрунтуванню помилковості тверджень відповідача підлягають доводи про порушення підприємством позивача пп.7.4.1, 7.4.2 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість, а саме: про безпідставне віднесення до складу податкового кредиту по борговим документам, отриманих в межах бартерних угод, укладених у грудні 2005р. - 345135грн., січні 2006р. - 541630грн., лютому 2006р. - 333347грн. і березні 2006р. - 1243969грн.; а також завищення податкового кредиту у зв'язку з придбанням товарів, які в подальшому були використані в операціях, що не є об'єктом оподаткування у серпні 2005р. на 517983грн., вересні 2005р. - 500000грн., жовтні 2005р. - 516799грн., листопаді 2005р. - 1116675грн., січні 2006р. - 622100грн., лютому 2006р. - 1491394грн. і березні 2006р. - 1217515грн.

              Так, позивачем були укладені товарообмінні (бартерні) угоди:

-      з ПП «Леон-Ойл» №22/12-05Б від 22.12.2005р.,

-      з ППФ «Брік-Евен А» №17/01-06Б від 17.01.2006р. і №23/02-06Б від 23.02.2006р.

-      з ПП «Територія»№10/01-06Б від 10.01.2006р. і №27/03-06Б від 27.03.2006р.

-      договір від 09.08.2005р. №09/08-05Б з ПП «Територія» на поставку папіру кольорового на суму 3107896,74грн. (ПДВ – 517982,78грн.) за видатковою накладною №09/08-1 від 09.08.2005р.;

-      договір з ТОВ «Технотрейд» від 19.09.2005р. №19/09-05Б на суму 3000000грн. (ПДВ – 500000грн.);

-      договори з ТОВ «Дніпробудпромпостачання» від 20.09.2005р. №20/09-05Б на суму 1600792,92грн. (ПДВ – 266798,82грн.) та від 04.10.2005р. №04/10-05Б на суму 1000052,45грн. (ПДВ – 166675,41грн.);

- договори з ПП «Леон-Ойл» від 03.10.2005р. №03/10-05БЛ на суму 1500000грн. (ПДВ - 250000грн.), від 15.11.2005р. №15/11-05ЛБ на суму 3000000грн. (ПДВ - 500000грн.), від 18.11.2005р. №18/11-05ЛБ на суму 2700003,46грн. (ПДВ - 450000,58грн.) та від 03.02.2006р. №03/02-06БЛ на суму 4894071грн. (ПДВ - 815678,50грн.);

-      договори з ПП «Леон-Трейд» від 06.01.2006р. на суму 3732600,66грн. (ПДВ - 622100,11грн.), від 06.02.2006р. №06/01-06ЛБ на суму 745206,08грн. (ПДВ -124201,01грн.) та від 17.02.2006р. №17/02-06ЛБ на суму 3309086,92грн. (ПДВ -551514,48грн.);

- договір з ПП «Форум-Інвест» від 01.03.2006р. №01/03-06БФ на суму 5359657,03грн. (ПДВ - 893276,16грн.);

             -  договір ПП «Земресурси» від 01.03.2006р. №01/03-06Б на суму 1945429,40грн. (ПДВ -324238,23грн.).

Предметом даних договорів є також зустрічна поставка товарів (міна) рівних по договірній ціні товарів, яка здійснюється без оплати грошовими коштами на компенсаційній основі. Факти виконання вказаних договорів підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних, податкових накладних, простих векселів і актів приймання-передачі векселів.

Згідно з п. 1.19 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» бартер (товарний обмін) – це господарська операція, яка передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у будь-якій формі, іншій, ніж грошова, включаючи будь-які види заліку та погашення взаємної заборгованості, в результаті яких не передбачається зарахування коштів на рахунки продавця для компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг). Належність проведених позивачем операцій до бартерних не заперечується відповідачем і відповідає вимогам пп.1.6., 1.19 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», терміни якого застосовуються при оподаткуванні податком на додану вартість. А відтак, передані за вказаними операціями прості векселя не були емітовані безпосередньо позивачем і в межах бартерних договорів виступали саме як товар. Законному держателю векселя надано право вирішувати його долю – відчужувати, пред’явити до платежу, знищити, або утримувати у будь-який час.

Відповідно до пп.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97р. N168/97-ВР, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. При цьому, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Наведена норма чітко передбачає право платника податків включати суми ПДВ до податкового кредиту незалежно від подальшого використання товару в оподатковуваних операціях.

             Отже, позивачем цілком правомірно на підставі отриманих податкових накладних від ПП «Леон-Ойл», ППФ «Брік-Евен А» та ПП «Територія» було віднесено до складу податкового кредиту податок на додану вартість за бартерними угодами у грудні 2005р. на суму 345135грн., січні 2006р. -541630грн., лютому 2006р. - 333347грн. і березні 2006р. - 1243969грн. Аналогічна ситуація склалась з отриманими простими векселями від ПП «Територія», ТОВ «Технотрейд», ТОВ «Дніпробудпромпостачання», ПП «Леон-Ойл», ПП «Леон-Трейд», ПП «Форум-Інвест», ПП «Земресурси». На підставі виписаних останніми податкових накладних позивачем цілком правомірно включені відповідні суми ПДВ до складу податкового кредиту у серпні 2005р. на 517983грн., вересні 2005р. - 500000грн., жовтні 2005р. - 516799грн., листопаді 2005р. - 1116675грн., січні 2006р. - 622100грн., лютому 2006р. - 1491394грн. і березні 2006р. - 1217515грн.

             За правилами абз.5 пп.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо у подальшому товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження). 

             Таким чином, з урахуванням фактичних обставин, суд дійшов висновку, що позивач міг би порушити саме абз.5 пп.7.4.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», однак про наявність такої обставини, як невключення до податкових зобов’язань сум ПДВ за товарами (векселями), які почали використовуватись в операціях, що не є об’єктом оподаткування, акт перевірки не містить. За таких обставин, висновки акту перевірки та доводи апеляційної скарги відносно порушення позивачем пп.7.4.1, 7.4.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», слід визнати необґрунтованими.

Слід зазначити, що апелянтом не надано будь-яких доказів, що позивачем здійснювались операції з придбання товарів – векселів виключно з метою їх використання в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 Закону України «Про податок на додану вартість» або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 вказаного Закону, що є наслідком невключення сум податку на додану вартість від таких операцій до складу податкового кредиту.

Щодо посилань апелянта на порушення позивачем пп.7.4.2 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» слід зазначити, що відповідачем не було встановлено факту включення до податкового кредиту сум ПДВ, пов’язаних з операціями за межами господарської діяльності. Крім того, суд першої інстанції визначив неоднакове тлумачення відповідачем ідентичних бартерних угод, в результатів яких позивачем були отримані векселі третіх осіб, в одному випадку на порушення позивачем п.7.4.1 п.7.4 ст.7, а в іншому – на порушення пп.7.4.2 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». Будь-яких обґрунтувань суду з цього приводу апелянтом не надано.

Колегія суддів вважає, що доводи апелянта не спростовують висновків суду першої інстанції; суд об’єктивно, повно і всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними по справі доказами.

Керуючись ст.ст.195,196, п.1 ч.1 ст.198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 06.07.2007 року у справі №А27/137-07 залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 06.07.2007 року в адміністративній справі №А27/137-07  залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України та може бути згідно зі ст.212 КАС України.

Головуючий:                                                                                                           О.А. Проценко

Судді:                                                                                                            О.В. Юхименко

                                                                                                                      Л.П. Туркіна