Постанова № 32118451, 18.06.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/1383/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А.

Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 червня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Автономні джерела струму» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 березня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Автономні джерела струму» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Автономні джерела струму» (далі - Позивач, ТОВ «АДС») звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - Відповідач, ДПІ у Голосіївському районі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.10.2012 року №0004632280, №0004642280.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.03.2013 року у задоволенні позову відмовлено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що Позивачем не було документально підтверджено реальність виконання господарських операцій з контрагентами, а також не доведено використання придбаних у ПП «Аеромакс-сервіс», ПП «МКМ-сервіс», ПП «Авторесурс» товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. При цьому посилається на те, що суд першої інстанції виніс оскаржуване рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права. Наголошує на тому, що судом першої інстанції не були належним чином досліджені всі наявні у матеріалах справи докази, що призвело до прийняття неправильного рішення.

У судовому засіданні повноважний представник Апелянта доводи апеляційної скарги підтримав та просив суд вимог останньої задовольнити повністю.

Повноважний представник Відповідача наполягав на залишенні апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити повністю, а постанову суду першої інстанції - скасувати з огляду на наступне.

Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Вирішуючи вказаний спір, суд першої інстанції встановив, що у вересні 2012 року працівниками ДПІ у Голосіївському районі було проведено позапланову документальну перевірку ТОВ «АДС» з питань підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платниками податків ПП «Аеромакс-сервіс», ПП «МКМ-сервіс», ПП «Авторесурс-сервіс» за період з 01.07.2010 року по 31.03.2011 року. У ході перевірки податковим органом було виявлено порушення Позивачем: абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, в результатів чого занижено податок на прибуток в сумі 995 029,00 грн.; пп. пп. 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 185.1 ст. 185 ПК України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 797 803,00 грн. Результати перевірки зафіксовані в акті від 20.09.2012 року №1-22-/0-32704119. На підставі викладених в акті перевірки висновків Відповідачем 04.10.2012 року винесені податкові повідомлення-рішення форми: «Р»: №0004632280, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 1 237 390,00 грн., у тому числі за основним платежем - 995 029,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 242 361,00 грн.; форми «Р» №0004642280, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 991 694,00 грн., у тому числі за основним платежем - 797 803,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 193 891,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження податкові повідомлення-рішення залишені без змін.

Вирішуючи питання про товарність господарських операцій Позивача з ПП «Аеромакс-сервіс», ПП «МКМ-сервіс», ПП «Авторесурс-сервіс», суд першої інстанції встановив наступне.

У грудні 2010 року Позивачем (Покупець) з ПП «МКМ-сервіс» (Продавець) були укладені договори купівлі-продажу від 01.12.2010 року №КЗ-2-12-10 та №КЗ-3-12-10, за умовами яких Продавець зобов'язується поставити та передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах договору.

Реальність виконання вказаних договорів, підтверджується, на думку Позивача, наявними у матеріалах справи видатковими накладними (т. І а.с. 101, 108), товарно-транспортними накладними (т. І а.с. 102, 105), податковими накладними (т. І а.с. 109, 110). При цьому матеріали справи не містять доказів оплати Позивачем постановленого ПП «МКМ-сервіс» товару.

Крім того, між Позивачем (Покупець) та ПП «Аеромакс-сервіс» (Продавець) 08.07.2010 року було укладено договір купівлі-продажу №КЗ-1-07-10, за умовами якого Продавець зобов'язується поставити та передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору.

На думку Позивача, надані ним до матеріалів справи документи, а саме - видаткові накладні (т. І а.с. 111-114, 121), податкові накладні (т. І а.с. 115, 122-123, 126-127), товарно-транспортні накладні (т. І а.с. 116-120) та банківські виписки (т. І а.с. 128, 132, 134, 137, 140, 142), у повній мірі підтверджують і реальність та товарність виконання договору №КЗ-1-07-10, і правомірність включення на підставі взаємовідносин з ПП «Аеромакс-сервіс».

Також у матеріалах справи міститься видаткова накладна (т. І а.с. 103) та податкова накладна (т. І а.с. 104), виписані Позивачу ПП «Авторесурс-сервіс», на підставі договору від 02.03.2011 року №20311, який відсутній у матеріалах справи. При цьому на підставі зазначеної вище податкової накладної ТОВ «АДС» включено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість у розмірі 133 488,00 грн.

На підставі встановлених вище обставин, а також викладених в акті перевірки висновків податкового органу щодо безтоварності господарських правовідносин ПП «Аеромакс-сервіс», ПП «МКМ-сервіс», ПП «Авторесурс-сервіс», а також на підставі того, що Позивачем не було доведено факт руху матеріальних цінностей, а наявні у матеріалах справи докази не свідчать про реальність здійснення господарських операцій з ПП «Аеромакс-сервіс», ПП «МКМ-сервіс», ПП «Авторесурс-сервіс», суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність факту виконання сторонами господарських зобов'язань. На підставі встановлених вище обставин Окружний адміністративний суд м. Києва з огляду на положення ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. ст. 138, 198 ПК України прийшов до висновку, що формування Позивачем валових витрат та податкового кредиту за результатами господарських відносин з вказаними вище суб'єктами господарювання є протиправним, а тому підстав для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень немає.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може повністю погодитися з огляду на наступне.

У ході дослідження поданої Позивачем до суду першої інстанції первинної документації, судовою колегією встановлено, що факт виконання господарських операцій за договорами, укладеними ТОВ «АДС» з ПП «Аеромакс-сервіс», ПП «МКМ-сервіс», ПП «Авторесурс-сервіс» підтверджується наявними у матеріалах справи первинними документами.

При цьому судом апеляційної інстанції враховується, що в подальшому придбані у вказаних контрагентів матеріали було використані Позивачем для виготовлення малообслуговуваної акумуляторної батареї лужної нікель-кадмієвої для пасажирських вагонів в комплекті з перемичками з кондиціонуванням повітря в пластмасовому корпусі (15 шт.), а також малообслуговуваної акумуляторної батареї лужної нікель-кадмієвої для пасажирських вагонів в комплекті з перемичками без кондиціонування повітря в пластмасовому корпусі (11 шт.). Зазначені акумуляторні батареї в подальшому були реалізовані державному підприємству матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач» згідно договору поставки №ЦХП-07-06/10-01 від 22.12.2010 року.

Як на підставу для визнання безтоварними господарських операцій, зокрема, з ПП «Аеромакс-сервіс», ПП «МКМ-сервіс», ПП «Авторесурс-сервіс», суд першої інстанції визначив відсутність можливості встановити факт, що придбані товари використано для виготовлення акумуляторних батарей, наприклад в первинних документах не визначено які складові елементи та в якій кількості використано для виготовлення акумуляторних батарей, а наданий позивачем нормативний склад продукції, на думку суду, не дає суду можливості встановити, що саме зазначені складові елементи придбано в межах спірних господарських операцій та використано для виготовлення акумуляторних батарей, які в подальшому реалізовано ТОВ «Укрзалізничпостач»; матеріали справи також не містять доказів на підтвердження того, що ТОВ «АДС» має адміністративно-господарські, технічні, кадрові можливості для виготовлення акумуляторних батарей.

Однак такі висновки суду першої інстанції спростовуються матеріалами справи, зокрема, нормативними складами продукції (т. ІІ а.с. 22-28), штатним розкладом ТОВ «АДС» на 2013 рік (т. І а.с. 246), довідкою про наявність нерухомості (т. І а.с. 247), довідкою про наявність обладнання (т. І а.с. 248-252).

Крім іншого, судом апеляційної інстанції враховується, що відповідно до п. 1 затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 12.06.1996 року №293/1318 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Згідно з п. 5 вказаної Інструкції довіреність на одержання цінностей від постачальника за нарядом, рахунком, договором, замовленням, угодою або іншим документом, що їх замінює, видається довіреній особі під розписку і реєструється в журналі реєстрації довіреностей.

Приписи п. 9 Інструкції визначають, що особа, якій видана довіреність, зобов'язана не пізніше наступного дня після кожного випадку доставки на підприємство одержаних за довіреністю цінностей, незалежно від того, одержані цінності за довіреністю повністю або частково, подати працівнику підприємства, який здійснює виписування та реєстрацію довіреностей, документ про одержання нею цінностей та їх здачу на склад (комору) або матеріально відповідальній особі.

Позивачем у ході розгляду судом апеляційної інстанції справ було надано докази виписування довіреностей на отримання товарів від ПП ПП «Аеромакс-сервіс», ПП «МКМ-сервіс», ПП «Авторесурс-сервіс», що свідчить також свідчить про факт виконання Позивачем умов договорів, і, які наслідок їх товарний характер.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Приписи ч. 1 ст. 208 ГК України визначають, що якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Враховуючи положення зазначених вище статей ГК України, колегія суддів вважає за необхідне підкреслити той факт, що для визнання правочину такого, що укладений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, необхідно встановити факт наявності у контрагентів або контрагента такої мети.

Таким чином, на думку суду апеляційної інстанції, господарські операції між Позивачем та ПП «Аеромакс-сервіс», ПП «МКМ-сервіс», ПП «Авторесурс-сервіс» мали товарний характер та не були вчинені з метою, яка завідомо суперечила інтересам держави і суспільства.

Крім того, суд першої інстанції не врахував, що при кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається у намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. При цьому доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон про бухгалтерський облік) документом, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинний документ.

Приписи ст. 9 вказаного закону визначають, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон про ОПП), який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно абз. 4 пп. 5.3.9 п 5.3 ст. 5 Закону про ОПП не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Приписи пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначають, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України до витрат операційної діяльності, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Таким чином, враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що наявні у матеріалах справи документи у розумінні приписів Закону про бухгалтерський облік є первинними документами, а тому підтверджують, по-перше, реальність виконання укладених з ПП «Аеромакс-сервіс», ПП «МКМ-сервіс», ПП «Авторесурс-сервіс» договорів, по-друге, правомірність включення до складу валових витрат суми коштів, сплаченої на виконання вказаних договорів та відсутність підстав для твердження про заниження суми податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств.

Щодо висновків суду першої інстанції про заниження Позивачем податку на додану вартість за результатами господарських відносин з ПП «Аеромакс-сервіс», ПП «МКМ-сервіс», ПП «Авторесурс-сервіс», колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно п.1.7. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон про ПДВ), пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до п.198.1, п.198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 ст. 198 ПК України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно п. 201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент виписування податкових накладних Позивачу ПП «Аеромакс-сервіс», ПП «МКМ-сервіс», ПП «Авторесурс-сервіс» були зареєстровані у встановленому законом порядку як суб'єкти підприємницької діяльності, а також платниками податку на додану вартість, а факт реальності господарських операції, як було встановлено раніше, підтверджується належним чином оформленими первинними документами, а тому правових підстав для донарахування податкових зобов'язань ПАТ «Завод «Ленінська Кузня» у Відповідача не було.

Окрім іншого, судова колегія вважає за необхідне зауважити, що навіть встановлення факту взаємовідносин контрагентів Позивача та з фіктивними суб'єктами господарювання не є безумовним доказом ознак фіктивності у діяльності ТОВ «АДС», оскільки приписи чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства не ставили у залежність право формування Позивачем податкового кредиту від добросовісності платника податку, з яким суб'єкт господарювання перебував у господарських правовідносинах. При цьому суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що невиконання такими особами податкових зобов'язань тягне за собою настання відповідальності лише для зазначених суб'єктів і не може бути підставою для притягнення до відповідальності іншого суб'єкта господарювання.

Таким чином, враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про помилковість висновків суду першої інстанції щодо правомірності винесення податковим органом оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а тому вважає за необхідне їх скасувати.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального права.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні постанови неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи та порушено норми матеріального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а постанову суду - скасувати.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Автономні джерела струму» - задовольнити повністю.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 березня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Автономні джерела струму» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати винесені Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби податкові повідомлення-рішення від 04 жовтня 2012 року №0004632280 та №0004642280.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі. Касаційна скарга на судові рішення подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 211, 212 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко

Головуючий суддя Степанюк А.Г.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.